№ 750/8628/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

24лютого 2022 року

м. Київ

справа № 750/8628/18

провадження № 61-18484св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та поділ майна подружжя.

Позов мотивований тим, що із 31 травня 2014 року по 02 листопада 2018 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання сторони придбали таке майно: холодильник Samsung вартістю 14 799,00 грн, телевізор LED LG 49LB620V вартістю 8 900,00 грн, мікрохвильову піч Samsung MW3100H з біокерамичним покриттям вартістю 4 399,00 грн, монітор Asus вартістю 5 499,80 грн, системний блок вартістю 3 000,00 грн, карту оперативної пам`яті Kingston вартістю 1 142,00 грн, карту оперативної пам`яті Kingston вартістю 1 200,00 грн, синтезатор Bravis KB-2069 вартістю 1 999,90 грн, пральну машину LG F1096ND вартістю 19 399,00 грн, пилосос Samsung вартістю 2 835,00 грн, акустичну гітару вартістю 1 200,00 грн, ноутбук Lenovo вартістю 5 069,00 грн, швейну машину вартістю 330,00 грн.

Після припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 забрала зазначені речі побутового вжитку, які були придбані у період шлюбу за спільні кошти, та вивезла їх з орендованої квартири. Він позбавлений можливості користуватися спільним майном.

ОСОБА_1 просив суд поділити спільне майно подружжя, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, шляхом залишення його у користуванні ОСОБА_2 та стягнути із ОСОБА_2 на його користь 1/2 частини загальної вартості майна, що становить 34 886,35 грн (а. с. 6, т. 1).

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила:

- визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , грошові кошти в сумі 7 378,00 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 24 травня 2018 року становило 192 565,80 грн, які станом на 11 травня 2018 року знаходилися на рахунках у приватному акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), які відкриті на ім`я ОСОБА_1 , а саме: р/р НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 (долари США), р/р НОМЕР_4 , грошові кошти в сумі 5 600,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року становило 146 160,00 грн, які станом на 11 травня 2018 року знаходилися на рахунках в акціонерному товаристві «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»), що належить ОСОБА_1 , а саме: р/р НОМЕР_5 (долари США), об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти у розмірі 1/2 частини суми 3 689,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року становить 96 282,90 грн, які станом на 11 травня 2018 року знаходилися на рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк», які відкриті на ім`я ОСОБА_1 , а саме: р/р НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 (долари США), р/р НОМЕР_4 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 3 689,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року становить 96 282,90 грн, що становить 1/2 частину грошових коштів, які знаходилися на рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк», які відкриті на ім`я ОСОБА_1 , а саме: р/р НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 (долари США), р/р НОМЕР_4 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти у розмірі 1/2 частини суми 2 800,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року становить 73 080,00 грн, які станом на 11 травня 2018 року знаходилися на рахунках в АТ «УкрСиббанк», що належить ОСОБА_1 , а саме: р/р НОМЕР_5 (долари США). Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 2 800,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року становило 73 080,00 грн, що складає 1/2 частину грошових коштів, які знаходилися на рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк», які відкриті на ім`я ОСОБА_1 , а саме: р/р НОМЕР_2 , р/р НОМЕР_3 (долари США), р/р НОМЕР_4 ;

- поділити спільне майно подружжя - легковий автомобіль марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити його в користуванні відповідача та стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість 1/2 частки автомобіля у розмірі 62 475,00 грн (а. с. 72, 73, т. 1).

Зустрічний позов мотивований тим, що спірний транспортний засіб придбаний під час перебування сторін у шлюбі, зареєстрований на ОСОБА_1 та перебуває у його користуванні.

Крім того, подружжя мало заощадження, які знаходилися у банківських установах, відкритих на ім`я ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що у період із 11 по 14 травня 2018 року ОСОБА_1 без її згоди зняв частину грошових коштів та використав їх не в інтересах сім`ї, у добровільному порядку питання розподілу автомобіля сторони не вирішили, ОСОБА_2 просила суд задовольнити її позовні вимоги.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2019 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грошові кошти, які були розміщені ОСОБА_1 та знаходилися на банківських рахунках, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» (рахунок № НОМЕР_2 ) у сумі 7 378,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року становило 192 418,24 грн, та в АТ «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_5 ) у сумі 5 563,33 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 червня 2018 року становило 145 202,91 грн, всього на суму 337 621,15 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частки у спільному майні (грошових коштах), що складає 168 810,57 грн. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки автомобіля ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_6 , вартістю 105 361,26 грн. У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку автомобіля ЗАЗ SENS, 2014 року випуску, бежевого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № кузова НОМЕР_6 , вартістю 105 361,26 грн. У задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 154-161, т. 2).

Вирішуючи первісний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що перелічені в позовній заяві предмети побутової техніки не можуть бути включені до переліку майна, яке підлягає поділу між сторонами, оскільки позивач не надав доказів, що вказане майно придбавалося подружжям у власність, існує в натурі на момент судового розгляду і перебуває на час поділу у користуванні або володінні ОСОБА_2 , яка заперечувала наявність спірних предметів побуту та їх вартість.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність залишення спірного транспортного засобу у спільній частковій власності сторін, зазначивши, що ОСОБА_1 не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Здійснюючи поділ грошових коштів, які знаходилися на валютних рахунках ОСОБА_3 у ПАТ КБ «ПриватБанк» та АТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції встановив, що вказані грошові кошти є доходом відповідача, отриманим ним у період перебування у шлюбі, а тому відповідно до вимог статей 60 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу у рівних частках.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2019 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 та в частині зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та стягнення грошових коштів скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість частки у праві спільної власності на майно подружжя в сумі 8 199, 85 грн. У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю та стягнення грошових коштів відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 233-245, т. 2).

Частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що позивач надав письмові докази, які підтверджують факт придбання сторонами під час перебування у шлюбі телевізора LED LG 49LB620V, монітора Asus, синтезатора Bravis KB-2069, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 70 СК України, для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості вказаного майна в сумі 8 199,85 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя грошових коштів та їх поділ, апеляційний суд виходив з того, що відносини між сторонами припинені з 06 березня 2018 року, а тому сума коштів (7 511,18 доларів США та 5 563,33 доларів США), яка зарахована на карткові рахунки відповідача після вказаної дати є його особистою приватною власністю та поділу не підлягає.

Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна залишено без змін. Постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на грошові кошти, які були розміщені ОСОБА_1 , та знаходилися на банківських рахунках, скасовано, справу передано уцій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а. с. 67-72, т. 2).

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішення позовної вимоги про поділ спірних грошових коштів, які знаходилися на рахунках у банках, не дослідив належним чином усіх наявних доказів, зокрема, укладеного ОСОБА_2 договору оренди квартири від 12 травня 2018 року, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про припинення фактичних шлюбних відносин між стронами з 06 березня 2018 року.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2019 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності сторін на грошові кошти, які були розміщені ОСОБА_1 та знаходилися на банківському рахунку, відкритому в АТ «УкрСиббанк» (рахунок № НОМЕР_5 ) у сумі 5 563,33 доларів США, що за курсом НБУ станом на 01 червня 2018 року становило 145 202,91 грн, скасовано та відмовлено у задоволенні цієї позовної вимоги. Зменшено суму грошової компенсації за частку у спільному майні (грошові кошти), яка стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 168 810,57 грн до 96 282,90 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинені з 12 травня 2018 року, а тому кошти в сумі 5 563,33 доларів США, які зараховані 01 червня 2018 року на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ «УкрСиббанк», є його особистою приватною власністю та поділу не підлягають. Грошові кошти на валютному рахунку у ПАТ КБ «ПриватБанк» у загальній сумі 7 511,18 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 197 324,37 грн, набуті сторонами у період шлюбу, коли фактичні шлюбні відносини ще не були припиненні, та зняті позивачем, а тому такігрошові кошти є спільною сумісною власністю сторін та відповідач має право на отримання грошової компенсації у розмірі 1/2 частини грошових коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на грошові кошти та визначення суми грошової компенсації за частку у спільному майні (грошові кошти), яка стягнута з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 96 282,90 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що сторони у справі фактично припинили шлюбні відносини до 12 травня 2018 рок. Ні судами попередніх інстанцій, ні відповідачем на наведено жодних доказів, які б свідчили про введення подружжям спільного господарства після від`їзду позивача за кордон 06 березня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обрав правову підставу та предмет позову, не врахувавши, що ОСОБА_2 у зустрічному позові просила визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових коштів, які станом на 11 травня 2018 року знаходилися на рахунках, що належать ОСОБА_1 , проте такі кошти були зняті до 11 травня 2018 року.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення не врахував висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, у яких зазначено про те, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обрати правову підставу та предмет позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У січні 2022 року справу № 750/8628/18 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

В ухвалі Верховного Суду від 16 грудня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Постанова суду апеляційної інстанції переглядається у касаційному порядку у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення із позивача на користь відповідача грошової компенсації у розмірі 96 282,90 грн.

Доводи інших учасників справи

Від іншого учасника справи не надходив відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що із 31 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2018 року розірваний (а. с. 12, т. 1).

На підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 22 червня 2015 року № 214122-Y03113 ОСОБА_1 придбав транспортний засіб марки ЗАЗ SENS, 2014 року випуску (а. с. 80-83, т. 1). Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 власником вказаного автомобіля є ОСОБА_1 (а. с. 86, т. 1).

Із виписки по валютному рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк», встановлено, що 28 березня, 04 квітня та 30 квітня 2018 року зняті кошти на загальну суму 7 511,18 доларів США (а. с. 91-93, т. 1).

З виписки по картковим рахункам ОСОБА_1 у АТ «УкрСиббанк» встановлено, що 01 червня 2018 року з карткового рахунку знятті коштів у сумі 5 563,33 доларів США (а. с. 6-14, т. 2).

12 травня 2018 року ОСОБА_2 уклала із ОСОБА_4 договір найма (оренди) нерухомого майна, предметом якого є тимчасова оренда на відплатній основі квартири на АДРЕСА_1 (а. с.169, т. 1) та 12 травня 2018 року підписали акт прийому-передачі житлового приміщення (а. с.170, т.1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно зі статтями 69 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Розглядаючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом, ОСОБА_2 просила, зокрема, стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти у сумі 3 689,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 24 травня 2018 року становить 96 282,90 грн, що складають 1/2 частину грошових коштів, які знаходилися на рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк», відкритих на ім`я ОСОБА_1 .

Врахувавши встановлені у справі обставини, а саме: факт перебування позивача у період з 06 березня 2018 року по 11 травня 2018 року за кордоном, виявлення ним наміру розірвати шлюб з відповідачем, переїзд останньої на початку травня 2018 року в орендовану квартиру, а також взявши до уваги письмові пояснення сторін, зазначені ними у позовних заявах, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторони почали проживати окремо у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин саме з 12 травня 2018 року.

Судами встановлено, що на валютний рахунок ОСОБА_1 , відкритого в ПАТ КБ «ПриватБанк», 28 березня 2018 року було зараховано та у той же день знято 3 597,70 доларів США, що за курсом НБУ становить 94 652,70 грн, 04 квітня 2018 року зараховано та в той же день знято 183,03 доларів США, що за курсом НБУ становить 4 819,18 грн, 30 квітня 2018 року зараховано та у той же день знято 3 730,48 доларів США, що за курсом НБУ становить 97 850,49 грн, що підтверджується випискою по валютному рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 91-93, т. 1).

Враховуючи те, що грошові кошти у загальній сумі 7 511,18 доларів США, що за курсом НБУ становить 197 324,37 грн, набуті сторонами у період шлюбу, коли фактичні шлюбні відносини ще не були припиненні, та зняті позивачем, останнім не надано належних доказів на підтвердження того, що вказані кошти є його особистою власністю, суд апеляційної інстанції дійшов правильноговисновку про те, що зазначені грошові кошти є спільною сумісною власністю сторін та відповідач має право на отримання грошової компенсації у розмірі 1/2 частини грошових коштів.

Вказана справа вже була предметом касаційного перегляду та судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 червня 2021 року.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обрав правову підставу та предмет позову є безпідставними, оскільки зі змісту постанови апеляційного суду встановлено, що суд розглянув справу у межах заявлених сторонами вимог. Сам лише факт того, що ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових коштів, які станом на 11 травня 2018 року знаходилися на рахунках, що належать ОСОБА_1 , проте такі кошти були зняті до 11 травня 2018 року, носить суто формальний характер та не має правового значення для правильного вирішення спору, оскільки у цій справі суду необхідно було встановити, чи спірні кошти набуті та списанні позивачем у період фактичних шлюбних відносин чи після їх припинення.

Із наведених підстав необґрунтованими також є доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішення не врахував висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, у яких зазначено про те, що суд не може вийшти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обрати правову підставу та предмет позову, оскільки судом апеляційної інстанції таких висновків не порушено.

Доводи касаційної скарги про те, що сторони фактично припинили шлюбні відносини до 12 травня 2018 року, а тому спірні грошові кошти у розмірі 197 324,37 грн є особистою приватною власністю позивача, по своїй суті зводяться до необхідності здійснювати переоцінку доказів у справі та встановлювати обставини справи, які не були встановлені судами, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішені, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що ухвалене у справі судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 05 лютого 2019 року у нескасованій та незмінній частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук