Постанова

Іменем України

05 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 742/3382/18

провадження № 61-2107св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2019 року у складі судді Циганка М. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2020 року в складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є рідною сестрою померлого ОСОБА_4 і спадкоємцем другої черги за законом.

За життя брат був одружений на ОСОБА_2 , у цьому шлюбі мав сина ОСОБА_3 та у першому шлюбі - сина ОСОБА_4 . Попри наявність у померлого родини вона особисто протягом тривалого часу опікувалась братом, матеріально забезпечувала та надавала йому фізичну допомогу, оскільки через тяжку хворобу він перебував у безпорадному стані.

Зазначала, що відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України має право на спадкування разом з відповідачами - спадкоємцями першої черги за законом, проте вони не бажають добровільно змінити черговість одержання права на спадкування, допустивши її разом з ними до прийняття спадщини після смерті брата.

Просила надати їй як спадкоємцю другої черги за законом право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті брата, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2020 року, позов задоволено.

Надано ОСОБА_1 , спадкоємцю другої черги за законом, право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті брата, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу опікувалася рідним братом ОСОБА_5 , матеріально забезпечувала його, прибирала у приміщенні, готувала їжу, при цьому спадкодавець перебував у безпорадному стані через тяжку хворобу, а саме: страждаючи на алкогольну залежність, мав психічні та поведінкові розлади, з приводу чого перебував на обліку в медичних закладах, систематично в тяжкому стані в супроводі сестри доставлявся до спеціалізованих закладів для надання допомоги, неодноразово перебував у реанімаційному відділені з приводу зловживання алкоголем, тобто постійно потребував сторонньої допомоги, яку і надавала його рідна сестра.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу № 742/3382/18, призначено до судового розгляду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково визнали зловживання спадкодавцем спиртними напоями безпорадним станом та безпідставно застосували статтю 1259 ЦК України; суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 713/1528/16-ц, та роз`яснень, викладених пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у результаті чого дійшли безпідставного висновку, що спадкодавець через алкогольну залежність перебував у безпорадному стані. Також помилковими є висновки, що позивач опікувалася померлим та матеріального його забезпечувала, оскільки спадкодавець особисто отримував пенсію та мав заощадження в банку.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала, що судові рішення є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначала, що відповідач знала про тяжку форму хвороби свого чоловіка, проте переїхала проживати до своїх батьків та не брала ніякої участі в житті померлого, не надавала ні моральної, ні матеріальної допомоги. З показів свідка ОСОБА_6 , сусідки брата, відомо, що ОСОБА_2 фактично відмовлялась від надання такої допомоги. Лікування ОСОБА_5 проводилось як у медичних закладах, так і за його місцем проживання та місцем проживання матері, де брат тимчасово проживав, що підтверджується медичними документами.

У лютому 2020 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, а оскаржувані рішення залишити без змін. Указував, що через погіршення сімейних стосунків батько почав зловживати спиртними напоями, вживання алкоголю було постійним, до повної втрати над собою контролю. Вважає, що ОСОБА_1 має право на спадкування, оскільки надавала допомогу батьку.

У березні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, вважає заперечення, наведені у відзивах ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , необґрунтованими, у зв`язку з чим просить їх відхилити.

У березні 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та просив її задовольнити, оскільки вважає, що ОСОБА_1 не доглядала за батьком, оскільки він не був у безпорадному стані.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_7 , вони є рідними братом та сестрою, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

ОСОБА_5 мав двох синів: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

23 січня 2001 року ОСОБА_5 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу дружина взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_11 ».

Згідно з договором дарування квартири від 25 квітня 1997 року ОСОБА_5 мав у приватній власності однокімнатну квартиру загальною площею 28,5 кв. м на АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Прилуцької центральної міської лікарні від 16 серпня 2018 року за життя ОСОБА_5 вісім разів знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з діагнозом «Алкогольне сп`яніння», а саме: у 2015 році - 28 лютого, 16 червня, з 19 до 22 червня, 19 липня, з 21 до 22 жовтня; у 2016 році - з 27 до 28 лютого та з 21 до 22 квітня; та 03 листопада 2017 року.

У період з 21 липня до 13 серпня 2015 року та з 27 липня до 11 серпня 2017 року ОСОБА_5 лікувався у Комунальному лікувально-профілактичному закладі «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Стан відміни неускладнений» (F-10.30), що підтверджується довідкою цього закладу від 15 серпня 2018 року.

Згідно з довідкою Обласного комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцький наркологічний диспансер» від 22 серпня 2018 року ОСОБА_5 знаходився на диспансерному обліку в лікаря-нарколога з 12 червня 2015 року з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності». Був знятий з обліку у зв`язку зі смертю.

16 червня 2015 року був доставлений бригадою швидкої допомоги до приймального відділення Прилуцької центральної міської лікарні в стані алкогольного сп`яніння; 19 червня 2015 року на прийом до лікаря-нарколога доставлений рідною сестрою ОСОБА_12 «в запої більше двох тижнів», госпіталізований в реанімаційне відділення Прилуцької центральної міської лікарні; 22 червня 2015 був року на прийомі разом із сестрою після виписки з реанімаційного відділення Прилуцької центральної міської лікарні, призначено амбулаторний курс лікування від алкогольної залежності; 20 липня 2015 року на прийомі сестрі ОСОБА_12 видано направлення хворому на стаціонарне лікування в Чернігівську психоневрологічну лікарню (с. Халявин); 25 липня 2017 року на прийомі сестрі ОСОБА_12 видано направлення хворому на стаціонарне лікування в Чернігівську психоневрологічної лікарні (с. Халявин); 03 листопада 2017 року доставлений до приймального відділення Прилуцької центральної міської лікарні, лікар-нарколог призначив лікування.

Довідка Прилуцького міського центру первинної медико-санітарної допомоги від 27 серпня 2018 року підтверджує те, що у 2017 році ОСОБА_13 чотири рази звертався до центру за амбулаторною допомогою, зокрема: з 21 до 24 лютого 2017 року - амбулаторне лікування в умовах денного стаціонару з діагнозом «ІХС кардіосклероз атеросклеротичний. Хронічний панкреатит, стадія загострення»; з 17 до 21 липня 2017 року - амбулаторне лікування в умовах денного стаціонару з діагнозом «Хронічний панкреатит, стадія загострення. ІХС кардіосклероз атеросклеротичний»; з 12 до 14 вересня 2017 року - амбулаторне лікування в умовах денного стаціонару з діагнозом «Хронічний панкреатит, стадія загострення. ІХС кардіосклероз атеросклеротичний»; з 06 до 10 листопада 2017 року - амбулаторне лікування в умовах денного стаціонару з діагнозом «Хронічний панкреатит, стадія загострення. ІХС кардіосклероз атеросклеротичний». Виписки з амбулаторної карти видані сестрі ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

З копій накладних від 24 квітня 2018 року № 19 та від 25 квітня 2018 року № 3 відомо, що поховання ОСОБА_5 та поминальний обід організувала ОСОБА_1 за власні кошти.

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Прилуцького міського нотаріального округу Колодуб С. М. від 02 жовтня 2018 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 була заведена спадкова справа № 30-2018, спадщину прийняли спадкоємці ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Із матеріалів спадкової справи відомо, що в травні 2018 року із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулись його син ОСОБА_4 (заява від 08 травня 2018 року), рідна сестра ОСОБА_1 (заява від 11 травня 2018 року), син ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_2 (заяви від 14 травня 2018 року). Свідоцтва про право на спадщину за законом не видані.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційна скарга надійшла до суду 28 січня 2020 року, то за таких обставин розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (частина перша статті 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (частина друга статті 1259 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність таких юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 487/878/16-ц.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

У матеріалах справи немає доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані та потребував постійної сторонньої допомоги. Посилання позивача на наявність у ОСОБА_4 захворювань та придбання ліків і спеціальних продуктів для нього не підтверджують того факту, що він протягом тривалого часу перебував у безпорадному стані.

Отже, у цій справі немає однієї з п`яти необхідних обставин, визначених частиною 2 статті 1259 ЦК України, що дає право на одержання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а тому суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 не надала суду достатніх і належних доказів, які підтверджували б обґрунтованість заявлених позовних вимог, що є її процесуальним обов`язком (статті 12 81 ЦПК України); суди помилково визнали зловживання ОСОБА_4 алкоголем як безпорадний стан.

За таких обставин підстав для зміни черговості одержання права на спадкування немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкоємцями першої черги. Суд апеляційної інстанції недоліків суду першої інстанції не усунув та помилково залишив ухвалене судом першої інстанції рішення без змін.

Оскільки суди повно з`ясували всі обставини, що мають значення для справи, проте неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють зміну черговості одержання права на спадкування, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові про визнання за ОСОБА_1 права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 разом зі спадкоємцями першої черги.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням наведеної норми судові витрати за апеляційний та касаційний розгляд справи слід покласти на ОСОБА_1 і стягнути з неї на користь ОСОБА_2 1 057,30 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1 409,60 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141 400 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 січня 2020 року скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 057,30 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1 409,60 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун