№ 741/279/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 741/279/21

провадження № 61-12245св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державний реєстратор відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бобровицької міської ради Чернігівської області Бойко Ольга Михайлівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Ганна Михайлівна, на постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Мамонової О. Є., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» (далі - ТОВ «Агрофірма «Україна»), ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бобровицької міської ради Чернігівської області Бойко О. М. про визнання незаконними та скасування рішень.

Позовна заява мотивована тим, що 14 липня 2001 року зборами власників майна Колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» (далі - КСП «Україна»), правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма «Україна», безоплатно передано Мринській сільській раді Носівського району Чернігівської області приміщення - перший поверх адміністративної будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв. м, яка перебуває у її користуванні та на які згідно з рішенням Виконавчого комітету Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 26 липня 2001 року вирішено оформити право власності. За заявою Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області 17 жовтня 2005 року виготовлено технічний паспорт на виробничі будівлі - приміщення на АДРЕСА_1 .

17 листопада 2007 року зборами членів КСП «Україна» затверджений перелік майна економічної та соціальної сфери, згідно з яким приміщення Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області було віднесено до майна соціальної сфери, яке не підлягає виділенню в натурі в обмін на майнові сертифікати під час розпаювання КСП «Україна».

Зборами громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Україна», оформленого протоколом від 09 березня 2013 року, вирішено виділити для заміщення відсутнього майна, майно з переліку майна, яке не підлягає паюванню, а саме - адміністративне приміщення вартістю 61 860 грн та включити його до уточненого переліку майна пайового фонду.

16 серпня 2019 року відбулося засідання комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки КСП «Україна», на якому комісія прийняла рішення про виділення ОСОБА_1 у власність (в натурі) в рахунок майнового паю, засвідченого майновим сертифікатом, виданим Мринською сільською радою Носівського району Чернігівської області- адміністративне приміщення (4/5 частини), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

08 грудня 2020 року державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бобровицької міської ради Чернігівської області Бойко О. М. прийнято рішення про державну реєстрацію речового права за ОСОБА_1 , зокрема, права приватної спільної часткової власності на 4/5 частин нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області вказувала, що зазначені збори не проводилися, члени колишнього КСП «Україна» не повідомлялися про проведення зборів, а рішення, описані у протоколі, не приймалися, отже, є незаконними та підлягають скасуванню.

Позивачем зазначено, що рішення про виділення ОСОБА_1 у власність (в натурі) в рахунок майнового паю адміністративного приміщення (4/5 частин) ухвалене комісією без відповідних повноважень, адже виключно збори мають повноваження приймати рішення щодо розпорядження майном колишнього КСП «Україна», в тому числі, і щодо виділення в натурі майна юридичним і фізичним особам. Зазначені дії та ухвалені рішення порушують право позивача на розпорядження та користування майном (адміністративним приміщенням), яке було безоплатно йому передано на підставі рішення зборів від 14 липня 2001 року та знаходилося у володінні. Саме з цього часу у Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області виникло відповідне речове право, яке на цей час орган місцевого самоврядування реалізувати не може у зв`язку з незаконною реєстрацією права власності за іншою особою. Водночас вимоги про скасування акта приймання-передачі майна пайового фонду та рішення державного реєстратора є взаємопов`язаними з вимогами про скасування рішень зборів та комісії.

Посилаючись на вищевказане, Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області просила суд:

визнати незаконним та скасувати рішення зборів громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» «Про виділення для заміщення відсутнього майна, майна з переліку, яке не підлягає паюванню», а саме - адміністративного приміщення вартістю 61 860 грн, та включити його до уточненого переліку майна пайового фонду, оформленого протоколом зборів громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» від 09 березня 2013 року;

визнати незаконним та скасувати рішення комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки КСП «Україна» від 16 серпня 2019 року «Про виділення ОСОБА_1 у власність в рахунок майнового паю адміністративного приміщення (4/5 частини), № 10 в переліку майна на невитребувані майнові паї, вартістю 61 860 грн, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 », оформленого протоколом засідання комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки КСП «Україна» від 16 серпня 2019 року;

скасувати акт приймання передачі майна пайового фонду від 20 серпня 2019 року про передачу громадянину ОСОБА_1 , вартістю 61 860 грн, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 55688316, від 14 грудня 2020 року, прийняте державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бобровицької міської ради Чернігівської області Бойко О. М.

У липні 2022 року Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області подала до суду заяву про заміну неналежних відповідачів у справі № 741/279/21 за позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення зборів громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» від 09 березня 2013 року та визнання незаконним та скасування рішення комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки КСП «Україна» від 16 серпня 2019 року: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 на належного відповідача - ТОВ «Агрофірма «Україна», та виключити зі складу відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 .

Відповідно до змісту цієї заяви, позивач просив замінити неналежних відповідачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (фізичних осіб, які входили до складу зборів громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» та відповідної комісії), належним відповідачем - ТОВ «Агрофірма «Україна» як правонаступника КСП «Україна».

Вимоги до відповідача ОСОБА_1 позивач не змінював, заяву про виключення з числа відповідачів не подавав.

У вересні 2022 року ТОВ «Агрофірма «Україна» подало до суду заяву про закриття провадження у справі, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний спір підсудний Господарському суду Чернігівської області та не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Бобровицький районний суд Чернігівської області своєю ухвалою від 06 вересня 2022 року провадження у справі за позовом Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 , ТОВ «Агрофірма «Україна», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бобровицької міської ради Чернігівської області Бойко О. М. про визнання незаконними та скасування рішень, закрив.

Роз`яснив позивачеві та його представникові, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватись господарським судом. Водночас щодо позовних вимог про скасування акта приймання-передачі майна, то вказаний акт не є правочином, який може бути оскаржений, а може лише виступати доказом у спорі, тобто спір про оскарження акта не відноситься до юридичних спорів та не може розглядатися судом.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області оскаржила її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі позивачем зазначалось, що за вимогами про визнання незаконними та скасування рішення загальних зборів від 09 березня 2013 року та рішення комісії від 16 серпня 2019 року відповідачем є ТОВ «Агрофірма «Україна» як правонаступник КСП «Україна». Відповідач ОСОБА_1 не може відповідати за цими вимогами, оскільки його право власності ґрунтується на інших правових підставах, і до легітимності зборів цей відповідач не має юридичного відношення. Група фізичних осіб - членів комісії також не можуть бути відповідачами за цими позовними вимогами, оскільки комісія є робочим органом КСП «Україна» і не є юридичною особою. Проте і Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області, і ТОВ «Агрофірма «Україна» є юридичними особами, а тому суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин вимоги статті 20 ГПК України, відповідно до яких господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між юридичними особами.

Чернігівський апеляційний суд своєю постановою від 02 листопада 2022 року ухвалу Бобровицького районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2022 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спір, що виник у зв`язку з порушенням цивільних прав позивача на адміністративну будівлю іншою особою (відповідачем у вказаній частині позовних вимог зазначено ОСОБА_1 ), за якою зареєстровано аналогічне речове право, має приватноправовий характер і з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Водночас апеляційний суд виходив з того, що передчасним є висновок суду першої інстанції про те, що акт приймання-передачі майна не є правочином, який може бути оскаржений, а може виступати лише доказом у спорі, оскільки залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони іменують як «акт приймання-передачі», може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає його оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

1) У касаційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» у грудні 2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заявник ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та, передаючи справу до цього ж суду для продовження розгляду, неправильно застосував положення статей 1, 2, частини першої та другої статті 23 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та допустив порушення частини другої статті 4, пункту 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не взявши до уваги, що цей спір щодо оскарження рішень зборів громадян-співвласників та комісії з організації вирішення майнових питань стосується розпаювання майна, належного КСП «Україна», а тому ці позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Також заявник зазначає, що право власності на спірний об`єкт нерухомості він набув як член колективного сільськогосподарського підприємства, отримавши виділену в натурі адміністративну будівлю на підставі майнового сертифікату, проте Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області у цій справі оскаржує виділення йому у власність майна зі складу пайового фонду. Апеляційний суд, приймаючи оскаржену постанову, не врахував характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Крім того, заявник наголошує, що він погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги про скасування рішення комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки КСП «Україна» від 16 серпня 2019 року, оформленого протоколом засідання цієї комісії та вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення зборів громадян-співвласників реорганізованого КСП «Україна» «Про виділення для заміщення відсутнього майна, майна з переліку майна, яке не підлягає паюванню, а саме адміністративного приміщення вартістю 61 860 грн, та включення його до уточненого переліку майна пайового фонду, оформлене протоколом зборів громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» від 09 березня 2013 року.

Заявник у касаційній скарзі акцентує увагу суду касаційної інстанції на тому, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і доведеність факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (пункти 76-77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19)). Проте позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували існування у нього права власності на спірне майно.

На думку заявника, оскільки основним предметом позовної заяви у цій справі є визнання незаконними та скасування рішення зборів громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Україна» від 09 березня 2013 року, то правильним є висновок суду першої інстанції про те, що такі вимоги (як основні) мають розглядатися у господарському судочинстві. Інші ж вимоги позовної заяви є похідними від основного спору, а тому також можуть вирішуватися господарським судом. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/686/19. Заявник не погоджується з висновками апеляційного суду, що спір між позивачем та відповідачами пов`язаний із реалізацією Мринською сільською радою Носівського району Чернігівської області права власності на спірне приміщення через те, що право власності у позивача ніколи не виникало.

2) У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв`язку у грудні 2022 року, ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Г. М., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, просить відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 вересня 2019 року у справі № 612/579/16-ц (провадження № 14-125цс19) в частині підвідомчості спору й наводить свої доводи про відсутність висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 20 ГПУ України та правил частини першої статті 188 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (у справі, що переглядається позовні вимоги не пов`язані підставами виникнення, оскільки рішення ТОВ «Агрофірма «України» й набуття права власності ОСОБА_1 є різними за підставами виникнення й доказами, що їх обґрунтовують).

Заявник у касаційній скарзі зазначає, що доводи скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції, не визначившись з характером спірних правовідносин, застосував висновки Верховного Суду у нібито аналогічній справі щодо визначення приватноправового характеру спору. У цій справі не оспорюється, а зазначається про наявність ще однієї складової - суб`єктного складу, проте ця обставина апеляційним судом не врахована, в висновок Верховного Суду з цього приводу відсутній.

Як вказує заявник у касаційній скарзі, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, та, повертаючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, допустив порушення норм процесуального права, зокрема статті 367 ЦПК України, й фактично вирішив спір по суті. Апеляційний суд, встановивши правомірність дій позивача, залишив поза увагою, що спір по суті позовних вимог не розглядався. Заявник наводить аргументи, що висловлена завчасно апеляційним судом позиція може сформувати упереджене ставлення суду першої інстанції до наявних в оскаржуваній постанові висновків, зроблених передчасно, у зв`язку з чим заявник просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через систему «Електронний суд» клопотання про стягнення судових витрат, у якому просить відповідно до статей 133 137 416 ЦПК України долучити до матеріалів справи документи щодо судових витрат у справі у вигляді витрат про надання правової допомоги та врахувати їх під час винесення рішення у справі відповідно до вимог цивільного процесуального права.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2023 року Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області, в інтересах якої діє адвоката Постой О. В., надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому просила у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Позивач у відзиві погоджується з висновками апеляційного суду та вказує, що на його думку, суд апеляційної інстанції детально дослідив та обґрунтував порушені у касаційній скарзі питання щодо основних та похідних позовних вимог, суб`єктного складу сторін, а також підвідомчості цього спору.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , матеріали справи витребувано з Бобровицького районного суду Чернігівської області.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Г. М.

У лютому 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до матеріалів справи, 14 липня 2001 року зборами власників майна КСП «Україна», правонаступником якого є ТОВ «Агрофірма «Україна», передано Мринській сільській раді Носівського району Чернігівської області приміщення, що в теперішній час знаходяться в її користуванні, на які згідно з рішенням Виконавчого комітету Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 26 липня 2001 року вирішено оформити право власності.

За заявою Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області 17 жовтня 2005 року було виготовлено технічний паспорт на виробничі будівлі - приміщення на АДРЕСА_1 .

08 грудня 2020 року державним реєстратором відділу «Центр надання адміністративних послуг» Бобровицької міської ради Бойко О. М. прийнято рішення про державну реєстрацію речового права за ОСОБА_1 , зокрема, права приватної спільної часткової власності на 4/5 частин нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Г. М., підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (статті 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам статті 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22 (провадження № 61-8654св22), від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19 (провадження № 61-15615св20).

Звертаючись до суду з позовом, Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області, як на підставу своїх порушених прав посилалася на те, що предметом спору між сторонами є оскарження рішень зборів громадян?співвласників та комісії з організації вирішення майнових питань колишнього КСП «Україна», а саме - спір стосується нерухомого майна, належного до пайового фонду КСП «Агрофірма «Україна», яким користувалася Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області (приміщення адміністративної будівлі) та частину якого, у подальшому, передано у приватну власність ОСОБА_1 ; скасування акта приймання-передачі майна пайового фонду ОСОБА_1 ; визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким право власності на спірне майно зареєстроване за ОСОБА_1 .

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційний суд установив, що спір між позивачем та відповідачами пов`язаний не зі здійсненням господарської діяльності юридичними особами чи корпоративними правами товариства чи його учасників, а із реалізацією Мринською сільською радою Носівського району Чернігівською області та ОСОБА_1 права власності на спірне приміщення, власником якого став ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 330/2040/19 (провадження № 61-12716св20) зроблено висновок, що корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Разом з тим, хоча КСП «Україна» і є корпоративним підприємством, а його учасники являються носіями корпоративних прав, спірні правовідносини за своєю суттю не є відносинами між цим підприємством та ними, оскільки не стосуються його утворення, діяльності або управління.

Рішення зборів громадян-співвласників майна реорганізованого КСП «Україна», закріплені у протоколах, що оскаржуються позивачем, не стосуються питань, передбачених частиною другою статті 23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», а, отже, підстав для висновку про реалізацію на цих зборах учасниками їх корпоративних прав щодо всього колективного сільськогосподарського підприємства немає. Рішення, закріплені у відповідних протоколах, не є елементом ліквідації такого підприємства та не стосуються питань його діяльності, а є вирішенням питань реалізації прав власників майнових паїв вже неіснуючого колективного сільськогосподарського підприємства, що є елементом вирішення правового режиму існування та оформлення прав цих осіб на майно, що перебувало у колективній власності членів цього КСП та реалізацією їх права на майно через спеціальну, встановлену законодавством процедуру.

Збори громадян-співвласників майна та комісії з організації та вирішення питань, що виникають в процесі реформування аграрного сектору економіки КСП «Україна», є не елементом управління підприємством, а елементом узгодження та організації реалізації законних прав власників на майно.

Отже, збори громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства та рішення комісії з організації та вирішення питань, що виникають в процесі реформування аграрного сектору економіки КСП «Україна», не можна ототожнювати з вищим органом самоврядування такого підприємства, передбаченим частиною першою статті 23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», а, тому рішення щодо майна колишнього КСП є реалізацією не корпоративних прав та відносин членів КСП, а майнових прав щодо уточнення переліку майна пайового фонду членів КСП та виділення особі частки у спільному майні.

Вимоги, заявлені у позові, обґрунтовуються наявністю у органу місцевого самоврядування права власності на адміністративне приміщення і відсутністю його у ОСОБА_1 і, як наслідок, відсутністю у нього правомірного інтересу щодо фіксації свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14?65цс22), зокрема, що при визначенні юрисдикції суд прагне запобігти ситуаціям штучного створення преюдиції чи ситуаціям, коли для вирішення одного спору потрібно ініціювати два і більше процесів у судах різних юрисдикцій. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір - один процес» - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через ухвалені правові висновки щодо юрисдикційності спорів.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та інші).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Визначальною ознакою справи господарської юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є об`єкт нерухомого майна, власником якого є фізична особа, чиє право власності оспорює позивач, предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника такого приміщення.

Заперечуючи проти клопотання про закриття провадження у справі Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області звертала увагу на використання нею спірного приміщення як адміністративної будівлі, про що свідчить адреса її місцезнаходження у позовній заяві. Водночас ОСОБА_1 не наводив мотивів, як підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з розглядом справи за правилами господарського судочинства, використання ним вказаного приміщення з метою здійснення у ньому господарської діяльності.

Отже, Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області звернулась до суду з позовом за захистом свого порушеного права власності (користування) на спірне майно, в тому числі, до особи, яка на час подання позову зазначена володільцем цього майна.

Оскільки порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, при оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом такого права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися способом захисту свого права, який має відповідати встановленим законом і крім того, забезпечувати ефективний захист порушеного права. Такі питання суд має вирішити під час розгляду справи по суті позовних вимог, надавши відповідним обставинам належну та обґрунтовану оцінку.

Таким чином, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спір, що виник у зв`язку з порушенням цивільних прав позивача на адміністративну будівлю іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне речове право, має приватноправовий характер і з огляду на суб`єктний склад сторін спору має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Отже, доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Г. М., ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Г. М., посилаючись на наявність підстав для відступлення від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 612/579/16-ц (провадження № 14-125цс19), вказувала на те, що апеляційним судом не враховано спеціальний суб`єктний склад спору - Мринська сільська рада Носівського району Чернігівської області (юридична особа) та ТОВ «Агрофірма «Україна» (юридична особа, правонаступник особи власника об`єкту). Як зазначає заявник, позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень є первинними і пред`явлені до товариства, що вказує на господарський спір, а решта позовних вимог пред`явлена до фізичної особи ОСОБА_1 .

У справі № 612/579/16-ц (провадження № 14-125цс19) вирішувалось відмежування справ цивільної та адміністративної юрисдикції, де важливим є розмежування приватноправових та публічно-публічно правових відносин, і під час визначення такої предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, а тому підстав для відступлення від правового висновку немає.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14?182цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Відповідно до статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14?65цс22), доводи касаційної скарги заявника ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Г. М., про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 20 ГПУ України та правил частини першої статті 188 ЦПК України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, є необґрунтованими. Адже як вбачається з матеріалів справи, відповідачами у цій справі зазначені ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Заява Мринської сільської ради Носівського району Чернігівської області щодо заміни неналежних відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 належним відповідачем ТОВ «Агрофірма «Україна» судами не вирішувалась.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Г. М., про те, що апеляційний суд, всупереч вимогам статті 367 ЦПК України, встановив обставини справи, які мають бути з`ясовані судом під час ухвалення судового рішення по суті спору, що є передчасним на стадії вирішення питання про підвідомчість такого спору, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, жодних обставин по суті спору, під час перегляду ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, не встановлювалось, а мотиви, викладені судом у цій постанові не впливають на вирішення спору по суті позовних вимог без урахування фактичних обставин справи у сукупності з іншими доказами, поданими її учасниками під час розгляду по суті позовних вимог. Крім того, заявник у касаційній скарзі не обґрунтовує, які саме обставини встановив апеляційний суд, приймаючи оскаржувану постанову, що мають встановлюватись під час розгляду справи по суті позовних вимог.

Водночас обставини, на які послався апеляційний суд у оскаржуваній постанові мають правове значення для визначення підвідомчості цієї справи суду відповідної юрисдикції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04).

На думку судової колегії судове рішення, що переглядається, є достатньо мотивованим, доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують, тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, у тому числі і за заявою ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Іщенко Ганна Михайлівна, залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. В. Сердюк В. А. Стрільчук