Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 742/830/19

провадження № 61-15730св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Прилуцька міська рада Чернігівської області, Конкурсна комісія по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря Комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради Чернігівської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі - Прилуцька міська рада), Конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря Комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня» Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі - КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування рішення конкурсної комісії.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що у жовтні 2018 року закінчився строк дії її контракту на посаді головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня».

Розпорядженням Прилуцької міської ради від 03 грудня 2018 року № 359р затверджено склад конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття вакантної посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня».

Розпорядженням Прилуцької міської ради від 04 грудня 2018 року № 362р прийнято рішення про оголошення конкурсу на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», оголошено про здійснення прийому відповідних документів від кандидатів до 17 грудня 2018 року та проведення конкурсу у строк до 19 грудня 2018 року.

17 грудня 2018 року її та ОСОБА_2 допущено до участі у конкурсі на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня». При розкритті поданих документів від претендента ОСОБА_2 їй стало відомо, що даний претендент не відповідає встановленим комісією вимогам до претендентів, а саме, відсутній стаж роботи за фахом «Організація і управління охороною здоров`я не менше 5 років», незважаючи на це рішенням конкурсної комісії її було допущено до участі у конкурсі.

Посилаючись на наведене вважала, що проведення конкурсу відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просила: визнати протиправними дії Прилуцької міської ради щодо проведення конкурсу на зайняття вакантної посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня»; визнати протиправними та скасувати протокол № 2 від 18 грудня

2018 року та протокол № 3 від 19 грудня 2018 року засідання конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що конкурсною комісією не порушено порядок проведення конкурсу на заміщення вакантної посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», засідання комісії є правомочними, рішення приймалося шляхом відкритого поіменного голосування, а тому позивачка не довела порушення її прав.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року скасовано, провадження у справі закрито.

Роз`яснено позивачці, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, та її право на звернення до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що предметом спору є питання щодо дотримання органом місцевого самоврядування порядку та законності проведення конкурсу на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», а також рішення конкурсної комісії, яке є обов`язковим для органу місцевого самоврядування. У спірних відносинах наявний публічний інтерес відповідної територіальної громади, у спільній власності якої перебуває такий заклад охорони здоров`я. Такий публічний інтерес має вирішальне значення при вирішенні зазначеного спору, а подальші трудові відносини новопризначеного керівника комунального закладу охорони здоров`я мають другорядне значення, а отже зазначений спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 817/1678/18.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у якій він просив скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року та залишити в силі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд неповно урахував характер спірних правовідносин, зокрема не взяв до уваги, що згідно з розпорядженням міського голови м. Прилуки від 19 листопада 2018 року

№ 150-ос ОСОБА_1 призначено на посаду виконувача обов`язків головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» на період проведення конкурсу на цю посаду, який відбувся 19 грудня 2018 року, а отже на момент проведення конкурсу ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, що дає підстави для висновку, що між позивачем та відповідною конкурсною комісією виникли трудові відносини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 817/1678/18, на яку послався суд апеляційної інстанції мотивуючи оскаржуване судове рішення, зроблено висновок щодо розгляду такого спору за правилами адміністративного судочинства, за умови, що позивач на момент подання документів для участі у конкурсі не знаходився у трудових відносинах з відповідачем, а тому правовідносини у справі, яка переглядається, не можна вважати подібними тим, у яких викладено висновок Великою Палатою Верховного Суду.

Апеляційний суд також не урахував наявність ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року про закриття провадження у справі № 620/4302/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» про визнання дій протиправними та скасування рішення конкурсної комісії, яка набрала законної сили та, що відповідно до частини першої статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Прилуцької міської ради, у якому відповідач просив залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 без задоволення, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 грудня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно зі статутом КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», головний лікар призначається і звільняється з посади за розпорядженням міського голови за результатами проведення конкурсу.

Розпорядженням Прилуцької міської ради Чернігівської області від 03 грудня 2018 року за № 359р «Про затвердження складу конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря комунального лікувально-профілактичного закладу «Прилуцька центральна міська лікарня», на підставі пункту 20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я», протоколу засідання Громадської ради при виконавчому комітеті міської ради від 23 листопада 2018 року, витягу з протоколу загальних зборів трудового колективу КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» від 30 листопада 2018 року, затверджено склад конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня».

Розпорядженням Прилуцької міської ради Чернігівської області від 04 грудня 2018 року за №362 р «Про оголошення конкурсу на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», міський голова, керуючись пунктом 20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1094 «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я», розглянувши протокол конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» від 03 грудня 2018 року, визначено опублікувати оголошення про проведення конкурсного відбору на зайняття посади головного лікарня КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» на офіційному сайті міської ради.

Протоколом № 2 засідання конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» від 18 грудня 2018 року до участі у конкурсі допущено двох кандидатів: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та вирішено голові конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору після визначення переможця відбору подати міському голові пропозицію про затвердження його на посаду головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня». Члени комісії Шинкаренко Т. В. та Коваленко Т. М. висловили особливу думку, що ОСОБА_2 не може бути допущена до участі в конкурсі у зв`язку з невідповідністю встановленим комісією вимогам до претендентів (відсутня кваліфікаційна категорія за спеціалізацією «Організація і управління охороною здоров`я» та стаж роботи за вищевказаним фахом (стаж роботи 2 роки замість необхідних 5).

Протоколом № 3 засідання конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» від 19 грудня 2018 року заслухано пропозиції перспективного розвитку закладу охорони здоров`я кандидатів на посаду головного лікаря та вирішено надати міському голові інформацію щодо результатів роботи комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря, та рекомендовано призначити на посаду ОСОБА_2 .

Не погодившись з порядком та результатами конкурсного відбору у грудні

2018 року ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Прилуцької міської ради, конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня»про визнання дій протиправними та скасування рішення конкурсної комісії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого

2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року, провадження у справі

№ 620/4302/18 за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради, конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, закрито на підставі статті 238 КАС України, з посиланням на те, що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства за правилами ЦПК України, оскільки заявлений між сторонами спір за своєю суттю стосується трудових відносин, що не пов`язаний з прийняттям громадян на публічну службу та не має ознак публічної служби.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 124 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправними та скасування рішень конкурсної комісії з відбору керівника закладу охорони здоров'я - КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня», а також визнання протиправними дій Прилуцької міської ради щодо проведення такого.

Пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я визначений Порядком, вимоги якого поширюються на відбір кандидатур на посади керівників державних та комунальних закладів охорони здоров`я, крім закладів охорони здоров`я МВС, військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, утворених відповідно до законів.

Таким чином, питання призначення на посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а рішення комісії про призначення на посаду керівника комунального закладу охорони здоров`я є рішенням конкурсної комісії у розумінні пункту 9 частини першої статті 19 КАС.

Аналогічних висновків щодо юрисдикційності спору з оскарження рішень конкурсної комісії, на час дії КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто про підвідомчість таких спорів судам адміністративної юрисдикції на підставі пункту 9 частини першої статті 19 КАС України, дійшла Велика Палата Верховного Суду у справах № 808/4168/17 (провадження № 11-1533апп18), № 817/1678/18 (провадження № 11-281апп19), № 456/1165/18 (провадження № 11-653апп19).

Тобто з набранням чинності 15 грудня 2017 року Закону № 2147-VIII до КАС України внесено зміни, у тому числі й стосовно обсягу юрисдикції адміністративних судів. Зокрема, доповнено перелік публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, спорами щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб (пункт 9 частини першої статті 19 КАС України)

Зважаючи на наведене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що на час звернення ОСОБА_1 у порядку цивільного судочинства із зазначеним позовом спори щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб належали до компетенції адміністративних судів.

Разом з тим, як у позовній заяві, так і в касаційній скарзі, ОСОБА_1 зазначала, що зверталася з аналогічним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду, який 13 лютого 2019 року закрив провадження у справі № 620/4302/18 з посилаючись на те, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13 травня 2019 року погодився із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Оскільки адміністративний суд закрив провадження у справі № 620/4302/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради, конкурсної комісії по проведенню конкурсного відбору на зайняття посади головного лікаря КЛПЗ «Прилуцька центральна міська лікарня» про визнання дій протиправними та визнання протиправним та скасування рішення конкурсної комісії, тобто аналогічним, що і в цій справі, Верховний Суд вважає, що з огляду на вимоги частини другої статті 239 КАС України, заявник не зможе реалізувати своє право на доступ до суду за правилами адміністративного судочинства.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Зокрема, у рішенні від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. При цьому ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції(пункти 27, 28, 38-40 рішення). У рішенні від 01 грудня 2011 рокуу справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26 рішення). У рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08) ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122-125 рішення). У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18?24 рішення).

Ухвалення постанови Чернігівського апеляційного суду 23 вересня 2020 року про закриття провадження у справі з посиланням на те, що зазначений спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, за наявності ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року про закриття провадження у справі № 620/4302/18, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня

2019 року, поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права заявника на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

Наведене підтверджується ще і тим, що після закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі та її передачі за заявою ОСОБА_1 , у порядку частини четвертої статті 377 ЦПК України, для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи, Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 жовтня 2020 року відмовив у відкритті провадження у справі, посилаючись на те, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року провадження у справі

№ 620/4302/18 закрито.

З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис частини другої статті 239 КАС України, Верховний Суд вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами цивільного судочинства виключно і лише тому, що заявниці має бути забезпечено доступ до правосуддя, що включає і розгляд скарги по суті, навіть в іншому, ніж це передбачено законом судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду у порядку адміністративного судочинства виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 243/5078/17 (провадження № 14-393цс18), від 12 грудня 2018 року у cправі № 490/9823/16-ц (провадження № 14-509цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17 (провадження № 14-516цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17 (провадження № 14-658цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, такою, що відповідає завданням цивільного судочинства, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, постанова апеляційного суду - скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду судом, який ухвалить остаточне рішення по суті вирішення спору.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко