№ 727/7658/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 727/7658/15-ц

провадження № 61-10888св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , Перша Чернівецька державна нотаріальна контора,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_6 , на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Яремка В. В. та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року у складі судді Чебан В. М., постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Яремка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Перша Чернівецька державна нотаріальна контора, про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини за законом недійсною, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення грошової компенсації.

В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина на Ѕ частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,21 га, розташовану в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 на момент відкриття спадщини були: він, сини ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також мати покійної дружини - ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_7 в Першій Чернівецькій державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу за № 693/2005, державний нотаріус Калашнікова І. С.

Позивач зазначав, що є інвалідом І групи по зору, потребував постійної сторонньої допомоги, на момент смерті дружини був повністю незрячою особою.

У зв`язку із тим, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 він був повністю незрячим, його син ОСОБА_2 був неповнолітнім та також інвалідом по зору, а сину позивача ОСОБА_8 на момент смерті матері було лише 18 років, оформленням спадкової справи займалась мати покійної дружини - ОСОБА_3 .

Його лише приводили до нотаріуса та вказували де він має ставити підпис, при цьому вголос тексту документів йому не зачитували. Всі необхідні документи для прийняття спадщини та після оформлення спадщини були та знаходяться у відповідачів.

Також позивач зазначав, що на момент смерті дружини та після її смерті - до червня 2015 року, він продовжував проживати в спадковій квартирі АДРЕСА_1 , оскільки вважав себе її співвласником.

Дана квартира розташована поруч з підприємством УТОС, на якому він працював та за допомогою палиці для інвалідів самостійно добирався до роботи без допомоги сторонніх осіб.

13 червня 2015 року відповідач ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною без його відома, виламавши замкнені на ключ двері у кімнату, викинули на вулицю частину його особистих речей, меблів, при цьому не повернули позивачу ряд побутової техніки, документів та зниклі з шафи 10 000 дол. США, які позивач отримав від продажу своєї частки квартири, яка знаходилась в АДРЕСА_3 .

Посилаючись на викладені обставини, просив суд:

- визнати частково недійсною заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори про відмову від спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану в реєстрі за № 4-2134, 4-2135, 4-2136 від 29 червня 2005 року в частині відмови ОСОБА_1 від спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом в частині 1/8 від 05 грудня 2005 року на квартиру АДРЕСА_4 , яке видано на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , зареєстроване в реєстрі за № 4-3380;

- визнати частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині ј на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке видано на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , зареєстроване в реєстрі за № 4-3382;

- визнати частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині ј на земельну ділянку площею 0,21 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, яке видано на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , зареєстроване в реєстрі за № 4-3384;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ј частку житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 серпня 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., зареєстрованого в реєстрі за номером 876;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ј частку земельної ділянки площею 0,1143 га, кадастровий номер 7323088600:01:004:0094, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_2 , яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 серпня 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., зареєстрованого в реєстрі за номером 877;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ј частку земельної ділянки площею 0,0993 га, кадастровий номер 7323088600:01:004:0093, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в АДРЕСА_2 , яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., зареєстрованого в реєстрі за номером 895;

- стягнути з ОСОБА_2 вартість ј частки, а саме: 54 750 грн вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 ;

- стягнути з відповідачів понесені витрати за судову будівельно-технічну експертизу в розмірі 4 000 грн та витрати на правову допомогу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано частково недійсною заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори про відмову від спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану в реєстрі за № 4-2134, 4-2135, 4-2136 від 29 червня 2005 року в частині відмови ОСОБА_1 від спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом в частині 1/8 від 05 грудня 2005 року на квартиру АДРЕСА_4 , яке видано на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстровано в реєстрі за № 4-3380.

Визнано частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині ј на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке видано на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстровано в реєстрі за № 4-3382.

Визнано частково недійним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині ј на земельну ділянку площею 0,21 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, яке видано на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстровано в реєстрі за № 4-3384.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ј частку земельної ділянки площею 0,1143 га, кадастровий номер 7323088600:01:004:0094, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 серпня 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 877.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ј частки земельної ділянки площею 0,0993 га, кадастровий номер 7323088600:01:004:0093, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 895.

Стягнуто з ОСОБА_2 ј частку вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , а саме: 54 750 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят) гривень на користь ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при написанні заяви про відмову від спадщини після смерті дружини позивачу не було прочитано вголос тексту заяви. Відповідно, відсутні докази на підтвердження того, що позивачу було роз`яснено його права та наслідки відмови від прийняття спадщини та не було роз`яснено про неможливість відмови від частини спадщини, що свідчить про наявність підстав для визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину, витребування спадкового майна з чужого незаконного володіння та стягнення вартості частки будинку. При цьому суд зазначив, що про існування заяви про відмову від прийняття спадщини позивач дізнався лише 03 вересня 2015 року, тому заява про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині ј на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , яке видано на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстровано в реєстрі за № 4-3382; частково недійним свідоцтва про право на спадщину за законом від 05 грудня 2005 року в частині ј на земельну ділянку площею 0,21 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, яке видано на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстровано в реєстрі за № 4-3384; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ј частки земельної ділянки площею 0,1143 га, кадастровий номер 7323088600:01:004:0094, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 серпня 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 877; витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 ј частки земельної ділянки площею 0,0993 га, кадастровий номер 7323088600:01:004:0093, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М. Д., що зареєстровано в реєстрі за номером 895; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54 750 грн ј частки вартості житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 ; стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат, понесених на судову будівельно-технічну експертизу в сумі 4 000 грн, скасовано.

В задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_1 , підписуючи заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_2 від 29 червня 2005 року, помилявся відносно природи правочину.

Разом із цим, апеляційний суд зазначив, що має місце сплив позовної давності, у межах якого спадкоємець ОСОБА_1 міг звернутися до суду з вимогою стосовно захисту своїх спадкових прав в частині нерухомого майна(будинок та земельна ділянка), що розташоване у с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, оскільки з 29 червня 2005 року ОСОБА_1 знав про порушення свого цивільного права щодо вказаного спадкового майна. Однак, за захистом своїх прав позивач звернувся лише у жовтні 2015 року, тобто зі спливом більше ніж десяти років після вчинення зазначених нотаріальних дій.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У лютому 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_6 , на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке ухвалено із повним з`ясуванням всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та з наданням належної оцінки доказам, які містились в матеріалах справи. Заявник зазначає, що апеляційний суд безпідставно застосував строки позовної давності, оскільки йому не було достовірно відомо про належність на праві власності покійній дружині спірного нерухомого майна.

У лютому 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року та на постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішення судів ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для вирішення справи. Заявник зазначає, що судами не враховано, що позивачем було подано заяву про відмову від прийняття всього спадкового майна після смерті його дружини, а не його частини. Заявник вважає, що позивачу було достовірно відомо, що він відмовляється від спадкового майна на його користь.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 727/7658/15-ц та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 квітня 2018 року матеріали цивільної справи № 727/7658/15-ц надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 12 листопада 1983 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб.

Від шлюбу у сторін народились двоє дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач ОСОБА_1 з 28 вересня 1999 року до 17 липня 2014 року був зареєстрований в АДРЕСА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13 грудня 2002 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_7 та ОСОБА_2

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 ; житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 ; земельної ділянки в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області.

29 червня 2005 року Державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Калашніковою І. С. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_7 за № 696/2005.

Спадкоємцями першої черги на момент відкриття спадщини є позивач ОСОБА_1 - чоловік, сини померлої: ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , та мати - ОСОБА_3

29 червня 2005 року до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори у спадковій справі № 696/2005 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 подали заяву про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , заява зареєстрована в реєстрі за № 4-2134, 4-2135, 4-2136 від 29 червня 2005 року.

Разом з тим, в заяві відсутні будь-які відомості про те, що нотаріусом її текст прочитано вголос.

05 грудня 2005 року до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори звернувся із заявою ОСОБА_2 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_7

05 грудня 2005 року Державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , та зареєстровано в реєстрі за № 4-3380; свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , та зареєстровано в реєстрі за № 4-3382; свідоцтво на спадщину за законом на земельну ділянку площею 0,21 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, та зареєстровано в реєстрі за № 4-3384

Судами також встановлено, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 та на дату підписання заяви про відмову від прийняття спадщини 29 червня 2005 року позивач ОСОБА_1 був повністю незрячим.

З 21 березня 2002 року йому встановлена І група інвалідності по зору без терміну пересвідчення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , Верховний Суд дійшов висновку, що дана касаційна скарга підлягає задоволенню.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції частково не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до змісту статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частинами першою, третью статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (частина друга статті 1274 ЦК України).

В обгрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що є повністю незрячим, йому не було прочитано вголос тексту заяви про відмову від прийняття спадщини, а також вказував на те, що, підписуючи вказану заяву, він помилявся відносно природи правочину.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із приписами частини першої статті 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (частина 5 статті 1274 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, належним чином дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши обставини, що мають істотне значення для справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_1 , підписуючи заяву про відмову від спадщини на користь свого сина ОСОБА_2 від 29 червня 2005 року, помилявся відносно природи правочину, що свідчить про порушення його майнових прав на спадкове майно.

Разом із цим, особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені,може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.

Так, за правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Встановлено, що з дня звернення до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_1 міг довідатися про порушення свого цивільного права щодо всього спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_7 .

При цьому необхідно приймати до уваги, що подання до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини передбачає певні активні дії особи, пов`язані із настанням для неї відповідних наслідків, що зазвичай впливають на її майнові права. Крім того, підписання особою в нотаріальній конторі будь-яких документів повинно сприйматись як настання юридичного факту, з яким пов`язано виникнення або припинення прав та обов`язків, а тому особа повинна належним чином цікавитися про зміст таких документів у поєднанні із можливими юридичними наслідками.

Однак, встановлено, що за захистом своїх прав ОСОБА_1 звернувся до суду лише у вересні 2015 року, тобто зі спливом більше ніж десяти років після вчинення зазначених нотаріальних дій.

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування наведених обставин, позивачем суду не надано.

Крім цього, про обізнаність щодо переходу у 2005 році права власності на частину спадкового майно у порядку спадкування до іншої особи позивач неодноразово заявляв у суді першої інстанції, зокрема, у первісному позові та інших процесуальних документах.

Разом із тим, відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (частина п`ята статті 1273 ЦК України).

Відповідачем про застосування строку позовної давності було заявлено в суді першої інстанції.

При таких обставинах апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо спадкових прав відносно нерухомого майна, що розташоване у с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, та відмову у позові у цій частині з підстав спливу строку позовної давності.

При цьому, приймаючи до уваги викладене, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, дійшли помилкового висновку про те, що строк позовної давності щодо спадкових прав відносно квартири АДРЕСА_1 , не сплинув, у зв`язку із чим рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню в частині позовних вимог щодо визнання недійсною заяви про відмову від спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 в частині відмови ОСОБА_1 від Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна протии України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог щодо спадкових прав відносно нерухомого майна, розташованої в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, з підстав спливу строку позовної давності, постанова апеляційного суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог щодо спадкових прав відносно Ѕ частини спірної квартири ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, а відтак підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись статтями 400 412 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року в частині позовних вимог щодо:

- визнання частково недійсною заяви ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори про відмову від спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану в реєстрі за № 4-2134, 4-2135, 4-2136 від 29 червня 2005 року, в частині відмови ОСОБА_1 від спадкових прав на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ;

- визнання частково недійним свідоцтва про право на спадщину за законом в частині 1/8 від 05 грудня 2005 року на квартиру АДРЕСА_4 , яке видано на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстровано в реєстрі за № 4-3380,

скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 19 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун