Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 740/240/18

провадження № 61-14708св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави

в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з нього на користь держави збитки, завдані внаслідок незаконного полювання в сумі 60 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 січня 2017 року близько 11 год. відповідач, використовуючи квадроцикл та вогнепальну зброю, перебуваючи на полі, розташованому між селами Лосинівка та Галиця Ніжинського району,

у порушення вимог статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», здійснив незаконне полювання, в результаті чого було незаконно добуто двох дорослих лосів. Постановою Ніжинського міськрайонного суду від 25 жовтня 2017 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 27 грудня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винним

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 85 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу

у розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 040,00 грн. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 порушено вимоги законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, що призвело до знищення двох дорослих лосів. Порушуючи порядок здійснення полювання, ОСОБА_1 заподіяв державі збитки на загальну суму 60 000 грн. Збитки в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані, що стало підставою для звернення до суду для їх стягнення в примусовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 липня 2020 року позов заступника прокурора Чернігівської області залишено без розгляду.

Суд першої інстанції з посиланням на пункт 2 частини першої статті 257 ЦПК України зазначив, що прокурор не надав належного обґрунтування підстав для представництва інтересів Державної екологічної інспекції у Чернігівській області в суді та того, що екологічна інспекція неналежним чином здійснює захист інтересів держави.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області задоволено. Ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2020 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відкриваючи провадження за позовом прокурора, що пред`явлений відповідно до положень частини п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд першої інстанції тим самим визнав право прокурора на звернення до суду із зазначеним позовом. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що питання неналежного представництва прокуратурою вже було предметом розгляду у цій справі. В задоволенні клопотання відповідача з цього приводу відмовлено ухвалою Носівського районного суду від 23 травня

2018 року.

Факт не звернення до суду Державної екологічної інспекції у Чернігівській області протягом року з позовом свідчить про те, що указаний державний орган неналежно виконує свої повноваження щодо охорони довкілля, у зв`язку із чим

у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Подачі позовної заяви у цій справі передувало звернення 01 листопада

2017 року прокуратури з листом № 05-3649вх17 до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області щодо питання про відшкодування шкоди ОСОБА_1 09 січня 2018 року Державна екологічна інспекція

в Чернігівській області повідомила прокуратуру про відсутність заперечень щодо звернення прокуратури з відповідним позовом в їх інтересах. За таких обставин, посилання прокурора у позовній заяві на те, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області не вжила відповідних заходів щодо захисту порушених прав держави в сфері охорони довкілля, що призвело до заподіяння державі збитків у зв`язку з незаконним полюванням, є ґрунтовними.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, у якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та поручення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що прокуратура відповідно до чинного законодавства, а також Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99

в справі № 1-1/99 від 08 квітня 1999 року має право звертатись до суду із цивільним позовом в інтересах держави у двох випадках: якщо є злочин або за захистом фізичної особи, яка сама не в змозі захистити свої права. Як вбачається із матеріалів справи злочину немає, як і не має фізичної особи, чиї

б інтереси було порушено. Зокрема, в пункті 5 мотивувальної частини цього рішення наголошується, що державу в суді представляють органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах. Такими, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, можуть виступати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Висновки суду апеляційної інстанцій не відповідають вимогам закону, оскаржене рішення ухвалене без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року

у справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від

01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року

у справі № 910/4345/18, від 06 червня 2018 року у справі № 607/1557/17.

В постанові від 24 жовтня 2018 року справі № 304/1196/16-ц Верховний Суд зазначив, що відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

В Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщенні органи. З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитись розширено. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може

і бажає захищати інтереси держави.

Зазначену правову позицію закріплено в судовій практиці Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі

№ 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від

01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року

у справі № 910/4345/18, від 06 червня 2018 року у справі № 607/1557/17.

Тому у прокуратури немає законних підстав щодо представлення інтересів держави, оскільки органи прокуратури займаються кримінальною юстицією відповідно до положень статті 2 Закону України «Про прокуратуру». При відсутності злочину прокуратура немає законних підстав на подання цивільного позову.

Суд апеляційної інстанції в якості доказів приводить тривалий термін розгляду справи і, на його думку, це є «безсумнівним» доказом того, що повноваження прокуратури на пред`явлення позову є обґрунтованими. Однак тривалий розгляд справи, передача її з одного суду до іншого, розпис на різних суддів та проведення лише підготовчих засідань ніяким чином не може бути доказом наявності правових підстав для подачі цивільного позову прокуратурою.

Апеляційний суд в оскарженій постанові аналізує кримінальне провадження (яке закрите ще у 2017 році) та на підставі цього встановлює бездіяльність Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, при цьому повністю ігнорує той факт, що кримінальне провадження завершено і злочину немає, як

і відповідач не є обвинуваченим.

У грудні 2020 року Чернігівська обласна прокуратура подала відзив, у якому просила оскаржене судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Відзив мотивовано тим, щотвердження відповідача про відсутність повноважень прокурора звернення до суду з позовом внаслідок відсутності складу злочину в діяннях відповідача є абсурдним. У даному випадку порушено питання про цивільно-правову відповідальність відповідача, правові підстави настання якої встановлено у статті 1166 ЦК України. При цьому для настання

у особи цивільно-правової відповідальності факту притягнення її до адміністративної чи кримінальної відповідальності не вимагається. Вина та протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що ним всупереч встановленому законом порядку здійснено полювання без належного на те дозволу, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою, у зв`язку з чим всі елементи цивільного правопорушення у даному випадку наявні та підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Для правильного вирішення питання про наявність чи відсутність у прокурора у даному випадку підстав для представництва інтересів держави в суді слід надати правову оцінку виконання повноважень Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, яка є позивачем у справі. Так, 22 січня 2017 року СВ Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області внесено відомості до ЄРДР № 12017270180000107 за фактом незаконного полювання за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 248 КК України. Під час здійснення досудового розслідування 26 січня 2017 року СВ Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області направлено лист до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про надання інформації щодо суми збитків, заподіяних незаконним полюванням, внаслідок чого знищено самця лося і самиці лося, в утробі якої знаходилося два ембріона. З метою установлення розміру збитків Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області 30 січня 2017 року здійснено їх розрахунок. Таким чином, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області була обізнана про факт вчинення незаконного полювання, належним чином поінформована про наявність заподіяних державі збитків та їх розмір.

Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді прокуратурою враховано фактичну бездіяльність державного органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави

у наведеній категорії правовідносин, при вирішенні суспільно значимого питання щодо притягнення до цивільної відповідальності особи, якою незаконно вбито «сім`ю лосів» та їхнє ненароджене потомство. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 та здійснення ним незаконного полювання знищено самця та самицю лосів, з двома ембріонами, та навколишньому природному середовищу заподіяно 60 000,00 грн збитків.

Поруч з цим, з метою з`ясування позиції уповноваженого державного органу щодо стягнення збитків у судовому порядку обласною прокуратурою 03 січня 2018 року направлено до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області лист за № 05-14вих18.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області 09 січня 2018 року повідомлено про відсутність заперечень проти пред`явлення позову. При цьому, будь-яких відомостей про наявність намірів самостійно пред`явити позов чи вжити інші заходи, спрямовані на стягнення збитків, в інформації не наведено.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про тривалу бездіяльність

(з 30 січня 2017) органу, уповноваженого державою на захист інтересів держави, що відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для здійснення захисту інтересів держави саме прокурором.

Лише після надання правової оцінки наведеним обставинам прокуратурою

18 січня 2018 року направлено до Ніжинського міськрайонного суду позов

в інтересах Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про стягнення з ОСОБА_1 60 000,00 грн збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу.

При цьому слід зазначити, що під час розгляду справи судами представники Державної екологічної інспекції у Чернігівській області у судові засідання не з`явилися, пояснень по суті спору не надали. Навпаки, у справі наявні численні клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

В ухвалі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження від

18 листопада 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Апеляційний суд встановив, що звертаючись до суду з позовом заступник прокурора Чернігівської області зазначив, що пред`явлення цього позову

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернігівській області обумовлено необхідністю стягненням з відповідача заподіяної державі шкоди, при цьому послався на те, що розрахунок збитків був складений Державною екологічною інспекцією ще 30 січня 2017 року.

В період з 22 січня 2017 року (дата заподіяння шкоди) Державна екологічна інспекція в Чернігівській області з позовом до завдавача шкоди не зверталася.

01 листопада 2017 року прокуратура зверталася з листом № 05-3649вх17 до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області з приводу не вирішеного питання про відшкодування шкоди ОСОБА_1

09 січня 2018 року Державна екологічна інспекція в Чернігівській області повідомила прокуратуру про відсутність заперечень щодо звернення прокуратури з відповідним позовом в їх інтересах.

У частині другій статті 4 ЦПК України визначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді

у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої, абзаців 1-3 частини четвертої статті

23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь

у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 56 ЦПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами цивільного розгляду

є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ,

від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ,

від 15 січня 2009 року).

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які

є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року всправі

№ 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) зроблено висновок, що «прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави,

в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного

з 15 грудня 2017 року. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі

№ 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) вказано, що «бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду

з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду

з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації,

а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це

є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься

в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не

є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави

в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України».

Апеляційний суд встановив, що прокурором враховано фактичну бездіяльність державного органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави

у наведеній категорії правовідносин та надано суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що прокурор навів як підставу для представництва інтересів держави, так і підстави позову, відповідно, наявність підстав для скасування ухвали Носівського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2020 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Водночас апеляційний суд помилково зазначив підставою для скасування ухвали суду першої інстанції також і те, що відкриваючи провадження у справі за позовом прокурора суд першої інстанції тим самим визнав право прокурора на звернення до суду із зазначеним позовом і питання представництва прокурором вже було предметом розгляду за клопотання відповідача, оскільки учасники процесу мають право на спростування обставин, на які посилається прокурор

у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене судове рішення змінити в мотивувальній частині.

Оскільки Верховний Суд лише змінює судові рішення в мотивувальній частині, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук