ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2025 року
м. Київ
справа № 729/371/22
провадження № 61-14536св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Відділ освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом начальника Відділу освіти Бобровицької міської ради № 28 від 27 травня 2022 року її було звільнено з посади директора Бобровицького ліцею з 31 травня 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 статті 40 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану частину відпустки тривалістю 51 календарний день.
Разом з тим, у зазначеному наказі не наведено конкретних фактів допущених порушень, їх систематичності та вчинення повторного проступку, який потягнув за собою звільнення.
Вказує, що 17 років вона пропрацювала на посаді директора Бобровицького ліцею, пройшла відповідний конкурс та 30 червня 2021 року з нею був підписаний строковий трудовий договір № 02/21 як директором Бобровицького ліцею на 6 років з 01 липня 2021 року до 30 червня 2027 року. Раніше за період своєї роботи вона не мала жодної догани, будь-яких порушень трудової дисципліни та посадових обов`язків за весь час роботи не допускала, тому вважає своє звільнення незаконним та не погоджується з ним.
Зазначає, що ситуація зі звільненням завдала їй моральних страждань, внаслідок чого погіршився стан її здоров`я.
Посилаючись на положення статті 43 Конституції України, пункту 3 частини першої статті 40, статей 139, 148, частини першої-третьої статті 149, частини першої статті 235, статті 237-1 КЗпП України, статті 23 ЦК України, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20 січня 2023 року просила суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Відділу освіти Бобровицької міської ради № 28 від 27 травня 2022 року про звільнення з роботи з посади директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області;
- стягнути з Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року до 02 лютого 2023 року у розмірі 208 336,08 грн;
- стягнути з Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.
Розпорядженням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 12 липня 2022 року № 729/371/22 у зв`язку з неможливістю утворити склад суду для розгляду, дану справу було направлено до найбільш територіально наближеного, а саме: до Носівського районного суду Чернігівської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Відділу освіти Бобровицької міської ради № 28 від 27 травня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » у частині звільнення ОСОБА_1 з роботи з посади директора Бобровицького ліцею з 31 травня 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради з 01 червня 2022 року.
Стягнуто з Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2022 року до 27 квітня 2023 року (включно) у розмірі 191 599,99 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів.
Стягнуто з Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області та виплати їй середньої заробітної плати за один місяць.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному наказі не наведені конкретні факти допущеного позивачкою невиконання обов`язків, не зазначено, коли, які дії вона повинна була зробити та які не зробила, та чи була у неї об`єктивна можливість виконати ці обов`язки, тобто, чи була наявність чи відсутність поважності причин, з яких вона не виконала свої службові обов`язки, чи міг бути вказаний проступок підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
За висновком суду, роботодавцем при обранні виду дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи не було враховано трудовий стаж позивачки в одному закладі, відповідачем не доведено правових підстав для звільнення позивачки за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, а саме систематичного невиконання без поважних причин ОСОБА_1 обов`язків, покладених на неї трудовим договором.
Отже, наказ начальника Відділу освіти Бобровицької міської ради № 28 від 27 травня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » підлягає скасуванню, що тягне за собою обов`язок поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року та положень статті 235 КЗпП України.
При вирішенні вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що незаконним звільненням відповідач завдав позивачці моральну шкоду, оскільки було порушено право останньої на працю та оплату праці, ОСОБА_1 зазнала душевних страждань, нервового стресу, у неї погіршився стан здоров`я та порушився нормальний спосіб життя, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Відділ освіти Бобровицької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області задоволено частково.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, відмовлено у задоволенні цих вимог.
Зменшено розмір стягнутого з Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції з 2 977,20 грн до 1 974, 80 грн.
В іншій частині рішення Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути Бобровицький ліцей Бобровицької міської ради як роботодавець ОСОБА_1 .
Установивши, що ОСОБА_1 пред`явила позов не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради, який є роботодавцем позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити, оскільки такі вимоги не можуть розглядатися без залучення до участі належного за такими позовами відповідача, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.
З урахуванням скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Відділу освіти Бобровицької міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд вважав за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору, зменшивши стягнуту з Відділу освіти Бобровицької міської ради на користь ОСОБА_1 суму судового збору з 2 977,20 грн до 1 974,80 грн.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та залишити в силі рішення суду першої інстанції в указаній частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
05 грудня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду- керівника секретаріату Касаційного цивільного суду Олени Грицик № 581/0/226-24 від 23 квітня 2024 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , на підставі службової записки Секретаря Другої судової палати Червинської М. Є., справу № 61-14536св23 призначено судді-доповідачеві Коротенку Є. В. Судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Тітов М. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 729/371/22 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 761/13951/22 (провадження № 61-12932сво23).
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 729/371/22 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу начальника Відділу освіти Бобровицької міської ради № 40 від 29 червня 2021 року прийнято на посаду директора Бобровицького ліцею за строковим трудовим договором з 01 липня 2021 року до 30 червня 2027 року, як таку, що пройшла конкурс з посадовим окладом відповідно до штатного розпису.
30 червня 2021 року між Відділом освіти Бобровицької міської ради та ОСОБА_1 був укладений строковий трудовий договір № 02/21, яким остання призначена на посаду директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області на строк дії трудового договору, який установлено у розділі VII договору, тобто з 01 липня 2021 року до 30 червня 2027 року.
На підставі наказу № 24 від 20 травня 2023 року ОСОБА_1 , директору Бобровицького ліцею, згідно статей 147-149 КЗпП України, пункту 5.2. Посадової інструкції директора, оголошено догану та позбавлено преміальних виплат.
Із зазначеного наказу вбачається, що за результатами відвідування 25 квітня 2022 року Бобровицького ліцею працівниками Відділу освіти було виявлено ряд порушень, а саме: директорка була відсутня на робочому місці в робочий час із 13 год. 46 хв. до 16 год. 00 хв.; жодного працівника молодшого обслуговуючого персоналу не було на робочому місці; освітній заклад був зачинений. Директор від пояснень відмовилась, про що складений акт від 28 квітня 2022 року № 6. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, порушила пункт 3.2 Посадової інструкції директора та не організувала належним чином діяльність закладу відповідно до затверджених нею Правил внутрішнього трудового розпорядку.
Вказаний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не оскаржувався та є чиним.
25 травня 2022 року Відділом освіти Бобровицької міської ради на ім`я в. о. міського голови Г. Іванюка була направлена доповідна записка щодо погодження звільнення ОСОБА_1 з посади директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку, за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Копія доповідної записки, яка міститься в матеріалах завізована резолюцією посадової особи 26 травня 2022 року щодо визнання необхідним звільнити ОСОБА_1 із займаної посади.
На підставі наказу начальника Відділу освіти Бобровицької міської ради № 28 від 27 травня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради з 31 травня 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на неї трудовим договором і Правилами внутрішнього трудового розпорядку, за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.
За змістом наказу ОСОБА_1 , як директором Бобровицького ліцею, неодноразово подавались документи до відділу освіти, що є підтасованими, перекрученими або з допущеними помилками. 23 травня 2022 року у Бобровицькому ліцеї під час перевірки властивостей електронних документів за часом створення комісією Бобровицької міської ради було виявлено факт підтасовування змісту наказів та встановлення дати їх створення. 24 травня 2022 року поданий коригуючий табель обліку робочого часу молодшого обслуговуючого персоналу за квітень 2022 року, в якому внесені дані не відповідають наказам по закладу та завірені печаткою, яка не відповідає установчим документам закладу. Також директором не виконується пункт 2.1. рішення розширеного засідання колегії Відділу освіти Бобровицької міської ради від 03 березня 2021 року, не в повній мірі дотримано вимоги чинного освітнього законодавства (стаття 30 ЗУ «Про освіту») в частині забезпечення інформаційної відкритості, а саме: на офіційному сайті закладу відсутня освітня програма на 2021-2022 навчальний рік, що реалізується в закладі освіти. Наказом по Бобровицькому ліцею 25 травня 2022 року № 24 було звільнено працівника без поданої ним заяви. Також зазначено, що порушення трудової дисципліни директором Бобровицького ліцею ОСОБА_1 вчинялося і раніше, у зв`язку з чим наказом відділу освіти від 20 травня 2022 року № 24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
Підстави для звільнення ОСОБА_1 у наказі вказано: пункт 2.2, пункт 3,2, пункт 5.2 Посадової інструкції директора Бобровицького ліцею; пункт 4, пункт 5.14 Правил внутрішнього трудового розпорядку; акт перевірки документів за часом створення від 23 травня 2022 року № 1; доповідна бухгалтера централізованої бухгалтерії від 24 травня 2022 року; пояснювальна записка директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 від 23 травня 2022 року; акт про відмову від пояснення № 10 від 11 травня 2022 року; доповідна записка головного спеціаліста Відділу освіти від 25 травня 2022 року; пояснювальна записка директора Бобровицького ліцею Бобровицької міської ради Чернігівської області ОСОБА_1 з додатками від 26 травня 2022 року; пояснювальна записка директора від 27 травня 2022 року.
Згідно акту № 12 від 27 травня 2022 року про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення, ОСОБА_1 ознайомлено з наказом від 27 травня 2022 року № 28 «Про звільнення ОСОБА_1 » та запропоновано поставити підпис про ознайомлення, проте від підпису ОСОБА_1 відмовилася.
31 травня 2022 року позивачці була видана її трудова книжка.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в іншій частині вимог оскаржуване судове рішення не є предметом касаційного перегляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив з того, що належним відповідачем за вказаною вимогою має бути Бобровицький ліцей Бобровицької міської ради як роботодавець ОСОБА_1.
Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитись неможливо з наступних підстав.
Нормами процесуального закону визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).
Відповідно до частини одинадцятої, пункту 2 частини тринадцятої статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення рішення про переможця конкурсу посадова особа засновника (голова відповідної ради чи керівник державного органу) або керівник уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) призначає переможця конкурсу на посаду та укладає з ним строковий трудовий договір.
Припинення трудового договору з керівником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти у зв`язку із закінченням строку його дії або його дострокове розірвання здійснюється відповідною посадовою особою засновника (головою відповідної ради чи керівником державного органу) або керівником уповноваженого ним органу (структурного підрозділу з питань освіти) з підстав та у порядку, визначених законодавством про працю.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про повну
загальну середню освіту» засновник закладу загальної середньої освіти
(далі - засновник) - орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника;
До працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку (стаття 147-1 КЗпП України).
Отже, під поняттям роботодавець у контексті положень законодавства про освіту слід розуміти, що засновником закладу середньої освіти є відповідні рада, державний орган чи уповноважений ним орган, його структурний підрозділ, від імені якого укладено і підписано трудовий договір з керівником закладу середньої освіти.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Судом встановлено, що позивачка у 2021 році за результатами конкурсного відбору була призначена директором Бобровицького ліцею та у подальшому працювала на цій посаді на підставі строкового трудового договору від 30 червня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та Відділом освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області.
Таким чином, роботодавцем позивача є саме Відділ освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області.
Зазначене підтверджується, зокрема, тим, що у преамбулі строкового трудового договору від 30 червня 2021 року Відділ освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області прямо зазначений як Роботодавець.
Крім того, в пунктах 1.2., 1.4 строкового трудового договору вказано, що на підставі строкового трудового договору виникають трудові відносини між ОСОБА_1 (Керівником) і Роботодавцем. Керівник підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Роботодавцю в межах, встановлених чинним законодавством, Статутом закладу та цим договором.
Зміст розділу ІІІ контракту дає підстави Верховному Суду зробити висновок, що заробітну плату директору виплачує саме Роботодавець, яким є Відділ освіти Бобровицької міської радиЧернігівської області.
Зокрема, розмір премії встановлюється Роботодавцем відповідно до Положення про преміювання за високі показники в роботі, передбаченого колективним договором навчального закладу, за погодженням з профспілковим комітетом (профорганізатором) первинної профспілкової організації за наявності (підпункт 3.1.5. строкового трудового договору).
Крім того, розмір грошової винагороди встановлюється Роботодавцем відповідно до Положення про грошову винагороду за сумлінну працю і зразкове виконання службових обов`язків, передбаченого колективним договором навчального закладу (підпункт 3.1.6. строкового трудового договору).
У пункті 4 частини другої статті 54 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки: здійснює повноваження головного розпорядника бюджетних коштів для закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.
Положеннями частини другої статті 59 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено фінансову автономію закладів загальної середньої освіти в частині використання бюджетних коштів, яка передбачає самостійне здійснення витрат у межах затверджених кошторисами обсягів, зокрема на оплату праці працівників.
Фінансування закладів загальної середньої освіти здійснюється з державного та місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.
Іншими джерелами фінансування закладів загальної середньої освіти можуть бути: доходи від надання платних освітніх та інших послуг; благодійна допомога відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації; гранти; інші джерела фінансування, не заборонені законодавством.
Отримані із зазначених джерел кошти використовуються закладами загальної середньої освіти відповідно до затвердженого кошторису.
Одержання закладом загальної середньої освіти власних надходжень не є підставою для зменшення обсягу його бюджетного фінансування.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах не з Бобровицьким ліцеєм Бобровицької міської ради, а з Відділом освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області, оскільки 30 червня 2021 року позивачка уклала строковий трудовий договір та безпосередньо Відділ освіти Бобровицької міської ради Чернігівської областівідповідно до статті 21 КЗпП України виплачував їй заробітну плату.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 стосувалися виключно прав та обов`язків Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області, з яким у неї й виник спір, зокрема щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, отже, Відділ освіти Бобровицької міської ради Чернігівської областіі є тією юридичною особою, яка має відповідати за позовними вимогами ОСОБА_1 , зокрема про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, оскільки саме за рахунок Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області можливо задовольнити ці позовні вимоги, а тому останній є належним відповідачем у спірних правовідносинах.
До такого ж висновку дійшов Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2024 року у справі № 761/13951/22 (провадження № 61-12932сво23) зі схожими правовідносинами.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи, що апеляційним судом не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірені висновки суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне постанову апеляційного суду в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати з направленням справи у вказаній частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Крім того, приймаючи до уваги, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України), колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову апеляційного суду і в частині зменшення розміру стягнутого з Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції з 2 977,20 грн до 1974,80 грн., а також стягнення з ОСОБА_1 на користь Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області судового збору за апеляційний розгляд справи в розмірі 1488,60 грн.
Керуючись статтями 400 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року скасувати в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також в частині розподілу судових витрат.
Справу в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Відділу освіти Бобровицької міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов