Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 750/2254/19

провадження № 61-16416св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Пінчук Іван Юрійович, Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Пінчука І. Ю., Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на майно.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між нею та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», укладено договір іпотеки, згідно з яким вона стала майновим поручителем її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , та нею була передала в іпотеку однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 лютого 2019 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк». Підставою для внесення відповідного запису до реєстру стало рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчука І. Ю. від 08 лютого 2019 року за № 45423963.

Вказувала на те, що АТ «Укрсоцбанк» порушило положення Закону України «Про іпотеку», не врахувавши, що наразі діє мораторій на стягнення майна громадян України відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, вищевказаними діями порушено права неповнолітньої дитини, яка зареєстрована та проживає разом з матір`ю у спірній квартирі, оскільки не отримано дозвіл на вчинення правочину від органу опіки та піклування.

При цьому державний реєстратор провів реєстрацію не за місцезнаходженням нерухомого майна, чим порушив вимоги законодавства про порядок реєстрації прав на нерухоме майно.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила скасувати рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчука І. Ю. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08 лютого 2019 року 08:50:32, та запис про проведену державну реєстрацію права власності № 30197490, дата час державної реєстрації - 05 лютого 2019 року 09:52:38 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати неправомірними дії державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчука І. Ю. щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08 лютого 2019 року 08:50:32 та внесення запису про проведену державну реєстрацію права власності № 30197490, дата час державної реєстрації - 05 лютого 2019 року 09:52:38 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2019 року у складі судді Карапути Л. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчука І. Ю. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45423963 від 08 лютого 2019 року 08:50:32 та запис про проведену державну реєстрацію права власності № 30197490, дата, час державної реєстрації - 05 лютого 2019 року 09:52:38 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами не укладався договір про добровільну передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю, і ОСОБА_1 як іпотекодавець не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю, а тому, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто у спосіб, визначений іпотечним договором, ненадання такого договору державному реєстратору та залишення ним без перевірки наявності чи відсутності факту виконання відповідних умов правочину, з яким закон пов`язує можливість переходу права власності, рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на спірну квартиру, власником якої залишався позивач, дійшов висновку про те, що прийняття державним реєстратором рішення про передачу спірної квартири у власність банку та державну реєстрацію права власності як такого, що виникає на підставі договору іпотеки, є протиправним.

Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року постановлено провести розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та зупинено апеляційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 205/578/14-ц.

Зупиняючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначальним у цій справі є те, чи є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, чи способом судового захисту, а питання про застосування положень статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду (справа № 205/578/14-ц), а тому дійшов висновку про необхідність зупинити апеляційне провадження у цій справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 205/578/14-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У серпні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду

Касаційна скарга АТ «Укрсоцбанк» мотивована тим, що апеляційний суд зупинив апеляційне провадження у справі необґрунтовано, не врахував, що у справі, яка є предметом перегляду, та у справі, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, різні правовідносини та суть спору. Крім того, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Грушицького А. І., справу призначено до судового розгляду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Луспеника Д. Д., Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 252 ЦПК України передбачено випадки, за яких суд має право зупинити провадження у справі.

За положеннями пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України та пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду до закінчення перегляду цієї справи у касаційному порядку.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрайдлендер проти Франції» від 27 червня 2000 року).

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування схожої (ідентичної) справи на розгляді у суді касаційної інстанції та припущення про те, що рішення у ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме об`єктивна неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Отже, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, визначених пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, суд повинен з`ясувати пов`язаність справи, яка розглядається судом касаційної інстанції, зі справою, що є предметом перегляду, та вказати, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У справі, яка переглядається, предметом спору є прийняте державним реєстратором рішення про передачу спірної квартири у власність АТ «Укрсоцбанк» та державну реєстрацію права власності як такого, що виникло на підставі договору іпотеки.

Апеляційний суд встановив, що визначальним у цій справі є таке: чи є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, чи способом судового захисту.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справу № 205/578/14-ц (провадження № 61-10184св18) за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2016 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що колегія суддів Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з тих підстав, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, та вважає, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо того, чи є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду, чи способом судового захисту.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року справу № 205/578/14-ц прийнято для розгляду.

Підставою для зупинення провадження у справі, яка переглядається, став факт розгляду Великою Палатою Верховного Суду іншої справи, у якій вирішується питання щодо застосування норм Закону України «Про іпотеку» у контексті кваліфікації виключно як позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки - надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки.

За змістом пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд має право за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Тлумачення пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України свідчить про те, що суд може зупинити провадження у справі лише у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку: а) палатою; б) об`єднаною палатою; в) Великою Палатою Верховного Суду. При цьому, така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Верховний Суд може прийняти постанову, у якій міститься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

Питання про зупинення провадження у справі вирішується судом у залежності від конкретних обставин справи.

Апеляційний суд, зупиняючи апеляційне провадження у справі, на виконання вимог статті 252 ЦПК України зазначив, до перегляду якої конкретної справи зупиняється провадження у цій справі, проаналізував предмети та підстави позовів та вказав, у чому полягає подібність спірних правовідносин у цих справах та можливий вплив результату розгляду подібної справи на розгляд справи, що переглядається.

Зупинивши апеляційне провадження у справі, яка переглядається, апеляційний суд сприяв єдності правозастосовчої практики.

Верховний Суд також враховує, те, що за результатами розгляду справи № 205/578/14-ц (провадження № 14-48цс19) Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову від 12 червня 2019 року, отже, станом на день постановлення ухвали про зупинення провадження у справі (01 серпня 2019 року) Великою Палатою Верховного Суду розгляд справи № 205/578/14-ц завершено, однак відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року оприлюднено 12 листопада 2019 року. Таким чином, апеляційному суду не був відомий результат розгляду справи № 205/578/14-ц станом на день постановлення оскарженої ухвали про зупинення провадження у справі.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець