ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 730/143/18

провадження № 61-41189св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Сіті»,

третя особа - Дарницький районний відділ державної виконавчої служби міста Києва,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року в складі судді Луговця О. А. та на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2018 року в складі колегії суддів Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

09 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ «Єврокар Україна», ТОВ «ЛК «Авто Сіті» та просив:

- визнати за позивачем право власності на легковий автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «Sens» 2017 року випуску, д. н. з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , вартістю 162 500 грн (далі - автомобіль),

- зняти з автомобіля арешт, накладений постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва від 04 грудня 2017 року ЗВП № 55307413.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 указував, що відповідно до укладеного між ним і ТОВ «Єврокар Україна» договору фінансового лізингу № 2440 від 15 червня 2017 року він 28 липня 2017 року отримав у користування автомобіль.

Відповідно до договору від 01 червня 2017 року ТОВ «Єврокар Україна» відступило ТОВ «ЛК «Авто-Сіті» вимоги за вказаним договором лізингу.

ОСОБА_1 належним чином виконував свої договірні зобов`язання, сплативши всі необхідні платежі та відповідно до акта приймання/передачі товару від 16 січня 2018 ТОВ «ЛК «Авто Сіті» не має до нього жодних претензій.

Позивач указував, що незважаючи на це, він не може зареєструвати право власності на автомобіль на своє ім`я, оскільки на нього постановою Дарницького РВ ДВС м. Києва від 04 грудня 2017 року ЗВП № 55307413 накладений арешт, чим порушується його право власності на автомобіль.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір фінансового лізингу від 15 червня 2017 року № 2440 не посвідчений нотаріально, то він є нікчемним і не створює жодних юридичних наслідків.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 липня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року та на постанову апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

ОСОБА_1 указує, що він сплатив кошти за автомобіль і набув право власності на вказаний автомобіль, однак позивачеві незаконно відмовлено в реєстрації права власності на нього.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 15 червня 2017 року між ТОВ «Єврокар Україна» та ОСОБА_1 , укладений договір фінансового лізингу № 2440, відповідно до умов якого товариство повинно придбати, зареєструвати та передати у користування ОСОБА_1 транспортний засіб - автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «Sens» (далі - автомобіль), а ОСОБА_1 , зобов`язався сплатити ТОВ «Єврокар Україна» передбачені договором лізингові платежі.

Власником автомобіля є ТОВ «Єврокар Україна».

Відповідно до копії акту приймання-передачі від 28 липня 2017 року ТОВ «Єврокар Україна» передало ОСОБА_1 у користування предмет лізингу -автомобіль.

Згідно з копією договору купівлі-продажу предмета лізингу та майнових прав (відступлення права вимоги) від 01 червня 2017 року ТОВ «Єврокар Україна» відступило ТОВ «ЛК «Авто Сіті» право вимоги за лізинговими платежами в розмірі та на умовах, визначених у договорі лізингу з лізингоодержувачами, зокрема за договором лізингу від 15 червня 2017 року.

04 вересня 2017 року ТОВ «Єврокар Україна» повідомиор ОСОБА_1 про відступлення права вимоги.

Відповідно до копії акта від 16 січня 2018 року про прийняття/виконання послуг за договором фінансового лізингу від 15 червня 2017 року № 2440 та копії листа від 19 січня 2018 року № 107, ТОВ «ЛК «Авто Сіті» підтвердило факт виконання ОСОБА_1 усіх умов названого договору, зокрема факт здійснення ним всіх лізингових платежів, та повідомило ОСОБА_1 про відсутність можливості зняти з обліку спірний транспортний засіб і передати його у власність ОСОБА_1 у зв`язку з накладенням 04 грудня 2017 року Дарницьким РВ ДВС м. Києва арешту на майно ТОВ «Єврокар Україна».

Постановами державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва від 04 грудня 2017 року в рамках зведеного виконавчого провадження ЗВП № 55307413 для задоволення вимог стягувачів накладено арешт на майно та грошові кошти боржника ТОВ «Єврокар Україна».

Стягувачами в зведеному виконавчому провадженні є фізичні особи, не залучені до участі в даній справі.

Постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Києва від 16 січня 2018 оголошено розшук належних ТОВ «Єврокар Україна» транспортних засобів, серед яких - автомобіль, що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Апеляційний суд, установивши, що до участі в справі не залучені належні відповідачі, а саме стягувачі в виконавчому провадженні, зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову з указаних підстав.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 27 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 22 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук