№ 727/4356/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2025 року

м. Київ

справа № 727/4356/21

провадження № 61-14806св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Чернівецька обласна рада;

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Обласне комунальне підприємство «Центр комунального майна»,

особа, яка подала апеляційну скаргу та касаційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дунас Олеся Михайлівна, на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Половінкіної Н. Ю., Лисака І. Н., Одинака О. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Чернівецька обласна рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Позов мотивовано тим, що 24 листопада 2020 року між Чернівецькою обласною радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване на АДРЕСА_1 (122/1000 ідеальних часток будинковолодіння), а саме: частина гаража літ. «К» площею 226,70 кв. м (гараж 13-1 площею 49,30 кв. м, гараж 13-2 площею 40,50 кв. м, гараж 13-3 площею 25,30 кв. м, гараж 13-4 площею 18,70 кв. м, гараж 13-5 площею 24,60 кв. м, приміщення 13-9 площею 19,10 кв. м); гараж літ. «Л» площею 218,00 кв. м; сховище літ. «Т» площею 59,70 кв. м; гараж з диспетчерською літ. «А-А'» площею 85,10 кв. м (гараж 1-4 площею 16,90 кв. м, гараж 1-5 площею 17,00 кв. м, гараж 1-6 площею 17,20 кв. м, гараж 1-7 площею 17,00 кв. м, гараж 1-8 площею 17,00 кв. м); вбиральня літ. «С»; погріб Пг; 37 % огорожі № 5; ворота 6; оглядова яма І), посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Довганюк А. К., реєстровий номер 3297.

Зобов`язання між сторонами договору виникли внаслідок продажу на аукціоні об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації (протокол проведення аукціону від 31 грудня 2018 року з продажу нерухомого майна, затверджений 19 листопада 2020 року).

Відповідно до пункту 4 договору встановлений порядок продажу вказаного нерухомого майна, згідно з яким ОСОБА_1 зобов`язаний був протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу сплатити на бюджетний рахунок Чернівецької обласної ради п/р UA60899980314191905000024001, Казначейство України МФО 356334, код ЄДРПОУ 37836095, код платежу 31030000, кошти в сумі 419 227,20 грн.

Проте ОСОБА_1 у визначений строк не виконав зобов`язання за вказаним договором.

19 лютого 2021 року Чернівецька обласна рада надіслала на адресу ОСОБА_1 лист із пропозицією розірвати договір за згодою сторін. Після чого ОСОБА_1 , за межами визначеного у договорі строку його виконання, 21 та 22 квітня 2021 року двома платежами безпідставно перерахував кошти у сумі 419 227,20 грн.

З урахуванням наведеного позивач просив розірвати договір купівлі-продажу, укладений 24 листопада 2020 року між Чернівецькою обласною радою та ОСОБА_1 , щодо нерухомого майна, яке розташоване на АДРЕСА_1 (122/1000 ідеальних часток будинковолодіння), посвідчений 24 листопада 2020 року приватним нотаріусом Довганюк А. К., реєстровий номер 3297.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 серпня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Обласне комунальне підприємство «Центр комунального майна».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2021 року позов Чернівецької обласної ради про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна задоволено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Чернівецької обласної ради витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів позивачу, що є підставою для задоволення позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2021 року.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 . Оспорюваний договір купівлі-продажу стосується нерухомого майна, яке набувалося у спільну сумісну власність подружжя.

За змістом пункту 13 договору купівлі-продажу вона надавала згоду на укладення цього договору, проте не була залучена до участі у справі, а рішення суду першої інстанції впливає на її права та інтереси.

Зазначала, що суд першої інстанції не встановив наявності шкоди, яку було завдано Чернівецькій обласній раді внаслідок несвоєчасного внесення ОСОБА_1 платежів за оспорюваним договором, та реальних збитків. Суд не перевірив чи є належним способом захисту порушеного права вимоги про розірвання договору за умови його повного виконання ОСОБА_1 та прийняття Чернівецькою обласною радою платежів, що свідчить про реальність такого договору та визнання його Чернівецькою обласною радою.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 19 липня 2024 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2021 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2021 року.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 серпня 2021 року закрито.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу є Чернівецька обласна рада та ОСОБА_1 . У свою чергу ОСОБА_2 лише надавала згоду на укладення оспорюваного договору, проте вона не була його стороною та не може вважатися належним відповідачем у цій справі. Зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції не містить висновків про права та обов`язки ОСОБА_2 , тому вона не має права на апеляційний перегляд справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 листопада 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дунас О. М., через підсистему «Електронний суд», звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, у якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , тому оспорюваний договір купівлі-продажу стосується нерухомого майна, яке вони придбали у спільну сумісну власність. Вона як дружина ОСОБА_1 надавала згоду на укладення оспорюваного договору, проте її не було залучено до участі у справі як співвідповідача. Вказує, що рішення суду першої інстанції впливає на її права та інтереси.

Суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 та постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20,

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

08 січня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є частина друга статті 389 ЦПК України.

У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Розірвано договір купівлі продажу нерухомого майна, укладений 24 листопада 2020 року між Чернівецькою обласною радою та ОСОБА_1 , що розташоване на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Довганюк А. К., реєстровий номер 3297. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Чернівецької обласної ради витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до положень статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417св019; від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21, провадження № 61-6054сво23).

Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Подібних за змістом правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, провадження № 14-726цс19; Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 (провадження № 61-40927св18) та від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012 (провадження № 61-1461св24).

Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі в справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що вона не була залучена до участі у справі як співвідповідач, а рішення суду першої інстанції впливає на її права та інтереси, оскільки задоволення вимог про розірвання оспорюваного договору стосується спільного майна подружжя.

У постанові Верховного Суду від 26 березня 2025 року у справі № 208/6104/22 (провадження № 61-15672св24) зазначено, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 606/1636/18 (провадження № 61-13833св19) вказано, що зважаючи на те, що ОСОБА_4 надавала лише згоду на укладення договору дарування, але не була його стороною, то вона не може вважатися належним відповідачем за вимогами про визнання недійсним оспорюваного договору.

За своєю суттю згода одного з співвласників щодо розпорядження спільним сумісним майном є одностороннім правочином. При вчиненні такого правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що за своєю суттю згода є одностороннім правочином (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц, провадження № 61-5251св21; від 06 липня 2022 року у справі № 303/2983/19, провадження № 61-4745св21; від 27 лютого 2025року у справі № 347/721/22 , провадження № 61-17527св24).

Згода іншого з подружжя має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору. Відсутність згоди іншого з подружжя може мати наслідком, зокрема, визнання договору недійсним у разі недобросовісності контрагента іншого з подружжя. Суб`єкт, який надає згоду на укладення договору іншим з подружжя, не стає стороною договору. Саме тому в разі пред`явлення вимоги про визнання недійсним договору належним відповідачем є сторона договору (інший з подружжя) (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 756/10461/21, провадження № 61-2023св23; постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22, провадження № 61-14297сво23).

У справі, що переглядається, сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу від 24 листопада 2020 року є Чернівецька обласна рада та ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_2 лише надавала згоду на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, та не була його стороною, то вона не може вважатися належним відповідачем за вимогами про розірвання цього договору.

У постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-14888св20) Верховний Суд дійшов висновку, що права одного з подружжя у випадку не пред`явлення до нього позовних вимог не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір і є відповідачем у справі.

Встановивши, що ОСОБА_2 не укладала оспорюваний договір та не є належним відповідачем у справі, а також враховуючи предмет спору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що права заявниці під час вирішення спору про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна не порушені та з урахуванням наведеного виснував про закриття апеляційного провадження.

З таким висновком апеляційного суду колегія суддів погоджується.

У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 та у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) зазначено, що вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не суперечить зазначеному висновку, оскільки апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не є стороною оспорюваного договору та не може вважатися належним відповідачем у цій справі.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20 (провадження № 61-16450св21) викладені висновки про те, що у разі звернення особи з позовом про стягнення аліментів за одночасної наявності судового рішення про стягнення аліментів на користь інших осіб, яке перебуває на примусовому виконанні, останні мають право брати участь у справі про стягнення аліментів на користь заявника, оскільки мають у ній юридичну зацікавленість до вирішення спору, тобто є заінтересованими особами.

Колегія суддів відхиляє посилання заявниці на зазначену постанову Верховного Суду, оскільки викладений у ній висновок стосується правовідносин, які не є подібними із правовідносинами у цій справі.

Крім того, посилаючись на постанову Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20 заявниця лише процитувала статтю 362 ЦПК України, проте не вказала, яким чином наведені у вказаній постанові висновки не враховані судом у справі, яка переглядається.

Отже, доводи касаційної скарги на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки особа, яка зверталася з апеляційною скаргою, не довела, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що заявник в апеляційній скарзі чітко не зазначила, у якій частині оскаржуваного нею судового рішення (у мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про її права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін у справі, належно оцінив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , та встановивши, що рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про відсутність завданої шкоди позивачу у зв`язку із несвоєчасною сплатою ОСОБА_1 коштів за оспорюваним договором та обранням позивачем неефективного способу захисту, оскільки такі доводи стосуються вирішення спору по суті, а не вирішення питання про права чи інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дунас Олеся Михайлівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. О. Карпенко І. М. Фаловська