ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 року

м. Київ

справа № 728/1630/22

провадження № 61-40 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Марченко Максим Михайлович ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Бахмацька міська рада Ніжинського району Чернігівської області, Бахмацька державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Марченка Максима Михайловича на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня

2023 року, додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду

від 07 лютого 2024 року, прийнятих у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області, Бахмацької державної нотаріальної конторипро встановлення факту, що має юридичне значення.

Позовна заява мотивована тим, що вона є донькою - ОСОБА_8 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері відкрилась спадщина, до складу якої входили: житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_8 проживала на момент смерті, та земельна ділянка, площею 0,68 га, розташована на території Пісківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, для ведення особистого підсобного господарства.

Вважала себе спадкоємцем першої черги після смерті матері - ОСОБА_8 , оскільки до 2018 року кожен вихідний день відвідувала матір, всю свою відпустку проводила з нею в селі, а з початку 2018 року і по час відкриття спадщини постійно проживала разом з ОСОБА_8 , доглядала її, так як остання потребувала стороннього догляду, забезпечувала її годуванням, лікуванням. Вона займалася похованням матері. Після смерті ОСОБА_8 вона продовжила проживати у вищевказаному будинку.

Крім неї у спадкодавця ОСОБА_8 є донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

ОСОБА_8 22 січня 2017 року склала заповіт, яким заповіла майно ОСОБА_9 , однак спадкова справа після смерті матері не заводилась. ОСОБА_9 на день смерті матері був зареєстрований разом з нею, але фактично він мешкав в іншому населеному пункті і був прописаний у матері лише напередодні її смерті. Таким чином, ОСОБА_9 пропустив строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті їх матері - ОСОБА_8 .

Ураховуючи викладене, відповідно до положень частини першої статті 1258, частини першої статті 1261 ЦК України спадкоємці за законом після смерті

ОСОБА_8 набули право на спадкування відповідно до визначеної законом почерговості.

Вона на момент смерті матері була повнолітньою і мала інвалідність ІІІ групи,

а тому має право на обов`язкову частку у спадщині, що відкрилася після смерті ОСОБА_8 , навіть у разі прийняття спадщини іншими особами.

Позивачка двічі зверталася до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом, проте отримувала усні відмови та роз`яснення про необхідність звернення до суду. Оскільки у неї відсутнє документальне підтвердження факту її проживання разом зі спадкодавцем - ОСОБА_8 на час відкриття спадщини, то вона вважала необхідним встановити цей факт у судовому порядку, після чого у неї буде можливість прийняти спадщину.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання у будинку АДРЕСА_1 разом з матір`ю - ОСОБА_8 станом на 15 березня 2019 року, тобто на час відкриття спадщини після смерті останньої.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 лютого

2023 року у позові ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області, Бахмацької державної нотаріальної контори про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з її матір`ю ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 , станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 , тобто станом на 15 березня 2019 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Бахмацька міська рада та Бахмацька державна нотаріальна контора є неналежними відповідачами у справі, тому у задоволенні позову до них відмовлено.

Належними та допустимими доказами, у тому числі показаннями свідків, позивачкою підтверджено, що вона проживала разом з матір`ю - ОСОБА_8 станом на дату її смерті по АДРЕСА_1 . Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було визнано позов. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про встановлення факту проживання

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з її матір`ю ОСОБА_8 , що дасть позивачці можливість належним чином оформити свої спадкові права після смерті матері.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено частково. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01 лютого 2023 року скасовано у частині задоволення позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про встановлення факту проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_8 на час відкриття спадщини, що відкрилася після смерті останньої, відмовлено в його задоволенні. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_11 по 1 488,60 грн витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що для видачі довідки про

те, що ОСОБА_1 проживала з матір`ю - ОСОБА_8 починаючи з 2018 року по день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Пісківська сільська рада повинна була мати зафіксовані в облікових документах, які вона веде, фактичну інформацію про такі обставини. Судом установлено, що такої інформації Пісківський старостинський округ відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бахмацької міської ради не має, а згідно з обліковими даними, запровадженими на державному рівні, ОСОБА_1 з 24 липня 2014 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд зазначив про те, що визнання позову відповідачами:

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не є безумовною підставою та обов`язком суду задовольнити позов, оскільки порушено права, свободи та інтереси інших учасників справи.

Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого

2024 рокузаяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_12 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу у сумі 6 000 грн.

Додаткова постановаапеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн подано договір про правову допомогу від 16 серпня 2023 року, ордер про надання правової допомоги, детальний опис наданих послуг від 04 грудня 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 18 серпня 2023 року № 46.

Обґрунтованими є заперечення представника ОСОБА_1 - Марченка М. М . про те, що такий вид робіт наданих адвокатом, як пошук та вивчення практики Верховного Суду у подібних правовідносинах тривалістю 2 год, вартістю 2 000 грн є безпідставним, тому такі витрати апеляційним судом не підлягають стягненню.

Посилання представника ОСОБА_1 - Марченка М. М . на неподання ОСОБА_4 , чи його представником попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх відшкодуванні.

У судовому засіданні апеляційного суду, яке відбулося 04 грудня 2023 року, представником ОСОБА_4 - ОСОБА_12 заявлено про відшкодування витрат на правову допомогу після ухвалення рішення у справі. Відповідне клопотання про ухвалення додаткового рішення з додатками надійшло до апеляційного суду й направлено позивачу завчасно, а представник ОСОБА_1 - Марченко М. М. своєчасно подав обґрунтоване клопотання про відмову в стягненні цих витрат.

Ненаправлення позивачу копії договору про правову допомогу від 16 серпня

2023 року, укладеного між ОСОБА_4 та адвокатом Ковалюхом В. М., при її наявності в справі та в системі «Електронний суд» не позбавило представника ОСОБА_1 - адвоката Марченка М. М. можливості самостійно ознайомитись зі змістом цього договору.

Апеляційним судом відхилено доводи клопотання адвоката представника

ОСОБА_1 - Марченка М. М. про відмову у відшкодуванні вартості оформлення договору про правничу допомогу, ордера адвоката, квитанції до прибуткового ордера, так як ці документи у силу вимог пункту 1 частини другої статті 76 і частини першої статті 95 ЦПК України є письмовими доказами у справі, якими підтверджується розмір понесених у ній судових витрат (витрат на правову допомогу), складання, яких потребує часу, а також відповідних знань. Отже, оформлення вказаних документів є складовою платних професійних послуг адвоката.

Надання правової допомоги клієнтові спілкування з ним або з його представником для встановлення обставин справи, без ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами й без вивчення та аналізу оскаржуваного рішення суду першої інстанції є неможливим. Отже, вчинення цих дій також є складовою професійних послуг адвоката.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_12 приймав участь у судовому засіданні в апеляційному суді з 13 год 01 хв до 14 год 06 хв. Таким чином, визначена

ОСОБА_4 та його представником вартість цієї послуги у сумі 2 000 грн підлягає відшкодуванню незалежно від того, як він брав участь в судовому засіданні: в залі суду, чи в режимі відеоконференції.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що заява представника ОСОБА_4 - ОСОБА_12 підлягає частковому задоволенню, а саме з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню 6 000 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Марченко М. М . просить постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Марченко М. М . просить додаткову постанову апеляційного суду скасувати й залишити заяву представника

ОСОБА_4 - ОСОБА_12 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу залишити без задоволення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 728/1630/22 з Бахмацького районного суду Чернігівської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Марченка М. М . на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року мотивована тим, що позивачка з початку 2018 року і до 15 березня 2019 року, тобто до смерті матері - ОСОБА_8 , на час відкриття спадщини, постійно проживала разом з нею. Саме позивачкою здійснювалося поховання матері, після якого вона продовжила проживати у будинку спадкодавця.

За життя мати - ОСОБА_8 склала заповіт, відповідно до якого заповіла майно своєму синові - ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_9 не проживав на час відкриття спадщини з матір`ю.

Після смерті матері спадкова справа не заводилася, з заявою при прийняття спадщини ніхто зі спадкоємців не звертався. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_9 не прийняв спадщину після смерті матері на підставі заповіту.

Оскільки належними та допустимими доказами, у тому числі показаннями свідків, підтверджено факт проживання позивачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення такого факту.

Суд апеляційної інстанції з метою перевірки доводів апеляційних скарг дійшов висновку про витребування у Бахмацької міської ради відповідної інформації,

а саме: на якій підставі видавались довідки Бахмацькою міською радою Чернігівської області від 01 жовтня 2021 року № 394 та від 26 січня 2022 № 10, відповідно до яких вона проживала зі спадкодавцем. Вважала, що апеляційний суд витребовуючи вищевказану інформацію порушив вимоги частини сьомої статті 81 ЦПК України, а також основні засади (принципи) цивільного судочинства,

як змагальність сторін, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Марченка М. М . на додаткову постанову Чернігівського апеляційного судувід 07 лютого 2024 року мотивована тим, що ні ОСОБА_4 , ні його представником не подавався відзив на позов в суді першої інстанції, який би містив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс, очкував понести ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі також не зазначено такого розрахунку. Таким чином, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_12 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу.

Крім того, представником ОСОБА_4 - ОСОБА_12 не направлено позивачу копію договору про правову допомогу від 16 серпня 2023 року, ордеру, що унеможливило ознайомлення ОСОБА_1 з такими документами, унаслідок чого вона була позбавлена можливості підготувати належним чином заперечення на цю заяву.

Доводи особи, яка подала відзив

У лютому 2024 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_12 подав відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Марченка М. М . на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Апеляційним судом не було допущено порушення засад рівності всіх учасників судового процесу, диспозитивності, оскільки довідку від 26 січня 2022 року № 10 надано позивачем, а судом апеляційної інстанції здійснено її оцінку.

Довідку від 26 січня 2022 № 10, згідно з якою позивачка проживала зі спадкодавцем, Бахмацькою міською радою Чернігівської області видано через три роки після смерті спадкодавця, що викликає сумнів в її дійсності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані постанова та додаткова постанова апеляційного суду ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 24 липня 2014 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується копією її паспорта (а.с. 21-22, т. 1).

ОСОБА_8 є матір`ю: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , що підтверджується копіями свідоцтвом про народження.

22 січня 2017 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким все своє майно, де в б воно не знаходилось та з чого не складалося, а також все те, що на день смерті буде їй належати і на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до копії витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 04 грудня 2021 року № 67626164, він є чинним (а.с. 41, т. 1).

ОСОБА_8 була зареєстрована по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Бахмацької міської ради від 01 жовтня 2021 року (а.с. 27, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05 листопада 2021 року (а.с. 26, т. 1).

Згідно з інформацією Бахмацької державної нотаріальної контори від 08 липня 2022 року № 438/01-16, від 14 січня 2023 року № 76/01-16 та відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 14 січня 2023 року № 71159752, спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не відкривалась (а.с. 38, 118, 120, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 35, т. 1).

15 вересня 2021 року відкрита спадкова справа № 468/2021 за заявами

ОСОБА_4 , 2001 року народження, ОСОБА_5 , 1990 року народження,

ОСОБА_6 , 1993 року народження, та ОСОБА_13 , 1971 року народження, про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_9 .

Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_9 не видавались, що підтверджується повідомленнями Бахмацької державної нотаріальної контори

від 08 липня 2022 року № 738 01-16 і від 14 січня 2023 року № 76/01-16, інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 14 січня 2023 року № 71159746

(а.с. 37, 118, 119, т. 1).

15 грудня 2021 року ОСОБА_3 подала заяву до Бахмацької

районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері, проте їй відмовлено у відкритті спадкової справи, оскільки заявник пропустила строк для прийняття спадщини, що підтверджено копіями

цієї заяви і листом Бахмацької районної державної нотаріальної контори

від 22 грудня 2021 року № 1293/ (а.с. 121, 122, т. 1).

20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Бахмацької районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спірної спадщини за законом після смерті матері, проте їй відмовлено у відкритті спадкової справи у зв`язку з пропуском строку для подання цієї заяви, що підтверджується копією заяви ОСОБА_1 та повідомленням Бахмацької районної державної нотаріальної контори від 28 грудня 2021 року № 1318/02-14 (а.с. 123, 124, т. 1).

04 лютого 2022 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Бахмацької районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини

за законом після смерті матері, у відповідь на яку отримала повідомлення

нотаріуса від 18 лютого 2022 року № 139/02-14 про відмову у відкритті спадкової справи після смерті ОСОБА_8 . У цьому повідомленні роз`яснюється, що згідно з поданою ОСОБА_1 копією довідки Бахмацької міської ради від 01 жовтня

2021 року № 394 ОСОБА_8 була зареєстрована по АДРЕСА_1 , проте відсутні відомості про інших осіб, які були зареєстровані разом з нею і могли б фактично прийняти спадщину; в іншій довідці від 26 січня 2022 року № 10 вказано на факт проживання фізичної особи із спадкодавцем, але цей факт (проживання з спадкодавцем), тобто підстава для прийняття спадщини, потребує доведення в судовому порядку (а.с. 125-126, 127, т. 1).

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 серпня

2022 року у справі № 728/341/22 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області про встановлення факту, що має юридичне значення, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , відмовлено (а.с. 55-57, 58-60, т. 1).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року у справі № 728/341/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 серпня 2022 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачкою не залучені до участі у справі належних відповідачів, тобто осіб, які мають право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 .

Згідно з копією довідки Пісківського старостинського округу відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бахмацької міської ради від 19 листопада

2021 року № 439 спадкодавець ОСОБА_8 з 25 грудня 1978 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована по АДРЕСА_1 ; на день смерті разом з нею був зареєстрований, але не проживав син - ОСОБА_9

(а.с. 29, т. 1).

Відповідно до копії довідки Пісківського старостинського округу відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бахмацької міської ради від 26 січня 2022 року № 10 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_2 , проте вона дійсно проживала і доглядала свою матір ОСОБА_8 з 2018 року по день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 28, т. 1).

У повідомленні Пісківського старостинського округу відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бахмацької міської ради від 27 липня 2023 року

№ 12-28/74 зазначено, що округ не володіє інформацією, на підставі чого були видані вищевказані довідки від 19 листопада 2021 року № 439 та від 26 січня

2022 року № 10. У цьому повідомленні також вказано, що посадові особи, які їх підписали вже не працюють на посадах старости й діловода округу (а.с. 44, т. 3).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що для видачі довідки на підтвердження факту проживання ОСОБА_1 з матір`ю - ОСОБА_8 , починаючи з 2018 року по день смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Пісківська сільська рада повинна була мати зафіксовані в облікових документах, які вона веде інформацію про такі обставини.

Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що вищевказаної інформації Пісківський старостинський округ відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бахмацької міської ради не має, а згідно з обліковими даними, запровадженими на державному рівні, ОСОБА_1 з 24 липня 2014 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 .

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що визнання позову відповідачами: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не є безумовною підставою і обов`язком суду задовольнити позов, оскільки порушено права, свободи та інтереси інших відповідачів. Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами своїх вимог не доведено, що відповідно до статей 12 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Таким чином, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відмову у позові про встановлення факту спільного проживання позивачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Посилання касаційної скарги на те, що позивачка з початку 2018 року

і до 15 березня 2019 року, тобто до смерті матері - ОСОБА_8 , на час відкриття спадщини, постійно проживала разом з нею, є безпідставними, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені, що встановлено апеляційним судом при апеляційному перегляді справи.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_9 на підставі заповіту не прийняв спадщину після смерті матері, на увагу не заслуговують, так як не впливають на вирішення цієї справи та не свідчать про факт проживання позивачки зі спадкоємцем на час відкриття спадщини.

Посилання касаційної скарги на те, що показаннями свідків підтверджено проживання позивачки зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

не свідчить про незаконність судового рішення, оскільки спростовуються висновком апеляційного суду про те, що показань свідків самих по собі недостатньо для задоволення позову та встановлення відповідного факту, що має юридичне значення.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, витребовуючи інформацію, порушив вимоги частини сьомої статті 81 ЦПК України, а також основні засади (принципи) цивільного судочинства, таких як змагальність сторін, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, на увагу не заслуговують, так як судом апеляційної інстанції не було допущено порушення засад рівності всіх учасників судового процесу і диспозитивності, а фактично здійснено оцінку і перевірку доказів, які були наявні у справі.

Щодо додаткової постанови апеляційного суду

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,

за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,

які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі

№ 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

04 грудня 2023 року представником ОСОБА_4 - ОСОБА_12 у судовому засіданні апеляційного суду порушено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу, що підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року

№ 2218031 (а.с. 115, т. 2).

Судом установлено, що представником ОСОБА_4 - ОСОБА_12 надано на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу: договір про правову допомогу від 16 серпня 2023 року, ордер про надання правової допомоги, детальний опис наданих послуг від 04 грудня 2023 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 18 серпня 2023 року № 46, згідно з якою

ОСОБА_4 сплатив за правову допомогу 8 000 грн (а.с. 130 зворот, т. 2).

З урахуванням обґрунтувань заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до неї документів, а також заперечень

ОСОБА_1 проти задоволення відповідної заяви, апеляційний суд дійшов вірного висновку про зменшення розміру стягнутих з останньої на користь ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу з 8 000 грн до 6 000 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 не подавався відзив на позов в суді першої інстанції, який би містив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, апеляційна скарга також не містить такої інформації, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними встановленими обставинами, а саме фактом подання відповідної заяви в апеляційному суді про відшкодування витрат на правову допомогу представником ОСОБА_4 -

ОСОБА_12 .

Посилання касаційної скарги на те, що представником ОСОБА_4 -

ОСОБА_12 не направлено позивачу копію договору про правову допомогу від 16 серпня 2023 року, ордеру, що унеможливило ознайомлення ОСОБА_1 з такими документами, є безпідставними, так як представник ОСОБА_1 -

Марченко М. М. своєчасно подав обґрунтоване клопотання про відмову в стягненні цих витрат.

Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження у апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані постанову та додаткову постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Марченка Максима Михайловича залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року, додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник