Постанова

Іменем України

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 725/6580/15-ц

провадження № 61-16200св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами безпроцентної допомоги (позики),

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 березня 2019 року у складі судді Федіної А. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Одинака О. О., Владичана А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом в якому просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Букофрут» (далі - ТзОВ «Букофрукт»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» (далі - ТзОВ «Дьолер Буковина», товариство) та ОСОБА_2 заборгованість: за договором позики від 30 жовтня 2012 року № 4 у розмірі 159 777,04 грн, з яких 25 000 грн боргу, 1 563,69 грн 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 15 825 грн індекс інфляції від суми заборгованості, 100 000 грн штрафу та 17 388,35 грн пені; за договором позики від 5 листопада 2012 року № 10 у розмірі 1 025 400,48 грн, з яких 355 000 грн боргу, 22 029,45 грн 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 224 715 грн індекс інфляції від суми заборгованості, 177 500 грн штрафу та 246 156,03 грн пені; за договором позики від 24 грудня 2012 року № 14 у розмірі 571 994,51 грн, з яких 200 000 грн боргу, 11 605,47 грн 3 % річних від простроченої суми заборгованості, 125 200 грн індексу інфляції від суми заборгованості, 100 000 грн штрафу та 135 189,04 грн пені, а також судові витрати у справі в розмірі 6 090 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 30 жовтня 2012 року між ним та ТзОВ «Букофрут» укладено договір фінансової безпроцентної допомоги № 4, за умовами якого він надав ТзОВ «Букофрут» грошові кошти в сумі 200 000 грн з умовою повернення вказаної суми до 30 жовтня 2013 року.

05 листопада 2012 року між вказаними сторонами укладено договір фінансової безпроцентної допомоги № 10, за умовами якого позивач передав ТзОВ «Букофрут» грошові кошти в сумі 355 000 грн строком до 05 листопада 2013 року.

24 грудня 2012 року сторони уклали договір фінансової безпроцентної допомоги № 14, за умовами якого ТзОВ «Букофрут» отримало від позивача грошові кошти в сумі 200 000 грн, з умовою їх повернення до 24 грудня 2013 року.

02 вересня 2013 року між сторонами укладені додаткові угоди до вказаних договорів, в яких передбачені умови відповідальності сторін у разі порушення взятих на себе зобов`язань.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаними договорами, між позивачем та ОСОБА_2 30 жовтня, 05 листопада, 24 грудня 2012 року укладені договори поруки, за умовами яких ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання нести відповідальність перед позивачем за неналежне виконання ТзОВ «Букофрут» своїх зобов`язань за договорами безпроцентної допомоги.

Оскільки позичальник належним чином не виконав своїх зобов`язань, грошові кошти у визначені умовами договорів строки не повернув, тому повинен нести відповідальність у вигляді штрафу, пені, інфляційних та 3 % річних, що передбачено пунктом 9.1 кожного з договорів позики, що відповідає вимогам частини другої статті 625 ЦК України.

Ураховуючи наведене просив позов задовольнити.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 вересня 2016 року

замінено первісного відповідача ТзОВ «Букофрут» на належного відповідача - ТзОВ «Дьолер Буковина», який є правонаступником первісного відповідача.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Першотравневий районний суд м. Чернівці рішенням від 06 вересня 2016 рокупозов задовольнив. Стягнув солідарно з ТОВ «Дьолер Буковина», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики від 30 жовтня 2012 року № 4 25 000 грн боргу, 1 563,69 грн 3 % річних від простроченої заборгованості, 15 825 грн індекс інфляції від суми заборгованості, 100 000 грн штрафу, 17 388,35 грн пені, що в загальній сумі становить 159 777,04 грн; за договором позики від 05 листопада 2012 року № 10 355 000 грн боргу, 22 029,45 грн 3 % річних від простроченої заборгованості, 224 715 грн індекс інфляції від суми заборгованості, 177 500 грн штрафу, 246 156,03 грн пені, що в загальній сумі становить 1 025 400,48 грн; за договором позики від 24 грудня 2012 року № 14 200 000 грн боргу, 11 605,47 грн 3 % річних від простроченої заборгованості, 125 200 грн індекс інфляції від суми заборгованості, 100 000 грн штрафу, 135 189,04 грн пені, що в загальній сумі становить 571 994,51 грн 51 коп. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Апеляційний суд Чернівецької області рішенням від 31 жовтня 2016 рокурішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення штрафів за договором позики від 30 жовтня 2012 року № 4 у розмірі 100 000 грн; за договором позики від 05 листопада 2012 року № 10 у розмірі 177 500 грн; за договором позики від 24 грудня 2012 року № 14 у розмірі 100 000 грн скасував, у задоволенні цих позовних вимог відмовив. Рішення районного суду в частині стягнення солідарно з ТОВ «Дьолер Буковина», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за вказаними договорами позики в частині визначення загальної суми заборгованості, яка підлягає стягненню за кожним договором, змінив. Стягнув з ТзОВ «Дьолер Буковина» на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 30 жовтня 2012 року № 4 у сумі 42 388,69 грн, за договором позики від 05 листопада 2012 року № 10 у сумі 601 744,45 грн, за договором позики від 24 грудня 2012 року № 14 у сумі 336 805,47 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 01 листопада 2017 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 6 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 31 жовтня 2016 року скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що ухвалюючи рішення у справі суди не сприяли всебічному і повному з`ясуванню обставин у справі, належним чином не перевірили заперечень відповідача ТОВ «Дьолер Буковина» щодо пред`явленого до нього позову, не надали оцінки наявним у справі заявам про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року, не вирішили питання щодо допиту у справі в якості свідка ОСОБА_3 та не з`ясували, чи підписував він замість ОСОБА_1 заяву про прощення боргу. При цьому суди не надали оцінки висновку експертного почеркознавчого дослідження від 27 липня 2016 року № 6805/6806, проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, не вирішили питання щодо призначення у справі повторної почеркознавчої експертизи для з`ясування питання, чи була заява про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року від імені ОСОБА_1 підписана ОСОБА_3

Першотравневий районний суд міста Чернівці рішенням від 19 березня 2019 року позов задовольнив частково. Стягнув солідарно з ТзОВ «Дьолер Буковина» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 59 777,04 грн заборгованості за договором позики від 30 жовтня 2012 року № 4; 847 900,48 грн заборгованості за договором позики від 05 листопада 2012 року № 10; 471 994,51 грн заборгованості за договором позики від 24 грудня 2012 року № 14. Вирішив питання про розподіл судових витрат у справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що товариство не виконало свої зобов`язання за договорами, а тому разом із поручителем, який поручався за належне виконання ними грошового зобов`язання, повинні нести відповідальність. Пеня й штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - несвоєчасне виконання одного й того самого грошового зобов`язання суперечить статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення та загальним засадам цивільного законодавства.

Чернівецький апеляційний суд постановою від 16 серпня 2019 рокурішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 19 березня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 боргу за договорами позики від 30 жовтня 2012 року № 4, від 05 листопада 2012 року № 10 та від 24 грудня 2012 року № 14 скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Дьолер Буковина» про стягнення пені за вказаними договорами позики відмовив. Рішення суду в частині визначення загальної суми боргу змінив. Стягнув з ТзОВ «Дьолер Буковина» на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 30 жовтня 2012 року № 4 у розмірі 42 388,69 грн; за договором позики від 05 листопада 2012 року № 10 у розмірі 601 744,45 грн; за договором позики від 24 грудня 2012 року № 14 у розмірі 336 805,47 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач не довів факту прощення йому ОСОБА_1 боргу за вказаними договорами позики, а відтак грошове зобов`язання не припинилося, а тому задоволенню підлягають вимоги щодо стягнення суми боргу, 3 % річних від простроченої суми та інфляційні втрати. Оскільки позивач звернувся з цим позовом у грудні 2015 року, то його вимоги заявлені до поручителя задоволенню не підлягають, адже порука припинена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 30 серпні 2019 року до Верховного Суду, ТзОВ «Дьолер Буковина» просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 19 березня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 серпня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТзОВ «Дьолер Буковина» про стягнення боргу за договором позики від 30 жовтня 2012 року № 4 в сумі 42 388,69 грн, боргу за договором позики від 05 листопада 2012 року № 10 в сумі 601 744,45 грн, боргу за договором позики від 24 грудня 2012 № 14 в сумі 336 805,47 грн, та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваній частині допустили порушення норм процесуального права щодо повноти дослідження зібраних у справі доказів і їх оцінки та не виконали вказівок, що містяться в ухвалі суду касаційної інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення, тому рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягають скасуванню, а справа в цій частині направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так допитати ОСОБА_3 в якості свідка суди не змогли у зв`язку з його смертю, водночас встановили на підставі висновків судової почеркознавчої експертизи той факт, що: а) існували дві заяви від 23 жовтня 2013 року про прощення боргу, складені від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; б) ту заяву про прощення боргу, яка була складена від імені ОСОБА_1 , фактично підписав ОСОБА_3 ; б) ту заяву про прощення боргу, яка була складена від імені ОСОБА_3 , фактично підписав ОСОБА_1 .

Проте, суди не дослідили і не надали оцінки наявним у справі доказам та залишили без перевірки і оцінки пояснення представника відповідача щодо фактичних обставин справи. В справі наявні належні і допустимі докази, що в сукупності свідчать про дійсний намір і волевиявлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 простити товариству борг перед ними, про що вони й поставили свої власноручні підписи в заявах про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року,

хоча й розписались в цих заявах замість один одного.

Ураховуючи наведене у товариства припинився обов`язок з повернення боргу, а тому суди попередніх інстанцій незаконно задовольнили позовні вимоги ОСОБА_1 .

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 березня 2019 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 16 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в касаційному порядку не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Першотравневого районного суду м. Чернівці.

17 вересня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

30 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Букофрут» укладено договір про надання фінансової безпроцентної допомоги № 4, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 200 000 грн, на строк до 30 жовтня 2013 року.

05 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Букофрут» укладено договір про надання фінансової безпроцентної допомоги № 10, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 355 000 грн, на строк до 05 листопада 2013 року.

24 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Букофрут» укладено договір про надання фінансової безпроцентної допомоги № 14, за умовами якого позикодавець передав позичальнику грошові кошти у розмірі 200 000 грн, на строк до 24 грудня 2013 року.

Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера від 01 листопада 2012 року № 134, від 05 листопада 2012 року №139 та від 26 грудня 2012 року № 146 грошові кошти за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги були отримані позичальником.

02 вересня 2013 року між сторонами укладені додаткові угоди № 1 до вказаних договорів, умовами яких установлено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у виді штрафу у розмірі 50 % від суми вказаної в пункті 2 договору, обов`язку сплатити пеню за весь час прострочення виконання зобов`язання, інфляційні та 3 % річних.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладених договорів утворилася заборгованість у загальному розмірі 1 757 172,03 грн, яка складається із суми заборгованості за кожним із вказаних договорів, 3 % річних від прострочених сум заборгованості, інфляційних втрат, штрафу та пені.

Згідно із заявою датованою 23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 відмовився від свого права вимоги щодо повернення позик у розмірі 580 000 грн за договорами про надання фінансової допомоги від 30 жовтня 2012 року № 4, від 05 листопада 2012 року № 10, від 24 грудня 2012 року №14 та заявив про те, що борг прощено у повному обсязі та він не підлягає поверненню.

Згідно з висновком експерта від 29 квітня 2016 року № 657, 696-к, підпис після слів «З повагою» над пунктирною лінією і словами « ОСОБА_1 » в заяві про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до висновку експерта від 14 січня 2019 року № 19654, підпис від імені ОСОБА_1 в заяві про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року, складений від імені ОСОБА_1 в рядку « ОСОБА_1 » виконаний не ОСОБА_1 , цей підпис виконаний ОСОБА_3

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Допитаний в суді першої інстанції в якості свідка ОСОБА_1 вказав, що не мав наміру прощати борг за вказаними договорами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 605 ЦК України, зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Встановивши, що товариство не виконало своє зобов`язання щодо повернення отриманих коштів за договорами позики, а заяву про прощення товариству боргу позивач не підписував, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми боргу з урахуванням вимог статті 625 ЦК України з боржника.

Аргументи касаційної скарги щодо невиконання судами ухвали суду касаційної інстанції та не з`ясування фактичних обставин справи спростовуються встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновки судів про те, що позивач не підписував заяви про прощення боргу не спростовують, на законність рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами щодо недоведеності відповідачем прощення боргу позивачем, які, на думку заявника, встановлені судами неповно і неправильно.

Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 березня 2019 року в незмінній апеляційним судом частині та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 серпня 2019 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договорами безпроцентної допомоги (позики) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило