Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 727/4067/21

провадження № 61-14487св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Мухаєва Оксана Маратівна

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубіцького Анатолія Валентиновича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці

від 25 червня 2021 року у складі судді Танасійчук Н. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії/ бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Першого ВДВС в місті Чернівці) Мухаєвої О. М., в якій просив:

- визнати поважними причини пропуску строку для подання до суду скарги;

- визнати незаконними рішення старшого державного виконавця Першого ВДВС в місті Чернівці, викладене в листі від 26 квітня 2021 року за № 27048 по виконавчому провадженні № 55920701, про неможливість проведення перерахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3

- зобов`язати старшого державного виконавця Першого ВДВС в місті Чернівці Мухаєву О. М. провести по виконавчому провадженню № 55920701 перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , виходячи із 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Скарга мотивована тим, що 13 листопада 2017 року Шевченківським районним судом міста Чернівці видано судовий наказ у справі

№ 727/10559/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання їх сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 02 квітня 2018 року на підставі вказаного судового наказу старшим державним виконавцем Першого ВДВС в місті Чернівці

Мухаєвою О. М. відкрито виконавче провадження № 55920701.

15 квітня 2021 року старшим державним виконавцем Першого ВДВС в місті Чернівці Мухаєвою О. М. сформовано розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого загальний борг із виплати аліментів боржника ОСОБА_1 станом на 31 березня 2021 року становить 87 578,28 грн.

Зазначав, що нарахування розміру аліментів державним виконавцем здійснювалось виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника міста Чернівці, проте боржник є громадянином республіки Молдова, громадянином України (резидентом) ніколи не був. За вказаною в судовому наказі адресою ніколи не проживав, а проживає за межами України, в Молдові, на даний час ніде не працює, доходів протягом 2016-2020 років не отримував.

Вважає, що державний виконавець при проведенні розрахунку заборгованості платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, зобов`язаний керуватись даними середньої заробітної плати працівника місцевості, де проживає саме платник аліментів, тобто боржник, а не стягувач.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня

2021 року в задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не оспорює здійснення виконавчого провадження в м. Чернівці, тому суд не уповноважений розглядати питання правомірності здійснення виконавчих дій в місті Чернівці, а не за місцем проживання боржника в Республіці Молдова.

Державний виконавець, володіючи інформацією про місце проживання боржника з судового наказу ( АДРЕСА_1 ), відкрив виконавче провадження та, оскільки боржник ОСОБА_1 ніде не працює, здійснив розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виходячи з середньостатистичної заробітної плати в Чернівецькій області, що відповідає вимогам статті 195 СК України та Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Дубіцький А. В. , задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2021 змінено, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що у разі незгоди заінтересованої особи з розрахунком заборгованості із сплати аліментів, така особа має право звернутися до суду з заявою щодо обчислення розміру заборгованості судом, проте боржник з такою заявою не звертався та обрав неналежний спосіб захисту свої прав шляхом визнання незаконними дій державного виконавця щодо відмови провести перерахунок розміру заборгованості та зобов`язання останнього провести такий перерахунок.

Враховуючи те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, суд першої інстанції не мав підстав робити висновки щодо обґрунтованості та доведеності скарги. Суд може зробити такий висновок лише у разі звернення боржника до суду зі скаргою щодо застосування ефективного способу захисту. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката

Дубіцького А. В. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці

від 25 червня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду

від 12 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дубіцький А. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06, провадження № 61-30741св18, від 27 листопада

2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що оскарження судового наказу цивільним процесуальним законом для заявника ОСОБА_1 не передбачено, тому він не мав можливості звернутися із заявою про скасування судового наказу, зокрема з приводу спростування зазначення його місця проживання в м. Чернівці. В матеріалах виконавчого провадження містяться поштові відправлення із відмітками про їх невручення, що вказує на відсутність доказів належного повідомлення боржника про результати проведених виконавчих дій та прийнятих рішень. Посилання суду першої інстанції на постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 травня 2021 року в справі про поділ майна подружжя є помилковим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази набуття у власність (реєстрації) виділеного майна, і вказана постанова суду була прийнята після прийняття оскаржуваного рішення державного виконавця.

Також зазначав, що державний виконавець при проведенні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, зобов`язаний керуватись даними середньої заробітної плати працівника місцевості, де проживає саме платник аліментів, тобто боржник, а не стягувач.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про обрання заявником неефективного способу захисту, оскільки такий висновок суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, прийнятих за наслідками розгляду справ з аналогічних правовідносин з посиланням на статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження», з яких вбачається, що вказаний спір має розглядатись в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, тобто шляхом звернення заявника до суду зі скаргою.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що судовим наказом Шевченківського районного суду міста Чернівці від 13 листопада 2017 року стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Виконавче провадження щодо примусового виконання зазначеного рішення суду перебуває на примусовому виконанні у Першому ВДВС в місті Чернівці.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 15 квітня 2021 року, складеного державним виконавцем Першого ВДВС в місті Чернівці, останній, в зв`язку з відсутністю відомостей про працевлаштування та доходи боржника, складений з урахуванням середньої заробітної плати по місту Чернівці. Станом на 31 березня 2021 року заборгованість по сплаті аліментів становить 87 578,24 грн.

Також судами установлено, що представник заявника Дубіцький А. В. звертався до старшого державного виконавця Першого ВДВС в місті Чернівці з проханням здійснити перерахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , виходячи із 50 % встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На звернення представника боржника щодо перерахунку боргу листом

від 26 квітня 2021 року № 27048 державний виконавець роз`яснила, що здійснити перерахунок не є можливим, оскільки відсутні офіційні дані щодо середньостатистичного розміру заробітної плати в Республіці Молдові.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

У статті 195 СК України передбачено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Згідно з частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно з частиною першою статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що аргументи скарги зводяться до незгоди з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, яка визначена державним виконавцем, тому в даному випадку ефективним способом захисту було б звернення до суду із заявою щодо обчислення розміру заборгованості судом. Враховуючи, що заявник з такою заявою не звертався, а звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, тобто обрав неналежний спосіб захисту, апеляційний суд дійшов висновку, що ним обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні скарги.

Проте, вказані висновки апеляційного суду є помилковими та суперечать нормам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц (провадження № 14-496цс19) викладена правова позиція, що оскільки скаржник звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, така скарга має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06 дійшов висновку, що спір про визнання незаконними розрахунків державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів може розглядатись в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.

Вказаний висновок також відповідає правовій позиції, викладеній в ухвалі Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 708/326/18, а також в постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 523/8603/16-ц (провадження № 61-30753св18) та від 01 квітня 2020 року у справі

№ 401/3734/16-ц (провадження № 61-43759св18), на які також посилався заявник в касаційній скарзі.

Отже, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що заявником обрано неналежний спосіб захисту, тому, відповідно, у межах своїх повноважень не перевірив належним чином ухвалу суду першої інстанції та не вирішив скаргу ОСОБА_1 у межах заявлених у суді першої інстанції вимог та доводів апеляційної скарги.

Посилання апеляційного суду на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі

№ 916/3156/17 та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 є помилковими, оскільки такі не є релевантними для правовідносин у справі, яка переглядається.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не виконав вимоги процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи. При новому розгляді справи апеляційний суд повинен перевірити обставини справи на підставі належних та допустимих доказів відповідно до повноважень апеляційного суду, визначених статтею 367 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубіцького Анатолія Валентиновичазадовольнити частково.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 серпня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович