Постанова

Іменем України

19 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 738/1093/19

провадження № 61-19041св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: приватний нотаріус Менського районного нотаріального округу Чернігівської області Ніколаєнко Сергій Володимирович, Покровська сільська рада Менського району Чернігівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2019 року у складі судді Сова Т. Г., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява обґрунтована тим, що з 05 січня 1978 року до 31 січня 2010 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживали однією сім`єю на території Покровської (Жовтневої) сільської ради Менського району Чернігівської області но АДРЕСА_1 , були пов`язані між собою спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, підтримували житловий будинок з надвірними будівлями в задовільному стані, на присадибній ділянці вказаного будинку вирощували овочі та фрукти, але не звернулися до державного органу реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію шлюбу.

Під час хвороби ОСОБА_3 , ОСОБА_2 доглядав за нею: матеріально забезпечував та морально підтримував. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , похованням займався ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,67 га, що розташована на території Покровської (Жовтневої) сільської ради Менського району Чернігівської області.

За життя спадкодавця заповіт не складався, спадкоємців за законом та, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині немає.

З урахуванням статей 1268-1269 ЦК України ОСОБА_2 прийняв спадок після померлої ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав та був зареєстрований за місцем проживання спадкодавця.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані на АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 2,67 га, яку він успадкував після ОСОБА_3 .

Його спадкоємцем п`ятої черги за законом є заявник - онук померлого. В установлений законом строк заявник звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого діда, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки площею 0,1701 га та 3,2704 га, що належали померлому діду.

У видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 2,67 га заявнику відмовлено, у зв`язку з відсутністю відомостей про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Просив суд встановити факт проживання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Мена, та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Покровське (Жовтневе) Менського району Чернігівської області, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 05 січня 1978 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (до дня смерті ОСОБА_3 ).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2019 року, яке залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, у заявіОСОБА_1 відмовлено.

Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлення факту проживання однією сім`єю померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на сьогодні не матиме правових наслідків для заявника ОСОБА_1 , оскільки він не може успадкувати майно після померлого діда ОСОБА_2 , що належало померлій ОСОБА_3 , оскільки за життя померлий ОСОБА_2 не набув права власності на це майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно заявнику для оформлення спадщини. Іншого порядку ніж судового для встановлення зазначеного факту немає, так як згідно з пунктом 4.4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили. Спір у цій справі відсутній, інших, крім заявника, спадкоємців, які прийняли спадщину немає.

Суди не встановили усі обставини справи та не дослідили надані докази.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Покровська сільська рада Менського району Чернігівської області не заперечує щодо задоволення касаційної скарги, просить задовольнити вимоги касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Жовтневе Менського району Чернігівської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,67 га, що розташована на території Жовтневої сільської ради Менського району Чернігівської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцеві на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ №203129.

Згідно з довідкою № 211/03-14, виданою Покровською сільською радою Менського району Чернігівської області 17 квітня 2019 року, ОСОБА_3 була зареєстрована з 30 грудня 1977 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_1 , виписана у зв`язку зі смертю.

Відповідно до довідки від 17 квітня 2019 року № 212/03-14 спадкоємців першої черги після померлої ОСОБА_3 немає.

Згідно з довідкою від 17 квітня 2019 року № 213/03-14 ОСОБА_2 здійснював поховання ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Мена Чернігівської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно з довідками від 17 квітня 2019 року № 210/03-14, від 25 квітня 2019 року № 221/03-14 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 05 січня 1978 року були зареєстровані та проживали на АДРЕСА_1 і вели спільне господарство.

Встановлення факту проживання ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 05 січня 1978 року до 31 січня 2010 року необхідно заявнику ОСОБА_1 для отримання спадщини за законом на земельну ділянку площею 2,67 га, що належала ОСОБА_3 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У листопаді 2019 рокусправа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктами 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акту в часі необхідно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Чинний до 01 січня 2004 року Кодекс про шлюб та сім`ю в Україні не містив норми, яка б регламентувала спільну сумісну власність на майно чоловіка та жінки, що проживають однією сім`єю.

Верховний Суд виходить з того, що встановлення судом факту перебування у фактичних шлюбних відносинах на підставі пункту 5 частини першої статті 273 ЦПК України (в редакції 1963 року) може мати місце, якщо такі відносини виникли до 08 липня 1944 року і тривали до смерті (пропажі безвісти на фронті) одного з подружжя, внаслідок чого шлюб не може бути зареєстровано в органах РАЦС. В інших випадках заяви про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах судовому розгляду не підлягають.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про визнання спадщини відумерлою (стаття 293 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України у порядку окремого провадження можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення.

Отже необхідні такі умови, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме: факт, який потребує встановлення, має породжувати юридичні наслідки, тобто від нього повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; встановлення відповідного факту не пов`язано з наявністю спору про право; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення такого факту, або заявник не має можливості одержати (відновити) загублений (знищений) документ, який посвідчує необхідний факт; встановлення факту потрібно заявникові для конкретної мети.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до пункту 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту необхідно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання необхідно зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, провадження № 61-1623св19.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Вирішуючи спір, суди встановили, що Давиде ОСОБА_4 і ОСОБА_5 хоча і були зареєстровані та проживали за однією адресою, проте наміру про оформлення сімейних стосунків та встановлення факту проживання однією сім`єю не мали.

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 протягом двох років не виявив бажання встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , не звернувся з цього питання до суду і не виявив наміру оформити право власності на спадкове майно, що відкрилось після смерті ОСОБА_3 , оскільки не звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що встановлення факту проживання однією сім`єю померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не матиме правових наслідків для заявника ОСОБА_1 , він не може успадкувати майно після померлого діда ОСОБА_2 , що належало померлій ОСОБА_3 , оскільки за життя померлий ОСОБА_2 не набув права власності на це майно.

Суди встановили, що доказів проживання однією сім`єю, спрямованого на довготривалі відносини в спірний період, крім показань свідка, заявник не надав.

Доводи касаційної скарги про те, що згідно з довідками від 17 квітня 2019 року № 210/03-14, від 25 квітня 2019 року № 221/03-14 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 05 січня 1978 року були зареєстровані та проживали на АДРЕСА_1 і вели спільне господарство, що підтверджує їх спільне проживання, є необґрунтованими з огляду на таке.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання (стаття 29 ЦК України).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою; у разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

Отже, реєстрація місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за однією адресою не підтверджує їх факт сумісного проживання у спірний період.

Інші доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27 червня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко