Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа №725/6733/18

провадження №61-14393св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1»,

відповідач - державний реєстратор відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацька Галина Федорівна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 червня 2019 року у складі колегії суддів Половінкіна Н. Ю., Перепелюк І. Б., Литвинюк І. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» (далі - ТОВ «Денисівка-1») звернулося до суду до державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф., ОСОБА_1 , з позовом, в якому просило визнати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 38944617 від 26 грудня 2017 року незаконним та скасувати.

Позов мотивовано тим, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року визнано право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю-склад, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Державним реєстратором відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 38944617 від 26 грудня 2017 року здійснено реєстрацію нежитлової будівлі складу літ. «А» та самовільно побудованих альтанки літ. «Б», навісу літ. «В», навісу літ. «Г», воріт № 1-2, огорожі № 3-4, фонтану І, які знаходяться на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Пунктом 14 рішення Чернівецької міської ради від 24 лютого 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтованою площею 0,0880 га на підставі рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2017 року.

До складу відведеної земельної ділянки включено проїзд, яким користується ТОВ «Денисівка-1» для доступу до належного товариству майна, чим порушено права останнього.

Державним реєстратором відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф. не перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, здійснено реєстрацію майна всупереч пункту 8 Положення про порядок присвоєння поштових адрес об`єктам нерухомого майна у місті Чернівці, затвердженого рішенням міської ради від 31 жовтня 2012 року.

Нежитлову будівлю-склад літ. «А», загальною площею 1154,80 кв. м., альтанку літ «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Г» ворота № 1-2, огорожу № 3-4, фонтан І, зареєстровано за ОСОБА_1 без здачі їх в експлуатацію по АДРЕСА_2 та без рішення виконавчого комітету ради щодо присвоєння окремої поштової адреси.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08 травня 2019 року у складі судді Іщенко І. В. позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 38944617 від 26 грудня 2017 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державним реєстратором відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф. не перевірено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, у зв`язку з чим прийнято ним оскаржуване рішення суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема положенням частини першої статті 2, частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме мано та їх обтяжень», пункту 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційні скарги головного спеціаліста відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. та ОСОБА_1. задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, звернувшись до суду з даним позовом, позивач пов`язував захист прав та охоронюваного законного інтересу із правовідносинами, які виникли між ним, ОСОБА_1 та Чернівецькою міською радою щодо користування проїздом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ТОВ «Денисівка-1» шляхом визнання рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 грудня 2017 року незаконним з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки обраний ТОВ «Денисівка-1» спосіб захисту у вигляді визнання рішення державного реєстратора незаконним та скасування не має наслідком припинення порушення права ТОВ «Денисівка-1» на користування заїздом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Денисівка-1», не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняту у справі постанову апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив наявні в матеріалах справи докази, та ухвалив правильне рішення, яке відновлює порушене право позивача, оскільки суд скасував рішення про державну реєстрацію права власності в тому числі на альтанку літ «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Г» ворота №1-2, які розміщені на спірному проїзді. Таким чином, не скасувавши право власності на зазначені об`єкти, знести їх та відновити проїзд неможливо.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 19 жовтня 2016 року за відповідачем визнано право власності на нежитлову будівлю склад, загальною площею 1154,80 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав невиконання договору про спільну діяльність іншою стороною договору. Зазначений склад побудований на земельній ділянці площею 0,2900 га, а зареєстровані разом з цим складом: альтанка літ «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Г» ворота № 1-2, огорожа № 3-4, фонтан І, які в рішенні суду взагалі відсутні, побудовані поза межами зазначеної ділянки і на момент реєстрації перебували на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Крім того, нежитлова будівля складу, альтанка літ «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Г» ворота № 1-2, огорожа № 3-4, фонтан І, зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 без прийняття їх в експлуатацію, а зазначену адресу присвоїв сам реєстратор без відповідного рішення виконавчого комітету.

Апеляційним судом не враховано, що на протязі багатьох років проїзд, на якому на даний час розміщені альтанка літ. «Б», навіс літ. «В», навіс літ. «Г» ворота № 1-2, існував та використовувався ТОВ «Денисівка-1» за призначенням і після перекриття його відповідачем виник спір.

Апеляційний суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що обраний ТОВ «Денисівка-1» спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не відновлює його право на користування заїздом.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У серпні 2019 року до Верховного Суду електронною поштою, надійшов відзив представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ «Денисівка-1».

Зазначений відзив колегія суддів не приймає до уваги з підстав його невідповідності вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, а саме - відсутність доказів надсилання копій відзиву іншим учасникам справи.

Крім того, вказаний відзив не містить електронного цифрового підпису особи, яка його подала.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з даним позовом про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г.Ф. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 26 грудня 2017 року, ТОВ «Денисівка-1» посилається на порушення його прав на користування проїздом, який знаходиться на землях загального користування та включений до складу відведеної ОСОБА_1 земельної ділянки. Факт порушення права користування проїздом позивач пов`язує з необхідністю доступу до належного товариству майна.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 95 ЗК України передбачено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За змістом частини другої статті 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішення такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Водночас задоволення позовної вимоги, заявленої позивачем у цій справі, зокрема визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 грудня 2017 року, яким за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано належне йому нерухоме майно, не призведе до поновлення прав позивача, на порушення яких він посилається у позові - користування проїздом, а отже ним обрано неналежний спосіб захисту цих прав, який не призводить до ефективного відновлення порушеного права.

Установлено, що рішенням Чернівецької міської ради від 24 лютого 2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 орієнтовною площею 0,0880 га, а 23 квітня 2019 року між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки по за вказаною адресою площею 0,0882 га.

При цьому, позивач, за наявності відповідних підстав не позбавлений можливості звернутися до власника земельної ділянки для оформлення своїх прав на користування нею, зокрема з метою встановлення відповідного сервітуту, або оскаржити відповідне рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки.

У справі, яка переглядається позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права і його вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості виконати вимоги частини другої статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону. При цьому у ТОВ «Денисівка-1» існує право захистити свої законні інтереси шляхом подання позову з урахуванням положень ЦК України і ЦПК України. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин у тому контексті, який на думку позивача свідчить про порушення його прав на користування проїздом та наявність підстав для задоволення позову шляхом скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за відповідачем нерухомого майна.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд дав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Денисівка-1» залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська