Постанова

Іменем України

30 січня 2020 року

м. Київ

справа № 742/2867/18-ц

провадження № 61-16362св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Міністерство внутрішніх справ України, прокуратура Полтавської області, Пирятинський районний суд Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури Полтавської області та Пирятинського районного суду Полтавської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України та Пирятинського районного суду Полтавської області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 лютого 2019 року у складі Циганко М. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), прокуратури Полтавської області, Пирятинського районного суду Полтавської області про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що в 2012 році він працював на посаді заступника начальника Прилуцької нафтогазорозвідувальної експедиції дочірнього підприємства «Чернігівнафтогазгеологія» Національної акціонерної компанії «Надра України» (далі - Прилуцька НГРЕ ДП «Чернігівнафтогазгеологія»). У листопаді 2012 року слідчим управлінням управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - СУ УМВС України в Полтавській області) були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12012180070000017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України по факту вимагання у ОСОБА_2 посадовими особами Прилуцької НГРЕ ДП «Чернігівнафтогазгеологія», у тому числі і ним, хабара в розмірі 18 250 грн за продаж списаної автотехніки підприємства.

19 квітня 2013 року йому повідомлено про підозру у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення слідчим СУ УМВС України в Чернігівській області. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2013 року на підставі клопотання слідчого Кашуби О. В. застосовано до нього, як підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 68 820 грн, які необхідно було внести протягом п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу, та які були перераховані його матір`ю - ОСОБА_3 23 квітня 2013 року старшим прокурором прокуратури Полтавської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012180070000017, направлено для судового розгляду до Пирятинського районного суду Полтавської області.

Пирятинським районним судом Полтавської області ухвалою від 12 червня 2013 року призначено судовий розгляд кримінального провадження, а 30 грудня 2013 року постановлено вирок, згідно з яким його визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки, з конфіскацією всього належного йому майна. Ухвалами Апеляційного суду Полтавської області від 08 квітня 2014 року та від 14 листопада 2017 року вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2013 року відносно нього скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі пунтку 3 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України і вичерпанням можливості їх отримання. Постановою Верховного Суду від 17 травня 2018 року ухвала Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2017 року стосовно нього залишена без змін.

Протягом досить тривало часу, а саме більше п`яти років, він перебував під слідством та судом, відносно нього здійснювались слідчі дії, у тому числі негласні слідчі розшукові дії; його родина змушена була витрачати значні кошти як на перерахування коштів на заставу, так і на оплату правової допомоги адвоката, а внесення відповідних відомостей про судимість позбавило його можливості працевлаштуватися за набутою професією; публікації та відеотрансляції щодо розгляду його справи в суді в місцевих засобах масової інформації остаточно зганьбили його честь і гідність, завдали шкоди престижу та діловій репутації, як спеціаліста та заступника керівника підприємства.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 300 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 103 260 грн на відшкодування сплачених сум у зв`язку з наданням юридичної допомоги в кримінальній справі, судові витрати з оплати професійної правничої допомоги у цій справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 250 000 грн на відшкодування моральної шкоди; 103 260 грн на відшкодування сплачених сум у зв`язку з наданням юридичної допомоги в кримінальній справі; судових витрати з оплати професійної правничої допомоги у цій справі в розмірі 14 400 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в результаті вчинення органами досудового розслідування, прокуратури та суду незаконних дій ОСОБА_1 був незаконно засуджений за вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновленню репутації протягом більш ніж п`яти років. Врахувавши характер правопорушення та глибину моральних страждань, які позивач зазнав, принцип розумності та справедливості, визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 250 000 грн.

Також у ході досудового розслідування та судового розгляду в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012180070000017 щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, правову допомогу надавав адвокат Карпенко В. К. Документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у розмірі 103 260 грн оформлені у встановленому законом порядку, тому ці кошти теж підлягають відшкодуванню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, прокуратури Полтавської області, Пирятинського районного суду Полтавської області залишено без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 лютого 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 з 19 квітня 2013 року до 14 листопада 2017 року, тобто 54 місяці 26 днів незаконно перебував під слідством та судом, зазнав негативних наслідків, які продовжувалися для позивача після закриття кримінального провадження стосовно нього, а саме, необхідність відновлення немайнових втрат, тривалість такого відновлення, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, зниження престижу, репутації, йому був необхідний час та зусилля для відновлення попереднього стану, сама можливість такого відновлення у необхідному обсязі в повній мірі не могла бути реалізована, тому наявні підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди та сум, сплачених за надання йому юридичної допомоги в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Суд першої інстанції обгрунтовано визначив розмір морального відшкодування, врахувавши розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи і зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У вересні 2019 року Міністерство внутрішніх справ України та Пирятинський районний суд Полтавської області подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України та Пирятинського районного суду Полтавської області, витребувано цивільну справу № 742/2867/18-ц з Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Полтавської області на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 рокувизнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України.

У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України мотивована тим, що вважає оскаржувані судові рішення незаконними, необгрунтованими та прийнятими при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ні позовна заява, ні додані до неї докази, ні обставини, встановлені при розгляді справи, не доводять вину Міністерства внутрішніх справу України в спричиненні позивачу шкоди. В оскаржуваних рішеннях не зазначено та не встановлено причетність Міністерства внутрішніх справ України до спричинення ОСОБА_1 моральної та/або матеріальної шкоди.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 641 утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ. Новостворений центральний орган внутрішніх справ не є ані правонаступником міліції, ані структурним підрозділом Міністерства внутрішніх справ України.

У зв`язку з набранням 07 листопада 2015 чинності Законом України «Про Національну поліцію»функції щодо відкриття кримінальних проваджень та їх розслідування, а також процесуальне керівництво їх розслідування передано до органів Національної поліції.

Міністерства внутрішніх справ України та Національна поліція є окремими центральними органами виконавчої влади.

Отже, позивач заявив вимоги до Міністерства внутрішніх справ України, яке його прав і інтересів не порушувало та, відповідно, не може нести відповідальність перед ним.

Крім того, добровільна відмова позивача від безоплатного адвоката та укладення угоди на отримання платних послуг захисника не породжує обов`язку держави щодо відшкодування витрат позивача.

Касаційна скарга Пирятинського районного суду Полтавської області мотивована тим, що ні Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, ні Чернігівським апеляційним судом не надано належної оцінки доводам Пирятинського районного суду Полтавської області в частині відшкодування матеріальної шкоди, яка складається з витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката, а також щодо стягнення витрат з оплати професійної правничої допомоги у розмірі 14 400 грн.

В укладених між адвокатом Карпенком В. К. та клієнтом ОСОБА_1 договорах не визначений розмір гонорару адвоката, з чого він складається та порядок його внесення, а також не вказані засади обчислення гонорару.

При цьому судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку копіям актів виконаних робіт та квитанціям до прибуткового касового ордеру на суму 103 260 грн та документам на суму 14 400 грн.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках.

При визначенні розміру шкоди враховуються вимоги розумності га справедливості.

Однак вказані принципи при обчисленні розміру моральної шкоди ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції враховані не були, тому стягнутий розмір моральної шкоди 250 000 грн є надто завищеним.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Пирятинського районного суду Полтавської області, в яких зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Пирятинського районного суду Полтавської області задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні положення про відшкодування шкоди визначено у главі 82 ЦК України.

ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду (стаття 1166 ЦК України). У той же час, статтею 1173 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування.

Статтею 1174 ЦК України визначено особливості відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

У статті 1176 ЦК України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Вказаною статтею у частинах першій-другій передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Позивач, звертаючись з позовом до суду і обґрунтовуючи свої вимоги посилався, у тому числі і на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Судом установлено, що 19 квітня 2013 року старшим слідчим СУ УМВС України в Полтавській області Кашубою О. В. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012180070000017 було повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (а. с. 16-17, т. 1).

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/5028/13-к (провадження № 1-кс/554/1408/2013) задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави в розмірі 60 розмірів мінімальної заробітної плати, що дорівнює 68 820 грн, зобов`язано ОСОБА_1 протягом п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави внести грошові кошти на спеціальний рахунок та покладено наступні обов`язки: прибувати до слідчого СУ УМВС України в Полтавській області за першою вимогою, не відлучатися з місця мешкання без дозволу слідчого (а. с. 18-20, т. 1).

Згідноз копією листа старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області прокуратурою Полтавської області направлено до Пирятинського районного суду Полтавської області в порядку статті 291 КПК України обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні (а. с. 24-27, т. 1).

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 червня 2013 року у справі № 544/673/13-к (провадження № 1-кп/544/45/2013), призначено судовий розгляд у кримінальному провадженні (а. с. 29-31, т. 1).

30 грудня 2013 року Пирятинським районним судом Полтавської області у справі № 544/673/13-к (провадження № 1-кп/544/45/2013) ухвалено вирок, згідно з яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (у редакції закону, що діяв до 07 квітня 2013 року), призначено покарання шість років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки з конфіскацією всього належного йому майна (а.с.36-42, т.1).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 квітня 2014 року, вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 було скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (а. с. 43-49, т. 1).

Зазначену ухвалу скасовано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 01 липня 2014 року, а справу повернуто на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а. с. 51-53, т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2017 року, вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, і вичерпанням можливості їх отримати (а. с. 54-58, т. 1).

Постановою Верховного Суду від 17 травня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2017 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 5 статті 3 вказаного Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Згідно частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на час розгляду справи.

Розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи був установлений у розмірі 4 173,00 грн, що взято до уваги судами, та одночасно враховано інші негативні наслідки для позивача, що мали місце і після закриття кримінального провадження відносно нього. Отже, судами обгрунтовано визначено відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Таким чином, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, провадження № 14-298цс18, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, провадження № 14-4цс19, чим спростовуються доводи касаційної скарги Пирятинського районного суду Полтавської області у відповідній частині.

Судом установлено та не спростовано відповідачами, що ОСОБА_1 з 19 квітня 2013 року до 14 листопада 2017 року, тобто 54 місяці та 26 днів незаконно перебував під слідством та судом, зазнав негативних наслідків, які продовжувалися після закриття кримінального провадження стосовно нього, а саме, необхідність відновлення немайнових втрат, тривалість такого відновлення, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках, зниження престижу, репутації, йому був необхідний час та зусилля для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному обсязі в повній мірі не могла бути реалізована.

Отже, судами першої та апеляційної інстанції було правильно застосовано норми матеріального права та визначено суму відшкодування, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом. При цьому суди виходили з розміру мінімальної заробітної плати, що діяв на час розгляду справи.

Таким чином, суди з дотриманням вимог статей 89 263-264 382 ЦПК України, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання касаційної скарги Міністерства внутрішніх справ України на те, що протиправні дії Міністерства внутрішніх справ України під час перебування ОСОБА_1 під слідством не встановлено, тому відсутні правові підстави для відшкодування йому шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки положеннями статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Також судами попередніх інстанцій досліджено всі докази, подані на підтвердження витрат ОСОБА_1 на правову допомогу під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Доводи касаційної скарги Пирятинського районного суду Полтавської області щодо безпідставного стягнення на користь позивача витрат з оплати професійної правничої допомоги не заслуговують на увагу, оскільки були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, при дослідженні та встановленні цих обставин судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи, наведені у касаційних скаргах, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Пирятинського районного суду Полтавської областізалишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 лютого 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

І. А. Воробйова

Б. І. Гулько