Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 734/2499/16-ц

провадження № 61-14837св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Остерська міська рада Козелецького району Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позов мотивований тим, що відповідно до свідоцтва про спадщину за законом, виданого та посвідченого Остерською державною нотаріальною конторою 10 лютого 1995 року, він та ОСОБА_2 (кожен окремо) є власниками 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який належав їхній матері.

Відповідно до архівної виписки з протоколу загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Заповіт Леніна» від 28 січня 1976 року № 1 успадковане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,36 га, яка не приватизована.

Посилаючись на те, що житловий будинок між співвласниками не розділений, у зв`язку з чим між сторонами виникають спори з приводу володіння і користуванням будинком та земельною ділянкою, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2018 року позов задоволено.

Виділено ОСОБА_1 (співвласник 1) у рахунок Ѕ частки домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 висновку експертів № С-469 від 15 лютого 2018 року:

-житлову кімнату 1-2, площею 14.2 кв. м, вартістю 46 188 грн;

-житлову кімнату 1-3, площею 7.8 кв. м, вартістю 25 371 грн;

-кухню, площею 7,3 кв. м, вартістю 23 745 грн,

а всього по будинку 29,3 кв. м, вартістю 95 304 грн, що менше ідеальної частки в житловому будинку одиницях площі на 33,95-29,3=4,65 кв. м, що більше ідеальної частки у житловому будинку в одиницях вартості на 95 304-91 388=3 916 грн.

З урахуванням надвірних будівель і споруд:

- сарай Б вартістю 18 849 грн,

- вбиральню У вартістю 2 285 грн;

- огорожу № 6 вартістю 9 710 грн;

- частину огорожі № 5 вартістю 8 952 грн,

а всього разом по надвірних будівлях та спорудах вартістю 39 796 грн, що менше ідеальної частки в одиницях вартості по господарських спорудах на 51 405,5-39796=11 609 грн.

Всього по домоволодінню 135 100 грн, що складає 135 100:285 587 = 0,47=47/100 частки у домоволодінні, що менше ідеальної частки у домоволодінні в одиницях вартості 142 793.5-135 100=7 693,5 грн.

Виділено ОСОБА_2 (співвласник 2) у рахунок Ѕ частки домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 висновку експертів № С-469 від 15 лютого 2018 року:

-житлову кімнату 1-1, площею 14.6 кв. м, вартістю 47 490 грн;

-веранду І, площею 17.7 кв. м, вартістю 29 487 грн;

-комору ІІ, площею 6.3 кв. м, вартістю 10 495 грн,

а всього по будинку 38.6 кв. м, вартістю 87 472 грн, що більше ідеальної частки в житловому будинку одиницях площі на 38.6-33.95=4.65 кв. м, що менше ідеальної частки у житловому будинку в одиницях вартості на 91 388-87 472=3 916 грн.

З урахуванням надвірних будівель та споруд:

- ганок а1 вартістю 1 142 грн;

- літню кухню В вартістю 20 562 грн;

- погріб П вартістю 7 140 грн;

- погріб П1 вартістю 7 140 грн;

- ворота № 4 вартістю 3 427 грн;

- частину огорожі № 5 вартістю 11 039 грн;

- колодязь К вартістю 4 569 грн;

- огорожу № 7 вартістю 7 996 грн,

а всього разом по надвірних будівлях та спорудах вартістю 63 015 грн, що більше ідеальної частки у господарських спорудах вартості на 63 015-51 405.5=11 609,5 грн.

Всього по домоволодінню 150 487 грн, що складає 150 487:285587=0,53=53/100 частки у домоволодінні, що більше ідеальної частки у домоволодінні в одиницях вартості 150 487-142 793.5=7 693.6 грн.

Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, розділено у житловому будинку по АДРЕСА_1 з відступом ідеальної частки (додаток № 2, варіант № 1 висновку експерта № С-469 від 15 лютого 2018 року), для перепланування приміщень, необхідно провести будівельні роботи, спираючись на вимоги державних будівельних норм ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» ДСТУ Б Д.1.4-(1-20):2012 (Збірки №1-20) «Ресурсні елементи кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи. Вказівки щодо застосування», а саме:

-влаштувати дверні прорізи між приміщенням 1-3 і 1-4 та 1-3 і вулицею;

-закласти дверні прорізи між приміщеннями 1-1 і 1-2 та 1-1 і 1-4.

Виділено ОСОБА_1 (співвласник 1) у порядку користування Ѕ частини земельної ділянки АДРЕСА_1 по відповідно до варіанту № 1 висновку експертів № С-469 від 15 лютого 2018 року загальною площею 0.20275 га, у тому числі:

-під житловим будинком - 0.0039 га;

-під господарськими спорудами - 0.0029 га;

-під землями вільних від забудови - 0.19595 га.

Земельна ділянка площею 0.0517 га розташована в межах: від т. А до т. Б - 54,0 м; від т. Б до т. В - 10,89 м; від т. В до т. Г - 47,92 м; від т. Г до т. Д - 22,08 м; від т. Д до т. Е - 50 м; від т. Е до т. Ж - 20,69 м; від т. Ж до т. З - 12,60 м; від т. З до т. І - 2,00 м; від т. І до т. К - по лінії поділу сараю з літньою кухнею; від т. К до т. Л - 1,00 м; від т. Л до т. М - 12,60 м; від т. М до т. Н - 6,52 м; від т. Н до т. О - 5,00 м; від т. О до т. П - по лінії розподілу житлового будинку; від т. П до т. А - 18,38 м.

Виділено ОСОБА_2 (співвласник 2) у порядку користування Ѕ частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 висновку експертів № С-469 від 15 лютого 2018 року загальною площею 0.20275 га, у тому числі:

-під житловим будинком - 0.0044 га;

-під господарськими спорудами - 0.0029 га;

-під землями вільних від забудови - 0.19545 га.

Земельна ділянка площею 0.20275 розташована в межах: від т. С до т. Т - 18,47 м; від т. Т до т. А - 11,92 м.; від т. А до т. П -18.38 м; від т. П до т. О - по лінії розподілу житлового будинку; віл т. О до т. Н - 5,00 м; від т. Н до т. М - 6,52 м; від т. М до т. Л - 12,60 м; від т. Л до т. К - 1,00 м; від т. К до т. І - по лінії поділу сараю з літньою кухнею; від т. І до т. З - 2,00 м; від т. З до т. Ж - 12,60 м; від т. Ж до т. Е - 20,69 м; від т. Е до т. Д - 50,75 м; від т. Д до т. Р - 17,74 м; від т. Р до т. С - 115, 52 м.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за недоотриману частку в сумі 7 694 гривні. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що частки сторін у спірному житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями є рівними, оскільки відповідач ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона як співвласник спірного будинку, з додержанням встановленого законом порядку, за згодою іншого співвласника, збільшила свою частку у праві спільної часткової власності. Здійснюючи розподіл будинку, та визначаючи порядок користування земельною ділянкою, місцевий суд врахував 1 варіант розподілу домоволодіння, запропонований експертом у додатковій судовій будівельно-технічній експертизі та земельно-технічній експертизі від 15 лютого 2018 року № С-469, який є максимально приближеним до рівності часток, визначає дійсну вартість майна та враховує всі прибудови на час його розподілу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_1 (1-й співвласник) в рахунок Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту 1 розподілу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та Додатку № 1 до висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 418-421/17-24 від 22 червня 2017 року:

- житлову кімнату 1-2, площею 14,2 кв. м, вартістю 26 957 грн;

- житлову кімнату 1-3, площею 7,8 кв. м, вартістю 14 808 грн,

всього по житловому будинку: 22 кв. м, вартістю 41 765 грн.

По надвірним спорудам:

- огорожу № 6, вартістю 4 568 грн,

всього по надвірним спорудам вартістю 4 568 грн.

Всього по житловому будинку та надвірним спорудам ОСОБА_1 виділено: 22 кв.м, вартістю 46 333 грн.

Відхилення від ідеальної частки ОСОБА_1 складає: по площі на 33,0 - 22,0 = на 11,0 кв.м менше; по вартості на 68 002, 00 грн. - 46 333, 00 грн. = 21 669, 00 грн. менше. Арифметична частка згідно варіанту по вартості: 0,34.

Виділено ОСОБА_2 (2-й співвласник) в рахунок Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту 1 розподілу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та Додатку №1 до висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 418-421/17-24 від 22 червня 2017 року:

- житлову кімнату 1-1, площею 14,6 кв .м, вартістю 27 717 грн;

- кухню 1-4, площею 5,4 кв. м, вартістю 10 251 грн;

- веранду І, площею 17,7 кв. м, вартістю 24 731 грн;

- кладову ІІ, площею 6,3 кв. м, вартістю 8 803 грн.;

- погріб П, вартістю 4 568 грн;

- ганок а1, вартістю 312 грн,

всього по житловому будинку 44 кв.м, вартістю 76 382 грн.

По надвірним спорудам:

- ворота №4, вартістю 2 492 грн;

- огорожу №5, вартістю 7 060 грн;

- огорожу №7, вартістю 3 737 грн,

всього по надвірним спорудам вартістю 13 289 грн.

Всього по житловому будинку та надвірним спорудам ОСОБА_2 виділено: 44 кв. м, вартістю 89 671 грн.

Відхилення від ідеальної частки ОСОБА_2 складає: по площі на 44,0 - 33,0 = на 11,0 кв. м більше; по вартості на 89 671,00 грн. - 68 002,00 грн. = 21 669 грн. більше. Арифметична частка згідно варіанту по вартості: 0,66.

Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділені співвласникам у житловому будинку, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 необхідно провести наступні ремонтно-будівельні роботи:

- замурувати дверний проріз між кімнатою 1-1 та кімнатою 1-2;

- в кімнаті 1-3 замість віконного улаштувати дверний проріз входу.

Лінія розподілу горища житлового будинку проходить по лінії розподілу першого поверху. При необхідності по лінії розподілу горища влаштувати перегородку.

Виділено ОСОБА_1 вбиральню У.

Виділено ОСОБА_2 побудовані нею сарай Б, літню кухню В, погріб П1, колодязь К (скважину).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 661 грн у рахунок ринкової вартості вбиральні У.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 21 669 грн за отримання надлишку при розподілі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 протягом 2007-2016 років здійснила ремонтно-будівельні роботи, внаслідок чого вартість спірного домоволодіння збільшилась, що є підставою для розподілу між сторонами житлового будинку відповідно до 1 варіанту висновку експертів, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 22 червня 2017 року № 418-421/17-24, який враховує дані технічного паспорту станом на час відкриття спадщини 1994 року та не враховує проведення ремонтно-будівельних робіт.

Відмовлячи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, апеляційний суд виходив з того, що сторони у встановленому законом порядку не зареєстрували право користування спірною земельною ділянкою, а її межі не визначені і не встановлені.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У серпні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_3 , на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позовних вимог про виділ відповідачу сараю Б, літньої кухні В, погреба П1, колодязя К (скважини) позивач не заявляв. Суд апеляційної інстанції не врахував, що учасник спільної власності може збільшити свою частку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконавчого комітету Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок. Крім того, суд не взяв до уваги, що право користування земельною ділянкою виникло у попереднього власника домоволодіння згідно рішення 12 сесії 22 скликання Остерської міської ради від 13 грудня 1996 рокута перейшло до наступних власників без змін розміру і цільового призначення.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Остерська міська рада Козелецького району Чернігівської області, про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, та визначення порядку користування земельною ділянкою, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками 1/2 частини (кожен окремо) житлового будинку АДРЕСА_1 , який сторони успадкували після смерті їхньої матері.

Згідно архівного витягу з протоколу 12 сесії Остерської міської Ради 22 скликання від 13 грудня 1996 року «Про передачу земель у приватну власність» ОСОБА_5 (спадкодавцю) передано безкоштовно у приватну власність земельні ділянки, площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,11 га - для ведення особистого підсобного господарства, по АДРЕСА_1 . Місце розташування земельних ділянок: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області від 14 травня 2019 року, технічна документація із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,11 га для ведення особистого підсобного господарства за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення 12 сесії 22 скликання Остерської міської ради від 13 грудня 1996 року, на прізвище ОСОБА_5 не виготовлялась, кадастрові номери не присвоювались, державні акти на право власності не реєструвались і не видавались. Відомості про вищевказані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні.

Рішенням 13 сесії 5 скликання Остерської міської ради від 17 жовтня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку технічної документації по передачі безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку в межах норм безоплатної приватизації в спільну власність в АДРЕСА_1 за умови проведення розподілу земельної ділянки між співвласниками житлового будинку.

З технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 18 листопада 1994 року, у найменуванні будівель відображено житловий будинок, веранду та загорожу. Загальна площа будинку становить 42 кв. м.

З технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 01 грудня 2015 року, у найменуванні будівель відображено житловий будинок, веранду, ганок, сарай, літню кухню, погріб, уборну, колодязь, огорожу. Загальна площа будинку становить 67,9 кв. м.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2016 року призначено будівельно-технічну експертизу та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Експертами Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи складено висновок від 22 червня 2017 року № 418-421/17-24.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2017 року призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

Підставою для призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи стало те, що висновок судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 22 червня 2017 року № 418-421/17-24 є неповним, враховано технічні характеристики домоволодіння станом на 1994 рік, що підтвердив в судовому засіданні експерт, який проводив вказану експертизу.

Експертом Чернігівської регіональної торгово-промислової палати за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи складено висновок від 15 серпня 2018 року № С-469.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

При виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має виділятися окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Системний аналіз статей 181 183 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено відокремлений об`єкт нерухомого майна, який за розміром відповідатиме розміру частки співвласника у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи розподіл між сторонами житлового будинку відповідно до 1 варіанту, запропонованого експертом у висновку за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 22 червня 2017 року № 418-421/17-24, виходив з того, що протягом 2007-2016 років ОСОБА_2 здійснила ремонтно-будівельні роботи (побудувала сарай Б, літню кухню В, погреб П1, колодязь К, вбиральню У, замінила хвіртку, ворота та паркан, обладнала будинок газопостачанням, водопостачанням та водовідведенням).

З огляду на викладене, апеляційний суд вважав, що вказаними діями ОСОБА_2 збільшила розмір своєї частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснено, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить у ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

За таких обставин, частки сторін у спірному житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями є рівними, оскільки відповідач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона як співвласник спірного будинку, з додержанням встановленого законом порядку, за згодою іншого співвласника, збільшила свою частку у праві спільної часткової власності.

Верховний Суд вважає, що висновок апеляційного суду про виділ відповідачу 66 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та виділ їй господарських споруд, побудованих після прийняття спадщини, є помилковим.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про здійснення розподілу спірного будинку відповідно до 1 варіанту, запропонованого експертом у додатковій судовій будівельно-технічній експертизі та земельно-технічній експертизі від 15 лютого 2018 року № С-469, розподіл за яким проведено у рівних частинах з урахуванням наявних господарських споруд на час розподілу житлового будинку.

При цьому суд обгурнтовано не прийняв до уваги висновок експерта від 22 червня 2017 року № 418-4214/17-24, який вважав неповним, оскільки після проведення вказаної експертизи питання щодо технічної можливості реального розподілу домоволодіння, варіантів такого поділу та варіантів порядку користування земельною ділянкою залишилось нез`ясованим, що стало підставою для призначення у справі повторної судової будівельно-технічної експертизи.

Також правильним є висновок місцевого суду про задоволення позовних вимог щодо визначення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований належний сторонам житловий будинок.

Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до частини першої статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні позивачу та співвласникам житлові будинки, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду.

За правилом частини другої статті 120 ЗК України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на будівлю, споруду.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником (користувачем) земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Зазначені положення щодо користування власністю повинні застосовуватись до права користування земельною ділянкою.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Визначивши частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в житловому будинку АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про встановлення порядку користування між сторонами земельної ділянки відповідно до 1 варіанту, запропонованого експертом у додатковій судовій будівельно-технічній експертизі та земельно-технічній експертизі від 15 лютого 2018 року № С-469.

Натомість суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою вказаного вище не врахував, у порушення статей 89 263-265 ЦПК України, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, а пославшись на те, що право сторін на користування цією земельною ділянкою не зареєстровано, фактично самоусунувся від вирішення спору.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , скасовано рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, то відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 416 ЦПК України понесені ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 3 056 грн покладаються на ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , задовольнити.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 липня 2019 року скасувати, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2018 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 3 056 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов