Постанова

Іменем України

28 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 725/8853/21

провадження № 61-8481св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Міський торговельний комплекс «Калинівський ринок»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 липня 2022 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Лисака І. Н., Кулянди М. І., в справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Міський торговельний комплекс «Калинівський ринок» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Міський торговельний комплекс «Калинівський ринок» (далі - КП «МТК «Калинівський ринок») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що наказом від 24 березня 2014 року

№ 76-п ОСОБА_1 був призначений на посаду першого заступника генерального директора КП «МТК «Калинівський ринок». 17 березня

2015 року позивача було переведено на посаду заступника генерального директора. Наказом від 15 листопада 2021 року № 350/П його було звільнено з посади заступника генерального директора у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Звільнення, на думку позивача, є незаконним, оскільки роботодавцем не було отримано згоди органу профспілкової організації, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та частини другої статті 49-4 КЗпП України.

Крім того, при скороченні посади заступника генерального директора та звільненні ОСОБА_1 роботодавцем не було враховано переважне право працівника на залишення на роботі, продуктивність праці на займаній посаді у порівнянні із аналогічними за функціональними обов`язками посадами інших працівників, що свідчить про порушення вимог статті 42 КЗпП України.

ОСОБА_1 має тривалий безперервний стаж роботи в КП «МТК «Калинівський ринок», сумлінно працював на підприємстві понад сім років, до досягнення пенсійного віку йому залишилося менше трьох років. Крім того, на утриманні позивача перебуває двоє дітей.

Незаконним звільненням, як наслідок, порушено гарантовані трудові права працівника, що завдало позивачу моральних страждань та душевних переживань, негативно вплинуло на стан здоров`я, у зв`язку з чим він неодноразово був госпіталізований до медичних установ, що підтверджується медичним довідками, виписками з історії хвороби, копіями медичних обстежень. Розмір моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, позивач оцінив у 90 000,00 грн.

Посилаючись на зазначені обставини у їх сукупності, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним наказ КП «МТК «Калинівський ринок» від 15 листопада 2021 року № 350/П про звільнення ОСОБА_1 із посади заступника генерального директора у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та поновити його на посаді; стягнути з КП «МТК «Калинівський ринок» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 листопада 2021 року по день ухвалення рішення у справі із розрахунку 1 159,70 грн за кожен робочий день вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди у розмірі

90 000,00 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 травня

2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним наказ КП «МТК «Калинівський ринок»

від 15 листопада 2021 року № 350/П про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора КП «МТК «Калинівський ринок».

Стягнено з КП «МТК «Калинівський ринок» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 16 листопада 2021 року до 16 травня 2022 року у розмірі 147 281, 90 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за 1 місяць.

Додатковим рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців

від 30 травня 2022 року стягнуто з КП «МТК «Калинівський ринок» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із професійною правничою допомогою, в розмірі 15 000,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що роботодавцем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі, не запропоновано іншу рівноцінну посаду, враховуючи його інвалідність 3 групи, не встановлено пропонування всіх вакантних посад (іншої роботи), які з`явилися на підприємстві протягом періоду попередження і які існували на день звільнення, а також звільнення відбулося без згоди профспілкового комітету. Крім того, роботодавець не надав профспілковому комітету за три місяці до запланованого звільнення жодної інформації про ці заходи та не провів будь-яких консультацій в порушення вимог статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 27 липня 2022 року рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 травня

2022 року та додаткове рішення Першотравневого районного суду

м. Чернівців від 30 травня 2022 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, встановивши факт скорочення двох штатних одиниць заступника генерального директора, одну з яких займав ОСОБА_1 , вважав відсутнім порушення роботодавцем вимог трудового законодавства.

Ураховуючи, що посад заступника генерального директора на підприємстві було дві, які були скорочені одночасно, тому застосування положень статті 42 КЗпП України щодо порівняння кваліфікації та продуктивності позивача на посаді заступника директора з іншими працівниками, які займають відмінні, не тотожні посади, на думку апеляційного суду, є безпідставним, оскільки це можливо застосовувати лише при рівних умовах кваліфікації та продуктивності праці працівників, які займають лише однакові посади.

КП «МТК «Калинівський ринок» належно виконало вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, запропонувавши йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку позивач міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Обставина встановлення позивачу групи інвалідності не існувала і не могла бути врахована під час процедури скорочення і звільнення ОСОБА_1 , оскільки позивачу було встановлено інвалідність за результатами огляду вже після звільнення.

Крім того, позивач займав посаду заступника генерального директора, а тому відповідно до вимог частини першої статті 43-1 КЗпП України розірвання з ним трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації є правомірним.

При цьому апеляційний суд посилався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 16 січня 2018 року у справі

№ 761/3694/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 305/1001/189.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 липня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У вересні 2022 року справу № 725/8853/21 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц, відповідно до яких, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно

у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Разом із тим, відсутні докази подання адміністрацією підприємства реального обґрунтування необхідності проведення скорочення чисельності працівників.

Доводи інших учасників справи

У жовтні 2022 року КП «МТК «Калинівський ринок» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити в задоволенні скарги та залишити в силі оскаржуване судове рішення, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, які не спростовують законне та обґрунтоване рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що наказом КП «МТК «Калинівський ринок» № 321-П від 04 вересня 2014 року на підставі рішення Садгірського районного суду

м. Чернівців від 04 вересня 2014 року позивача було поновлено на посаді першого заступника генерального директора з 02 липня 2014 року (а. с. 21-30, т. 1).

Згідно з наказом КП «МТК «Калинівський ринок» від 16 березня 2015 року

№ 99-П ОСОБА_2 було переведено на посаду заступника генерального директора з 17 березня 2015 року (а. с. 18, т. 1).

Рішенням комісії з розгляду та затвердження фінансових планів підприємств міської комунальної власності Чернівецької міської ради на 2021 рік (протокол від 21 травня 2021року № 5) керівнику підприємства КП «МТК «Калинівський ринок» було вказано оптимізувати чисельність персоналу з метою забезпечення розвитку підприємства та покращення фінансових показників (а. с. 122-125, т. 1).

Наказом КП «МТК «Калинівський ринок» від 22 червня 2021 року № 111 було створено комісію по оптимізації організаційної структури підприємства та персоналу (а. с. 126, т. 1).

На підставі рішення комісії від 24 червня 2021 року з метою проведення оптимізації організаційної структури підприємства було вирішено розпочати у передбаченому законом порядку процедуру зміни організаційної структури підприємства, в тому числі виведення зі штатного розкладу шляхом скорочення зокрема 2 (двох) посад заступників генерального директора

(а. с. 121-131, т. 1).

Наказом КП «МТК «Калинівський ринок» від 24 червня 2021 року № 172-П було затверджено та введено в дію з 01 липня 2021 року новий штатний розпис у кількості 442,75 штатних одиниць, відповідно до якого з 01 липня 2021 року у структурному підрозділі «Адміністрація підприємства» передбачені такі посади за кодом класифікатора професій 1210.1 «Керівники підприємств, установ та організацій»: генеральний директор, дві посади заступника директора, директор виконавчий, директор комерційний.

Згідно з організаційною структурою КП «МТК «Калинівський ринок», яка діяла до 01 липня 2021 року, в підпорядкуванні заступника директора, яку займав ОСОБА_1 , перебував лише один структурний підрозділ «Медпункт».

Відповідно до організаційної структури КП «МТК «Калинівський ринок», яка почала діяти з 01 липня 2021 року, структурний підрозділ «Медпункт» перейшов у підпорядкування директора виконавчого (а. с. 132-149, т. 1).

Наказом КП «МТК «Калинівський ринок» від 08 липня 2021 року № 126 на підставі частини третьої статті 64 Господарського кодексу Українита за результатами зазначеного рішення комісії по оптимізації організаційної структури з 12 жовтня 2021 року було скорочено відповідну кількість штатних одиниць, зокрема, дві посади заступника директора, одну з яких займав позивач ОСОБА_1 (а. с. 150-151, т. 1).

08 липня 2021 року голові профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників КП «МТК «Калинівський ринок» було вручено повідомлення про скорочення чисельності та штату працівників і запропоновано провести консультації стосовно запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків (а. с. 152-153, т. 1).

Наказом КП «МТК «Калинівський ринок» від 13 липня 2021 року № 200-П на виконання наказу № 126 від 08 липня 2021 року внесено зміни до штатного розпису підприємства з 12 жовтня 2021 року, зокрема виведено зі штатного розпису дві посади заступника директора (а. с. 154, т. 1).

Наказом КП «МТК «Калинівський ринок» від 13 липня 2021 року № 128 було створено комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення (а. с. 157-161, т. 1).

За результатами проведення консультацій профспілковим комітетом первинної профспілкової організації працівників КП «МТК «Калинівський ринок» було надано рекомендації підприємству щодо скорочення деяких працівників (протокол № 5 від 23 липня 2021 року) (а. с. 162-163, т. 1).

04 серпня 2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення № 711 від 30 липня 2021 року про заплановане 12 жовтня 2021 року його звільнення з посади у зв`язку зі скороченням на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП Українита запропоновано йому вакантні посади на підприємстві (а. с. 164-165, т. 1).

10 вересня 2021 року профспілковому комітету первинної профспілкової організації працівників КП «МТК «Калинівський ринок» було подано подання від 09 вересня 2021 року № 809 про надання згоди на розірвання трудового договору з заступником генерального директора ОСОБА_1 (а. с. 166, т. 1).

За результатами розгляду вказаного подання профспілковий комітет шляхом проведення таємного голосування відмовив у наданні згоди на розірвання трудового договору, про що оформлено протокол від 22 вересня 2021 року № 17 (а. с. 167-170).

29 вересня 2021 року ОСОБА_3 було запропоновано вакантні посади на підприємстві з метою забезпечення його працевлаштування (а. с. 171, т. 1).

Наказом від 15 листопада 2021 року № 350/П ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника генерального директора у зв'язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України(а. с. 175, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80 104 111 ЦК України, статтях 62 66 79 92 ГК України. Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Верховний Суд, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, неодноразово наголошував на тому, що вирішуючи питання дотримання норм трудового законодавства у спірних правовідносин, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 753/7661/18,

від 12 серпня 2021 року у справі № 487/989/20, від 24 березня 2021 року у справі № 757/46273/17-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 235/4593/19.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві,

в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У справі, що переглядається, судами встановлено, що у роботодавця КП «МТК «Калинівський ринок» відбулося скорочення чисельності та штату працівників, внесено зміни до штатного розпису підприємства з 12 жовтня 2021 року, зокрема виведено зі штатного розпису дві посади заступника директора, одну з яких займав ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні докази подання адміністрацією підприємства реального обґрунтування необхідності проведення скорочення чисельності працівників є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення заявником норм права, оскільки, як зазначено вище, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

ОСОБА_1 був належним чином попереджений про наступне вивільнення за два місяці до звільнення, що не заперечується та не спростовано позивачем.

Також судами встановлено, що позивачу запропоновано вакантні посади на підприємстві при попередженні про звільнення, а 29 вересня 2021 року додатково було запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади на підприємстві з метою забезпечення його працевлаштування, що підтверджується повідомленням від 29 вересня 2021 року за № 874, однак матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтвердили намір позивача бути працевлаштованим на одній із запропонованих вакантних посад.

Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що реалізація переважного права на залишенні на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох ідентичних, однакових посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина. Ураховуючи, що посад заступника генерального директора на підприємстві було дві, які були скорочені одночасно, тому застосування положень статті 42 КЗпП України щодо порівняння кваліфікації та продуктивності позивача на посаді заступника директора з іншими працівниками, які займають відмінні, не тотожні посади, є безпідставним, оскільки це можливо застосовувати лише при рівних умовах кваліфікації та продуктивності праці працівників, які займають однакові посади.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 641/5330/16-ц, колегія суддів відхиляє за їх безпідставністю, оскільки заявником не обґрунтовано, в чому саме полягають суперечності. Незазначення постанови Верховного Суду чи номера справи не означає, що апеляційний суд розтлумачив і застосував норму права не у спосіб, визначений Верховним Судом.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки, які суд касаційної інстанції відповідно до повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, не може переоцінювати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З урахуванням встановлених на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, у контексті цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність порушень відповідачем норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 .

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 27 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

В. В. Пророк