ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2022 року
м. Київ
справа № 728/1802/21
адміністративне провадження № К/9901/45008/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Жука А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №728/1802/21
за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Лута Вячеслава Миколайовича та Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Чернігівській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача: Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,)
ВСТАНОВИВ:
І. СУТЬ СПОРУ
1. 27 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. В своїй заяві вказав, що постановою про адміністративне правопорушення від 24 серпня 2021 року серії БАВ № 414032, винесеною відповідачем - інспектором СРПП відділення №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Лут В.М., його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень за порушення п. 2.9.в Правил дорожнього руху, а саме: за керування транспортним засобом марки ВАЗ 212140-130-20, д.н.з. НОМЕР_1 , державний номерний знак якого не відповідає вимогам стандартів, має значні механічні пошкодження, символи номерного знака затерті, що не дає змоги чітко їх визначити з відстані 20 метрів. З даним правопорушенням та винесеною постановою він не погоджується так як при її винесенні не було достатніх доказів скоєння ним зазначеного правопорушення, а всі докази ґрунтувалися лише на припущеннях. Вважає, що постанова винесена протиправно, в зв`язку з чим просить скасувати її.
2. Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП відділення поліції №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Лута Вячеслава Миколайовича та Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено повністю.
3. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2021 року.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку зі сплатою судового збору не в повному розмірі. Скаржнику встановлено десятиденний строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі, з дати отримання копії даного судового рішення. Так суд вказав, що судовий збір при поданні апеляційної скарги сплачується у розмірі 1362 грн. (908 х 150% = 1362 грн.). Натомість апелянтом долучено квитанцію № 5460 від 20 вересня 2021 року на суму 681 грн. як доказ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що для сплати судового збору в повному обсязі апелянту необхідно сплатити недоплачену суму в розмірі 681 грн.
5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Чернігівській області на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2021 року - повернуто апелянту.
6. Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, апелянт отримав 21 жовтня 2021 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення. Проте, станом на день постановлення оскаржуваної ухвали, апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги, документа про сплату судового збору до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходило.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
7. У касаційній скарзі Управління просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року про повернення апеляційної скарги і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
8. Скаржник, посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 і положення статті 4 Закону України «Про судовий збір», зазначає, що ставка судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже Департамент сплатив судовий збір відповідно до вимог законодавства, оскільки за подання апеляційної скарги у цій справі необхідно сплатити 681,00 грн ((2 270,00 грн х 0,2) х 150%). Також скаржник вказує, що представник відповідача заявив клопотання про відкриття апеляційного провадження оскільки заявником було сплачено судовий збір у належному розмірі проте, суд апеляційної інстанції на заявлене клопотання не відреагував.
9. Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у зазначеній справі.
10. Позивач відзивів на касаційну скаргу не подав, клопотань процесуального характеру від нього також не надходило.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час учинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
12. За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
14. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
15. Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
16. З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.
17. Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення, а саме: постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, в тому числі поліції, підлягає оскарженню, зокрема, в порядку, передбаченому КАС України з урахуванням особливостей, передбачених статтею 286 КАС України, яка і визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
18. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, у якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України "Про судовий збір", а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку і вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
19. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у цій справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України "Про судовий збір" серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.
20. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей закон не передбачає.
21. Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
22. Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду указала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
23. Предметом спору у справі № 543/775/17 було, зокрема, законність постанови від 19 серпня 2017 року серії АР № 483366 про адміністративне правопорушення, якою накладено на особу адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі: 425 грн за порушення частини другої статті 122 КУпАП.
24. Предметом спору у цій справі, також є законність постанови про адміністративне правопорушення від 24 серпня 2021 року серії БАВ № 414032, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною 6 статті 121 КУпАП та накладено на особу адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі: 850 гривень за порушення п. 2.9.в Правил дорожнього руху, а саме: за керування транспортним засобом марки ВАЗ 212140-130-20, д.н.з. НОМЕР_1 , державний номерний знак якого не відповідає вимогам стандартів, має значні механічні пошкодження, символи номерного знака затерті, що не дає змоги чітко їх визначити з відстані 20 метрів.
25. Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №543/775/17 є застосовними при розгляді Верховним Судом справи за позовом ОСОБА_1 , оскільки правовідносини у цих справах є подібними.
26. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
27. Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, зокрема, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.
28. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
29. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 цього ж Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
30. За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги складає 681,00 грн ((2 270,00 грн х 0,2) х 150%).
31. Натомість суд апеляційної інстанції обрахував судовий збір за подання апеляційної скарги у такий спосіб: 908,00 х 150% = 1362,00 грн, де 908,00 грн - це 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
32.Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції застосував помилковий розмір ставки судового збору, яка належала до сплати при поданні позовної заяви - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян, оскільки не врахував положення пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою ставка судового збору у цій категорії справ встановлена у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
33. Аналогічні підходи до застосування викладених норм права і висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, викладені у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №361/8616/19 і від 21 грудня 2020 року у справі № 183/1785/20(2-а/199/69/20), від 23 вересня 2021 року у справі № 748/57/21.
34. Оскільки Управління при поданні апеляційної скарги надав докази сплати судового збору у розмірі: 681,00 грн, то апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення такої апеляційної скарги без руху з причин не сплати судового збору в повному розмірі. Вказана процесуальна помилка в подальшому потягнула за собою постановлення незаконної ухвали про повернення апеляційної скарги.
35. При цьому, скаржником 24 жовтня 2021 року було подано заяву про відкриття апеляційного провадження, яка була зареєстрована в суді апеляційної інстанції 26 жовтня 2021 року, яка залишена без уваги судом апеляційної інстанції. У вказаній заяві відповідач повторно наголошував, що ставка судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже Управління сплатило судовий збір відповідно до вимог законодавства, оскільки за подання апеляційної скарги у цій справі необхідно сплатити 681,00 грн ((2 270,00 грн х 0,2) х 150%).
36. Відтак доводи касаційної скарги Верховний Суд вважає обґрунтованими, а висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги Управління через сплату судового збору у меншому розмірі, ніж було встановлено судом - помилковим.
37. Частиною першою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
38. Згідно частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
39. Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
40. Отже, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржуване судове рішення - скасувати із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Висновки щодо розподілу судових витрат
41. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
42. З огляду на результат касаційного перегляду справи судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Чернігівській області задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року скасувати, а справу № 728/1802/21 направити до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська А.В. Жук