ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

м. Київ

справа № 739/187/23

провадження № 51-1343 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

законного представника

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270320000057, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Грем`яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сосницького районного суду Чернігівської області від 03 липня 2023 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат у провадженні.

Ухвалою Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2023 року у резолютивну частину вироку Сосницького районного суду Чернігівської області від 03 липня 2023 року щодо ОСОБА_8 внесено уточнення, доповнено резолютивну частину абзацом наступного змісту: «Включити інформацію про обвинуваченого ОСОБА_8 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи».

Вироком Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, а також ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2023 року про виправлення описки - скасовано та ухвалено свій, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Включено інформацію про ОСОБА_8 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 у період з 21 лютого 2020 року по 10 листопада 2022 року вчинив 15 епізодів розпусних дій щодо малолітньої особи, скоєних членами сім`ї, зокрема, у вечірній час перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , з метою задоволення власної статевої пристрасті, маючи умисел на розбещення доньки, а саме, вчинення щодо неї дій сексуального характеру, які здатні викликати моральне розбещення, порушити нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечний характер, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчиняв умисні розпусні дії сексуального характеру відносно малолітньої доньки - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, непристойно торкався руками та губами до геніталій малолітньої, оголяв у її присутності власні геніталії та схиляв потерпілу торкатися їх руками, що призводило до задоволення статевої пристрасті ОСОБА_8 , та спричинило малолітній потерпілій шкоду у виді негативного впливу на її нормальне моральне становлення.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у вказаному суді. Захисник не погоджується з призначеним засудженому покаранням, посилаючись на його суворість. Вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про скасування вироку суду першої інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_8 у менш короткий строк.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду вважав, що підстав для задоволення касаційних вимог сторони захисту немає, а тому просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване судове рішення щодо ОСОБА_8 - без зміни.

Законний представник потерпілої також вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог захисника також немає, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 2 ст. 156 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

У касаційній скарзі захисник не погоджується з призначеним ОСОБА_8 покаранням та вважає його таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

У цій справі, як видно з її матеріалів, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_8 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими (форму вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків), дані про особу винного, його вік, сімейний та матеріальний стан, позитивну характеристику за місцем проживання. Визнав обставинами, які обтяжують покарання - вчинення злочину повторно та вчинення кримінального правопорушення щодо особи, яка перебуває в матеріальній залежності від винного.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора не погодився з призначеним засудженому покаранням та дійшов висновку про обґрунтованість доводів щодо невідповідності призначеного ОСОБА_8 покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і даним про особу засудженого. Вказаний суд не погодився з обґрунтуванням суду першої інстанції співмірності призначеного ОСОБА_8 покарання вчиненим ним кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 156 КК України, оскільки оскаржуване судове рішення не містило аргументів, які б доводили, що саме такий захід примусу буде достатнім для виконання мети покарання, визначеної ст. 50 КК України та сприятиме досягненню справедливого балансу між його правами та свободами й інтересами держави та суспільства.

Тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України апеляційний суд ухвалив новий вирок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України в зв`язку з необхідністю застосування більш суворого покарання. При цьому, через скасування вироку в частині призначеного покарання, правильно прийняв рішення про скасування ухвали Сосницького районного суду від 18 липня 2023 року про виправлення описки.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання апеляційний суд врахував те, що останній відчуваючи безкарність, вчиняв протягом тривалого часу умисні тяжкі злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої та в подальшому неповнолітньої особи, своєї дитини, яка проживала з ним без матері, що є аморальним та відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, призвело до наявності у неповнолітньої потерпілої ознак посттравматичного стресового розладу, які перебувають у причинному зв`язку з діями засудженого.

Крім того, взяв до уваги дані про особу ОСОБА_8 , зокрема, те, що він раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується позитивно, його вік та стан здоров`я, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебував, вину в скоєному визнав частково, активності у розкритті злочину не проявляв, належної критичної оцінки своїм діям не надав, перед потерпілою не вибачився.

Тому, за відсутності обставин, що пом`якшують покарання, а також за наявності обставин, що обтяжують покарання, якими суд визнав повторність та вчинення злочину щодо особи, яка перебуває у матеріальній залежності він винного, з урахуванням всього викладеного у сукупності, апеляційний суд призначив ОСОБА_8 більш суворе покарання в межах санкції ч. 2 ст. 156 КК України, але без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що передбачено санкцією як альтернативне.

Саме таке покарання вказаний суд визнав достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів, а також таким, що відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захистом інтересів суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

З розміром призначеного ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі погоджується також колегія суддів та вважає, що саме таке покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Переконливих доводів про необхідність призначення менш суворого покарання ОСОБА_8 у касаційній скарзі захисника не наведено, в зв`язку з чим вважати його таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, підстав не вбачається.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог захисника слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_10 ОСОБА_3