№ 725/3690/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

31 січня 2020 року

м. Київ

справа № 725/3690/17

провадження № 61-14297св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Плафена-ЛТД» (третя особа за зустрічним позовом), Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробуд ХХІ» (третя особа за зустрічним позовом), ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),

треті особи за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Бізнес Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп Буковина»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами представника ОСОБА_2 - адвоката Святюка Святослава Павловича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Плафена-ЛТД» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Владичана А. І., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плафена-ЛТД» (далі - ТОВ «Плафена-ЛТД»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд ХХІ» (далі - ТОВ «Євробуд ХХІ»), ОСОБА_2 про стягнення коштів, посилаючись на те, що 12 червня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) було укладено кредитний договір № 0006/08/25-KLI з наступними змінами до нього, внесеними додатковими договорами. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 0006/08/25-KLI 12 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 0006/08/25-KLI/S-1, предметом якого є будівлі нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , а саме: літ. А - магазин-салон будівельних матеріалів, цегла, загальною площею 2 249,8 кв. м; літ. Б - офіс, складські приміщення, творча майстерня, цегла, загальною площею 645,5 кв. м; літ. В - котельня, цегла, загальною площею 18,2 кв. м. 13 червня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Плафена-ЛТД» було укладено кредитний договір № 0007/08/25-KLI з наступними змінами до нього, внесеними додатковими договорами. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 0007/08/25-KLI 13 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 0007/08/25-KLI/S-1, предметом якого є вищевказані будівлі нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 . Крім того, в забезпечення виконання кредитних договорів № 0006/08/25-KLI та № 0007/08/25-KLI 16 лютого 2010 року між банком та ОСОБА_2 було додатково укладено договір іпотеки № 0006/08/25-KLI/S-9, предметом якого є будівля нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , а саме: літ. Г - будівля торгово-виставкового комплексу з конференц-залом та інтернет-кафе з дитячими розважальними атракціонами загальною площею 4 581,2 кв. м. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 20 квітня 2011 року у справі № 16/5027/139/2011 з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 0006/08/25-KLI від 12 червня 2008 року в розмірі 2 102 519,70 доларів США, що становило 16 682 863,06 грн, пеню - 1 360 895,61 грн, державне мито - 25 500 грн та 263 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з відстроченням на 5 місяців. Зазначене рішення набрало законної сили 04 травня 2011 року і ОСОБА_2 зобов`язаний був його виконати, починаючи з 05 травня 2011 року. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15 червня 2011 року у справі № 15/5027/138/2011 було стягнуто солідарно з ТОВ «Плафена-ЛТД» та ТОВ «Євробуд ХХІ» на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість в розмірі 1 172 179,52 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 01 березня 2011 року складало 9 300 892,84 грн, пеню - 689 314,24 грн та судові витрати - 25 736 грн. Вказане рішення набрало законної сили 30 червня 2011 року і починаючи з 31 грудня 2011 року, ТОВ «Плафена-ЛТД» та ТОВ «Євробуд ХХІ» зобов`язані були його виконати. 02 березня 2017 року між ПАТ «Банк Форум» та Товариством з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Фінкепітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінкепітал») було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким ПАТ «Банк Форум» відступило, а ТОВ «ФК «Фінкепітал» набуло права вимоги за вищевказаними кредитними та забезпечувальними договорами. У свою чергу, 03 березня 2017 року між ним та ТОВ «ФК «Фінкепітал» було укладено договір про відступлення права вимоги № 0005/17-ВБФ, за яким ТОВ «ФК «Фінкепітал» відступило йому права вимоги за кредитним договором № 0006/08/25-KLI на суму заборгованості 2 065 519,70 доларів США, за кредитним договором № 0007/08/25-KLI - на суму заборгованості 1 154 950,46 доларів США, а також - за вищевказаними договорами іпотеки. У зв`язку з невиконанням відповідачами його вимоги про погашення заборгованості в розмірі 3 220 470,16 доларів США на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» Микитюка І. А. від 17 травня 2017 року він оформив за собою право власності на майно, яке перебувало в іпотеці. В подальшому постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2018 року у справі № 15/5027/138/2011 визнано наказ Господарського суду Чернівецької області від 30 червня 2011 року таким, що не підлягає виконанню, та встановлено, що виконання основного зобов`язання як боржниками ОСОБА_2 , ТОВ «Плафена-ЛТД», так і поручителем ТОВ «Євробуд XXI» відбулося 17 травня 2017 року. Враховуючи викладене, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з ОСОБА_2 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0006/08/25-KLI від 12 червня 2008 року за період з 05 жовтня 2011 року по 17 травня 2017 року в розмірі 348 195,69 доларів США, а з ТОВ «Плафена ЛТД» - за кредитним договором № 0007/08/25-KLI від 13 червня 2008 року за період з 31 грудня 2011 року по 17 травня 2017 року в розмірі 186 437,48 доларів США. (т.3 а.с.148-150)

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 серпня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Плафена-ЛТД» та ТОВ «Євробуд ХХІ». (т.1 а.с.25-27)

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача без самостійних вимог: ТОВ «Плафена-ЛТД», ТОВ «Євробуд ХХІ», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Буковина Бізнес Груп», Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Груп Буковина», про стягнення коштів, посилаючись на те, що звернувши стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1 набув у власність майно вартістю 111 003 397 грн, тоді як загальна заборгованість складала 28 085 437,30 грн. Враховуючи викладене, на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_2 просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, що складає 74 626 163 грн.

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 жовтня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 , об`єднано їх в одне провадження.

У травні 2019 року ОСОБА_2 та ТОВ «Плафена-ЛТД» звернулися до суду з клопотаннями про заміну заходу забезпечення позову, вжитого ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 серпня 2017 року, в якій просили обрати інший співмірний із заявленими позивачем вимогами захід забезпечення позову та залишити під арештом лише адміністративну будівлю літ. Г за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 14 666 795 грн, що належить ТОВ «Плафена-ЛТД». Крім цього ОСОБА_2 у клопотанні просив зняти арешт з його майна, а ТОВ «Плафена-ЛТД» - зі свого, а саме: причепа KRONE SDP 27, (1997), чорний, № шасі НОМЕР_1, днз НОМЕР_2; автомобіля MAN F 2000 11967, (1999), фіолетовий, № двигуна НОМЕР_3 , № шасі НОМЕР_4 , днз НОМЕР_5; автомобіля MAN 23.414 11967, (1999), білий, № двигуна НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_7 , днз НОМЕР_8; автомобіля MAN 24332 11967, (1997), білий, № двигуна НОМЕР_9 , № шасі НОМЕР_10 , днз НОМЕР_11; причепа ORTHAUS OPA 18, (1995), білий, № шасі НОМЕР_12 , днз НОМЕР_13 ; причепа RENDERS M 20, (1989), червоний, № шасі НОМЕР_14, днз НОМЕР_15; нежитлових будівель за адресою АДРЕСА_2 , які складаються з: магазин-склад з рампою - літ. А, гараж - літ. Б, майстерня - літ. В, склад - літ. Д. На обґрунтування клопотань заявники зазначили, що заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими уточненими позовними вимогами.

Ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 травня 2019 року у складі судді Войтуна О. Б. клопотання ОСОБА_2 та клопотання директора ТОВ «Плафена-ЛТД» про заміну одного заходу забезпечення іншим задоволено. Замінено захід забезпечення позову іншим шляхом зняття арешту з майна ФОП ОСОБА_2 та майна ТОВ «Плафена-ЛТД», накладеного на підставі ухвали Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 серпня 2017 року, з накладенням арешту на адміністративну будівлю - літ. Г за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ТОВ «Плафена-ЛТД».

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позивачем було уточнено позовні вимоги і заявлено про стягнення з ОСОБА_2 354 432,98 доларів США та з ТОВ «Плафена-ЛТД» 189 218,68 доларів США, а всього 543 651,66 доларів США. Вартість адміністративної будівлі - літ. Г за адресою: АДРЕСА_2 складає 14 666 795 грн, тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно є співмірним, відповідає обставинам справи та підставам, викладеними позивачем у заяві про забезпечення позову.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який представляє інтереси ОСОБА_1 , задоволено. Ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 травня 2019 року скасовано. В задоволенні клопотання ОСОБА_2 та ТОВ «Плафена-ЛТД» про заміну одного заходу забезпечення іншим відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що предметом позову є стягнення коштів з відповідачів (кожного окремо) на підставі статті 625 ЦК України. Накладення арешту на майно одного з них не забезпечує ефективний захист порушених прав позивача та не гарантує виконання можливого рішення по суті позовних вимог щодо іншого відповідача. За витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновником ТОВ «Плафена-ЛТД», однак товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників. На обґрунтування клопотання про заміну заходу забезпечення позову ТОВ «Плафена-ЛТД» надало копію висновку про вартість нерухомого майна, в якому не зазначено, станом на яку дату зроблено такий висновок.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.

У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Святюк С. П. та ТОВ «Плафена-ЛТД» подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2019 року та залишити в силі ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 травня 2019 року.

Касаційні скарги мотивовані тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про заміну одного заходу забезпечення іншим та постановив ухвалу з дотриманням норм процесуального права. Апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи і не звернув уваги на те, що вартість майна ТОВ «Плафена-ЛТД», на яке було накладено арешт, значно перевищує суму позовних вимог. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь 543 651,66 доларів США, що еквівалентно 14 513 307 грн, а вартість лише належної ТОВ «Плафена-ЛТД» адміністративної будівлі літ. Г за адресою: АДРЕСА_2 складає 14 666 795 грн. Крім того, в суді першої інстанції ОСОБА_2 та ТОВ «Плафена-ЛТД» заявили про застосування позовної давності і навели розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що максимальний розмір позовних вимог ОСОБА_1 може складати 290 107,01 доларів США. ОСОБА_2 є засновником ТОВ «Плафена-ЛТД» та поручителем за кредитним договором № 0007/08/25-KLI від 13 червня 2008 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Плафена-ЛТД», а ТОВ «Плафена-ЛТД» є поручителем за кредитним договором № 0006/08/25-KLI від 12 червня 2008 року, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_2 . Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи. Таким чином, накладення арешту на майно ТОВ «Плафена-ЛТД», учасником якого є ОСОБА_2 , повністю відповідає законодавству та дає можливість звертати стягнення на його частку у статутному капіталі товариства при наявності рішення суду про стягнення з учасника грошових коштів.

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Марчук Д. П. подав відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Святюка С. П., в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Святюка С. П. на постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2019 року в цій справі та витребувано її матеріали з Першотравневого районного суду міста Чернівці.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Плафена-ЛТД» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2019 року

29 жовтня 2019 року справа № 725/3690/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 серпня 2017 року було вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на майно ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Плафена-ЛТД» та ТОВ «Євробуд ХХІ».

За інформаційними довідками з реєстру речових прав на нерухоме майно та довідками з Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Чернівецькій області арешт накладено на: майно ТОВ «Плафена-ЛТД», а саме: три причіпи, три автомобілі MAN, нежитлові будівлі по АДРЕСА_2 , які складаються з магазину-складу з рампою, гаража, майстерні, адміністративної будівлі, складу; майно ОСОБА_2 : автомобіль, причіп, житловий будинок, нежитлове приміщення металевий склад.

Відповідно до частини першої-третьої статті 152 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення ухвали Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 серпня 2017 року (далі - ЦПК України 2004 року), позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; 8) встановленням обов`язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об`єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частиною п`ятою статті 153 ЦПК України 2004 року про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4, 10 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Аналіз статей 152 153 153 ЦПК України 2004 року свідчить про те, що співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обґрунтовуючи клопотання про заміну заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 серпня 2017 року, ОСОБА_2 та ТОВ «Плафена-ЛТД» посилалися на те, що уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь 543 651,66 доларів США, що еквівалентно 14 513 307 грн, а вартість лише належної ТОВ «Плафена-ЛТД» адміністративної будівлі літ. Г за адресою: АДРЕСА_2 складає 14 666 795 грн. Вважали, що вжиті судом заходи забезпечення позову ОСОБА_1 є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, тому просили залишити під арештом лише адміністративну будівлю літ. Г за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною першою статті 150 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення до суду з клопотаннями про заміну заходів забезпечення позову та їх вирішення судами попередніх інстанцій, передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. У разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму. Надання відповідачем до суду документа, що підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої цієї статті, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

За змістом клопотань ОСОБА_2 та ТОВ «Плафена-ЛТД» вони фактично просили скасувати частину вжитих заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, а не замінити їх на будь-який інший захід, тоді як вирішення питань, пов`язаних із скасуванням заходів забезпечення позову, врегульовано іншою нормою процесуального права - статте. 158 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду та відмовляючи в задоволенні клопотань про заміну заходу забезпечення позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що предметом позову є стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України з кожного відповідача окремо, тому дійшов правильного висновку про те, що накладення арешту на майно одного з них не забезпечує ефективний захист порушених прав позивача та не гарантує виконання можливого рішення суду про стягнення коштів з іншого відповідача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Під час розгляду заяви про заміну одного заходу забезпечення позову іншим не вирішуються матеріально-правові вимоги та не визначається наперед результат розгляду справи по суті позову, тому доводи заявників про те, що вартість майна ТОВ «Плафена-ЛТД», на яке було накладено арешт, значно перевищує суму позовних вимог, не можуть бути підставою для заміни вжитого судом заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно шляхом скасування такого арешту, накладеного на частину майна, і залишення під арештом іншої частини майна.

Статтею 3 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що товариство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов`язаннями своїх учасників.

Доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_2 є учасником ТОВ «Плафена-ЛТД» і накладення арешту на майно цього товариства дає можливість забезпечити позов, не заслуговують на увагу, оскільки в цій справі ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог про стягнення коштів з ОСОБА_2 як учасника ТОВ «Плафена-ЛТД». Також безпідставними є посилання заявників на частину першу статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», оскільки зазначена норма регулює особливості звернення стягнення на частку учасника товариства.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Святюка Святослава Павловича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Плафена-ЛТД» залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов