Постанова

Іменем України

27 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 740/1307/22

провадження № 61-13245 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 вересня 2022 року у складі судді Гагаріної Т. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками будинку, відповідно до довідки комунального підприємства «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради від 06 лютого 2018 року № 91, станом на 31 грудня 2012 року були: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вищевказаний житловий будинок належить власникам на праві спільної часткової власності.

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем 1/3 частини будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 вересня 2018 року стала ОСОБА_3 , яка зареєструвала за вищевказаною адресою свого брата ОСОБА_2 , не маючи на те правових підстав, оскільки дозволу на реєстрацію останнього вона не надавала.

Крім того, вказувала, що відповідачі з 2016 року, тобто більше 5 років, у спірному будинку не проживають, фактично займають площу будинку та не сплачують витрати за користування 1/3 часткою будинку. Вважала, що відповідачі втратили право користування спірним житловим будинком.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування часткою житлового приміщення у будинку АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_3 є співвласником спірного житлового будинку, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18 вересня 2018 року. ОСОБА_2 зареєстрований з 26 грудня 2015 року у спірному будинку зі згоди своєї баби - ОСОБА_5 , яка була співвласником цього будинку та є спадкодавцем відповідачці. Крім того, ОСОБА_2 є братом ОСОБА_3 , а отже, членом сім`ї.

Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 жовтня 2022 року заяву представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про винесення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн та на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 вересня 2022 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та надана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються доказами та ґрунтуються на нормах закону. Посилання ОСОБА_1 на положення статей 319 321 ЦК України, які регулюють право власності, не можуть бути підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки нею не надано доказів на підтвердження наявності виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 права користування своєю власністю. Крім того, ОСОБА_2 був зареєстрований як член сім`ї попереднього власника - ОСОБА_5 та залишається зареєстрованим за вказаною адресою з дозволу нинішнього власника - ОСОБА_3 , що не суперечить вимогами закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 740/1307/22 з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставини справи й не врахували доводів ОСОБА_1 про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності їй, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , між співвласниками в натурі не поділений. Для реєстрації місця проживання потрібна згода усіх співвласників нерухомого майна, якщо інше не передбачене угодою між ними про порядок володіння та користування майном, а тому реєстрація ОСОБА_3 ОСОБА_2 є незаконною, оскільки позивачка своєї згоди на такі дії не давала. Крім того, відповідачі з 2016 року у спірному житловому приміщенні не проживають, фактично займають площу будинку 33 кв. метри та не сплачують витрати за користування нею, чим порушують права позивачки щодо здійснення нею права користуватись та розпоряджатись своїм майном.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною першою статті 321 ЦК України передбачено, щоправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Посилання ОСОБА_1 на положення статей 319 та 321 ЦК України, які регулюють право власності, не можуть бути підставою для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки судами встановлено, що ОСОБА_3 належить на праві власності 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 вересня 2018 року, а отже, остання як власник має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку(квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Суди дійшли вірного висновку про безпідставність вимог позивачки до ОСОБА_3 , оскільки вона є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 був зареєстрований у спірному будинку ще за життя та з дозволу попереднього власника - його баби ОСОБА_5 , як член її сім`ї та залишається зареєстрованим за вказаною адресою з дозволу нинішнього співвласника будинку- ОСОБА_3 , що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини у справі, дійшли правильного висновку про те, що посилання позивачки на відсутність поділу будинку у натурі та непроживання ОСОБА_3 й її брата ОСОБА_2 без поважних причин у спірному житловому приміщенні не є правовою підставою для визнання їх такими, що втратили право на користування спірним житловим приміщенням.

Крім того, встановлено, що спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами є триквартирним будинком з відокремленими квартирами, з постійними ізольованими входами та виділеними господарськими будівлями та з визначеною кожному співвласнику земельною ділянкою. Частка будинку, яка належить відповідачці, складається з двох ізольованих кімнат та кухні-коридору. ОСОБА_3 сплачує комунальні платежі, податки, робить поточний ремонт, обробляє земельну ділянку, що свідчить про наявність у неї інтересу до спірного житла, а їх з братом непроживання у будинку АДРЕСА_1 викликано поважними причинами.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 вересня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник