ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 727/7507/21

провадження № 51-2027км22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 лютого 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021262020001630, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразового судимого, останнього разу 12 червня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці, звільненого 22 грудня 2018 року за відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 лютого 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців.

Зазначеним вироком засуджено, також, ОСОБА_7 , стосовно якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржено.

Як визнав встановленим суд, 19 червня 2021 року близько 17:00 на вул. Південно-Кільцева, 1-А у м. Чернівці ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я

ОСОБА_8 , а саме завдавши потерпілій близько десяти ударів кулаком по обличчю, відкрито заволоділи її майном на суму 3500 грн.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та закриття справи у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

На обґрунтування своїх вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового розслідування та судового розгляду, зазначає, що у справі не зібрано належних та допустимих доказів його вини у вчиненні інкримінованого злочину, що призвело до необґрунтованого засудження. Стверджує, що відкритого заволодіння майном потерпілої він не вчиняв. Звертає увагу на те, що впізнання проведено, а протокол цієї слідчої дії складено з порушенням ст. 228 КПК, а тому дані цього протоколу є недопустимим доказом. Недопустимим доказом, на думку засудженого, є і протокол прийняття заяви від потерпілої про вчинення кримінального правопорушення, оскільки він не підписаний уповноваженою особою. Також зазначає, що апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув та безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повторне дослідження доказів. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам ст. 370 КПК.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_6 мають бути залишені без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що його засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового розслідування та судового розгляду.

У зв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до

ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнота досудового розслідування та судового розгляду з огляду на наведені вимоги закону, не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо

ОСОБА_6 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції (з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції) відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами ст. 94 КПК.

Такими доказами, зокрема, є досліджені судом: показання потерпілої ОСОБА_8 щодо обставин заволодіння її майном, зокрема про те, як ОСОБА_6 завдав їй ударів в область обличчя, а ОСОБА_7 вирвав сумку; даними протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, з яких видно, що потерпіла впізнала

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як осіб, які вчинили стосовно неї злочинні дії; дані висновку експерта № 568-екс щодо локалізації, часу, механізму утворення та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої; дані протоколу огляду місця події та висновки експертів, з яких видно, що на одежі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були виявлені сліди крові, походження якої може бути від потерпілої ОСОБА_8 , інші докази, яким надано належну оцінку.

Отже висновки судових інстанцій про те, що саме ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_8 , відкрито заволоділи її майном, сумніву в колегії суддів не викликає.

Доводи засудженого у касаційній скарзі стосовно недопустимості як доказу даних протоколу пред`явлення особи для впізнання є неприйнятними.

Як убачається з матеріалів справи, судові інстанції належним чином перевірили та не знайшли порушень органами досудового розслідування вимог статей 223,

228 КПК. Проведення слідчої дії за фотознімками узгоджується з положеннями

ч. 6 ст. 228 КПК. За результатами проведення впізнання складено відповідний протокол, який відповідає вимогам ст. 231 КПК.

Так, як убачається з протоколу від 19 червня 2021 року, потерпіла за фотознімками впізнала, зокрема, ОСОБА_6 ( за рисами обличчя) як особу, яка заволоділа її майном та нанесла тілесні ушкодження. Ця слідча дія проведена за участю двох понятих, жодних зауважень або клопотань від учасників не надходило, фотографії осіб, що пред`являлися для впізнання, не мають різких відмінностей між собою.

Колегія суддів вважає, що судові інстанції дотримались вимог ст. 94 КПК під час оцінки цього доказу і зазначений протокол обґрунтовано покладений в основу обвинувального вироку.

Що стосується посилання ОСОБА_6 на те, що протокол прийняття заяви від потерпілої про вчинене кримінальне правопорушення не підписаний уповноваженою особою, то воно є надуманим. Як убачається з цього протоколу, він підписаний як ОСОБА_8 , так і слідчим, що прийняв заяву.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог статей 65 50 КК.

Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням приписів статей 405 404 КПК.

Як видно з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та проаналізував наведені в апеляційних скаргах доводи сторони захисту та надав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарг без задоволення. Вважати ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК, колегія суддів не вбачає підстав.

Доводи в касаційній скарзі ОСОБА_6 щодо порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК є необґрунтованими.

Згідно з вимогами цього закону за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Проте, таких обставин (умов) апеляційним судом під час перегляду справи встановлено не було.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суду апеляційної інстанції немає потреби знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази, що і було зроблено під час апеляційного розгляду.

Отже, порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК з боку апеляційного суду не вбачається.

Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальні справі щодо ОСОБА_6 . Судом не встановлено.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими, тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 лютого 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 20 квітня 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3