Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 727/11844/18

провадження № 61-2043св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крупи Володимира Миколайовича на постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Владичана А. І., Половінкіної Н. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Крупи Володимира Миколайовича на постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу та внесення змін до договору довічного утримання.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 вересня 2011 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, за яким набувач зобов`язався утримувати його (позивача) та здійснювати за ним догляд, а відчужувач передав набувачу квартиру АДРЕСА_1 .

30 грудня 2013 року до вказаного договору були внесені зміни та доповнення, в тому числі про зміну набувача на ОСОБА_2 .

На думку позивача, умови договору довічного утримання з врахуванням змін до нього, направлені лише на користь набувача, та не в повній мірі відповідають меті його укладення.

Визначення суми грошового утримання позивача в договорі в сумі 500,00 грн на місяць є недостатньою для повного грошового забезпечення. Також в договорі не визначено, який саме догляд має здійснювати за ним відповідач.

Позивач вказує, що ОСОБА_2 не виконує належним чином умови пункту 8 договору довічного утримання та не проводить оплату грошового утримання з врахуванням індексу інфляції. Внаслідок такого порушення у відповідача перед позивачем утворився борг за три роки в сумі 13 980,22 грн, який ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 . Також позивач зазначив, що підлягає стягненню три проценти річних від вказаної простроченої суми.

Разом з тим, вимоги пункту 14 договору довічного утримання позивач вважає такими, що не відповідають вимогам статей 653 756 ЦК України, тому зазначає про необхідність внесення змін до нього.

Також позивач вважає умови пункту 26 договору довічного утримання незаконними, оскільки обов`язком набувача за вказаним договором є догляд за належним станом квартири, яка перебуває у його власності. Ремонт у квартирі, в якій проживає позивач, проводити самостійно йому не під силу, а фінансова підтримка за договором довічного утримання на такі цілі не визначена.

Крім того, в договорі довічного утримання не визначені конкретні обов`язки набувача по здійсненню догляду за позивачем, а тому він змушений витрачати власні кошти на організацію такого догляду. З вказаною метою позивач уклав договір з Чернівецьким комунальним територіальним центром соціального обслуговування «Турбота» № 368, згідно умов якого сплатив вказаній установі 1 204,75 грн.

Позивач також вважав, що в договорі довічного утримання повинно бути вказано конкретне місце на кладовищі, де він буде похований.

На пропозиції позивача щодо вказаних змін та доповнень до договору довічного утримання відповідач не реагує. Такі дії відповідача порушують його право на задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

Позивач вказує, що йому також підлягають відшкодуванню 3 000,00 грн витрат на оплату послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Вест Аудит», яка здійснювала розрахунок інфляційних втрат в процесі підготовки позову.

З урахуванням викладених обставин просив суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на його на користь борг в сумі 13 980,22 грн за договором довічного утримання від 23 вересня 2011 року, зі змінами від 30 грудня 2013 року; 3 000,00 грн витрат на оплату послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Вест Аудит»; 3 % річних від суми вказаної вище заборгованості в сумі 395,20 грн; витрати на оплату довідки органу статистики в розмірі 62,96 грн; додаткові витрати на послуги по догляду за ним Центру «Турбота» в сумі 1 204,75 грн;

- внести наступні зміни та доповнення до пунктів 7, 8, 14 та 26 договору довічного утримання від 23 вересня 2011 року, зі змінами від 30 грудня 2013 року, виклавши їх в новій редакції:

«Пункт 7. Я, набувач - ОСОБА_2 , зобов`язуюсь довічно утримувати і доглядати відчужувача - ОСОБА_1 , тобто, забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя.

Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, вартість наборів непродовольчих товарів, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 62,3 % від прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць відповідного періоду згідно Закону України Про державний бюджет на відповідний рік.

Зазначені кошти щомісячно повинні надаватися набувачем відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів.

Крім вищевказаної суми, набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги по утриманню будинку, плата за користування природнім газом, теплопостачання, водопостачання та електроенергія, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку), за послуги кабельного телебачення, оплата домофону.

Кошти за вказані вище комунальні послуги можуть бути передані безпосередньо відчужувачу для їх оплати. Якщо кошти за вказані вище комунальні послуги передані безпосередньо відчужувачу для їх оплати, то відчужувач несе відповідальність за вчасну сплату вказаних вище комунальних послуг у розмірі отриманих ним коштів. В разі, якщо безпосередньо набувач оплачує вказані вище комунальні послуги, то набувач несе відповідальність за вчасну та в повному обсязі сплату вказаних вище комунальних послуг.

При змінах тарифів на вищевказані послуги відчужувач зобов`язаний повідомляти про це набувача завчасно. У виникненні, в майбутньому, потреби відчужувача у інших видах матеріального забезпечення чи потреби у покращенні догляду, що вплине на збільшення суми грошового забезпечення, ОСОБА_1 письмово ставить набувача до відома, а набувач зобов`язаний збільшувати розмір матеріального забезпечення до потреб відчужувача, які настали у відповідності до засад справедливості та розумності.

Набувач зобов`язаний здійснити кремацію і поховання відчужувача після його смерті на Садгірському кладовищі міста Чернівці біля його матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та похована у секторі 18, та спорудити надгробний пам`ятник, або у разі неможливості цього компенсувати вартість кремації, ритуальних послуг, вартості надгробного пам`ятника особі, яка здійснить поховання та встановить надгробний пам`ятник».

«Пункт 8. Гроші на утримання повинні бути виплачені щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів. У випадку необхідності зміни способу виплати/отримання щомісячного грошового забезпечення сторони договору повинні внести відповідні зміни до Договору у письмовій формі.

«Пункт 14. Цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однією зі Сторін - у судовому порядку. При розірванні Договору у судовому порядку спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності».

«Пункт 26. Істотними умовами договору вважатимуться вчасне отримання від набувача щомісячних платежів згідно пункту 7 цього договору і довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі. Разом з правом проживання в квартирі відчужувач несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями в процесі використання квартири. Однак при погіршенні стану квартири з форс-мажорних обставин, дій третіх осіб, незалежних від відчужувача, роботи на відновлення належного стану квартири, для створення умов нормальної життєдіяльності, покладаються на власника, тобто на набувача за його власні кошти».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 28 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 887,97 грн заборгованості за договором довічного утримання від 23 вересня 2011 року, зі змінами від 30 грудня 2013 року, 3 % річних від суми заборгованості в сумі 26,64 грн, 1 500,00 грн витрат на оплату послуг ТОВ «Аудиторська фірма «Вест Аудит», 500,00 грн за надання правничої допомоги, 1 057,20 грн судового збору, а всього - 3 971,81 грн.

Внесено наступні зміни та доповнення до договору довічного утримання від 23 вересня 2011 року, зі змінами від 30 грудня 2013 року.

Перше і друге речення абзацу першого пункту сьомого викладено в новій редакції:

«Я, набувач - ОСОБА_2 , зобов`язуюсь довічно утримувати і доглядати відчужувача - ОСОБА_1 , тобто, забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя.

Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, вартість наборів непродовольчих товарів, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 62,3 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в розрахунку на місяць відповідного періоду, згідно з Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік.

Зазначені кошти щомісячно повинні надаватися набувачем відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів.»

Третє, четверте, п`яте, шосте, сьоме, восьме та дев`яте речення абзацу першого пункту сьомого залишено без змін.

Абзац другий пункту сьомого викладено в новій редакції:

«У виникненні в майбутньому потреби відчужувача у інших видах матеріального забезпечення чи потреби у покращенні догляду, що вплине на збільшення суми грошового забезпечення, ОСОБА_1 письмово ставить набувача до відома, сторони у випадку згоди вносять відповідні зміни до Договору у письмовій формі або вирішують спір в судовому порядку».

Абзац третій пункту сьомого викладено в новій редакції:

«Набувач зобов`язаний здійснити кремацію і поховання відчужувача після його смерті на Садгірському кладовищі міста Чернівці біля його матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та похована у секторі 18, та спорудити надгробний пам`ятник, або у разі неможливості цього компенсувати вартість кремації, ритуальних послуг, вартості надгробного пам`ятника особі, яка здійснить поховання та встановить надгробний пам`ятник».

Пункт восьмий викладено в новій редакції:

«Гроші на утримання повинні бути виплачені щомісячно до 10 числа поточного місяця шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку про отримання коштів. У випадку необхідності зміни способу виплати/отримання щомісячного грошового забезпечення сторони договору повинні внести відповідні зміни до договору у письмовій формі».

Пункт чотирнадцятий викладено в новій редакції:

«Цей договір може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однією зі сторін - у судовому порядку. При розірванні договору у судовому порядку відчужувач зобов`язаний повернути набувачу усі витрати, які набувач поніс при виконанні договору протягом його дії згідно пункту 9 цього договору».

Пункт двадцять шостий викладено в новій редакції:

«Істотними умовами договору вважатимуться вчасне отримання від набувача щомісячних платежів згідно пункту 7 цього Договору і довічне право на проживання відчужувача у вказаній квартирі. Разом з правом проживання в квартирі відчужувач несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями в процесі використання квартири. Однак при погіршенні стану квартири з форс-мажорних обставин, дій третіх осіб, незалежних від відчужувача, роботи на відновлення належного стану квартири, для створення умов нормальної життєдіяльності, покладаються на власника, тобто на набувача за його власні кошти».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач взяв на себе зобов`язання за договором довічного утримання забезпечити позивача матеріально не у мінімальному розмірі, а забезпечити грошовими ресурсами для повноцінного життя, встановлення в договорі суми грошового утримання в розмірі 500,00 грн свідчить про порушення прав позивача як сторони договору.

Суд зазначив, що позивач має право замінити щорічну індексацію твердої суми його грошового утримання, на індексацію, яку фактично щорічно здійснює держава при визначенні мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у відповідних Законах України «Про державний бюджет» на відповідний рік.

Позивач безпідставно бажає змінити умови договору в частині визначення оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги, оскільки належних обґрунтувань про те, що встановленими обмеженнями щодо оплати послуг з водопостачання, електроенергії порушуються його права, або що у нього наявні потреби у значно більшому споживанні послуг з водопостачання та електроенергії, позовна заява не містить. Розмір комунальних послуг, оплату за які повинен здійснювати відповідач, відповідають необхідним вимогам для повноцінного життя позивача без обмежень в цій частині.

Суд вважав, що поняття: «у відповідності до засад справедливості та розумності» є доволі неконкретним та залишає надто багато простору для трактування на власний розсуд позивачем, коли саме набувач зобов`язаний збільшувати розмір матеріального забезпечення до потреб відчужувача. Фактично позивач на власний розсуд буде мати право вимагати суми збільшення грошового забезпечення, і у випадку відмови відповідача сплачувати більшу суму, призведе до набуття позивачем права на розірвання договору довічного утримання, що на думку суду є неприпустимим. В даному випадку це питання може бути вирішено шляхом переговорів між сторонами, або шляхом врегулювання спору в суді.

Враховуючи те, що відповідач не заперечує проти поховання позивача на Садгірському кладовищі місті Чернівці, у секторі 18 і його кремації, однак як встановлено судом, він не має фінансової можливості нести додаткові витрати на переоформлення договору довічного утримання, а також те, що дана вимога позивача не суперечить закону, суд вважав, що за необхідне внести зміни в договір довічного утримання і абзац третій пункту сьомого викласти в новій редакції.

В чинній редакції договору довічного утримання не було згадки про встановлення надгробного пам`ятника на могилі позивача. Але враховуючи те, що відповідач згодний після смерті позивача кремувати його та поховати на кладовищі в Садгірському районі міста Чернівці, ця позовна вимога також підлягає задоволенню.

Пункт 8 договору довічного утримання необхідно викласти в редакції, в якій бажає позивач, оскільки це жодним чином не вплине на права та обов`язки сторін договору довічного утримання, а навпаки збільшує перелік способів отримання відчужувачем грошей від набувача.

Позивач в разі розірвання договору довічного утримання у судовому порядку, у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем обов`язків за договором, не зобов`язаний повертати відповідачу усі витрати, які він поніс при виконанні договору протягом його дії згідно з пунктами 7-8 цього договору, оскільки дана норма суперечить частині першій статті 756 ЦК України.

Що ж стосується зобов`язання повернення відповідачу грошових коштів, передбачених пунктом 9 договору, підстав для виключення цього пункту немає, оскільки сплата одноразового грошового утримання в розмірі 20 000,00 грн не є характерною для договору довічного утримання, фактично ця сума була однією з найвагоміших підстав для укладення договору саме в редакції, яка не передбачала інших видів допомоги.

Вимоги позивача щодо внесення змін в пункт 26 договору довічного утримання є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_5 є особою похилого віку, яка не має фізичної та матеріальної можливості, в разі настання форс-мажорних обставин, дій третіх осіб, незалежних від нього, які спричинили погіршення стану квартири, власними силами проводити роботи на відновлення належного стану квартири. В такому випадку відповідач повинен буде провести роботи по відновленню належного стану квартири, для створення умов нормальної життєдіяльності ОСОБА_5 . Після проведення таких робіт, ОСОБА_2 буде мати право звернутися з позовом до суду до винної особи про відшкодування заподіяної шкоди. Разом з тим, ОСОБА_5 несе повну відповідальність за шкоду спричинену його діями в процесі використання квартири.

З 01 червня 2015 по 31 грудня 2015 року, враховуючи рівень інфляції за цей період в розмірі 2,26 % відповідачем ці кошти були сплачені в належному розмірі. В 2016 році рівень інфляції склав 12,4 %, відповідно відповідачем не було сплачено цю суму в повному обсязі, а тому з нього необхідно додатково стягнути 527,00 грн. В 2017 році рівень інфляції склав 13,7 %, відповідно відповідачем не було сплачено цю суму в повному обсязі, а тому з нього необхідно додатково стягнути 140 гривень. За період з 01 січня по 31 травня 2018 року рівень інфляції склав 4,37 %, відповідно відповідачем не було сплачено цю суму в повному обсязі, а тому з нього необхідно додатково стягнути 220,97 грн. Всього ж за цей період з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 887,97 грн. Розмір заборгованості є менший, ніж зазначено позивачем в позовній заяві, тому 3 % річних від вказаної суми заборгованості складає 26,64 грн.

Позивач не надав жодних доказів тому, що він потребує допомоги, яка була надана Чернівецьким комунальним територіальним центром соціального обслуговування «Турбота».

Що стосується вимоги про стягнення коштів в сумі 62,96 по оплаті за видачу довідки про рівень інфляції, то в цій частині також необхідно відмовити, оскільки експерт під час виготовлення свого висновку отримав інформацю з мережі Інтернет, відповідно необхідності в отриманні такої довідки у позивача не було.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - адвокат Крупа В. М. подали апеляційні скарги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 жовтня 2019 року в частині стягнення боргу за договором довічного утримання, трьох процентів річних та зміну договору довічного утримання скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором довічного утримання та трьох процентів річних задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 294,43 грн боргу за договором довічного утримання та три проценти річних в сумі 373,51 грн.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну договору довічного утримання відмовлено.

Рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат з оплати послуг, наданих Чернівецьким комунальним територіальним центром соціального обслуговування «Турбота» змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постави.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов в частині стягнення боргу за договором довічного утримання та трьох процентів річних, апеляційний суд виходив з того, що у відповідності до умов договору відповідач повинен був виконати своє грошове зобов`язання зі сплати грошового утримання з врахуванням індексу інфляції споживчих цін.

Відмовляючи у задоволенні позову про зміну договору довічного утримання, апеляційний суд вказав про те, що позивач не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони до продовження дії цього договору на змінених умовах.

В частині відмови у задоволенні позову про стягнення витрат з оплати послуг, наданих Чернівецьким комунальним територіальним центром соціального обслуговування «Турбота», апеляційний суд зазначив, що сторони не встановлювали право позивача у випадку неналежного виконання його умов звернутися до Чернівецького комунального територіального центру соціального обслуговування «Турбота» з метою надання необхідних йому послуг з подальшим відшкодуванням вартості таких послуг з відповідача.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28 січня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Крупи В. М. надійшла касаційна скарга на постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 294,43 грн боргу за договором довічного утримання та трьох процентів річних в сумі 373,51 грн та ухвалити нове судове рішення в цій частині вимог про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова в цій частині без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

20 лютого 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крупи В. М., в якому позивач просить суд у задоволенні касаційної скарги представника відповідача відмовити, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

12 лютого 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 23 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Кривцовою К. Т., реєстровий № 15321, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та взамін чого ОСОБА_3 зобов`язалася утримувати ОСОБА_1 довічно на умовах договору.

Відповідно до пункту 7 договору довічного утримання сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 500,00 грн на місяць, які будуть щомісяця надаватися відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.

Згідно пункту 8 договору довічного утримання сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з врахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України.

30 грудня 2013 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про зміну набувача в договорі довічного утримання, посвідченого Кривцовою К. Т., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу 23 вересня 2011 року, за реєстровим № 15321 та внесення змін та доповнення до нього, згідно якого сторони домовились внести зміни та доповнення до договору довічного утримання та викласти їх в іншій редакції, зокрема згідно пункту 1 умов договору набувачем квартири АДРЕСА_1 став ОСОБА_2 та взамін чого він зобов`язався утримувати ОСОБА_1 довічно на умовах договору.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції оскажена в касаційному порядку виключно в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу за договором довічного утримання та трьох процентів річних, а тому в іншій частині позовних вимог касаційному перегляду не підлягає.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Частиною першою-другою статті 746 ЦК України визначено, що сторонами договору довічного утримання є відчужувач та набувач.

У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду). У такому договорі можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).

Згідно статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 7 договору довічного утримання, укладеного 23 вересня 2011 року,сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 500,00 грн на місяць, які будуть щомісяця надаватися відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку.

Згідно пункту 8 договору довічного утримання сума грошового утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з врахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України.

Судами встановлено, що відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання, передбачені пунктами 7 та 8 договору довічного утримання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку пронаявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за договором довічного утримання за період 2015-2018 роки та трьох процентів річних.

Доводи касаційної скарги щодо виходу апеляційного суду за межі позовних вимог, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині- без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Крупи Володимира Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року в оскаржуваній залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев