№ 727/1818/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

23 березня 2020 року

м. Київ

справа № 727/1818/19-ц

провадження № 61-13136св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заступник начальника Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Громова Людмила Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2019 року у складі судді Чебан В. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2019 року у складі колегії суддів: Лисак І. Н., Височанської Н. К., Владичана А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії заступника начальника Першого відділу державної виконавчої служби м. Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Громової Л. В. (далі - заступник начальника Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Громова Л. В.).

Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області перебуває виконавче провадження № 54885937 з примусового виконання виконавчого листа № 727/4714/17, виданого Шевченківським районним судом м. Чернівці, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 339 822,67 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідно до курсу Національного банку України становить 8 730 044 грн 39 коп., судового збору 8 960 грн та витрат на правову допомогу в розмірі 20 250 грн.

Також вказує, що на примусовому виконанні Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області перебуває інше виконавче провадження № 57496878 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 250 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 травня 2018 року становить 6 517 500 грн, та судового збору в сумі 8 810 грн.

Постановою заступника начальника Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Громовою Л. В. від 24 жовтня 2018 року виконавчі провадження № 54885937 та № 57496878 об`єднані у зведене виконавче провадження, а постановою від 14 лютого 2019 року звільнено з-під арешту наступне майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , а саме: вантажний мало тонний вантажопасажирський транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель 312D, номер шасі НОМЕР_1 , повна маса 3500, об`єм двигуна 2874, тип пального D, колір білий, державний номер НОМЕР_2 , рік випуску 1996, на який накладено арешт згідно з постановою ВП №54885937 від 13 серпня 2018 року (супровідний лист № 26354 від 13 серпня 2018 року) та постанови ВП №54885937 від 19 жовтня 2017 року (супровідний лист № 44443/12 від 19 жовтня 2017 року).

Підставою для звільнення майна з-під арешту стало те, що транспортний засіб був реалізований шляхом продажу на електронних торгах ДП «Сетам», що підтверджується Протоколом № 385269 від 29 січня 2019 року. Загальна сума стягнутих коштів становить 121 410 грн.

04 лютого 2019 року ОСОБА_4 складений розрахунок, з якого вбачається, що ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти в сумі 63 038 грн 36 коп., а на користь ОСОБА_2 - 47 334 грн 36 коп.

Заявник стверджував, що при затвердженні розрахунку про розподіл грошових коштів державним виконавцем не враховано, що він має пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна.

Зазначав, що ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року була змінена ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 червня 2017 року по справі № 727/4714/17 про забезпечення позову в інтересах ОСОБА_1 . Ухвала суду набрала законної сили.

Заявник вказував, що згідно вимог Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» він має зареєстрований пріоритет на майно, оскільки обтяження на його користь (арешт) зареєстровані раніше та саме на виконання рішення суду по справі № 727/4714/17, виконавчий лист по якій наразі примусово виконується, що державним виконавцем при розподілі коштів від продажу автомобіля не враховано.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дії заступника начальника відділу Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Громової Л. В. по АСВП № 54885937 від 24 жовтня 2018 року щодо проведення розрахунку стягнення з боржника ОСОБА_3 сум для задоволення вимог стягувачів від 04 лютого 2019 року неправомірними; визнати розрахунок про розподіл грошових коштів від 04 лютого 2019 року, виконаний заступником начальника відділу Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Громовою Л. В. по АСВП № 54885937 від 24 жовтня 2018 року щодо проведення розрахунку стягнення з боржника ОСОБА_3 сум для задоволення вимог стягувачів неправомірним; зобов`язати заступника начальника відділу Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Громову Л. В. (уповноважену особу на здійснення зведеного виконавчого провадження № 54885937 від 24 жовтня 2018 року) провести розрахунок стягнення з боржника ОСОБА_3 сум для задоволення вимог стягувачів з урахуванням зареєстрованого пріоритету (арешту майна) стягувача ОСОБА_1 на вантажний малотонний вантажопасажирський транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель 312D, номер шасі НОМЕР_1 , повна маса 3500, об`єм двигуна 2874, тип пального D, колір білий, державний номер НОМЕР_2 , рік випуску 1996, та вказати, що на користь ОСОБА_1 підлягають перерахуванню кошти в сумі 110 372 грн 72 коп.; зобов`язати заступника начальника відділу Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Громову Л. В. (уповноважену особу на здійснення зведеного виконавчого провадження 54885937) повідомити Шевченківський районний суд м. Чернівці та ОСОБА_1 не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду про її виконання.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2019 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано розрахунок про розподіл грошових коштів від 04 лютого 2019 року, виконаний заступником начальника Першого ВДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Громовою Л. В. по АСВП №54885937 від 24 жовтня 2018 року щодо проведення розрахунку стягнення з боржника ОСОБА_3 сум для задоволення вимог стягувачів, неправомірним.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що враховуючи ту обставину, що ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року було змінено ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 червня 2017 року та накладено арешт на майно ОСОБА_3 в межах заявлених позовних вимог на суму 330 876,97 доларів США, в тому числі і на реалізований державним виконавцем на електронних торгах автомобіль MERCEDES-BENZ 312 D, вантажний, об`єм двигуна 2874, 1996 року випуску, суди прийшли до висновку, що заявник ОСОБА_1 є особою, яка має вищий пріоритет зареєстрованого обтяження, оскільки обтяження на його користь зареєстроване раніше та саме на виконання рішення суду по справі № 727/4714/17, виконавчий лист по якій примусово виконується, що державним виконавцем при розподілу коштів від продажу автомобіля не враховано. Таким чином, суди дійшли до висновку про неправомірність винесеного державним виконавцем розрахунку про розподіл грошових коштів від 04 лютого 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_5 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що обтяження, яке виникло на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 червня 2017 року про накладення арешту на майно боржника для забезпечення позову, зміненої ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року, відноситься до публічних обтяжень, правовий режим яких регулюється статтями 37-41 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка має вищій пріоритет зареєстрованого обтяження, а тому його вимоги щодо стягнення коштів, отриманих від реалізації на електронних торгах автомобіля, підлягають задоволенню у першу чергу. Проте, стягувач ОСОБА_1 , як і він стягувач, а тому відносяться до однієї черги задоволення вимог стягувачів, а саме до п`ятої, а тому суди безпідставно застосували щодо ОСОБА_1 пріоритет щодо реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні.

Крім того, суди послались на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладене у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, зазначаючи в оскаржуваних судових рішеннях, що за аналогією закону, позивач, за вимогами якого був забезпечений позов, є особою, яка має вищій пріоритет зареєстрованого обтяження перед іншими стягувачами. Проте, вказана постанова не містить такого висновку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 04 вересня 2014 року в загальному розмірі 339 822,67 доларів США, яка станом на 02 серпня 2017 року складається з: суми основного боргу у розмірі 207 547 доларів США; 3% річних - у розмірі 17 672,77 доларів США та 114 602,90 доларів США - процентів за користування коштами, що відповідно до курсу Національного банку України становить 8 730 044 грн 39 коп.; стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 960 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 20 250 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 11 вересня 2017 року.

В ході розгляду вказаної цивільної справи 16 червня 2017 року судом першої інстанції було забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року було змінено ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 червня 2017 року та накладено арешт на майно ОСОБА_3 в межах заявлених позовних вимог на суму 330 876,97 доларів США, в тому числі на наступне майно: нежитлову будівлю, площею 998,40 кв. м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,2640 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована в с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7324589700:02:001:0064; земельну ділянку площею 0,1059 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7324589700:02:001:0065; земельну ділянку площею 0,1057 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7324589700:02:001:0063; земельну ділянку площею 0,4577 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Тисовець Сторожинецького району Чернівецької області, кадастровий номер 7324589700:02:001:0039; автомобіль УАЗ 452 Д, вантажний, об'єм двигуна 4250, 1984 року випуску; автомобіль MERCEDES-BENZ 312 D, вантажний, об`єм двигуна 2874, 1996 року випуску.

На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 вересня 2017 року було видано виконавчий лист, який пред`явлений заявником на виконання до Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, ВП №54885937.

Також, на примусовому виконанні Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області перебуває виконавче провадження № 57496878 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 коштів у сумі 250 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 травня 2018 року становить 6 517 500 грн, та судового збору в сумі 8 810 грн, що підтверджується відповідною копією постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24 жовтня 2018 року.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» постановою заступника начальника Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Громовою Л. В. від 24 жовтня 2018 року виконавчі провадження № 54885937 та № 57496878 об`єднані у зведене виконавче провадження № 57519215.

Згідно листа державного виконавця від 21 листопада 2018 року № 40779 сторони виконавчого провадження досягли згоди щодо вартості автомобіля марки MERCEDES-BENZ 312 D, вантажний, об`єм двигуна 2874, 1996 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 та оцінили його у 180 000 грн.

В подальшому вказаний транспортний засіб було реалізовано шляхом продажу на електронних торгах ДП «Сетам», що підтверджується Протоколом № 385269 від 29 січня 2019 року. Загальна сума стягнутих коштів становить 121 410 грн.

04 лютого 2019 року заступником начальника Першого ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області Громовою Л.В. складений розрахунок про розподіл грошових коштів, відповідно до якого на користь заявника ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти в сумі 63 038 грн 36 коп., а на користь ОСОБА_2 - 47 334 грн 36 коп.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно вимог статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

Статтею 46 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо під час розподілу грошових сум у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 45 цього Закону, стягнутої суми недостатньо для задоволення вимог стягувачів за виконавчими документами, кошти розподіляються виконавцем між стягувачами в такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету; 5) у п`яту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнутої суми недостатньо для задоволення в повному обсязі всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати та інші вимоги, пов`язані з трудовими правовідносинами, задовольняються в порядку надходження виконавчих документів.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у пункті 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) визначено, що черговість задоволення вимог стягувачів, що закріплена у статті 46 Закону № 1404-VIII (Закон України «Про виконавче провадження»), визначає порядок дій виконавця, у зведеному провадженні якого знаходиться декілька виконавчих документів щодо одного боржника. У такому разі зведене провадження фактично має на меті уникнення зловживань з боку виконавця, який без визначення такої черговості міг би на власний розсуд направляти отримані кошти певним кредиторам. Це створювало б ризик вчинення виконавцем корупційних порушень. Водночас така черговість не може поширюватися на всю систему примусового виконання рішень, оскільки Закон № 1404-VIII прямо цього не передбачає. Такий висновок випливає також із положень інших чинних нормативно-правових актів:

- виконання виконавчих документів банком шляхом списання коштів з рахунку за датою надходження (банк не виконує їх відповідно до черговості, передбаченої статтею 46 Закону № 1404-VIII, а виконує відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом, згідно зі статтею 1072 Цивільного кодексу України, пунктом 10.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин);

- звернення стягнення на майно здійснюється відповідно до черговості накладення арешту (закони № 1404-VIII, «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року №1255-IV, від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не визначають обмеження щодо можливості звернення стягнення на майно, обтяжене (арештоване) іншими виконавцями).

Також у пункті 66 вказаної постанови зазначено, що передбачені статтями 45, 46 Закону № 1404-VIII правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника.

Крім того, у наведеній постанов зазначено, що стаття 30 Закону № 1404-VIII (Закон України «Про виконавче провадження) передбачає обов'язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника.

Відповідно до статті 12 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» задоволення прав чи вимог кількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 46 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Судами встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року було змінено ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 червня 2017 року та накладено арешт на майно ОСОБА_3 в межах заявлених позовних вимог на суму 330 876,97 доларів США, серед іншого, й на автомобіль MERCEDES-BENZ 312 D, вантажний, об`єм двигуна 2874, 1996 року випуску.

Частинами дев`ятою, десятою статті 10 ЦПК України визначено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка має вищій пріоритет зареєстрованого обтяження, а тому винесення державним виконавцем розрахунку про розподіл грошових коштів від 04 лютого 2019 року, є неправомірним.

При цьому, колегія суддів враховує, що рішення про стягнення грошових коштів на користь ОСОБА_1 набуло чинності 11 вересня 2017 року та видано виконавчий лист 29 вересня 2017 року, проте судове рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу ухвалено 24 липня 2018 року, а виконавчий лист видано 03 вересня 2018 року.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 і він відносяться до п'ятої, тобто однієї,черги стягувачів є правомірними, оскільки так визначено Законом України «Про виконавче провадження», разом із тим, врахувавши обставини вказаної справи, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду та наявність обтяження щодо автомобіля MERCEDES-BENZ по справі, виконавчий лист по якій примусово виконується, слід зазначити, що у зв'язку із цимкошти, стягнуті державним виконавцем з продажу вказаного автомобіля, мали б бути зараховані саме ОСОБА_1 , а не розподілені між стягувачами.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано задовольнили частково скаргу ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 квітня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян