Постанова

Іменем України

14 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 742/2571/21

провадження № 61-10119 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

треті особи: ОСОБА_3 , Яблунівська об`єднана територіальна громада, Служба у справах дітей Прилуцької міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської в місті Києві районної державної адміністрації;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Онищенко О. І., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Позовна заява мотивована тим, що вони із ОСОБА_2 30 червня 2018 року зареєстрували шлюб, у якому народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя не склалося, що призвело до подачі позову про розірвання шлюбу.

Вказувала, що син проживав з нею та перебував на її утриманні, проте 06 липня 2021 року батько дитини разом із сторонніми особами викрали сина, після чого вона дитину не бачила і не чула.

Вважала дії ОСОБА_2 протиправними та такими, що порушують конституційні права і законні інтереси сина та її права, оскільки без будь-яких служб та органів фактично останній відібрав сина, змінив місце його проживання та повністю обмежив її у доступі та можливості опіки та спілкуванні з дитиною.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У липні 2021 року ОСОБА_2 пред`явив до суду зустрічний позов, в якому просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_2 .

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син - ОСОБА_5 . Вказував, що останній час сім`я проживала у м. Києві, де ним було орендовано квартиру, син відвідував дитячий садок.

11 червня 2021 року він виявив, що дружина разом із сином покинули місце спільного проживання та виїхали в невідомому напрямку разом з речами.

Вказував, що він може забезпечити своєму синові належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, оскільки як батько зможе приділити йому належну та необхідну увагу і проживання разом, що відповідає інтересам дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батько дитини має самостійний дохід, проживає в столиці України, де для дитини можуть бути створені кращі умови для її розвитку і виховання. Під час психологічного обстеження ОСОБА_5 03 серпня 2021 року до складу сім`ї дитина включає матір та батька. На пропозицію спеціаліста обрати вагончик, в якому він поїде, обрав їхати в одному вагоні із батьком. Матір помістив в іншому вагоні. Крім того, позивачка не надала суду даних про заробітну плату, тому суд не може передати дитину тому із батьків, хто не має самостійного доходу. З липня 2021 року дитина фактично проживає з батьком, що може свідчити про формування у дитини прив`язаності до батька, місця її проживання, речей, побуту, тощо.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 травня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та визначаючи місце проживання дитини із матір`ю, суд апеляційної інстанції зазначив, що кожним з батьків створено належні умови для проживання дитини. Кожний з батьків позитивно характеризується, не має шкідливих звичок і обоє мають змогу забезпечити умови для виховання і розвитку сина.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не надала даних про заробітну плату, не ґрунтується на матеріалах справи, враховуючи, що на а.с. 154, т. 2 міститься довідка про заробітну плату ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи судом не було враховано поведінку батька, зокрема обставини, зафіксовані у заяві ОСОБА_1 від 07 липня 2021 року, про те, що батько дитини разом із своїми родичами та сторонньою особою на вулиці відібрали у матері дитину. В судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт конфлікту та бійки у м. Прилуки та відібрання малолітнього ОСОБА_5 у матері ОСОБА_1 .

При цьому ОСОБА_2 не спростовано доводів ОСОБА_1 про те, що він чинить перешкоди для спілкування матері із сином, і не надано доказів дій позивачки за первісним позовом, пов`язаних зі зривами домовленостей щодо побачень з дитиною.

Фактично дитина тривалий час розлучена з матір`ю, яка позбавлена можливості спілкування з дитиною та участі у її вихованні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16, постановах Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 742/2571/21 із Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що з самого народження місце проживання дитини було м. Київ, коло його знайомих дітей, дошкільних навчальних закладів та інше також було зосереджено по м. Києву.

Врахувавши його поведінку щодо дитини, апеляційний суд не врахував поведінку матері, не звернув уваги на переховування довгий час матері з дитиною від батька ще за час перебування у шлюбі.

Вказував, що ОСОБА_1 не виявила бажання спілкуватися з дитиною відповідно до порядку спілкування з дитиною, встановленого ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 грудня 2021 року у справі № 742/2502/21.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 червня 2018 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 5, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_5 (а.с. 6, т. 1).

За письмовою згодою батька ОСОБА_5 06 листопада 2018 року був зареєстрований разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8- 9, т. 1).

21 січня 2021 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_2 було укладено договір оренди житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 . У вказаній квартирі проживали ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх син - ОСОБА_5 (а.с. 56 зворот,-58, т. 1).

ОСОБА_2 у червні 2021 року звернувся в поліцію з питання встановлення місця знаходження ОСОБА_5 , на що йому надано відповідь, що син проживає разом з матір`ю у м. Прилуки, з ним все добре, не хворіє, ходить в садок, його життю та здоров`ю нічого не загрожує. Про місце перебування свого проживання разом з сином мати відмовляється повідомляти у зв`язку з тим, що має підстави вважати, що ОСОБА_2 може вивезти дитину в м. Київ (а.с. 52, т. 1).

Відповідно до довідки Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області та акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 23 червня 2021 року ОСОБА_5 і ОСОБА_1 дійсно зареєстровані, але не проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 50 зворот, 51, т. 1).

Згідно з довідкою від 07 липня 2021 року ОСОБА_5 дійсно відвідує молодшу групу № 9 Прилуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 15 з 16 червня 2021 року, останній день відвідування 05 липня 2021 року (а.с. 13, т. 1).

07 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до начальника Прилуцького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області із заявою, в якій просила притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , які 06 липня 2021 року близько 7:30 год. ранку за адресою: АДРЕСА_3 , вчинили щодо неї та її малолітнього сина - ОСОБА_5 , розбійний напад, в ході якого заволоділи її майном, а саме: мобільним телефоном та, утримуючи її, відкрито без дозволу посприяли у вчиненні викрадення малолітнього сина сторонньою особою - ОСОБА_11 . Відповідні відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 14-19, 119, т. 1).

Відповідно до висновку психологічного обстеження ОСОБА_5 від 03 серпня 2021 року, складеного практичним психологом ОСОБА_13 , батькам дитини рекомендовано: налагодити конструктивну комунікацію в питаннях батьківства, зокрема, щодо організації графіку зустрічей із дитиною, місця проживання. В разі необхідності, скористатися послугою сімейної медіації. Розповісти дитині про своє розлучення, відповідно до її вікових особливостей. Допомагати дитині переживати подію розлучення. За необхідності, звернутися до дитячого психолога. Переглянути методи виховання, не застосовувати фізичні покарання, крики по відношенню до дитини. Це надзвичайно травматичне переживання, яке вкрай негативно впливає на психоемоційний розвиток та формування особистості дитини. Батькам забезпечити дитині умови психологічної і фізичної безпеки і стабільності. Інформувати ОСОБА_4 про його режим дня, побачення з кожним із батьків, з метою формування у дитини відчуття передбачуваності подій та безпеки. Дитині, для її повноцінного психічного розвитку необхідно надати можливість проживати там, де задовольняються її потреби в безпеці, турботі та піклуванні (а.с. 32-35, т. 1).

11 серпня 2021 року на виконання ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 липня 2021 року службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації було складено акт обстеження умов проживання дитини у АДРЕСА_4 , згідно з яким для виховання та розвитку дитини створено всі належні умови (а.с. 77, т. 1).

ОСОБА_2 на обліку в наркодиспансері та у лікаря-психіатра не перебуває, що підтверджується відповідними довідками. Має позитивну характеристику за місцем народження та місцем попередньої роботи (а.с. 48-49, т. 1). ОСОБА_2 працює на посаді завідуючого складом ТОВ «Таймлайф» з 24 червня 2021 року (а.с. 50, т. 1), загальна сума його доходу за період з червня 2021 року по жовтень 2021 року становить 50 400 грн (а.с. 177, т. 1).

ОСОБА_1 за місцем проживання у с. Дубовий Гай характеризується позитивно (а.с. 83, т. 1). На обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 222, т. 1). З 01 грудня 2021 року ОСОБА_1 працює на посаді менеджера відділу продажів ТОВ «Рейтинг якості» на 0,5 окладу на умовах неповного робочого дня з режимом роботи понеділок-п`ятниця по 4 години з оплатою згідно відпрацьованого часу (а.с. 80, т. 2).

Згідно з довідкою ТОВ «Рейтинг якості» ОСОБА_1 отримувала заробітну плату у грудні 2021 року та січні 2022 року у розмірі 3 250 грн (а.с. 154, т. 2).

Згідно з довідкою Прилуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 15 Прилуцької міської ради мати приймала участь у вихованні дитини ( ОСОБА_5 ), дитина забезпечена всім необхідним, ходила до навчального закладу чистою та охайно одягненою (а.с. 85, т. 1).

Для проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , створені належні умови, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_5 (а.с. 86-92, т. 1).

02 вересня 2021 року Прилуцьким районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області зареєстровано заяву ОСОБА_1 про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 не повертає спільного малолітнього сина ОСОБА_14 за місцем проживання, призначеного судом (ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 09 липня 2021 року передбачено негайне повернення дитини за адресою реєстрації) (а.с. 116, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 31 серпня 2021 року № 55 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 79, т. 1).

Згідно з висновками Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 жовтня 2021 року недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком - ОСОБА_2 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини та доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю - ОСОБА_1 на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (а.с. 151-158, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з частиною першою статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Яблунівської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 31 серпня 2021 року № 55 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 79, т. 1).

Згідно з висновками Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 20 жовтня 2021 року недоцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з батьком - ОСОБА_2 , на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини, та доцільно визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю - ОСОБА_1 (а.с. 151-158, т. 1).

Суд апеляційної інстанції, врахувавши інтереси малолітньої дитини, її психологічний стан та особливості фізичного розвитку, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також, дотримуючись балансу між її інтересами, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в інтересах дитини, взявши до уваги висновки органів опіки та піклування, житлово-побутові умови проживання кожного з батьків обґрунтовано задовольнив первісний позов ОСОБА_1 , оскільки нею створено більш сприятливі умови для проживання дитини, її гармонійного психологічного розвитку і це не вплине на реалізацію батьком його прав на участь у вихованні сина.

Колегія суддів зазначає, що батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я, стан розвитку сина, незалежно від того, з ким він буде проживати.

Батьки не змогли налагодити конструктивну комунікацію щодо здійснення батьківських прав. Питання встановлення спільної опіки над дитиною сторонами справи не ініціювалося та судами попередніх інстанцій не вирішувалося.

Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, взявши до уваги вік дитини та поведінку кожного з батьків, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору надав першочергове значення саме найкращим інтересам дитини.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування дитини з обома батьками, суд касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд визначаючи місце проживання малолітньої дитини з матір`ю, дійшов обґрунтованого висновку про те, що це буде відповідати якнайкращим інтересам дитини з огляду на її вік та забезпечить її повноцінний розвиток.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, судами проведена належна правова оцінка доказів.

Отже, суд апеляційної інстанцій повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Посилання касаційної скарги на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.

Відповідно до статті 410 ЦПК України cуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович