Постанова
Іменем України
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 725/5032/21
провадження № 61-3766св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Обслуговуючий кооператив «Житлово будівельний кооператив «Сімейний квартал», ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року у складі судді Федіної А. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2022 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Житлово будівельний кооператив «Сімейний квартал» (далі - ОК «ЖБК «Сімейний квартал»), ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину.
Позовна заява мотивована тим, що 11 липня 2017 року між ним та Обслуговуючим кооперативом «Житлово будівельний кооператив «Чкалова 13-2» (далі - ОК «ЖБК «Чкалова 13-2»), назва якого на даний час змінена на ОК «ЖБК «Сімейний квартал», укладений договір № 1/1/0/1к про сплату внесків, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався надати йому нежитлове приміщення проектний номер 1к (II поверх) площею 267,30 кв. м у буд. по АДРЕСА_1 , будівництво якого буде закінчене 31 березня 2018 року, а позивач, зобов`язався сплатити внесок за таке нежитлове приміщення.
Вказував на те, що свої зобов`язання за вказаним договором він виконав та сплатив кооперативу пайові внески у сумі 4 211 578,8 грн, що підтверджується повідомленням № 11/07-06 від 11 липня 2017 року.
В подальшому позивачу стало відомо, що частина приміщення, в будівництві якого він прийняв пайову участь і за яке сплатив пайові внески, є предметом аналогічного договору про пайову участь, що укладений відповідачем з іншою особою, яка внесла відповідні пайові внески кооперативу за вказане приміщення. Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся з заявою про вчинене кримінальне правопорушення на підставі якої внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12019260000000388 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України.
В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що 24 липня 2017 року між ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» в особі директора Гончарюка В. В. та ОСОБА_2 укладений договір № 2/1/1/7к про сплату внесків у кооператив, відповідно до умов якого ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» зобов`язався надати учаснику ОСОБА_2 нежитлове приміщення проектний номер 7к (І поверх) площею 178,42 кв. м, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , а учасник зобов`язався сплатити внесок за таке нежитлове приміщення. Під час огляду місця події (приміщення проектний номер 1к (II поверх) площею 267,30 кв. м, придбаного ОСОБА_1 ) встановлено, що ОСОБА_2 сплатила пайові внески для отримання у власність приміщення комерційного призначення на II поверсі будинку по АДРЕСА_1 площею 178,42 кв. м, а саме за частину приміщення, що придбано позивачем згідно договору від 11 липня 2017 року і входить до його площі 267,3 кв. м.
Таким чином, вважає, що договір про сплату внесків від 24 липня 2017 року № 2/1/1/7к, укладений між ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» та ОСОБА_2 суперечить вимогам закону, принципам і засадам цивільного законодавства, зокрема відповідач в порушення законодавства України про захист прав споживачів, отримавши кошти за будівництво нежитлового приміщення в сумі 4 211 578,8 грн з дня підписання пайового договору на будівництво від 11 липня 2017 року і до цього часу, будівництво будинку не закінчив, у визначений договором строк до 31 березня 2018 року в експлуатацію не здав, на дане приміщення уклав договір з ОСОБА_2 про сплату пайових внесків взамін на передачу їй майна, тим самим порушив права позивача.
З урахуванням наведеного, посилаючись на вимоги статей 203 215 216 328 655 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про кооперацію», позивач просив:
визнати недійсним договір № 2/1/1/7к про сплату внесків у ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» від 24 липня 2017 року, що укладений між ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» в особі директора Гончарюка В. В. та ОСОБА_2 ;
стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року, яке залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Сімейний квартал», ОСОБА_2 про визнання недійним договору № 2/1/7к про сплату внесків у ОК «ЖБК «Чкалова-13-2» від 24 липня 2017 року, укладеного між ОК «ЖБК «Чкалова-13-2» в особі директора Гончарюка В. В. та ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовано арешт на незавершене будівництво нежитлове приміщення орієнтовною площею 178,42 кв. м за проектним номером 7к (І поверх), яке знаходиться в АДРЕСА_1 та будівництво якого здійснює ОК «ЖБК «Сімейний квартал» (попередня назва ОК «ЖБК «Чкалова 13-2») у вигляді заборони на його відчуження і розпорядження ним, накладений ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09 серпня 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів порушення його прав внаслідок укладення оспорюваного правочину між відповідачами та підстав недійсності вказаного договору, оскільки зі змісту договорів про сплату пайових внесків від 11 липня 2017 року № 1/1/0/1к та від 24 липня 2017 року № 2/1/1/7к, вони стосуються різних нежитлових приміщень, доказів на підтвердження того, що частина нежитлових приміщень, які є предметом договору, укладеного з ОСОБА_1 , входить до складу приміщень за договором, укладеним з ОСОБА_2 , проведення розрахунків з кооперативом не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2022 року скасувати; ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним договір № 2/1/1/7к про сплату внесків у ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» від 24 липня 2017 року, що укладений між ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» в особі директора Гончарюка В. В. та ОСОБА_2 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, задовольнивши клопотання позивача про витребування в органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження №12019260000000388, яке ним заявлено для підтвердження обставин, викладених в позовній заяві, не забезпечив контроль за виконання ухвали суду, внаслідок чого порушив основні засади та завдання цивільного судочинства, що встановлені статтею 2 ЦПК України. Суди зробили помилковий висновок про недоведеність і відсутність порушення прав позивача внаслідок укладення оспорюваного правочину між відповідачами, а також підстав недійсності спірного договору. Суд першої інстанції вирішуючи спір мав би встановити питання чи позивач і ОСОБА_2 уклали договори з ЖБК щодо приміщення в одному і тому ж будинку і на одному і тому ж поверсі, чи ні. Суди, зробивши висновки, що повідомлення від 11 липня 2017 року № 11/07-06 про внесення пайових внесків у сумі 4 211 578,8 грн не може бути підтвердженням оплати коштів та підтвердження членства в кооперативі, не з`ясували обставин та змісту цього повідомлення, які він встановлює, підтверджує чи спростовує. На думку позивача, оскільки під час розгляду справи судами встановлено, що договір укладений між позивачем і кооперативом є дійсним, ніким не оспорений, це є доказом сплати коштів за майно і наявності права на виникнення у майбутньому власності на таке майно. Судами не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 761/10289/15-ц, від 15 грудня 2021 року у справі № 522/3885/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.
Позиція інших учасників справи
У травні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, підписаний ОСОБА_3 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення; рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2022 року - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що доводи касаційної скарги про те, що суди повинні були встановити питання чи позивач і ОСОБА_2 уклали договір з ЖБК щодо приміщення в одному і тому ж будинку і на одному і тому ж поверсі, чи ні, не заслуговують на увагу відповідно до вимог частини першої статті 81 ЦПК України. Позивачем не надано належного доказу, який б свідчив про виконання ним свого обов`язку щодо сплатити внеску за нежитлове приміщення в сумі 4 211 578,8 грн, а повідомлення за № 11/07- 06 від 11 липня 2017 року, є неналежним доказом і не свідчить про виконання умов договору укладеного між сторонами. Відповідно до умов договору, який укладений між ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» та позивачем, враховуючи вимоги частини другої статті 1087 ЦК України, пункт 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637, позивач суму за пайовий внесок в розмірі 4 211 578,8 грн, зобов`язаний був сплатити на розрахунковий рахунок ОК «ЖБК «Чкалова 13-2». Відповідно до відповіді СУ ГУНП в Чернівецькій області виконати ухвалу про витребування доказів неможливо, так як такої справи у них немає, а іншого клопотання позивачем не заявлялося.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2022 року, відкрито касаційне провадження, витребувано з суду першої інстанції справу № 725/5032/21.
У травні 2022 року матеріали цивільної справи № 725/5032/21 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 761/10289/15-ц, від 15 грудня 2021 року у справі № 522/3885/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 11 липня 2017 року між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» укладений договір № 1/1/0/1к про сплату внесків, відповідно до умов якого ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» зобов`язався надати позивачу нежитлове приміщення проектний номер 1к (II поверх) площею 267,30 кв. м у буд. АДРЕСА_1 , будівництво якого буде закінчене 31 березня 2018 року, а ОСОБА_1 в свою чергу зобов`язався сплатити внесок за таке нежитлове приміщення.
Відповідно до пунктів 3.7, 5.1.2 договору від 11 липня 2017 року №1/1/0/1к обов`язок учасника по сплаті внеску за вказаним договором вважається виконаним в день зарахування коштів на рахунок ЖБК, зазначений у реквізитах даного договору, та учасник особисто або через уповноважену особу зобов`язаний подавати документи, що підтверджують факт оплати внеску.
24 липня 2017 року між ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» та ОСОБА_2 укладений договір № 2/1/1/7к про сплату пайових внесків, відповідно до якого ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» зобов`язався надати ОСОБА_2 нежитлове приміщення проектний номер 7к (І поверх) площею 178,42 кв. м в обмін на зобов`язання останньої сплатити пайові внески за вказане нежитлове приміщення. Згідно пункту 5.2.1 ОК «ЖБК «Чкалова 13-2» зобов`язався здати вказаний об`єкт будівництва в експлуатацію до 31 березня 2018 року.
Відповідно до договорів про сплату пайових внесків від 11 липня 2017 року № 1/1/0/1к, укладеного з ОСОБА_1 , та від 24 липня 2017 року № 2/1/1/7к, укладеного з ОСОБА_2 , останні стосуються різних нежитлових приміщень, зокрема, предметом договору, укладеного з ОСОБА_1 , є приміщення 1к на другому поверсі площею 267,30 кв. м, тоді як предметом договору, укладеного з ОСОБА_2 , є приміщення 7к на першому поверсі площею 178,42 кв. м.
Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області листом від 25 листопада 2021 року № 6596/123/23/06-2021 повідомлено, що 01 листопада 2021 року за результатом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України та матеріали кримінального провадження з постановою про закриття скеровані до Чернівецької обласної прокуратури для перевірки законності прийнятого рішення.
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частини першої статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 643/12890/19 (провадження № 61-1049св22) зроблено висновок, що «за змістом статей 203 215 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. На цьому наголосила Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 жовтня 2020 року при розгляді справи № 910/12787/17. ОСОБА_1 не є стороною спірних договорів про відступлення права вимоги, тому предметом доказування є порушення цивільних прав та інтересів позивачки».
Згідно частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є принцип диспозитивності, що передбачено у пункті 5 частини третьої статті 2 та статті 13 ЦПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в справі докази й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, що оспорюваний ним правочин укладений з порушенням вимог закону та його прав.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не забезпечив контроль за виконання ухвали суду про витребування в органу досудового розслідування матеріалів кримінального провадження №12019260000000388, оскільки слідче управління Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, на виконання ухвали суду про витребування доказів, повідомило суд про неможливість подати докази, витребувані судом через їх відсутність в розпорядженні управління на дату їх витребування. Іншого клопотання про витребування доказів, позивачем не було заявлено.
Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що суди не врахували висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 761/10289/15-ц, від 15 грудня 2021 року у справі № 522/3885/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними, виходячи із встановлених у цій справі конкретних обставин.
Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 643/12890/19 (провадження № 61-1049св22), доводи касаційної скарги, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 березня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: І. О. Дундар
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук