ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 750/2501/19
адміністративне провадження № К/9901/21238/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 750/2501/19
за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про оскарження постанови про накладення штрафу,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду (суддя Тихоненко О. М.) від 25 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Шурко О. І., Василенко Я. М., Кузьменко В. В.) від 14 червня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просило:
- визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 18 лютого 2019 року у виконавчому провадженні № 57180197, якою на Управління накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що накладення штрафу за невиконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова є необґрунтованим, оскільки остання виконана позивачем в повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження, відповідно до встановлених зобов`язань. Крім того, вважає, що посадовими особами ГТУЮ у Чернігівській області перевищено службові повноваження, адже встановлювати спосіб виконання судового рішення, роз`яснювати його має право лише суд.
3. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2019 року справу № 750/2501/19 передано до Чернігівського окружного адміністративного суду, відповідно до вимог ст. 20 КАС України.
4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 23 липня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
6. Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; замінено позивача у справі Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та установлено строк для подання відзиву.
7. Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на 06 лютого 2020 року відзив на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2017 року у справі № 750/6663/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини допомоги на оздоровлення згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2017 року № 7-12/69, починаючи з 01 січня 2017 року.
10. На виконання зазначеної постанови суду, позивачем проведено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення, згідно з довідкою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2017 року № 7-12/69, починаючи з 01 січня 2017 року, що підтверджується відповідним розпорядженням, протоколом та банківськими відомостями.
11. Відповідно до поданої стягувачем заяви від 07 серпня 2018 року Чернігівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 01 серпня 2018 року, з урахуванням суддівської винагороди, зазначеної у довідці Апеляційного суду Чернігівської області від 01 серпня 2018 року №7-12/28, але без врахування 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2017 року у справі № 750/6663/17.
12. 10 вересня 2018 року головним державним виконавцем розглянуто заяву ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа № 750/6663/17, виданого 10 вересня 2017 року Деснянським районним судом м. Чернігова, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57180197.
13. Листом від 08 жовтня 2018 року за № 24135/14 Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України повідомило виконавчу службу про добровільне виконання судового рішення в повному обсязі. Вважає, що оскільки рішення суду не зобов`язує Управління включити у розмір суддівської винагороди стягувача суму 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення згідно довідки Апеляційного суду Чернігівської області, та спір про врахування в суддівську винагороду сум матеріальної допомоги після зміни грошового утримання суддям у 2018 році не досліджувався і не вирішувався судом, вимога виконавця є незаконною.
14. 18 лютого 2019 року стягувач звернувся до ГТУЮ у Чернігівській області із заявою, в якій просив прийняти всі заходи для виконання вищевказаної постанови Деснянського районного суду м. Чернігова, які передбачені законодавством.
15. 18 лютого 2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин в сумі 5100,00 грн.
16. Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу незаконною, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що у державного виконавця були підстави для прийняття постанови про накладення штрафу, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
18. Суди дійшли висновку, що зі змісту постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2017 року слідує, що судом вирішено спір про наявність правових підстав для включення до заробітної плати для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальної допомоги на оздоровлення. Відтак, постановою суду зобов`язано Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, у тому числі, включити до заробітної плати ОСОБА_1 для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці матеріальну допомогу на оздоровлення, при цьому, вказаною постановою врахування матеріальної допомоги у складі грошового утримання не постановлено в залежність від змін грошового утримання працюючих суддів, та вона не має кінцевого періоду дії. Припинення позивачем нарахування та виплати стягувачу довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення в даному випадку є протиправним.
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджуються з висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Зокрема, скаржник зазначив, що рішення суду у справі № 750/6663/17 органом пенсійного забезпечення виконано у повному обсязі, оскільки до 01 серпня 2018 року стягувачу виплачувався розмір щомісячного грошового утримання, розрахованого з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення. Оскільки, з 01 серпня 2018 року відбувся новий перерахунок призначеного утримання на підставі поданої ОСОБА_1 нової довідки про розмір суддівської винагороди, та з урахуванням змін у законодавстві та судової практики у спірних правовідносинах, пенсійним органом правомірно здійснено перерахунок довічного утримання без урахування судового рішення у справі № 750/6663/17.
21. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, посилається на висновки Верховного Суду, у подібних правовідносинах, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
22. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
24. У відповідності до пункту 1, підпункту 1 пункту 2 статті 17 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
25. Частиною 1 статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
26. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 1,16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII)
27. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону № 1404-VIII державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
28. Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
29. Статтею 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
30. Частиною 2 статті 49 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
31. Відповідно до частини 5 статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
32. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 44 цього Кодексу (частина 2 статті 51 КАС України).
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
33. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
34. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
35. Згідно частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
36. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
37. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
38. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.
39. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для висновку органом виконавчої служби про невиконання органом Пенсійного фонду постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2017 року є розмір виплати щомісячного довічного грошового утримання з 01 серпня 2018 року.
41. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, у серпні 2018 року ОСОБА_1 , було подано нову заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі наданої довідки від 01 серпня 2018 року № 7-12/28, а також довідки про розмір 1/12 частини допомоги на оздоровлення працюючих суддів, які не пройшли кваліфоцінювання № 7-37/57, видані Апеляційним судом Чернігівської області. Проте, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 01 серпня 2018 року № 7-12/28 не містила у складовій грошового забезпечення з якого обчислювався розмір щомісячного довічного грошового утримання суми матеріальної допомоги на оздоровлення.
42. Відтак, правовідносини врегульовані судовим рішенням № 750/6663/17 від 24 липня 2017 року, вичерпали свою дію, оскільки з серпня 2018 року, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 був здійснений з інших підстав, які не були предметом розгляду у справі № 750/6663/17.
43. Однак, вказані обставини залишилися по увагою відповідача, що призвело до прийняття передчасного висновку щодо невиконання судового рішення позивачем.
44. Проте, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінку зазначеним обставинам під час вирішення по суті цієї справи, оскільки заява ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі наданих довідок від 01 серпня 2018 року № 7-12/28 та № 7-37/57, видані Апеляційним судом Чернігівської області, створюють нові правовідносини щодо визначення розміру такого утримання.
45. Крім цього, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції, при розгляді справи щодо оскарження постанови про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2017 року, до участі в цій справі не було залучено ОСОБА_1 , за заявою якого відкрито відповідне виконавче провадження та на користь якого воно здійснюється.
46. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.
47. При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.
48. Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
49. На порушення наведених вище вимог процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції не залучено до участі у справі як третьої особи ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, стягувачем у якому є ОСОБА_1 , а тому, результат розгляду цієї справи та висновки суду безпосередньо вплине на права та інтереси ОСОБА_1 як учасника виконавчого провадження.
50. За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме ОСОБА_1 .
51. Отже, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси особи, яка не була залучена до участі в справі.
52. Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України.
53. Крім цього, Верховний Суд зазначає, що частиною 1 статті 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам, як адміністративним підсудні справи: 1) з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) деякі адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) деякі адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
54. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (частина друга статті 20 КАС України).
55. Відповідно до частини 5 статті 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
56. Згідно до часини 1 статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
57. Матеріалами справи підтверджується, що виконавчий лист, за яким відкрито виконавче провадження ОСОБА_1 , видано Деснянським районним судом м. Чернігова.
58. Колегія суддів дійшла висновку, що, з огляду на вимоги статті 287 КАС України та положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», ця справа підлягає розгляду судом, який видав виконавчий лист, тобто Деснянським районним судом м. Чернігова.
59. Пунктом 7 частини 3 статті 353 КАС України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу.
60. Отже, враховуючи вищенаведене Верховний Суд доходить висновку, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, оскільки судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначеною статтею 20 КАС України.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.
61. Згідно пункту 4 та пункту 7 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, та якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу.
62. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
63. З огляду на викладене, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, яка має вирішити питання про необхідність залучення ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи.
64. Окремо Суд звертає увагу на необхідність дотримання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, згідно яких, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
65. Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та ухвалити законне та обґрунтоване рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
66. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі № 750/2501/19 скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до Деснянського районного суду м. Чернігова.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов