Постанова
Іменем України
21 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 750/446/16-ц
провадження № 61-13233вно19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 лютого 2017 року, позов ОСОБА_2 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 липня 2001 року Чернігівським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Чернігівського обласного управління юстиції України, актовий запис № 847, розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 січня 2016 року та до досягнення дітьми повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 задоволено частково.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 лютого 2017 року змінено в частині визначення розміру аліментів на неповнолітніх дітей.
Викладено резолютивну частину рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2016 року у частині позовних вимог про визначення розміру аліментів на неповнолітніх дітей у наступній редакції:
«Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму до їх повноліття для дитини відповідного віку, на кожну дитину, починаючи з 18 січня 2016 року.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню».
В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 лютого 2017 року залишено без змін.
У липні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року з підстави наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Заява мотивована тим, що про прийняття судом касаційної інстанції постанови від 28 листопада 2018 року йому не було відомо, оскільки касаційну скаргу на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 лютого 2017 року було подано не ним особисто, а його представником ОСОБА_5 , яка не погодила з ним дії щодо касаційного оскарження вказаних вище судових рішень.
За таких обставин він, не будучи обізнаним про зміну судом касаційної інстанції суми аліментів, сплачував ОСОБА_2 кошти на утримання їхніх малолітніх дітей у розмірі, визначеному рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2017 року у справі № 750/12876/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, а саме: по 350 грн щомісячно.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито провадження за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами та витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Тобто, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених у пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, суд повинен враховувати не тільки ту обставину, що заявнику не було відомо про них, а й те, що такі обставини не могли бути йому відомі на час розгляду справи.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Звернувшись до Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилається на те, що йому не було відомо про подання касаційної скарги від його імені його представником ОСОБА_5 та про зміну судом касаційної інстанції розміру аліментів у цій справі. Фактично ОСОБА_2 ототожнює із нововиявленими обставинами перегляд справи у касаційному порядку та винесення судом касаційної інстанції постанови від 28 листопада 2018 року.
Однак, таке формулювання заявником підстав для звернення суду у порядку статті 423 ЦПК України суперечить законодавчому визначенню та тлумаченню поняття «нововиявлені обставини», яке полягає у тому, що це повинні бути саме істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а не власне касаційний перегляд судових рішень як складова частина провадження у справі.
Зазначені заявником обставини стосуються безпосередньо розгляду цивільної справи, одним з учасників якої є ОСОБА_1 , та реалізації його процесуальних прав і обов`язків, що не може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами у розумінні статті 423 ЦПК України.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що заява
ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, оскільки наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
З огляду на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, а тому у задоволенні цієї заяви необхідно відмовити та залишити відповідне судове рішення в силі.
Керуючись статтями 423 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року за нововиявленими обставинами відмовити.
Постанову Верховного Суду від 28 листопада 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк