№ 742/1309/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 742/1309/21

провадження № 61-16157св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 10 вересня 2010 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), яке змінило назву на АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем було укладено кредитний договір (без номера), за яким позичальник отримав кредит в сумі 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом. В подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 38 000 грн. ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови та Правила), Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним і банком договір, про що свідчить його підпис у заяві. Позичальник не виконував взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого станом на 17 березня 2021 року в нього утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 41 890,48 грн, з яких: 37 072,65 грн - тіло кредиту, 4 817,83 грн - проценти. Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2021 року у складі судді Ільченка О. І. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2010 року станом на 17 березня 2021 року в розмірі 37 072,65 грн та 2 020,30 грн судового збору, а всього - 39 092,95 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що надані банком Умови та Правила не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, а відтак їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору та досягненням між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема наявності у позичальника зобов`язання сплачувати проценти за користування кредитом. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти не повернуті в добровільному порядку, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника повернути фактично отриману суму кредиту.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, у серпні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, яка підписана його представником за довіреністю Криловою О. Л.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга, яка подається юридичною особою, може бути підписана її керівником, членом виконавчого органу, або іншою особою, уповноваженою діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, а також представником, яким може бути лише адвокат. Однак матеріали справи не містять доказів того, що Крилова О. Л., яка підписала апеляційну скаргу від імені АТ КБ «ПриватБанк», є керівником товариства або членом виконавчого органу, або особою, уповноваженою діяти від імені цієї юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, або доказів того, що вона є адвокатом.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2021 року повернено заявнику на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 357 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 26 серпня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» отримало копію ухвали Чернігівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, однак не виконало вимог вказаної ухвали.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

01 жовтня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, АТ КБ «ПриватБанк» зазначило, що апеляційний суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу, оскільки воно виконало вимоги ухвали Чернігівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху та 30 серпня 2021 року направило до апеляційного суду відповідні документи на усунення недоліків апеляційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

11 листопада 2021 року справа № 742/1309/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Вказаним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої, пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Крім цього, заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Встановлено, що в серпні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2021 року, яка підписана його представником за довіреністю Криловою О. Л.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2021 року залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків. При цьому апеляційний суд виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що Крилова О. Л. , яка підписала апеляційну скаргу від імені АТ КБ «ПриватБанк», є керівником товариства або членом виконавчого органу, або особою, уповноваженою діяти від імені цієї юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, або доказів того, що вона є адвокатом.

26 серпня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» отримало копію вищевказаної ухвали та 30 серпня 2021 року подало до суду засобами поштового зв`язку клопотання, в якому просило відкрити апеляційне провадження у справі, посилаючись на те, що ціна позову в цій справі становить 41 890,48 грн, тобто справа є малозначною, і відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України представником в такій справі може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність. При цьому повноваження Крилової О. Л. як представника АТ КБ «ПриватБанк» підтверджуються долученою до апеляційної скарги довіреністю.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк», апеляційний суд керувався положеннями статей 185 357 ЦПК України і виходив з того, що заявник не виконав вимог ухвали Чернігівського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху. При цьому суд не розглянув вищевказане клопотання АТ КБ «ПриватБанк», подане 30 серпня 2021 року, не дав оцінки наведеним заявником обставинам та наявним в матеріалах справи доказам щодо повноважень Крилової О. Л. бути представником АТ КБ «ПриватБанк» в цій справі.

Частиною другою статті 15 ЦПК України передбачено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 131-2 Конституції України засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Частинами першою, другою статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року - 2 270 грн.

Враховуючи викладене, оскільки в позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 17 березня 2021 року в загальному розмірі 41 890,48 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (2 270 грн х 100 = 227 000 грн), то справа є малозначною, і представником у такій справі може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.

За таких обставин оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

За змістом статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої та другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, місто Венеція, 25-26 березня 2011 року).

ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» (рішення від 06 грудня 2007 року) зазначив, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.

Апеляційний суд не врахував наведених обставин та вимог законодавства і повернув апеляційну скаргу без належних правових підстав, порушивши право АТ КБ «ПриватБанк» на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене у зв`язку з допущеними апеляційним судом вищенаведеними порушеннями норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції (для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук