№ 740/3895/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 740/3895/22

провадження № 61-17356св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «ФЛЕШ»,

третя особа - Ніжинська районна державна адміністрація Чернігівської області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Фермерського господарства «ФЛЕШ» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року в складі судді Гагаріної Т. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «ФЛЕШ» (далі - ФГ «ФЛЕШ») та просив: зобов`язати ФГ «ФЛЕШ» повернути у його користування земельну ділянку площею 2,5584 га з кадастровим номером 7423382400:04:001:0566, що розташована на території Вікторівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 20 січня 2015 року, укладеного між ним та ФГ «ФЛЕШ», і зареєстрованого 13 березня 2015 року реєстраційною службою Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 9031451);

зобов`язати ФГ «ФЛЕШ» повернути у його користування земельну ділянку площею 1,5040 га з кадастровим номером 7423382400:04:001:0604, що розташована на території Вікторівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 20 січня 2015 року, укладеного між ним та ФГ «ФЛЕШ», і зареєстрованого 13 березня 2015 року реєстраційною службою Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 9028432).

Позов мотивований тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 2,5584 га, кадастровий номер 7423382400:04:001:0566, та земельна ділянка площею 1,5040 га, кадастровий номер 7423382400:04:001:0604, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території села Вікторівка Вікторівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області. 08 листопада 2011 року він уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аратта-Агро» (далі - ТОВ «Аратта-Агро») договори оренди землі строком на 5 років і після закінчення строку орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. Впродовж дії укладених договорів оренди землі він своєчасно та у визначених умовами договорів розмірах отримував від орендаря орендну плату за користування належними йому на праві власності земельними ділянками і будь-яких питань щодо припинення дії договорів, в тому числі шляхом їх розірвання в односторонньому порядку, між сторонами не виникало.

У грудні 2019 року до нього звернувся директор ТОВ «Аррата-Агро» Породько С. В. з пропозицією укласти з ФГ «ФЛЕШ» додаткову угоду щодо оренди належних йому на праві власності земельних ділянок, яка передбачала збільшення розміру орендної плати за умови його згоди на збільшення строку дії договорів оренди землі, при цьому позивач звернув увагу, що належні йому земельні ділянки перебувають в оренді у ТОВ «Аррата-Агро», проте Породько С. В. порадив не звертати особливої уваги на особу орендаря.

На його неодноразові вимоги про надання для ознайомлення примірників нібито укладених між ним та ФГ «ФЛЕШ» договорів оренди землі йому було надано ксерокопії договорів та актів прийому-передачі земельних ділянок в оренду та акти визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) датовані 20 січня 2015 року. Оригінали вказаних документів надано не було у зв`язку з їх втратою.

Ознайомившись з вказаними вище документами він встановив, що підписи в договорах в графі «Орендодавець» виконані не ним, а іншою особою, що підтверджує висновком експерта № 2-31/08 від 31 серпня 2022 року.

Оскільки він не укладав договори оренди з відповідачем, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року, позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 7423382400:04:001:0566 площею 2,56 га, розташованою на території Вікторівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, які чиняться ФГ «ФЛЕШ», шляхом зобов`язання повернути її власнику ОСОБА_1 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (права оренди земельної ділянки) від 13 березня 2015 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Ніжинського міськрайонного управління юстиції Чернігівської області Безручко С. А.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 7423382400:04:001:0604 площею 1,5 га, розташованою на території Вікторівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, які чиняться ФГ «ФЛЕШ», шляхом зобов`язання повернути її власнику ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не виявляв свою волю до вчинення правочинів (договорів оренди землі), фактично їх не підписував, а відповідач не надав належні та достатні докази на спростування цих обставин. Таким чином правочини є неукладеними, тому між сторонами не виникли правовідносини з договорів оренди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року ФГ «ФЛЕШ» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 грудня 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року в справі № 3-59гс14, та у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 31 січня 2019 року в справі № 826/14200/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18, від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16, від 04 вересня 2020 року в справі № 311/2145/19-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц, від 01 лютого 2021 року в справі № 727/10298/18-ц, від 12 січня 2022 року в справі № 520/13586/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також оскаржило судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Поведінка ОСОБА_1 свідчить про його обізнаність з умовами оспорюваних договорів оренди землі від 20 січня 2015 року. Він систематично отримував плату за договорами оренди, не оспорював їх. Подання позову є недобросовісною поведінкою та зловживанням правами з боку позивача.

