№ 727/298/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 727/298/15-ц

провадження № 61-36719св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 березня 2017 року у складі судді Літвінової О. Г. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 30 травня 2018 року у складі суддів: Владичана А. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 21 березня 2007 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 669, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 90 тис. доларів США зі сплатою процентів за користування в розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення 20 березня 2027 року.На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 670 від 21 березня 2008 року, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання боржником кредитного зобов`язання.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу вказаного вище кредитного договору, на підставі якого банк відступив право вимоги за цим договором ТОВ «Кредитні ініціативи».

Позичальник ОСОБА_1 належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, внаслідок чого станом на 01 грудня 2014 року утворилась заборгованість: 61 164 долари 45 центів США, що еквівалентно 920 917 грн 22 коп. - тіло кредиту, 4 144 долари 84 центи США, що еквівалентно 62 406 грн 42 коп. - проценти, 361 долар 72 центи США, що еквівалентно 5 446 грн 21 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 215 доларів 39 центів США, що еквівалентно 3 243 грн - комісія. Позивач просив стягнути солідарно з відповідачів вказану кредитну заборгованість.

ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання поруки припиненою. Зазначала, що банк без її згоди збільшив процентну ставку за кредитом із 12 % до 16 % річних, що є підставою для припинення поруки.Просила визнати договір поруки № 670 від 21 березня 2008 року припиненим.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 березня 2017 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість станом у розмірі 60 228 доларів 85 центів США за тілом кредиту, 4 144 долари 84 центи США - за процентами, 361 долар 72 центи США - пеня, 3 243 грн - комісія. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Визнано припиненим договір поруки № 670 від 21 березня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_2 . Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк без згоди поручителя збільшив процентну ставку за кредитом із 12 % до 16 % річних, що є підставою для припинення поруки. З вини боржника ОСОБА_1 виникла кредитна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 30 травня 2018 року рішення суду першої інстанції змінено, викладено резолютивну частину рішення в редакції: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором № 669 від 21 березня 2007 року в розмірі 64 373 долари 69 центів США та 5 446 грн 21 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 60 228 доларів 85 центів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 4 144 долари 84 центи США та пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 5 446 грн 21 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, оскільки боржник належним чином не виконував умови кредитного договору, то суд першої інстанції відповідно до вищевказаних вимог закону обґрунтовано прийшов до висновку про стягнення з нього кредитної заборгованості. Разом з тим, всупереч вимогам статей 192 533 ЦК України та умовам кредитного договору пеня стягнута у доларах США. Пеня, штраф може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні вони повинні обчислюватись на момент прострочення зобов`язання, а не визначенням гривневого еквіваленту на час ухвалення рішення. З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення пені допустив порушення норм матеріального права, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні з ухваленням нового рішення про стягнення з відповідачів пені у гривневому еквіваленті. Крім того, суд першої інстанції не перевірив, з яких підстав та як нараховується комісія за кредитним договором. Задовольняючи позов в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту, суд першої інстанції не звернув уваги, що, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу. Отже, вимога позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за комісією суперечить вимогам законодавства та задоволенню не підлягає, а тому рішення суду про стягнення комісії також підлягає зміні.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення в частині задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що кредитор не надав усі необхідні документи для проведення додаткової судово економічної експертизи, що є поважною причиною неподання висновку експерта до суду першої існтанції. Проте апеляційний суд безпідставно відмовив у прийнятті висновку експерта як докази на підтвердження заперечень проти позову.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються та колегією суддів не переглядаються.

(2) Позиція ТОВ «Кредитні ініціативи»

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи»зазначає, що судово економічну експертизу було проведено в межах розгляду справи в суді першої інстанції, для чого надані усі необхідні документи. Боржник не був позбавлений можливості спростувати розрахунок боргу з урахуванням квитанцій про погашення кредиту. Крім того, ОСОБА_1 не скористався правом на витребування документів, яких бракувало.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що 21 березня 2007 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 669, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у сумі 90 тис. доларів СШАзі сплатою процентів за користування в розмірі 12 % річних з кінцевим терміном повернення 20 березня 2027 року. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 670 від 21 березня 2008 року, відповідно до умов якого поручитель поручається за виконання боржником кредитного зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Суди повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Кредитні ініціативи».

Боржник ОСОБА_1 посилається на те, що кредитор не надав усі необхідні документи для проведення додаткової судово економічної експертизи, що є поважною причиною неподання висновку експерта до суду першої існтанції, проте апеляційний суд безпідставно відмовив у прийнятті висновку експерта як доказу на підтвердження заперечень проти позову.

Доводи касаційної скарги є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України 2004 року сторони зобов`язані подати свої докази до суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 10, частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року).

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до положень пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

В межах апеляційного розгляду справи представник ОСОБА_1 заявивклопотання про витребування оригіналів договору про відкриття рахунку в іноземній валюті, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , документів, що підтверджують конвертацію сум, внесених ОСОБА_1 у гривніза період з 18 грудня 2012 року по 10липня 2014 року на погашення заборгованості, виписки банку за позабалансовимирахунками 9-го класу стосовно позичальника ОСОБА_1 , документів, що підтверджують вчинення дій стосовно списання заборгованості за кредитним договором № 669 від 21 березня 2007 року, який був укладений ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком» та отримання відшкодування за рахунок страхового резерву згідно постанови Національного банку України № 20 від 31 січня 1996 року.Крім того, заявлено клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання: «Чи правильними є розрахунки неустойки (пені) в іноземній валюті та чи відповідають такі розрахунки нормам бухгалтерського обліку в товаристві?», «Чи відкрито рахунок позичальника в іноземній валюті для погашення боргу та чи правильно нараховуються позивачем комісія по обслуговуванню рахунку ?», «Чи правильно позивач здійснює розрахунки а нарахування відсотків в іноземній валюті за кредитним договором?», «Чи була списана банком заборгованість за кредитним договором за рахунок страхового резерву і чи була переведена заборгованість за кредитним договором на позабалансовий рахунок № НОМЕР_1 «Борги, списані у збиток»?», «Чи відповідає метод нарахування банком процентів за кредитним договором вимогам Положення про кредитування банком та чи може ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснювати нарахування процентів в іноземній валюті за умовою, що ним дійсно було набуто права вимоги за кредитним договором ?».

Відмову у задоволенні вказаних клопотань апеляційний суд мотивував тим, що у матеріалах справи наявні достатні докази для обґрунтованого та законного розгляду справи.

Оскільки суд вирішив справу на підставі належних та достатніх доказів, які оцінено окремо та у їх сукупності, відмова суду у проведенні додаткової судової економічної експертизи є обґрунтованою, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги не становлять підставу скасування оскаржуваного рішення суду.

В сукупності доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині відсутні.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 березня 2017 року в незміненій при апеляційному розгляді частині щодо вирішення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 30 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко