ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2024 року

м. Київ

справа № 734/985/23

провадження № 61-3705св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голяченко Марія Василівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2024 рокуу складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голяченко М. В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на все належне їй майно, у тому числі, на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 6,03 га, кадастровий номер: 7425185000:03:001:0002, яка розташована у с. Карпилівка Срібнянського району Чернігівської області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Позивачка вказувала, що до 24 лютого 2022 року вона знімала кімнату у померлої ОСОБА_3 , яка знаходиться по АДРЕСА_1 , та проживала за вказаною адресою.

Після початку повномасштабного військового вторгнення з боку російської федерації до України вона повернулася у с. Обуховічі Вишгородського району Київської області, де проживає по цей час.

Про смерть ОСОБА_3 у травні 2022 року вона дізналася, коли її чоловік приїхав за її речами у м. Київ, де знайшов у вищевказаній квартирі померлу ОСОБА_3

Вказувала, що лише 04 березня 2023 року вона отримала від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченко М. В. лист із повідомленням про існування заповіту ОСОБА_3 , складеного на її ім`я, відповідно до якого вона є спадкоємцем належного померлій майна, а саме вищевказаної земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 6,03 га, кадастровий номер: 7425185000:03:001:0002. У листі також зазначалося про необхідність звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк до 01 березня 2023 року.

Існування вказаного заповіту для неї стало несподіванкою, оскільки вона не була родичкою померлої ОСОБА_3 та не очікувала, що остання може заповісти їй якесь майно. Вона ніколи не бачила та не знала про сам факт існування зазначеного заповіту.

13 березня 2013 року, прибувши у м. Київ, вона звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченко М. В. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Проте в цей самий день приватним нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском строку, встановленого для прийняття спадщини.

Позивачка вважала, що з поважних причин пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, оскільки їй не було відомо про існування заповіту, складеного на її ім`я, а також повномасштабна військового агресія російської федерації відносно України призвела до руйнування звичного перебігу її життя.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк для звернення до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченко М. В. терміном у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після померлої приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2023 року у складі судді Ходіч В. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що до 04 березня 2023 року їй не було відомо про існування заповіту, складеного на її ім`я, а також доказів того, що повномасштабна агресія російської федерації відносно України в указаний період призвела до руйнування звичного перебігу її життя і саме це було пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2023 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном шість місяців з часу набрання судовим рішенням законної сили.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що позивачка, як спадкоємець за заповітом після смерті приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , пропустила установлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не була повідомлена за життя спадкодавця про складання нею заповіту. Нотаріусом також не повідомлено позивачку своєчасно про складання на її ім`я заповіту. Отже, у ОСОБА_1 існували об`єктивні труднощі для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивачка не проживала з останньою, а про існування заповіту дізналась лише 04 березня 2023 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Срібнянського районного суду Чернігівської області.Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , якому ОСОБА_3 проходилася двоюрідною сестрою, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки не врахував, що позивачка знала як про смерть ОСОБА_3 , так і про існування заповіту, складеного на її ім`я, але не скористалася своїм правом на подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини у строк, встановлений законодавством. У позивачки було достатньо часу для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вона ще до смерті спадкодавця була обізнана про наявність заповіту на її ім`я, а її посилання на необізнаність про наявність спадкового майна та на військову агресію російської федерації не є підставами для визнання поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому, протягом травня 2022 року, а також наступних десяти місяців, коли позивачка могла звернутися із відповідною заявою, ані в м. Києві, ані в Київській області не велися активні бойові дії. Обставини того, що позивачка знала про факт існування заповіту ще до смерті спадкодавця підтверджується показаннями свідків, проте апеляційний суд безпідставно не взяв їх до уваги, а взяв за основу свого прийнятого судового рішення лише лист приватного нотаріуса від 23 лютого 2023 року, яким остання повідомила позивачку про існування заповіту.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду України та Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначено, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Посилання в касаційній скарзі на відповідні судові рішення Верховного Суду України та Верховного Суду є безпідставними і нерелевантними до обставин цієї справи. Про факт існування заповіту, складеного спадкодавцем на ім`я позивачка, остання дізналася лише 04 березня 2023 року, коли отримала від приватного нотаріуса відповідного листа.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 64).

Згідно із заповітом від 13 липня 2019 року, посвідченим державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори, реєстровий № 1-697, ОСОБА_3 заповіла належну їй земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 6,03 га, кадастровий номер: 7425185000:03:001:0002, розташовану за адресою: с. Карпилівка Срібнянського району Чернігівської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 79).

ОСОБА_1 протягом значного часу знімала у ОСОБА_3 кімнату по АДРЕСА_1 та проживала за вказаною адресою. Зазначене не заперечувалося сторонами у справі.

24 червня 2022 року двоюрідний брат померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Голяченко М. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті його двоюрідної сестри за правом представлення, у зв`язку з чим була заведена спадкова справа (т. 1, а. с. 50-118).

Згідно з інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 24 червня 2022 року, сформованої приватним нотаріусом Голяченко М. В. у зв`язку з відкриттям спадкової справи, за вказаними параметрами запиту у спадковому реєстрі було виявлено заповіт, посвідчений 13 липня 2019 року державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Ткач Т. В. за реєстровим № 1-697, який є чинним (т. 1, а. с. 73-74).

13 березня 2023 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Голяченко М. В. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 91).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 13 березня 2023 року № 64/02-31 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - посвідченні (видачі) ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т. 1, а. с. 95).

Судом також установлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голяченко М. В. про наявність заповіту на ім`я ОСОБА_1 сповістила останню повідомленням від 23 лютого 2023 року № 43/02-14/36/2022 про заведення спадкової справи (т. 1, а. с. 88), яке направлено на адресу ОСОБА_1 27 лютого 2023 року та отримано останньою 04 березня 2023 року (т. 1, а. с. 89). У зазначеному повідомленні приватний нотаріус довела ОСОБА_1 до відома про те, що вона є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 та просить ОСОБА_1 до 01 березня 2023 року повідомити, чи прийняла остання спадщину та надати відповідні докази.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Разом із тим у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18 (провадження № 61-10481св19), від 17 грудня 2021 року у справі № 315/386/19 (провадження № 61-15100св21), від 29 січня 2024 року у справі № 552/4825/22 (провадження № 61-16505св23), від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18 (провадження № 61-14756св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 760/4267/21 (провадження № 61-14640св23) Верховний Суд врахував, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а також те, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка, як спадкоємець за заповітом після смерті приблизно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , пропустила установлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки не була повідомлена за життя спадкодавця про складання нею заповіту. Нотаріусом також не повідомлено позивачку своєчасно про складання на її ім`я заповіту.

Отже, у ОСОБА_1 існували об`єктивні труднощі для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , оскільки позивачка не проживала з останньою, не була спадкоємцем за законом, а про існування заповіту дізналась лише 04 березня 2023 року із листа приватного нотаріуса, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Вказані обставини відповідачем на підставі відповідних доказів не спростовано, що згідно з вимог статей 12 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Такі висновки спростовують відповідні доводи касаційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка пропустила з поважних причин, пов`язаних з наявністю об`єктивних та істотних труднощів у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини, зокрема, необізнаністю про існування заповіту, тому наявні правові підстави для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Встановивши вищевказані об`єктивні обставини, апеляційний суд правильно застосував положення частини третьої статті 1272 ЦК України.

Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Крім того, доводи касаційної скарги в основному направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).

Отже, висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та не суперечать правовим висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, викладених у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник