Постанова
Іменем України
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 726/160/19
провадження № 61-21291св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , державне підприємство «Сетам», третій відділ державної виконавчої служби м. Чернівців Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут Незалежної Експертної оцінки»,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 15 липня 2019 року у складі судді: Проскурняк І. Г., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Лисака І. Н.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ДП «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, третього відділу державної виконавчої служби м. Чернівців Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, ТОВ «Інститут Незалежної Експертної оцінки» в особі оцінювача Лященко Л. М., про визнання недійсними результатів торгів, висновку про оцінку майна.
Позов мотивовано тим, що Чернівецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області при примусовому виконанні за виконавчим листом № 726/707/16-ц від 28 липня 2016 року, виданим на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівців про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутого майна, через електронні торги ДП «СЕТАМ» реалізовано майно: житловий будинок та земельну ділянка за адресою: АДРЕСА_1 . Чернівецьким міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області 01 лютого 2017 року, у відповідності до статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» для визначення вартості майна боржника, призначено експерта Ляшенко Л. М. Згідно звіту про оцінку майна від 09 лютого 2017 року, виданого суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , ринкова вартість майна становить - 1 193 000,00 грн. В подальшому відбувались торги та уцінка вартості майна, що підтверджується протоколом про проведення електронних торгів № 248233. 05 липня 2017року Чернівецьким міським відділом ДВС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області складено акт про проведення електронних торгів. При проведенні торгів порушено вимоги законодавства, зокрема, порушено порядок визначення вартості та оцінки майна, реалізовано майно раніше закінчення судового спору предметом якого воно виступає та за ціною, що суттєво занижена та не відповідає реальній вартості. Так, відділ ДВС передчасно передав на реалізацію вище вказане майно, а Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ поновлено строк на оскарження заочного рішення Садгірського районного суду від 07 липня 2016 року по справі № 726/707/16-ц, та 13 червня 2017 року відкрито касаційне провадження по даній справі. Крім того, позивач вказувала, що у звіті про експертну оцінку нерухомого майна, а саме: земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані по АДРЕСА_1 визначена вартість земельної ділянки за кадастровим номером: 7310136900:43:003:1039. Між тим вказана у звіті земельна ділянка розташована окремо від житлового будинку та є власністю Чернівецької міської ради. Житловий будинок, що оцінювався розташований на іншій земельній ділянці з кадастровим номером: 7310136900:43:003:1038.
ОСОБА_1 просила:
визнати недійсним висновок про визначення вартості майна від 09 лютого 2017 року, складений оцінювачем ОСОБА_4 на житловий будинок та земельну ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати результати електронних торгів на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , які проведені державним підприємством «СЕТАМ» 14 червня 2017 року недійсними;
визнати протокол № 262981 проведення 14 червня 2017 року державним підприємством «СЕТАМ» електронних торгів та акт від 05 липня 2017 року про проведені електронні торги Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області на житловий будинок та земельну ділянка за адресою: АДРЕСА_1 недійсними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 15 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щозгідно постанови Великої Палати Верховного суду визначення вартості майна боржника є процесуальною дією держвиконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам держвиконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, учинила відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду № 678/301/12 від 15 травня 2019 року, підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6). Позивачем не надано суду жодних належних доказів порушення порядку проведення торгів передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038, а також з матеріалів справи таких порушень не вбачається, що виключає сумніви правильності проведення електронних торгів та реалізації майна боржника ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно постанови Великої Палати Верховного суду визначення вартості майна боржника є процесуальною дією держвиконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам держвиконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності, учинила відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку нерухомого майна, а саме: земельної ділянки та житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 від 09 лютого 2017 року, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що ознайомлена з оціночною вартістю майна. Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 17 лютого 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 отримала повідомлення про вартість майна. В десятиденний строк ОСОБА_1 не оскаржила визначення вартості та оцінки майна у спосіб передбачений законом. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відбулося порушення вимог Порядку про проведення електронних торгів і це порушення вплинуло на результати торгів.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що невірно зазначений кадастровий номер земельної ділянки, апеляційний суд вказав, що це не є підставою для визнання торгів недійсними. ДП «Сетам» при розміщенні на сайті інформації була допущена технічна помилка в кадастровому номері земельної ділянки та зазначено кадастровий номер 7310136900:43:003:1039 замість 7310136900:43:003:1038. Однак, крім кадастрового номеру на сайті була зазначена наступна інформація : цільове призначення, правовий режим, розмір та місцезнаходження земельної ділянки, а також фото житлового будинку та земельної ділянки. У Звіті про експертну оцінку нерухомого майна та в Акті про проведені електронні торги від 05 липня 2017 року не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, однак міститься вся необхідна інформація для ідентифікації зазначеного нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо визнання протоколу № 262981 проведення 14 червня 2017 року державним підприємством «СЕТАМ» електронних торгів та акту від 05 липня 2017 року про проведені електронні торги Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби недійсними є безпідставними. Відповідно до пункту 6 Тимчасового положення після повного розрахунку переможця прилюдних торгів за придбане майно на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копій документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. Отже, складання акта про проведення прилюдних торгів є документальним оформленням і підтвердженням проведення прилюдних торгів у відповідності до вимог закону, а тому сам по собі акт про проведення прилюдних торгів не може бути самостійним предметом оспорення, за відсутності відповідного рішення про визнання торгів недійсними, за результатами яких складено такий оспорюваний акт.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилалася на те, що суди неправильно застосували норми матеріального та порушили норми процесуального права.
Касаційна карга мотивована тим, що проведення електронних торгів відбулось із порушенням чинного законодавства. Оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 з урахуванням вимог Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440. Згідно з приписами пункту 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки. Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки. Фактичне ознайомлення з майном, яке є предметом оцінки, можливе при доступі оцінювача до цього майна. Зважаючи на характер об`єкта оцінки (житловий будинок), ознайомлення з таким майном не може відбуватися без обстеження приміщень на дату оцінки та відповідно потребує доступу до них, який має забезпечити відповідач. Однак, суди не врахували, що жодних доказів проведення особистого огляду суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки (фотографії об`єкту оцінки) матеріали звіту не містять. Крім того, відповідач та його представники заперечували щодо прийняття судом в якості належного доказу звіту про грошову оцінку предмета іпотеки, оскільки на їх думку оцінювач значно занизив ринкову вартість будинку. В суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції повідомлялось суду про те, що із-за неналежного надання правової допомоги ОСОБА_1 не змогла оспорити звіт про ринкову вартість житлового будинку тому, що спочатку її адвокати надавали їй допомогу, а потім перейшли на сторону ОСОБА_3 . Судом першої інстанції було витребувано оригінал звіту ОСОБА_4 , втім, відповідачем відповідні вимоги виконані не було, що не було взято судами до уваги. Крім цього, суди не врахували, що вартість проданого на торгах будинку становила щонайменше 1 795 000,00 грн, а розмір грошових коштів, що підлягали до стягнення становив 976 310,00 грн.
Вказує, що під час проведення підготовчого судового засідання представником було подано заяву про призначення експертизи. Головуючий суддя, без виходу в нарадчу кімнату 09 липня 2019 року відмовив в задоволенні даного клопотання, заявивши, що призначення експертизи не має значення для вирішення справи. Під час розгляду апеляційної скарги представник ОСОБА_5 заявив клопотання про приєднання до справи та дослідження доказів. Відмовляючи в задоволенні цього клопотання суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права. Крім цього, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановив, що «дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню» (арк. 2 стор. 3) повного тексту рішення від 15 липня 2019 року. Втім, в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено про відмову в задоволенні позову.
У лютому 2020 року ДП «Сетам» подало відзив на касаційну скаргу, підписаний представником Конепудом Д. В. , в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені рішення.
Відзив мотивовано тим, що згідно частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Таким чином, судами не можуть братись до уваги посилання позивача на дії державного виконавця, як підставу для визнання електронних торгів недійсними, так як надання оцінки діям органів державної влади не може відбуватись в межах розгляду справи, про визнання електронних торгів недійсними, а тільки в межах скарги на дії державного виконавця. Верховний Суд України у своїй постанові від 13 квітня 2016 у справі № 6-2988цс15 прийшов до висновку, що «головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результати торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними». Позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що в ході проведення електронних торгів житлового будинку та земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 було порушено порядок проведення електронних торгів та, що ці порушення вплинули на результат торів.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення та залишити без змін оскаржені рішення.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Отже, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, що позивачка мала право звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця по оцінці майна в 10 денний строк з моменту ознайомлення з такою оцінкою.
Боржник ОСОБА_1 була повідомлена про результати визначення оцінки майна та не оскаржила дії виконавця по визначенню вартості арештованого майна до. А отже, вона вважається такою, що погодилась з результатами оцінки майна, проведеної в рамках виконавчого провадження. Позивач, обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права. А саме: не визнав обов`язковою явку в судове засідання відповідача ОСОБА_2 , не витребував з ДП «Сетам» оригінал звіту про грошову оцінку, не витребував з ПАТ «Укргазбанк» довідку про те, що ОСОБА_2 оплатив придбане ним на торгах спірне майно тощо. Між тим, відповідача ОСОБА_2 в суді представляла адвокат Рудницька Т. А. Представник ДВС надав суду для огляду та дослідження матеріали виконавчого провадження, в тому числі і оригінал звіту про грошову оцінку спірного нерухомого майна, виконаний оцінювачем ОСОБА_4 . Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Рудницька Т. А. надала суду докази того, що Відповідач ОСОБА_2 повністю оплатив вартість придбаного ним майна. Не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване тільки з метою виправлення істотної помилки.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що у виконавчому провадженні АСВП № 51955623 з примусового виконання виконавчого листа № 726/707/16-ц від 28 липня 2016 року виданого Садгірським районним судом м.Чернівців про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 коштів в сумі 1 103 328,60 грн та судового збору в розмірі 6 890,00 грн, відповідно до постанови про призначення експерта від 01 лютого 2017 року, експертом призначено Ляшенко Л. М.
Згідно звіту про експертну грошову оцінку нерухомого майна, а саме: земельної ділянки та житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 від 09 лютого 2017 року, ринкова вартість об`єкта оцінки становить 1 193 000,00 грн.
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку нерухомого майна, а саме: земельної ділянки та житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 від 09 лютого 2017 року, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що ознайомлена з оціночною вартістю майна.
Згідно з повідомленням № 2765/38 від 17 лютого 2017 року, ОСОБА_1 повідомлена про вартість арештованого майна : житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить їй на праві власності, і згідно звіту про оцінку майна від 09 лютого 2017 року, виданого суб`єктом оцінювання ОСОБА_4 , вартість без ПДВ становить 1 193 000,00 грн.
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 262981 від 14 червня 2017 року, торги житлового будинку та земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , відбулися, ціна продажу 1 014 050,00 грн, переможцем торгів став ОСОБА_2 .
Згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження серія ВП № 58007577 від 04 січня 2019 року, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/726/28/18 від 06 листопада 2018 року, виданим Садгірським районним судом м. Чернівців про виселення ОСОБА_1 з будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що:
відповідно до звіту про експертну грошову оцінку нерухомого майна, а саме: земельної ділянки та житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 від 09лютого 2017 року, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила, що ознайомлена з оціночною вартістю майна;
згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 17 лютого 2017 року, вбачається, що ОСОБА_1 отримала повідомлення про вартість майна;
ДП «Сетам» при розміщенні на сайті інформації була допущена технічна помилка в кадастровому номері земельної ділянки та зазначено кадастровий номер 7310136900:43:003:1039 замість 7310136900:43:003:1038. Однак, крім кадастрового номеру на сайті була зазначена наступна інформація: цільове призначення, правовий режим, розмір та місцезнаходження земельної ділянки, а також фото житлового будинку та земельної ділянки. У Звіті про експертну оцінку нерухомого майна та в Акті про проведені електронні торги від 05 липня 2017 року не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, однак міститься вся необхідна інформація для ідентифікації зазначеного нерухомого майна;
позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відбулося порушення вимог Порядку про проведення електронних торгів і це порушення вплинуло на результати торгів.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
Тобто, для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що «відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7)». Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом про ВП 1999, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) зроблено висновок, що «право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18)».
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що відмовивши у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи, суд першої інстанції порушив порядок дослідження доказів з таких підстав.
Аналіз частини першої статті 103 ЦПК України дає підстави для висновку, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Судом першої інстанції надано оцінку клопотанню про призначення експертизи та зроблено висновок про відсутність підстав для її призначення про що винесено відповідну ухвалу (т. 1, а. с. 253).
Аргумент касаційної скарги про порушення норм процесуального права апеляційним судом при відхиленні клопотання позивача про приєднання до справи та дослідження доказів колегія суддів необґрунтований, оскільки апеляційним судом надана оцінка відповідного клопотання та встановлено, що ухвала Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2019 року у справі № 726/707/16-ц не є доказом у справі, а копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 7310136900:43:003:1039 не була предметом дослідження в суді першої інстанції та подається з порушенням порядку подання доказів (т. 2, а. с. 99).
Вказівка судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення, що «Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню» є опискою, яка може бути виправлена згідно статті 269 ЦПК України. Тому колегія суддів відхиляє відповідні аргументи касаційної скарги.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 15 липня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков