№ 741/496/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 741/496/18

провадження № 61-17144св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представник позивачів -ОСОБА_3 ,

відповідачі: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, державне підприємство «Сетам», ОСОБА_4 ,

представник державного підприємства «Сетам» - Козмінська Маріанна Владиславівна,

представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний виконавець Носівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Чуб Олександр Олегович, ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та державного підприємства «Сетам» на постанову Чернігівського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

від 26 жовтня 2020 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У квітні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду

з позовом до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

(далі - Деснянський районний ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві), державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний виконавець Носівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області

(далі - Носівський районний ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області)

Чуб О. О., ОСОБА_6, про визнання недійсними електронних торгів, свідоцтв про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування державної реєстрації права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нежитлове приміщення - магазин продовольчих товарів та кафе, загальною площею 284,68 кв. м, розташоване на земельній ділянці площею 0,0374 га по АДРЕСА_1 належить їм на праві спільної сумісної власності, оскільки придбане під час шлюбу, незважаючи на те, що зареєстровано на одного з них.Позивачі вказували, що у лютому 2018 року їм стало відомо про реалізацію 20 грудня 2017 року на електронних торгах ДП «Сетам» належної їм нежитлової будівлі магазину продовольчих товарів та кафе і земельної ділянки, на якій знаходиться нежитлова будівля, за ціною 168 683,20 грн в рамках зведеного виконавчого провадження № 46090404, в якому боржником є

ОСОБА_1 . Позивачі наголошували на тому, що державний виконавець не дотримався процедури підготовки майна для реалізації, а саме: відсутня постанова про звернення стягнення на нерухоме майно, не виділено в натурі майно із спільної сумісної власності, не проведено належної реєстрації речових прав на нерухоме майно за боржником, не повідомлено співвласника нерухомого майна про його передачу на реалізацію, не проведено належного опису та арешту майна, зокрема, не визначено розмір площі, характеристики, опису, включно з інформацією про явні дефекти, що виключає можливість ідентифікувати майно, його склад та стан, а також суттєво впливає на визначення вартості майна, що потягло за собою реалізацію майна за значно нижчою ціною від ринкової. Також стверджували, що під час реалізації спірного нерухомого майна на електронних торгах 20 грудня 2017 року була відчужена належна частина майна ОСОБА_2 без повідомлення та без її згоди, тобто не була дотримана процедура реалізації об`єкту спільної сумісної власності, що свідчить про незаконність електронних торгів. На думку заявників, зазначені порушення Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/15, призвели до порушення їх майнових прав, а саме недоотримання грошових коштів від продажу нерухомого майна, а також прав володіння, користування і розпорядження майном.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд: визнати недійсними електронні торги від 20 грудня 2017 року, проведені ДП «Сетам» з реалізації нежитлової будівлі - магазину продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, розташованої на земельній ділянці, площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886800:01:001:0083, що знаходяться по АДРЕСА_1 , протокол електронних торгів № 304700 по лоту № 252484 від 20 грудня 2017 року, акт про проведення електронних торгів від 21 лютого 2018 року державного виконавця Деснянського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Танащук О. М., затверджений начальником Деснянського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Вишневським Ю. А.; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 344 від 16 березня 2018 року, видане державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори Носівского районного нотаріального округу Чернігівської області Перев`язко Л. М., та скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 25308865) ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886800:01:001:0083, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна

з прилюдних торгів № 343 від 16 березня 2018 року, видане державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Перев`язко Л. М., та скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 25308698) ОСОБА_4 на магазин продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, що знаходиться

по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області, у складі судді Киреєва О. В., від 21 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачами не надано суду доказів на підтвердження того, що вони у встановленому законом порядку оскаржували рішення (дії) державного виконавця щодо проведення опису та арешту нерухомого майна, яке є їх спільною сумісною власністю, передання майна на примусову реалізацію, визначення його вартості та ці рішення (дії) державного виконавця були визнані незаконними в передбачений законом спосіб. Також районний суд зазначив, що позивачами не доведено, що саме при проведенні електронних торгів мали місце порушення законодавства, які вплинули на результати електронних торгів та порушили їх права та законні інтереси.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 21 січня

2020 рокускасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Деснянського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві,

ДП «Сетам», ОСОБА_4 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний виконавець Носівського районного ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області Чуб О. О., ОСОБА_6 , про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування державної реєстрації права власностізадоволено.

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 20 грудня

2017 року з реалізації нежитлової будівлі - магазину продовольчих товарів

та кафе, площею 208,80 кв. м, розташованої на земельній ділянці, площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886800:01:001:0083, що знаходяться

по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним протокол № 304700 про проведення електронних торгів від 20 грудня 2017 року з реалізації майна нежитлової будівлі: магазину продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, розташованої

на земельній ділянці, площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886800:01:001:0083, що знаходяться по

АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним акт про проведення електронних торгів від 21 лютого 2018 року, складений старшим державним виконавцем Деснянського

РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Танащук О. М.

що знаходиться по АДРЕСА_1 , та скасовано державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 25308698) ОСОБА_4 на вказане майно.

Визнано недійсним свідоцтво від 16 березня 2018 року, видане державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Перев`язко Л. М., реєстровий номер 344, про належність ОСОБА_4 на праві власності майна, що складається із: земельної ділянки площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886700:01:001:0083, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , та скасовано державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності 25308865) ОСОБА_4 на вказане майно.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне нерухоме майно було набуте позивачами за час шлюбу, відповідно, це майно є їх спільною сумісною власністю та з моменту його придбання ОСОБА_2 , як співвласниці спірного майна, належать речові права, тобто право володіння, користування та розпорядження 1/2 частиною спірного майна. Суд апеляційної інстанції зазначив, що державний виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника не з`ясував чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами та чи мають право на користування майном інші особи, не вирішив питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірних електронних торгів недійсними відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, оскільки державним виконавцем під час організації та проведення електронних торгів не додержано норми Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, у результаті яких відбулось відчуження спірного нерухомого майна, зокрема, частки, яка належить ОСОБА_2 , внаслідок чого порушені її права. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв`язку із задоволенням позовних вимог про визнання недійсними проведених ДП «СЕТАМ» електронних торгів 20 грудня 2017 року, підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання недійсними протоколу електронних торгів № 304700 від 20 грудня 2017 року з реалізації спірного майна та акту про проведені електронні торги від 21 лютого 2018 року, а також видані на їх підставі державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Перев`язко Л. М. за реєстровими № № 343, 344 свідоцтва від 16 березня 2018 року, а також позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі ДП «Сетам», поданій у грудні 2020 року, просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 травня 2018 року у справі № 925/529/17, від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц, від 13 березня 2018 року у справі № 911/494/17, від 14 березня 2018 року у справі № 910/1454/17, від 08 вересня 2020 року у справі № 910/8130/19, постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 02 лютого 2016 року у справі № 910/23970/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року

у справі № 372/504/17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, не дослідивши за рахунок яких активів було придбано ОСОБА_1 зазначене майно та не перевіривши чи не є це майно особистою приватною власністю боржника. На думку ДП «Сетам», дії державного виконавця, визначені Законом України «Про виконавче провадження», не стосуються безпосереднього самого проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. Заявник стверджує, що ОСОБА_2 як співвласник нерухомого майна не скористалась своїм правом на звільнення майна з-під арешту. Вважає, що позивачі зловживають своїми процесуальними правами з метою уникнення повернення заборгованості на користь стягувачів. Посилається на те, що підставою для визнання прилюдних торгів недійсними може бути лише порушення правил проведення електронних торгів, вплив цих порушень на результати торгів й порушення прав позивача, а не те, що реалізоване майно є спільною сумісною власністю подружжя. ДП «Сетам» вказує, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язок державного виконавця з`ясовувати сімейний стан боржника та встановлювати режим майна, власником якого є боржник на підставі відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 24 травня 2018 року у справі № 155/291/17, від 27 травня 2020 року у справі № 336/7019/17, від 05 травня 2020 року у справі № 658/122/18, від 17 березня 2020 року у справі № 274/4841/20, у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_4 -

ОСОБА_5 обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм законодавства з боку державного виконавця, не встановив порушень з боку ДП «Сетам», які можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними. На думку заявника, обставини, на які посилались позивачі у позовній заяві, не можуть бути підставою для визнання недійсними електронних торгів, а є підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 678 ЦК України. Особа, яка подала касаційну скаргу, вважає, що державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій в рамках зведеного виконавчого провадження ВП № 48520116 було дотримано вимоги статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент проведення виконавчих дій.

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Чернігівського апеляційного суду

від 26 жовтня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Сетам» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року.

Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

У відзивах на касаційні скарги представник ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить залишити касаційні скарги ДП «Сетам» та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 14 березня 2003 року.

20 грудня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Хотинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області від 11 грудня

2007 року № 61 на ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю, магазин продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,8 кв. м, розташовані по АДРЕСА_1 .

20 вересня 2009 року між Хотинівською сільською радою Носівського району Чернігівської області (продавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до умов якого продавець передав за плату покупцю у власність земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0374 га. У договорі зазначено, що на вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля (магазин продовольчих товарів та кафе), що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САВ № 473380, виданого виконавчим комітетом Хотинівської сільської ради Носівського району Чернігівської області 20 грудня 2007 року.

На примусовому виконанні у Деснянському районному ВДВС м. Київ ГТУЮ

у м. Києві станом на день проведення електронних торгів перебувало зведене виконавче провадження ВП № 48520116 з примусового виконання чотирнадцяти виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних та фізичних осіб грошових коштів у загальному розмірі

3 955 158,12 грн.

23 червня 2017 року старшим державним виконавцем Деснянського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Танащук О. М. отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зокрема, про належність ОСОБА_1 на праві приватної власності нежитлової будівлі, магазину продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,8 кв. м, по АДРЕСА_1 .

23 червня 2017 року старшим державним виконавцем Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Танащук О. М. винесено постанову ВП № 46090404, якою доручено Носівському РВ ДВС ГТУЮ у Чернігівській області описати та арештувати нежитлову будівлю - магазин продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,8 кв.м, по АДРЕСА_1 .

19 липня 2017 року головним державним виконавцем Носівського РВ ВДВС ГТУЮ у Чернігівській області Чуб О. О. винесено постанову в рамках

ВП № 46090404 про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно якої описано та накладено арешт на майно: нежитлову будівлю, загальною площею 208 кв. м, по АДРЕСА_1 . У постанові зазначено, що у будівлі знаходиться магазин продовольчих товарів, два підсобних приміщення (кімнати), які знаходяться у задовільному стані; кафе складається з одного залу та знаходиться у задовільному стані. Опис та арешт майна проведено за участі стягувача та двох понятих, без участі боржника.

Постановами старшого державного виконавця Деснянського РВ ДВС

м. Київ ГТУЮ у м. Києві Танащук О. М. від 21 липня 2017 року та від 06 вересня 2017 року у ВП № 46090404 призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ «Українська експертна група» для надання звіту про оцінку майна з питань визначення ринкової вартості майна, а саме нежитлової будівлі, загальною площею 208 кв. м, по АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці, площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886700:01:001:0083.

Згідно звіту з незалежної оцінки майна ТОВ «Українська експертна група» від 07 вересня 2017 № 17402 ринкова вартість об`єкту оцінки станом

на 07 вересня 2017 року становить 240 976 грн, з яких: вартість нерухомого майна - нежитлової будівлі, магазину продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,8 кв. м, становить 226 497 грн без урахування ПДВ; вартість земельної ділянки, загальною площею 0,0374 га, становить

14 479 грн без урахування ПДВ.

04 жовтня 2017 року ДП «Сетам» зареєстровано заявку

Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на реалізацію арештованого майна від 02 жовтня 2017 року (ЗВП 48520116) з переліком майна, що передається, а саме: нежитлова будівля, магазин продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,80 кв. м, розташована на земельній ділянці, загальною площею 0,0374 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Вартість майна становить 240 976 грн.

02 листопада 2017 року та 28 листопада 2017 року електронні торги з продажу нежитлової будівлі, магазину продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,80 кв. м, розташованої на земельній ділянці, загальною площею 0,0374 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 , не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, про що було складено протоколи проведення електронних торгів № 294675 та № 101.

20 грудня 2017 року відбулися електронні торги, оформлені протоколом проведення електронних торгів ДП «Сетам» № 304700, на яких було реалізовано майно - нежитлова будівля, магазин продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, розташована на земельній ділянці, площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886700:01:001:0083, що знаходяться по АДРЕСА_1 , за ціною 168 683,20 грн. Переможцем торгів став ОСОБА_4

21 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Деснянського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Танащук О. М. на підставі протоколу проведення електронних торгів ДП «Сетам» від 20 грудня 2017 року № 304700 складено акт про проведені електронні торги.

16 березня 2018 року державним нотаріусом Носівської районної державної нотаріальної контори Чернігівської області Перев`язко Л. М. на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на майно, що складається з: нежитлової будівлі, магазину продовольчих товарів та кафе, загальною площею 208,8 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 , реєстровий номер

№ 343 , та свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886700:01:001:0083, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану по АДРЕСА_1 , реєстровий номер № 344 , а також здійснено державну реєстрацію прав власності.

08 червня 2018 року між ОСОБА_4 (продавецем) та

ОСОБА_6 (покупцем) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким продавець передав у власність покупцю нежитлову будівлю, магазин продовольчих товарів та кафе, розташоване по АДРЕСА_1 , яка знаходиться на земельній ділянці, площею

0,0374 га, кадастровий номер 7423886700:01:001:0083.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша

статті 61 Закону України «Про виконавче провадження).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства

(стаття 650 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина перша статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 ЦК України).

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.

При вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядку) та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частини першої статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Статтею 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована зацікавленою стороною, яка може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку.

Відповідно до статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу та зазначено, що відсутність згоди одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном є підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним. Підстав для відступу від цього правового висновку колегія суддів не знаходить.

Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається саме на майно боржника. Звернення стягнення проводиться в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, вирішувати питання про необхідність визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (частина перша статті 443 ЦПК України).

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду

від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження

№ 61-13422св19).

Встановивши, що нежитлова будівля - магазин продовольчих товарів та кафе, площею 208,80 кв. м, та земельна ділянка, на якій вона розташована, площею 0,0374 га, кадастровий номер 7423886800:01:001:0083, що знаходяться по АДРЕСА_1 , були придбані ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки зазначене нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові і дружині в рівних частках з моменту його придбання, а відчуження спірного нерухомого майна, частка якого належить ОСОБА_2 , на електронних торгах без її участі у виконавчому провадженні, в рахунок стягнення заборгованості із ОСОБА_1 порушує право дружини як співвласника цього майна на вільне володіння, користування і розпорядження ним, що є неприпустимим. При цьому, факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Наявності у ОСОБА_1 зобов`язань, пов`язаних з інтересами сім`ї, судами не встановлено.

Старший державний виконавець Деснянського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. КиєвіТанащук О. М. при проведенні виконавчих дій лише пересвідчився в тому, що спірне нерухоме майно зареєстровано за боржником і не з`ясував його сімейний стан та не встановив, чи придбано це майно в період шлюбу, отже залишив поза увагою, що передане на примусову реалізацію майно належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, доводи касаційних скарг про те, що внаслідок реалізації вказаного нерухомого майна не були порушені права позивачів, зокрема ОСОБА_2 , є необґрунтованими.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц (провадження № 61-43510сво18) зазначив, що якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, відтак передати у власність можна лише об`єкт в цілому. Договір відчуження спільного майна подружжя, укладений без згоди іншого з подружжя, підлягає визнанню недійсним в цілому, оскільки укладений з порушенням вимог закону, без отримання згоди співвласника цього майна, розмір ідеальних часток яких не визначений.

Встановивши, що на електронних торгах було відчужено нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недійсність електронних торгів, проведених ДП «Сетам» 20 грудня 2017 року, з підстав, передбачених статтями 203 215 ЦК України, а також задоволення похідних позовних вимог.

Посилання у касаційних скаргахна неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у складі колегій суддів касаційних судів та Верховного Суду України є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновками, викладеним у цих постановах.

При цьому слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судом апеляційної інстанцій зроблена належна правова оцінка доказів.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та державного підприємства «Сетам» залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович