Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 726/927/14-ц
провадження № 61-29174св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор міста Чернівців в інтересах держави та територіальної громади міста Чернівців в особі Чернівецької міської ради,
відповідачі: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, Департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: Чернівецьке обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, Первинна профспілкова організація Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2017 року у складі судді Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 рокупрокурор міста Чернівців в інтересах держави та територіальної громади міста Чернівців в особі Чернівецької міської ради звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Першотравневої районної ради, розпорядження Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, ордера на житлове приміщення, свідоцтва про право спільної сумісної власності, витребування майна із чужого незаконного володіння.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 22 травня 2017 року позов прокурора задоволено.
Додатковим рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 12 червня 2017 року доповнено рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 22 травня 2017 року.
Не погоджуючись із рішенням Садгірського районного суду м. Чернівців від 22 травня 2017 року, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Апеляційного суду Чернівецької області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано їй п`ятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для сплати судового збору в сумі 3 932,85 грн.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд виходив з того, що заявник не надала доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення.
11 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Садгірського районного суду міста Чернівців від 22 травня 2017 року.
Ухвалою судді Апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2017 року у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд виходив з того, що посилання ОСОБА_2 на важкий матеріальний стан, який перешкоджає їй сплатити судовий збір є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається що 04 серпня 2014 року укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснили продаж квартири АДРЕСА_1 , що належала їм на праві спільної сумісної власності, на користь ОСОБА_3 .
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернено.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що незважаючи на те, що ОСОБА_2 отримала 20 липня 2017 року копію ухвали судді Апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2017 року, якою їй відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, в установлений судом строк судовий збір вона не сплатила.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 рокуОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, ветераном війни й живе на пенсію, розмір якої становить 999,00 грн. Вважає, що суддя Одинак О. О. безпідставно взяв до уваги обставини продажу квартири за три роки до звернення до суду з апеляційною скаргою при здійсненні оцінки її майнового стану на дату подання скарги. 04 серпня 2014 року вони з онуком як співвласники квартири відчужили її на користь ОСОБА_3 . Проте це не спростовує той факт, що на сьогодні вона живе на одну свою пенсію і сплата судового збору в розмірі 3 932,85 грн є надмірним фінансовим тягарем для неї.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 12 червня 2019 року № 682/0/226-19 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи», відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено судді - доповідачеві Олійник А. С.
У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
27 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №460-ІХ (далі - Закон №460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга ОСОБА_2 подана у березні 2017 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу щодо постановлення суддею ухвали, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляється позивач і надається йому строк для усунення недоліків.
Відповідно до частини першої статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Апеляційний суд встановив, що подана ОСОБА_2 апеляційна скарга на рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 22 травня 2017 року не оплачена судовим збором. Водночас заявник подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Як на підставу звільнення від сплати судового збору, заявник посилалась на важкий фінансовий стан, оскільки єдиним її доходом є пенсія за віком, яка становить 999,00 грн.
Апеляційний суд, відхиляючи доводи заявника про звільнення її від сплати судового збору, виходив з того, що заявник має дохід та можливість сплатити судовий збір у визначеному в ухвалі розмірі.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на день подання апеляційної скарги, та статті 82 ЦПК України 2004 року, єдиною підставою для звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК Україниповинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Верховний Суд виходить з того, що судові процедури повинні бути справедливими, особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Для того щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia») від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; Рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Надавши належну оцінку доводам та доказам, наданим ОСОБА_2 до клопотання про звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення її від сплати судового збору, оскільки існування такого майнового стану, що унеможливлює сплату судового збору у вказаному судом розмірі, ОСОБА_2 не довела.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 визнано неподаною та повернено на підставі частини другої статті 297 ЦПК України в редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою.
Апеляційний суд виходив з того, що заявник не виконала вимог ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 04 липня 2017 року, не сплатила судовий збір та не надала документа про його сплату, у зв`язку з чим на підставі статей 121 297 ЦПК України 2004 року, визнав апеляційну скаргу ОСОБА_2 неподаною та повернув її.
З огляду на викладене, висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, оскільки в установлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунено, є такими що відповідає вимогам закону.
Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та власним тлумаченням положень Закону України «Про судовий збір».
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішеннь - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 26 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко