ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 727/5464/19

провадження № 51-3694км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального судуу складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (у режимі

відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від

21 травня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260040000531, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя м. Чернівців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 травня 2020року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 09 березня 2019 року близько 14:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, уприміщенні квартири АДРЕСА_1 на ґрунті неприязних відносин, які раптово виникли, під час конфлікту із ОСОБА_9 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне позбавлення життя ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки у вигляді смерті потерпілого, бажаючи їх настання, ножем, що виготовлений промисловим способом, завдав ОСОБА_9 удару вділянку спини, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, яке знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку знастанням смерті.

Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 02 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо нього через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час імісце розгляду апеляційної скарги захисника. Стверджує, що суд не дослідив документи, які б підтверджували наявність у нього психічного захворювання на момент вчинення злочину. Вважає, що суд не з`ясував наявності у нього умислу, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, способу, знаряддя злочину, кількості, характеру та локалізації тілесних ушкоджень. Стверджує, що не було досліджено матеріалів кримінального провадження в тому обсязі, на якому він наполягав. Вважає, що його дії необхідно кваліфікувати за ст. 116 КК.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_8 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу засудженого.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 .

Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на детально наведених у вироку доказах, які суд усебічно, повно та об`єктивно дослідив, правильно оцінив.

Виновок суду про винуватість ОСОБА_6 підтверджується такими доказами:

показаннями ОСОБА_6 , який у суді першої інстанції вину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що він разом із ОСОБА_9 та господарями квартири розпивали спиртні напої. Коли господарі відлучилися, унього з потерпілим виник словесний конфлікт через образу ОСОБА_9 господарів квартири. Він схопив ніж і вдарив ним потерпілого в плече. При цьому більше ніяких тілесних ушкоджень потерпілому не завдавав. Взагалі не бажав настання смерті потерпілого, все сталося миттєво і спонтанно;

показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який суду пояснив, що в березні 2019року до нього зателефонували працівники поліції і повідомили про смерть його сина ОСОБА_9 . Про обставини смерті сина і про те, що його вбив ОСОБА_6 , він також знає зі слів працівників поліції;

показаннями в суді свідка ОСОБА_11 про те, що в березні 2019 року внього вдома у квартирі АДРЕСА_1 перебували ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Вони всі разом випивали. В один момент він відлучився. Коли повернувся, ОСОБА_6 сказав йому, що вбив ОСОБА_9 . Подробиці вбивства йому обвинувачений не повідомляв, він був дуже схвильований. Вони відразу викликали поліцію. Повідомив, що не бачив іне чув, що обвинувачений з потерпілим билися, тому мотиви такого вчинку обвинуваченого йому не відомі;

показаннями свідка ОСОБА_12 , яка в суді повідомила, що про обставини вчинення вбивства їй нічого не відомо, але зазначила, що в той час, коли її чоловік, обвинувачений та потерпілий випивали на кухні, вона спала. Сусід розповів, що ОСОБА_6 вбив ОСОБА_9 . Сам ОСОБА_6 був п`яний і нічого не розповідав;

показаннями свідка ОСОБА_13 , яка приїздила на виклик у квартиру АДРЕСА_1 , де сталося вбивство. На кухні у квартирі сидів обвинувачений, він був дуже п`яний, але підтвердив, що саме він вбив потерпілого і не шкодує про це, оскільки в них виник конфлікт;

даними висновків судово-медичної експертизи від 10 березня 2019 року №180 та судово-медичної експертизи від 16 квітня 2019 року № 180-Д, із яких вбачається, що смерть потерпілого ОСОБА_9 настала від гострої масивної внутрішньої кровотечі, яка розвинулась внаслідок колото-різаного проникаючого, сліпого поранення грудної клітки; тілесні ушкодження, які виявлені на тілі потерпілого, виникли за короткий проміжок часу, який передував моменту настання смерті від дії колючо-ріжучого предмета, і за ознакою «небезпека для життя» відноситься до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з фактом настання смерті;

даними висновку імунологічної експертизи від 29 березня 2019 року № 194-1;

даними висновку судово-медичної експертизи від 15 квітня 2019 року № 55.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, повністю доведено та його дії кваліфіковано правильно.

Доводи ОСОБА_6 про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_9 є безпідставними.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_6 , умисно завдаючи удару ОСОБА_9 ножем побутового призначення в грудну клітку зліва з достатньо великою силою, про що свідчить довжина раневого каналу близько 10 см, у результаті чого смерть ОСОБА_9 настала через короткий проміжок часу, усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків у виді смерті потерпілого і бажав їх настання.

Доводи засудженого про те, що не було досліджено матеріалів кримінального провадження в тому обсязі, на якому він наполягав, є безпідставними.

Із звукозапису судового засідання від 03 липня 2019 року колегія суддів Верховного Суду убачає, що за клопотанням прокурора суд ухвалив згідно з ч.3 ст. 349 КПК провести спрощений порядок дослідження доказів, зокрема, допитати обвинуваченого, потерпілого, частково дослідити письмові докази. Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 не заперечували щодо такого порядку дослідження доказів.

Твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що умисне вбивство ОСОБА_9 він вчинив у стані сильного душевного хвилювання, єнеобґрунтованими.

Статтею 116 КК передбачено відповідальність за умисне вбивство, вчинене встані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.

Суди перевірили всі зібрані докази та не встановили фактів, які б свідчили про перебування ОСОБА_6 у стані сильного душевного хвилювання під час завдання ним удару ножем ОСОБА_9 , у результаті якого настала смерть потерпілого.

Посилання у касаційній скарзі на обставини, які б давали підстави для такої правової оцінки дій ОСОБА_6 , відсутні.

Крім того, сторона захисту в апеляційній скарзі просила суд апеляційної інстанції змінити вирок щодо ОСОБА_6 та перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК. Питання про можливість перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ст. 116 КК захисник не порушував.

Доводи ОСОБА_6 про те, що суд не перевірив його психічного стану на момент вчинення ним злочину, є необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у справі було проведено три судово-психіатричні експертизи щодо ОСОБА_6 .

Зокрема, під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 березня 2019 року було проведено судово-психіатричну експертизу від 19 березня 2019 року № 168, відповідно до якої на момент проведення експертизи ОСОБА_6 ознак будь-якого психічного захворювання не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час вчинення інкримінованого ОСОБА_6 діяння останній ознак хронічного психічного захворювання, недоумства і тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 1, а.к.п. 5960).

Під час розгляду цього кримінального провадження в суді першої інстанції на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22жовтня 2019 року було проведено додаткову судово-психіатричну експертизу від 29жовтня 2019 року № 521, відповідно до якої ОСОБА_6 на момент проведення експертизи виявляв ознаки психічного розладу, не міг усвідомлювати свої дії, не міг ними керувати та потребував застосування примусових заходів медичного характеру (т. 2, а.к.п. 117119).

За клопотанням прокурора на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 січня 2020 року було проведено комплексну комісійну судову психолого-психіатричну експертизу від 18 березня 2020 року № 156, відповідно до якої ОСОБА_6 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, ізпсихопатизацією особистості. Обвинувачений ОСОБА_6 у момент вчинення інкримінованого йому злочину виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності ізпсихопатизацією особистості, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебував. Обвинувачений ОСОБА_6 на час вчинення інкримінованого йому діяння міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (т. 2, а.к.п. 177).

При цьому слід зазначити, що експерти досліджували всі медичні дані щодо ОСОБА_6 , в тому числі і ті, які стосуються його психічного стану до вчинення цього злочину.

Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги захисника, у зв`язку чим апеляційний суд порушив його право на захист, оскільки він не був присутнім у судовому засіданні, є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 401 КПК обвинувачений підлягає обов`язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає його участь обов`язковою, а обвинувачений, який утримується під вартою, також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_6 участі не брав. Клопотань від нього про його участь у суді під час розгляду апеляційної скарги його захисника не надходило.

Крім того, 13 листопада 2020 року апеляційний суд надіслав у ДУ«Чернівецький слідчий ізолятор» для вручення ОСОБА_6 копію ухвали апеляційного суду про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду цього провадження на 02 грудня 2020 року о 10:00 в приміщенні Чернівецького апеляційного суду (т. 3, а.к.п. 66).

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого може бути безумовною підставою для скасування судового рішення тільки в разі, коли його присутність є обов`язковою відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Натомість

у цьому кримінальному провадженні таких обставин не встановлено.

Призначене ОСОБА_14 покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК іускарзі не оспорюється.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 , дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах його апеляційну скаргу залишив без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам статей 370 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог засудженого ОСОБА_6 немає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 травня 2020 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, єостаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3