Висновок експерта № 2-31/08 від 31 серпня 2022, згідно якого підписи від імені ОСОБА_1 у технічних копіях договорів оренди землі, актах прийому-передачі земельних ділянок, актах визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 20 січня 2015 року виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою, є неналежним та недопустимим доказом у справі. У цьому висновку відсутнє застереження, що його підготовлено для суду.

Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, встановили обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.

10 січня 2024 року справа № 740/3895/22 надійшла до Верховного Суду.

У касаційній скарзі ФГ «ФЛЕШ» звернувся до Верховного Суду з клопотанням про розгляд справи за участю його представника.

Враховуючи положення статті 7, частини першої статті 401 ЦПК України, оскільки попередній розгляд справи в суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи, немає підстав для задоволення клопотання ФГ «ФЛЕШ».

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,56 га, кадастровий номер № 7423382400:04:001:0566, та площею 1,50 га, кадастровий номер № 7423382400:04:001:0604, розташованих на території села Вікторівка Вікторівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області.

08 листопада 2011 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Аратта-Агро» договори оренди землі, за якими орендодавець (позивач) передав в оренду товариству вказані вище земельні ділянки строком на 5 років.

В матеріалах справи наявні копії договорів оренди землі від 20 січня 2015 року, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_1 та ФГ «ФЛЕШ» уклали договори оренди землі, за якими орендодавець (позивач) передав в оренду земельні ділянки строком на 14 років.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначені договори оренди були зареєстровані 13 березня 2015 року.

Згідно висновку експерта №2-31/08 від 31.08.2022 за результатами проведення почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Орендодавець» у договорах оренди землі від 20 січня 2015 року, актах прийому-передачі земельних ділянок в оренду, актах визначення меж земельних ділянок у натурі, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 2011 по 2019 роки отримував орендну плату, зокрема з 2011 по 2016 рік - зерном, а з 2017 по 2019 рік - готівкою. Питання щодо орендної плати він постійно вирішував з керівником ТОВ «Аратта-Агро». Про те, що належні йому земельні ділянки передано в оренду ФГ «ФЛЕШ», він дізнався у 2019 році, коли директор ТОВ «Аратта-Агро» запропонував йому підписати додаткову угоду з ФГ «ФЛЕШ» про зміну розміру орендної плати та строку дії договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України). Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в оспорюваній додатковій угоді) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд і у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18).

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 598/538/19 (провадження № 61-9846св20) та від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що не підписував додаткову угоду № 1 від 12 листопада 2016 року до договору оренди земельної ділянки від 16 травня 2016 року. На обґрунтування своїх вимог надав висновок експерта №2-31/08 від 31 серпня 2022 за результатами проведення почеркознавчої експертизи, згідно якого підпис від його імені в графі «Орендодавець» у договорах оренди землі від 20 січня 2015 року, актах прийому-передачі земельних ділянок в оренду, актах визначення меж земельних ділянок у натурі, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди встановили, що відповідач не надав належні докази на спростування висновку експерта № 2-31/08, з клопотанням про проведення судової почеркознавчої експертизи ФГ «ФЛЕШ» до суду першої інстанції не зверталось.

Врахувавши, що позивач не виявляв свою волю до вчинення оспорюваного правочину, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що права позивача підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном шляхом повернення йому спірних земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди ФГ «ФЛЕШ» на ці земельні ділянки, які перебувають у користуванні відповідача без відповідної правової підстави.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ФГ «ФЛЕШ» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «ФЛЕШ» залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 липня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко