Постанова

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № 727/10440/18

провадження № 61-19243св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київський національний торговельно-економічний університет, в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Половінкіна Н. Ю., Височанської Н. К., Кулянди М. І., від 17 вересня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Київського національного торговельно-економічного університету, в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту, про зобов`язання укласти трудовий договір та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 30 червня 2018 року вона була звільнена з посади доцента кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету у зв`язку із закінченням контракту. Чернівецьким торговельно-економічним інститутом Київського національного торговельно-економічного університету 29 серпня 2018 року проведено конкурс на заміщення двох посад науково-педагогічних працівників доцентів кафедри менеджменту і туризму. За конкурсом обрано на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму ОСОБА_2 , а одна посада доцента кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету залишилася вакантною.

30 серпня 2018 року ОСОБА_1 подала директору Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету Ореховській Т. М. заяву про прийняття на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму до проведення конкурсу. Чернівецьким торговельно-економічним інститутом Київського національного торговельно-економічного університету 04 вересня 2018 року повідомлено про відмову в прийнятті на роботу через відсутність вакансій. Позивач вважає відмову у прийнятті на роботу безпідставною.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, зобов`язати Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету укласти з нею трудовий договір на виконання обов`язків доцента кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету з 03 вересня 2018 року до проведення конкурсного заміщення цієї посади у поточному навчальному році. Стягнути з Київського національного торговельно-економічного університету в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7 890, 22 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці, у складі судді Слободян Г. М., від 19 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зобов'язано Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету вирішити питання щодо укладення з ОСОБА_1 трудового договору на виконання обов'язків доцента кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету з 03 вересня 2018 року до проведення конкурсного заміщення цієї посади у поточному навчальному році. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи те, що вакантна посада, щодо заміщення якої оголошено конкурс (доцент кафедри менеджменту і туризму) не була заповнена, існує незабезпечення освітнього процесу штатними працівниками, а відтак в силу положень частини дванадцятої статті 55 Закону України «Про вищу освіту» мало відбутися тимчасове заміщення вакантної посади за трудовим договором до проведення нового конкурсу.

На момент звернення позивача із заявою від 30 серпня 2018 року про прийняття на вакантну посаду доцента кафедри менеджменту і туризму за трудовим договором до проведення конкурсу у відповідача були три незаповнені вакансії на посадах доцента кафедри менеджменту і туризму, а відтак відмова відповідача у прийнятті позивача на роботу є безпідставною, враховуючи положення статті 42-1 КЗпП України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу Київського національного торговельно-економічного університету в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до положень статті 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу.

Натомість, обставини відповідності ОСОБА_1 за рівнем кваліфікації, досвіду роботи вимогам, які передбачені для зайняття посади доцента кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, вакантність посади та відсутність інших претендентів на її зайняття на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття на роботу не є підставою для зобов`язання Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університетуукласти з нею трудовий договір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватипостанову Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року і залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 квітня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд визначив, що необґрунтованою вважається відмова у працевлаштуванні за наявності вакантного робочого місця, а таке вакантне місце на момент звернення позивача до роботодавця існувало. Вказує, що вона фактично претендувала на посаду, яку займала до звільнення і яку за результатами проведення конкурсу зайнято не було. Із заявами про укладення строкового трудового договору ніхто не звертався, а тому позивач вважає, що із нею відповідач зобов`язаний був укласти строковий договір на строк до проведення конкурсу, як це передбачено частиною дванадцятою статті 55 Закону України «Про вищу освіту». Позивач також посилається на те, що конкурс на заміщення вакантної посади проведений відповідачем із численними порушеннями, дії відповідача свідчать про упередження ставлення роботодавця до неї і порушення її трудових прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу Київський національний торговельно-економічний університет в особі Чернівецького торговельно-економічного інституту посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду. Зазначає, що посада доцента за спеціальністю «Туризм» 20 липня 2018 року була винесена на конкурс і не була заповнена на конкурсній основі. Позивач у позовній заяві просила працевлаштувати її на посаді доцента кафедри менеджменту і туризму. Про будь-які інші посади доцента цієї кафедри у позові не йдеться, а тому доводи касаційної скарги про те, що відповідач зобов`язаний був прийняти позивача на будь-яку іншу посаду доцента виходять за межі підстав позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом від 25 червня 2018 року № 112-к ОСОБА_1 звільнена з посади доцента кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України за закінченням контракту.

Чернівецьким торговельно-економічним інститутом Київського національного торговельно-економічного університету 29 серпня 2018 року проведено конкурс на заміщення двох посад науково-педагогічних працівників доцентів кафедри менеджменту і туризму, за спеціальністю «Туризм» та за спеціальністю «Менеджмент».

За конкурсом обрано на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму ОСОБА_2 .

Рішенням вченої ради Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету від 29 серпня 2018 року ОСОБА_1 не обрано на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму.

30 серпня 2018 року ОСОБА_1 подано директору Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету Ореховській Т. М. заяву про прийняття на посаду доцента кафедри менеджменту і тризму до проведення конкурсу.

Чернівецьким торговельно-економічним інститутом Київського національного торговельно-економічного університету 04 вересня 2018 року повідомлено ОСОБА_1 про відмову у прийнятті на роботу через відсутність вакантних посад.

Згідно розподілу ставок між викладачами кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету на 2018- 2019 навчальний рік ОСОБА_3 завідувач кафедри 1,0 ставка, ОСОБА_4 (професор) - 1,0 ставка, ОСОБА_5 (доцент) - 1,0 ставка, ОСОБА_2 (доцент) - 1,0 ставка, ОСОБА_6 (доцент) - 1,0 ставка, ОСОБА_7 (доцент) - 0,75 ставки, ОСОБА_8 (доцент) - 0,25 ставки.

Наказом Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету від 29 серпня 2018 року №155-к продовжено трудові відносин на умовах контракту як такої, що обрана за конкурсом ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри менеджменту і туризму з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2020 року, продовжено трудові відносин на умовах строкового трудового договору ОСОБА_5 на посаді доцента кафедри менеджменту і туризму з 01 вересня 2018 року до проведення конкурсу, переведено на умовах строкового договору ОСОБА_6 на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму з 29 серпня 2018 року по 30 червня 2019 року, дозволено працювати на умовах строкового трудового договору за сумісництвом ОСОБА_8 на посаді доцента кафедри менеджменту та туризму на 0,25 ставки з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2019 року.

Наказом Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету від 07 вересня 2018 року № 155-к продовжено трудові відносин на умовах строкового трудового договору ОСОБА_7 на посаді доцента кафедри менеджменту і туризму на 0,75 ставки з 07 вересня 2018 року.

Чернівецьким торговельно-економічним інститутом Київського національного торговельно-економічного університету 04 вересня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті на роботу за наявності 0,75 ставки посади доцента кафедри менеджменту і туризму.

Відповідно до положень пункту 3.6 колективного договору Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету на 2017-2019 роки з метою створення науково-педагогічним працівникам відповідних умов праці, які б максимально сприяли забезпеченню продуктивної зайнятості та зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу для призначення відповідного виду пенсії вирішено:

- при звільненні науково-педагогічних працівників вивільненні години розподілити у першу чергу між тими працівниками, які мають неповне тижневе навантаження, з урахуванням їхнього освітньо-кваліфікаційного рівня;

- залучати до викладацької роботи керівних, науково-педагогічних та інших працівників закладів освіти, працівників інших підприємств, установ, організацій лише за умови забезпечення штатних педагогічних, науково-педагогічних працівників навчальним навантаженням.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 22 Кодексу законів про працю України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Стаття 22 КЗпП України передбачає наявність двох окремих складів правопорушень трудового законодавства при відмові у прийнятті на роботу, а саме: необґрунтована відмова у прийнятті на роботу і відмова у прийнятті на роботу за ознаками дискримінації особи у випадках, як прямо передбачених частиною другою статті 22 КЗпП України, так і в інших нормах законодавства.

Відповідно до положень статті 21 КЗпП України укладення трудового договору, як і будь-якої іншої двосторонньої угоди, потребує згоди не тільки працівника, а й власника або уповноваженого ним органу. Зазначеним забезпечується оптимальне узгодження інтересів роботодавця і особи, яка бажає укласти трудовий договір, інакше роботодавець буде позбавлений можливості у повному обсязі виконувати свої функціональні обов`язки щодо підбору та розміщення кадрів і нести відповідальність за той обсяг роботи, за який він відповідає за законом.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 159/2298/16-ц (провадження № 61-5664св18).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 55 Закону України «Про вищу освіту» основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів є, зокрема доцент.

На підставі пункту 3 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 № 744, посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодавством про працю, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу.

Частиною третьою статті 54 Закону України «Про освіту» встановлено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Відповідно до частини одинадцятої статті 55 Закону України «Про вищу освіту» під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

За змістом частини дванадцятої статті 55 Закону України «Про вищу освіту» в окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення цих посад у поточному навчальному році.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, із урахуванням вказаних норм трудового законодавства, положень Закону України «Про вищу освіту»та Закону України «Про освіту», правильно надавши оцінку встановленим обставинам у цій справі, обґрунтованого виходив із відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки укладення трудового договору (контракту) із позивачем потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого працівника, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі.

Апеляційним судом зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідність ОСОБА_1 за рівнем кваліфікації, досвіду роботи вимогам, які передбачені конкурсними умовами для зайняття посади доцента кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, вакантність посади та відсутність інших претендентів на її зайняття на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття на роботу не є безумовною підставою для укладення навчальним закладом з нею строкового трудового договору.

Судами встановлено, що позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору. За результатами проведеного конкурсу на зайняття вакантної посади ОСОБА_1 не було обрано на посаду доцента кафедри менеджменту і туризму Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для втручання у внутрішню діяльність вищого навчального закладу, встановивши, що відмова у прийнятті на роботу позивача не пов`язана з дискримінаційною ознакою, а таке рішення прийнято роботодавцем у зв`язку з відсутністю виробничої потреби у прийнятті на роботу позивача, трудовий договір із якою закінчився.

Наявність порушень при проведенні конкурсу на зайняття вакантної посади не є підставою для зобов`язання роботодавця укласти трудовий договір із тимчасовим працівником до моменту проведення наступного конкурсу.

Ці та інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильного висновку апеляційного суду по суті спору та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. Апеляційнимсудом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів (стаття 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович