Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 729/879/17
провадження № 61-46485св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кочергіна Світлана Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Кузюри В. О. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харченко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кочергіна С. М., у якому просила:
- встановити факт проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_3 протягом 24 років, а саме: з грудня 1992 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року;
- визнати її спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати за нею право на спадкування як спадкоємцем першої черги за законом, разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з грудня 1992 року вона проживала спільно однією сім`єю з ОСОБА_3 як дружина та чоловік до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб не зареєстрували, але вели спільно господарство, мали спільний сімейний бюджет, виконували обов`язки та здійснювали свої права як подружжя.
Останні роки життя ОСОБА_3 тяжко хворів, вона опікувалася та доглядала за ним, оплачувала його лікування, а після його смерті займалася похованням.
Позивач просила позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 24 років, а саме: з грудня 1992 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач довела належними та допустимими доказами факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки протягом 24 років та те, що ОСОБА_3 до моменту смерті хворів, потребував сторонньої допомоги, яку тривалий час надавала йому позивач (матеріальну, нематеріальну та іншу допомогу), отже наявні підстави для задоволення її позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року змінено, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції. Встановлено факт проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01 січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що правовідносини з приводу встановлення факту, які виникли між сторонами, регулюються нормами СК України, положення якого застосовуються лише з 01 січня 2004 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахували, що ОСОБА_3 та позивач зареєстровані за різними адресами і між ними існували періодичні стосунки та відносини, які не свідчать про наявність сім`ї та фактичних шлюбних стосунків, а отже висновки судів про встановлення факту проживання однією сім`єю не відповідають дійсним обставинам.
Також, у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_3 не мав можливості самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду та піклування, а також тривалості надання йому позивачем цієї допомоги.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подала відзив та пояснення, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа -приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кочергіна С. М., про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем за законом, визнання права на спадкування за законом.
Витребувано із Бобровицького районного суду Чернігівської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з грудня 1992 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будь-якому іншому шлюбі в цей період жоден із них не перебував. У цей період вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виконували обов`язки та здійснювали свої права як подружжя.
Зазначені обставини підтверджені актами обстеження житлово-побутових умов, рахунками про сплату житлово-комунальних послуг, товарними чеками на придбання товарів, копіями санаторно-курортних книжок та іншими документами, які суди визнали належними та допустимими доказами.
ОСОБА_3 мав хворобу цукровий діабет II типу, інсулінозалежний, останніх 7 років життя з тяжким перебігом, переніс інфаркт міокарда із ускладненнями на ноги та мав інші супутні хвороби, потребував сторонньої допомоги, яку тривалий час надавала йому ОСОБА_1 , здійснювала за ним догляд.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Спадкоємцем після його смерті є його мати ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з грудня 1992 року до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будь-якому іншому шлюбі в цей період жоден із них не перебував, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд, виходячи з того, що правовідносини з приводу встановлення факту, які виникли між сторонами, регулюються нормами СК України, положення якого застосовуються лише з 01 січня 2004 року, змінивши рішення суду першої інстанції, правильно встановив факт проживання однією сім`єю без шлюбу позивача та ОСОБА_3 у період з 01 січня 2004 року до 28 вересня 2016 року.
Відповідно до частини четвертої статті 1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини мають право на спадкування за законом у четверту чергу.
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України).
Частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.
У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.
Установивши, що ОСОБА_3 мав хворобу з тяжким перебігом, інсулінозалежний, переніс інфаркт міокарда з ускладненням, потребував сторонньої допомоги, яку тривалий час надавала йому ОСОБА_1 (матеріальну, нематеріальну та іншу допомогу), та, виходячи з підстав, вищевказаних норм матеріального права, суди правильно задовольнили позовні вимоги в частині надання їй права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із спадкоємцями першої черги.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач з померлим були зареєстровані за різними адресами, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладенних у мотивувальній частині судових рішень, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів та грунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року у незміненій при перегляді апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 26 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук