Постанова
Іменем України
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 726/2166/19
провадження № 61-9401св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Юлія Іллівна, ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці у складі судді
Асташева С. А. від 29 квітня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Литвинюк І. М., від 22 серпня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У листопаді 2019 року АТ «Альфа-Банк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю. І., ОСОБА_4 , про визнання договорів недійсними.
2. На обґрунтування позовних вимог АТ «Альфа-Банк» зазначало, що
16 липня 2007 року між акціонерним комерційним «Промислово-Інвестиційний Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1927, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 71 000,00 дол. США.
3. На забезпечення належного виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 17 липня 2007 року було укладено іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, за умовами якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку банку житловий будинок з належними до нього спорудами, розташованими за адресою:
АДРЕСА_1 , на підставі чого було внесено запис до Державного реєстру іпотек за № 7283 та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 7284.
4. Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 травня
2017 року у справі № 726/2196/15-ц задоволено позов ОСОБА_3 до
ПАТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору та зобов`язання за ним припиненим, а також відмовлено у задоволенні позову
ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та позову ОСОБА_3 до
ПАТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору від 18 вересня 2008 року № 1134 про внесення змін до договору кредиту від 16 липня 2007 року № 1927 та визнання недійсним пункту 3.4 договору кредиту від 16 липня 2007 року № 1927.
5. Однак постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 січня
2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року, вказане рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 травня 2017 року в частині відмови у позові ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору іпотеки і зобов`язання за ним припиненими скасовано. Позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1927 від 16 липня 2007 року, укладеним 16 липня 2007 року між акціонерним комерційним «Промислово-Інвестиційний Банк» та ОСОБА_4 , у розмірі 19 881,88 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 08 червня 2007 року на підставі рішення № 392/9 від 23 травня 2007 року, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20 червня 2007 року за реєстраційним номером 19292257, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 2 809 070,00 грн. У зустрічному позові ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору іпотеки та зобов`язання за ним припиненими відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
6. Посилався позивач на те, що відсутня можливість виконати судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в період між прийняттям рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 травня 2017 року у справі № 726/2196/15-ц та його оскарженням і набранням законної сили державним реєстратором припинено записи про іпотеку і заборону щодо вказаного майна, предмет іпотеки відчужено на користь третіх осіб та змінено його адресу.
7. Так, 24 липня 2017 року ОСОБА_3 уклав договір дарування, за умовами якого право власності на предмет іпотеки разом із земельною ділянкою перейшло до його доньки ОСОБА_2 , яка в свою чергу передала його в іпотеку.
8. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 07 лютого 2018 року власником спірного майна є ОСОБА_1 , який набув його на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07 лютого 2018 року.
9. АТ «Альфа-Банк»вважає, що договір дарування від 24 липня 2017 року є удаваним, оскільки його було вчинено особами, які є близькими родичами між собою, договір іпотеки укладено після відкриття апеляційного провадження у справі № 726/2196/15-ц щодо оскарження рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 травня 2017 року у справі № 726/2196/15-ц, яке стало підставою для відчуження предмету іпотеки та передачі його в наступну іпотеку, а договір про задоволення вимог іпотекодержателя - після скасування такого судового рішення в апеляційному порядку.
10. На думку позивача, наведене свідчить про недобросовісність поведінки сторін оскаржуваних правочинів та про зловживання ними своїми правами на шкоду дійсному кредитору із зареєстрованим пріоритетом вимог на спірне нерухоме майно.
11. Ураховуючи наведене, а також уточнення позовних вимог,
АТ «Альфа-Банк» просило суд:
- визнати недійсним договір дарування від 24 липня 2017 року, реєстровий № 1704, виданий (посвідчений) приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю. І., згідно з яким ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме житловий будинок під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 312,00 кв. м, житловою площею 110,70 кв. м;
- визнати недійсним договір іпотеки, реєстровий № 2546, виданий
17 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю. І. та який укладений між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель), згідно з яким було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок під номером АДРЕСА_3 , загальною площею 312,00 кв. м, житловою площею 110,70 кв. м;
- визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: реєстровий № 461, виданий 07 лютого 2018 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю. І., та який укладений між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель), згідно з яким було відчужено нерухоме майно, а саме житловий будинок під номером
АДРЕСА_3 , загальною площею 312,00 кв. м, житловою площею 110,70 кв. м;
- припинити за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок під номером
АДРЕСА_3 , загальною площею 312,00 кв. м, житловою площею 110,70 кв. м, колонку № 1, вигрібну яму № 2, огорожу № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1306550973101);
- визнати за ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно, а саме житловий будинок під номером
АДРЕСА_3 , загальною площею 312,00 кв. м, житловою площею 110,70 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1306550973101);
- визнати об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок під
номером АДРЕСА_3 , загальною площею 312,00 кв. м, житловою площею 110,70 кв. м предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору №7283 від 17 липня
2007 року.
12. У грудні 2020 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до
АТ «Альфа-Банк», в якому просив визнати іпотечний договір від 17 липня 2007 року, укладений між АК «Промислово-Інвестиційний Банк» та ОСОБА_3 із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстрований приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р. Б. за №7284, припиненим.
13. На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що судовими рішеннями встановлено недійсність окремих частин кредитного договору (постанова Чернівецького апеляційного суду у справі №714/877/15), законність вимог банку до майнового поручителя лише з розрахунку процентної ставки у розмірі 12 % річних (постанова Апеляційного суду Чернівецької області від 16 січня 2018 року у справі № 726/2196/15-ц), а також стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника (рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 16 серпня
2018 року у справі № 714/877/15-ц).
14. При цьому вважав, що визначена згідно з висновками судової економічної експертизи сума заборгованості за кредитним договором (за виключенням суми сплаченої комісії за обслуговування договору та з урахуванням сплачених позичальником сум) свідчить про припинення зобов`язань за іпотечним договором.
Стислий виклад позицій інших учасників справи
15. ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову АТ «Альфа-Банк» посилаючись на те, що станом на дату укладення договору дарування спірного майна заборгованість за кредитним договором була повністю погашена (з урахуванням процентної ставки у розмірі 12 %, незаконності стягнення щомісячної комісії за управлення кредитом), більш того згідно з висновками судових експертиз існує переплата за договором. Вважає, що з 26 серпня
2015 року договір іпотеки припинив свою дію у зв`язку з виконанням забезпеченого іпотекою зобов`язання.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
16. Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 29 квітня
2022 року в задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» відмовлено.
17. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя
від 17 липня 2007 року, укладений між АК «Промислово-Інвестиційний Банк» та ОСОБА_3 , що зареєстрований приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р. Б. за реєстровим № 7284, припиненим.
18. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні договори укладались на час відсутності в державних реєстрах заборони на відчуження предмета іпотеки, недобросовісності дій набувачів позивачем не доведено, а основне зобов`язання, виходячи із суми кредиту та 12 % річних за користування ним, виконано повністю, що свідчить про припинення іпотеки ОСОБА_3 .
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
20. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Садгірського районного суду міста Чернівці
від 29 квітня 2022 року щодо відмови у задоволенні позовних
вимог АТ «Альфа-Банк», викладено її в редакції постанови апеляційного суду.
21. Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 29 квітня
2022 року у частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання іпотечного договору припиненим скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.
22. Змінено розподіл судових витрат.
23. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обрані позивачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом способи захисту цивільного права є неефективними, не призведуть по захисту їх прав, що унеможливлює задоволення поданих позовів. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, якщо позивач вважає себе іпотекодержателем та вважає, що його право порушене, належним способом захисту буде звернення до суду з вимогою про визнання права іпотекодержателя.
Узагальнені доводи касаційної скарги
24. 22 вересня 2022 року АТ «Альфа-Банк» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 29 квітня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року у частині відмови у задоволенні первісного позову, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову АТ «Альфа-Банк» про визнання недійсними договорів, припинення права власності та визнання об`єкту нерухомого майна предметом іпотеки.
25. Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, зазначивши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня
2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 09 вересня 2017 року у справі
№ 359/1654/15ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня
2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 07 квітня 2020 року у справі
№ 916/2791/13, та постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 369/7542/16-ц,
від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/7976/17, від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16,
від 03 березня 2020 року у справі № 916/3600/15, від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18,
від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 918/80/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19,
від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17, від 01 жовтня 2020 року у справі № 761/24810/14-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 487/5566/18,
від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20, від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19,
від 26 травня 2022 року у справі № 908/1730/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
26. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що звертаючись до суду з позовом, банк просив визнати недійсними спірні договори, укладені за час чинності судового рішення, яким було визнано іпотеку припиненою, а не застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.
27. Посилається заявник на пріоритетність іпотеки в реєстрі та чинність іпотеки для нового власника майна, навіть у разі відсутності відповідних відомостей про обтяження майна на час його набуття.
28. Вважає всі оскаржені правочини фіктивними, оскільки вони вчинені між особами, які є близькими родичами, укладені з метою уникнення виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Дії відповідачів є недобросовісними та свідчать про зловживання ними своїми правами на шкоду дійсному кредитору із зареєстрованими пріоритетними вимогами щодо спірного майна.
29. Зосереджує увагу на тому, що заявлені позовні вимоги направлені на те, щоб повернути сторони в попереднє становище, яке існувало до відчуження нерухомого майна та захисту прав банку на виконання умов кредитного договору, а також судового рішення, яке набрало законної сили. Вважає, що задоволення позовних вимог про визнання оспорюваних договорів недійсними, а також припинення права власності за ОСОБА_1 , як останнім набувачем, призведе до відновлення прав банку та їх ефективного захисту. При цьому визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, на думку заявника, не дасть можливості виконати судове рішення у справі № 726/2196/15-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому вважає помилковим застосування до спірних правовідносин правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 726/2166/19, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
31. 06 жовтня 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.
32. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
33. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступлення (шляхом уточнення) від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20).
34. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2023 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
35. 16 липня 2007 року між АК «Промислово-Інвестиційний Банк» та
ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1927, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 71 000,00 дол. США, зі сплатою
12 % річних та з кінцевим терміном повернення не пізніше 14 липня 2017 року.
36. З метою забезпечення виконання вищезазначеного кредитного договору, 17 липня 2007 року між АК «Промислово-Інвестиційний Банк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р. Б. за № 7284, за умовами якого останній передав банку в іпотеку житловий будинок
АДРЕСА_2 .
37. 17 грудня 2012 року між АТ «АК Промінвестбанк» та АТ «Альфа-Банк» було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого позивач набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, в тому числі і щодо позичальника ОСОБА_4 .
38. 17 грудня 2012 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до якого позивач набув права на звернення стягнення на заставлене майно у відповідності до договорів забезпечення, в тому числі і за іпотечним договором із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним 17 липня 2007 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_3 .
39. Рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 травня
2017 року у справі № 726/2196/15-ц задоволено позов ОСОБА_3 до
ПАТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_4 , про визнання договору та зобов`язання за ним припиненим, визнано припиненим іпотечний договір, укладений між ОСОБА_3 та АТ «Промислово-Інвестиційний банк» з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя від 17 липня
2007 року, зареєстрований приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р. Б. за № 7284, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_4 . Відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору від 18 вересня 2008 року № 1134 про внесення змін до договору кредиту від 16 липня 2007 року № 1927 та визнання недійсним пункту 3.4 договору кредиту від 16 липня 2007 року № 1927.
40. На підставі заяви ОСОБА_3 про припинення записів про іпотеку державний реєстратор Товарницька А. А. 20 липня 2017 року внесла відомості до Державного реєстру іпотек та обтяжень записи про припинення іпотеки та заборони відчуження за № 21497988, № 21498103, № 21498176.
41. Відповідно до договору дарування житлового будинку від 24 липня
2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю. І. за реєстровим № 1704, ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 житловий будинок з належними до нього спорудами під номером АДРЕСА_1 .
42. Відповідно до іпотечного договору від 17 жовтня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю. І., між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений вказаний договір на забезпечення вимог іпотекодержателя, що випливає з договору позики грошей від 17 жовтня 2017 року в сумі 1 326 900,00 грн, що станом на день укладення договору було еквівалентно 50 000,00 дол. США. Предметом іпотеки за вказаним договором є житловий будинок з належними до нього спорудами та земельна ділянка, які розташовані по АДРЕСА_3 і належать на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_2 .
43. Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 16 січня
2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду
від 07 листопада 2018 року, рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 15 травня 2017 року в частині відмови у позові ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору іпотеки та зобов`язання за ним припиненими скасовано. Позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, визначено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1927 від 16 липня 2007 року, укладеним 16 липня 2007 року між АТ «Промислово-Інвестиційний банк» та ОСОБА_4 , у розмірі 19 881,88 дол. США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на житловий будинок АДРЕСА_2 та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 08 червня 2007 року на підставі рішення № 392/9 від 23 травня 2007 року, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 20 червня 2007 року за реєстраційним номером 19292257, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 2 809 070,00 грн.
У зустрічному позові ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання договору іпотеки та зобов`язання за ним припиненими відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
44. Згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя
від 09 лютого 2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Скінтей Ю. І. за реєстровим
№ 461, право власності на вищезазначене іпотечне майно, на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) набув іпотекодержатель (цесіонарій) ОСОБА_1 , у зв`язку із невиконанням іпотекодавцем
ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором позики грошей.
Позиція Верховного Суду
45. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
46. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
47. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
49. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
50. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
51. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
52. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
53. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня
2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).
54. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня
2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі
№ 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
55. Спірні правовідносини стосуються захисту права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, порушеного у зв`язку з відчуження предмету іпотеки на користь іншої особи, з подальшою передачею цього ж нерухомого майна у наступну іпотеку та звернення стягнення на нього з метою задоволення вимог нового іпотекодержателя.
56. Оспорюючи законність дій відповідачів за первісним позовом, заявляючи про недобросовісність дій іпотекодавця та набувача майна,
АТ «Альфа-Банк» просило визнати недійсними договори про відчуження іпотечного майна, передачу його в наступну іпотеку, задоволення вимог нового іпотекодержателя за рахунок спірного предмета іпотеки, а також припинити право власності за новим іпотекодержателем, відновивши право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, визнати спірний об`єкт нерухомого майна предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору № 7283 від 17 липня 2007 року.
57. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, пославшись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), вважав, що заявлений банком спосіб захисту майнових прав іпотекодержателя є неефективним, оскільки лише заявлення вимоги про визнання права іпотекодержателя призведе до відновлення порушених прав позивача, як іпотекодержателя спірного майна.
58. Колегія суддів, не погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
59. Подібність правовідносин означає, зокрема тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
60. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема такі, в яких аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
61. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у кожній конкретній справі.
62. Застосовуючи до спірних правовідносин правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня
2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), суд апеляційної інстанції не урахував відмінність фактичних обставин справи № 922/2416/17 та справи, що переглядається.
63. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) щодо способу звернення до суду (ефективного способу захисту порушених прав іпотекодержателя) стосуються конкретних обставин, встановлених у вказаній справі, зокрема припинення іпотеки на підставі частини першої статті 593 ЦК України.
64. У справі, що переглядається, відсутня обставина реалізації предмета іпотеки, іпотека не припинилася на підставі частини першої статті 593 ЦК України, а записи про припинення іпотеки та заборони відчуження внесені на підставі рішення суду про визнання припиненим іпотечного договору, у подальшому скасованого. Відтак, висновок апеляційного суду щодо застосування до спірних правовідносин як єдино можливого та ефективного способу захисту способу, визначеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), є помилковим.
65. На цьому наголошено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2023 року у цій справі.
66. Натомість, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), згідно з яким наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації. Якщо власник предмета іпотеки або інша зацікавлена особа вважає, що таке право іпотеки припинено або взагалі не існувало, то може звернутися з позовною вимогою про визнання права іпотеки припиненим чи про визнання відсутності права іпотеки, оскільки судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права іпотеки (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») (пункт 70 зазначеної постанови).
67. Встановивши, що право власності на предмет іпотеки перейшло до інших осіб за час відсутності у відповідному Державному реєстрі прав зареєстрованих відомостей про чинність іпотеки, при цьому судовим рішенням, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1927 від 16 липня 2007 року, укладеним 16 липня 2007 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_4 , у розмірі
19 881,88 дол. США звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 (справа № 726/2196/15-ц), а АТ «Альфа-Банк», оспорюючи законність дій відповідачів за первісним позовом, заявляло про недобросовісність дій іпотекодавця та набувачів майна, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про неефективність заявленого позивачем способу захисту його прав шляхом визнання спірного об`єкта нерухомого майна предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору № 7283 від 17 липня 2007 року.
68. Відмова за встановлених обставин у позові виключно з підстав неефективності способу захисту прав позивача не відповідає завданню цивільного судочинства (зокрема, щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав), визначеному у частині першій статті 2 ЦПК України.
69. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог суперечить завданню цивільного судочинства.
70. Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.
71. Зазначений підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 58 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц та пункті 23 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, згідно з якими спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
72. В контексті обставин справи, що переглядається, колегія суддів звертає увагу на те, що тимчасове виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення, яке було у подальшому скасовано, не впливає на чинність первісної іпотеки. Скасування судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, невпливає на дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі. Водночас, за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), пункт 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20)).
73. Скасоване судове рішення не породжує правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.
74. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
75. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
76. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
77. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).
78. Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі
№ 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі
№ 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21)).
79. Суд першої інстанції, розглядаючи позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» по суті, зокрема щодо недобросовісності дій первісного іпотекодавця щодо відчуження предмета іпотеки на користь близької особи за час відсутності відомостей про його обтяження у Державному реєстрі, а також дій наступного іпотекодежателя, виходив із недоведеності таких позовних вимог. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк», виходив виключно із неефективності заявленого позивачем способу захисту його прав та не розглянув спір по суті заявлених позовних вимог, спрямованих на захист прав позивача.
80. Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що попередня іпотека має вищій пріоритет над наступними іпотеками (частини перша-друга статті 13 Закону України «Про іпотеку»), а перехід права власності не є підставою для припинення іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).
81. Ураховуючи, що для правильного вирішення справи (в оскарженій частині, зокрема щодо визнання об`єкту нерухомого майна предметом іпотеки) необхідно встановити обставини, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, надати правову оцінку діям іпотекодавця щодо безоплатного відчуження предмета іпотеки на користь близьких осіб за час тимчасової відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про його обтяження, а також визначити пріоритет іпотеки (попередня, наступна), чого не зробив суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку. Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, неможливо.
82. Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
83. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
84. За викладених обставин оскаржене судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог АТ «Альфа-Банк» про визнання об`єкту нерухомого майна предметом іпотеки ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для дослідження обставин, викладених у цій постанові. В іншій частині вирішення позовних вимог АТ «Альфа-Банк» (про визнання недійсними договору дарування, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, припинення права власності на нерухоме майно) рішення суду першої інстанції, з урахуванням змін, внесених постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року щодо неефективності заявлених способів захисту прав позивача, а також вказану постанову апеляційного суду слід визнати законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 402 403 409 410 411 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.
2. Постанову Чернівецького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року в частині вирішення позову акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання об`єкту нерухомого майна предметом іпотеки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 29 квітня 2022 року з урахуванням змін, внесених постановою Чернівецького апеляційного суду від 22 серпня 2022 року, а також вказану постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договору дарування, договору іпотеки, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, припинення права власності на нерухоме майно залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта