Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 750/8861/17

провадження № 61-36351св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

представник публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» - Покровська Ольга Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, у складі судді

Карапута Л. В., від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К., від 11 квітня 2018 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі -

ПАТ «Українська інноваційна компанія») про розірвання трудового договору та стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з лютого 1994 року він перебуває у трудових відносинах з акціонерним товариством «Укрінбанк», який в подальшому змінив назву на ПАТ «Українська інноваційна компанія».

У зв`язку з процедурою ліквідації банку його було звільнено з займаної посади з 15 квітня 2016 року у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням чисельності та штату працівників ПАТ «Укрінбанк» відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України. З 18 квітня 2016 року його було прийнято на посаду директора Чернігівського центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» за строковим трудовим договором. Факт його перебування в трудових відносинах з ПАТ «Укрінбанк» встановлений рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року. Вказував, що судовим рішенням було встановлено, що з 18 квітня 2016 року його було прийнято на посаду директора Чернігівського центрального відділення

ПАТ «Укрінбанк», а з 01 липня 2016 року переведено на посаду завідувача господарством відділу експлуатації та ремонту основних засобів регіональної мережі управління справами департаменту ліквідаційних процедур ПАТ «Укрінбанк» з місцем роботи у м. Чернігові. Строк трудового договору в наказах не обумовлений. Зазначав, що впродовж тривалого часу виплата роботодавцем заробітної плати в добровільному порядку не здійснюється, а трудові відносини не припиняються, тому 17 серпня

2017 року він подав заяву про звільнення, але станом на день розгляду справи в суді відповідач ігнорує його вимоги.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд зобов`язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» звільнити його з посади завідувача господарством відділу експлуатації та ремонту основних засобів регіональної мережі управління справами департаменту ліквідаційних процедур ПАТ «Укрінбанк» з 22 січня 2018 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України; зобов`язати відповідача нарахувати середню заробітну плату за період з 21 квітня 2017 року по дату звільнення 22 січня 2018 року (включно) з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки з 18 квітня 2016 року по 22 січня 2018 року та вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку в загальному розмірі 188 226,79 грн; зобов`язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» нарахувати та сплатити єдиний внесок до Пенсійного фонду України на суму нарахованої заробітної плати за період роботи з 13 липня 2016 року по дату звільнення 22 січня 2018 року, надавши до Пенсійного фонду України інформацію про страховий стаж; зобов`язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» нарахувати та сплатити податки на заробітну плату (податок на доходи фізичних осіб, військовий збір) до бюджету за період роботи

з 18 квітня 2016 року по дату звільнення 22 січня 2018 року (включно); зобов`язати ПАТ «Українська інноваційна компанія» зробити запис у трудовій книжці про дату звільнення 22 січня 2018 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано

ПАТ «Українська інноваційна компанія» звільнити ОСОБА_1 з посади завідувача господарством відділу експлуатації та ремонту основних засобів регіональної мережі управління справами департаменту ліквідаційних процедур ПАТ «Укрінбанк» з місцем роботи у м. Чернігові з 01 вересня

2017 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки. Стягнуто з

ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 21 квітня 2017 року

по 01 вересня 2017 року включно в сумі 117 055,44 грн, без врахування податків та обов`язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 вересня 2017 року по 06 лютого 2018 року включно в сумі 73 326,60 грн, без врахування податків та обов`язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони перебувають у трудових відносинах, відповідач не виконує законодавство про працю, позивач подав заяву про звільнення з 01 вересня 2017 року, а тому

ПАТ «Українська інноваційна компанія» має звільнити ОСОБА_1 з посади завідувача господарством відділу експлуатації та ремонту основних засобів регіональної мережі управління справами департаменту ліквідаційних процедур ПАТ «Укрінбанк» з місцем роботи м. Чернігів з 01 вересня

2017 року на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки. Ураховуючи те, що відповідачем не оспорювався наданий позивачем розрахунок невиплаченої заробітної плати, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що посадовий оклад ОСОБА_1 становить 12 900 грн, а з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі за період з 21 квітня

2017 року по 01 вересня 2017 року в сумі 60 426,55 грн, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 18 квітня 2016 року

по 01 вересня 2017 року (41 день) в сумі 17 928,89 грн, вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 38 700 грн, середній заробіток за період з 02 вересня 2017 року по 06 лютого 2018 року в сумі 73 326,60 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська інноваційна компанія» задоволено частково. Рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір заборгованості по заробітній платі, середньому заробітку, вихідній допомозі, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, яка підлягає стягненню з ПАТ «Українська інноваційна компанія» на користь ОСОБА_2 до 132 161,95 грн, без врахування податків та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що розрахунок заборгованості по заробітній платі, середньому заробітку, вихідній допомозі та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки слід проводити, виходячи з посадового окладу у розмірі 10 тис. грн. Загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає зменшенню до 132 161,95 грн. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що перебування позивача у трудових правовідносинах з ПАТ «Українська інноваційна компанія» встановлено рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року, наказами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» від 12 квітня 2016 року № 105-к та від 21 червня 2016 року № 223-к, які є чинними, а також інформацією про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є набувачем прав і обов`язків ПАТ «Укрінбанк».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ПАТ «Українська інноваційна компанія» просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій були порушені норми матеріального права щодо правонаступництва, в результаті чого суди безпідставно дійшли висновку про стягнення коштів саме з ПАТ «Українська інноваційна компанія» та не взяли до уваги висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 910/7828/17, відповідно до яких ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк» і тому не має відповідати за боргами банку. На думку заявника, невиплата заробітної плати позивачу під час його роботи у банку є виключно протиправною поведінкою з боку Фонду гарантування вкладів. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу ПАТ «Українська інноваційна компанія» без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами у цій та інших справах

ОСОБА_1 з 09 лютого 1994 року працював на посаді директора Чернігівської філії АТ «Укрінбанк», а з липня 2012 року на посаді директора Чернігівського відділення ПАТ «Укрінбанк».

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» від 11 квітня 2016 року № 69-к позивача було звільнено з посади 15 квітня 2016 року на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» від 12 квітня 2016 року № 105-к ОСОБА_1 прийнято на посаду директора Чернігівського центрального відділення

з 18 квітня 2016 року за строковим трудовим договором з оплатою праці відповідно до штатного розпису. Посадовий оклад директора Чернігівського центрального відділення становив 12 900 грн.

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» від 21 червня 2016 року № 223-к позивача

з 01 липня 2016 року переведено на посаду завідувача господарством відділу експлуатації та ремонту основних засобів регіональної мережі управління справами департаменту ліквідаційних процедур, з робочим місцем у м. Чернігові з посадовим окладом відповідно до штатного розпису за строковим трудовим договором. Посадовий оклад завідувача господарством відділу експлуатації та ремонту основних засобів регіональної мережі управління справами департаменту ліквідаційних процедур становив 10 тис. грн.

З 13 липня 2016 року заробітна плата позивачу не виплачувалась.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року у справі № 750/11156/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ПАТ «Українська інноваційна компанія»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 13 липня 2016 року

по 20 квітня 2017 року в сумі 133 753,15 грн. Вказаним судовим рішенням встановлено факт трудових відносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк».

17 серпня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України, внесення відповідного запису до трудової книжки та проведення остаточного розрахунку.

ПАТ ««Українська інноваційна компанія»» листом від 07 вересня 2017 року у відповідь на заяву позивача від 17 серпня 2017 року повідомило лише про касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Чернігівської області

від 26 липня 2017 року.

Після 20 квітня 2017 року заробітна плата позивачу не виплачувалась.

01 жовтня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнята постанова № 659/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії проблемних», якою віднесено ПАТ «Укрінбанк» до категорії проблемних банків. Ця постанова Національного банку України не оскаржена та не скасована на момент розгляду цієї справи. Отже, ПАТ «Укрінбанк» відповідно до постанови Національного банку зберігав статус проблемного.

Постановою НБУ про неплатоспроможність банку 24 грудня 2015 року ПАТ «Український інноваційний банк» було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з рішення Фонду про тимчасову адміністрацію в цьому банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року (включно) та призначено Уповноважену особу Фонду для здійснення цих повноважень.

Акціонером ПАТ «Укрінбанк» було оскаржено до суду постанову Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року

№ 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року у справі № 826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення ПАТ «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних», визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року

№ 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Зобов`язано Національний банк України надати термін у 95 днів для відновлення платоспроможності ПАТ «Укрінбанк».

Проте постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року у справі № 826/1162/16 заяву Національного банку України про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

22 березня 2016 року відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі відповідного звернення Фонду Правлінням Національного банку України винесена постанова про відкликання ліцензії та ліквідацію банку № 180. Цього ж дня виконавчою дирекцією Фонду прийняте рішення Фонду про ліквідацію банку, згідно з яким розпочата процедура ліквідації ПАТ «Укрінбанк», призначена Уповноважена особа Фонду та делеговані всі повноваження ліквідатора цього банку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі № 826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, визнано протиправною та скасовано постанову правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Укрінбанк»» з моменту її прийняття, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 березня 2016 року № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття. Зобов`язано Національний банк України вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування

ПАТ «Укрінбанк» як банківської установи в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22 березня 2016 року № 180.

Згідно з ухвалою Верховного Суду України від 23 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/5325/16 за заявою Національного банку України про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 23 листопада

2016 року.

13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ «Укрінбанк»було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком», змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено «діяльність комерційних банків», КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947). Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ «Укрінком» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком», яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрінбанк».

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ «Українська інноваційна компанія», реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396). Відповідно до

пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня

2017 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з

ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ «Укрінком» та ПАТ «Український інноваційний банк».

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (частина перша статті 115 КЗпП України).

Частиною першою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов`язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю (пункт 9 частини другої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку

Згідно з пунктами 5, 8 частини першої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Законом України «Про акціонерні товариства» визначено порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов`язки акціонерів.

Відповідно до частини шостої статті 1 Закону України «Про акціонерні товариства» особливості правового статусу, створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, що провадять діяльність на ринках фінансових послуг, визначаються законами, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності. У разі суперечності норм цього Закону з нормами законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, норми законів, що регулюють порядок надання фінансових послуг та здійснення банківської діяльності, мають перевагу.

Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначено Законом України «Про банки і банківську діяльність» (стаття 1 цього Закону).

У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків (абзац четвертий); банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (абзац восьмий); державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків (абзац чотирнадцятий).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Частинами першою, шостою статті 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України «Про Національний банк України», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку. Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша, сьома статті 104 ЦК України).

У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам; ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з частинами першою, другою статті 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

Статтею 27 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку. У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається. Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку. Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності. Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

Відповідно до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.

Згідно зі статтею 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати Національний банк України про: 1) звільнення керівника (керівників) банку та про кандидатуру на призначення на цю посаду; 2) зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку та його відокремлених підрозділів; 3) втрати на суму, що перевищує 15 відсотків капіталу банку; 4) падіння рівня капіталу банку нижче рівня регулятивного капіталу; 5) наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; 6) припинення банківської діяльності; 7) повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення керівнику банку, фізичній особі - власнику істотної участі або представнику юридичної особи - власнику істотної участі. Національний банк України має право визначити перелік іншої інформації, що є важливою для цілей банківського нагляду, про яку банк та власник істотної участі зобов`язані інформувати Національний банк України (стаття 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням. Слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Частинами четвертою, шостою-восьмою статті 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України. Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою правління Національний банк України від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року

за № 1203/19941 (далі - Положення про ліцензування банків). Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов`язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов`язань банку з попереднім найменуванням.

Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про Національний банк України»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. З цією метою Фонд і Національний банк України укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня «спеціаліст») та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом (частини четверта та п`ята статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19) викладено наступні правові висновки.

Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закону України «Про банки і банківську діяльність». До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону України «Про акціонерні товариства»), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та

від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не утворилась.

Власники ПАТ «Укрінбанк», приймаючи рішення про відмову від банківської діяльності, висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не дотримались існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», погодження якої з боку Національного банку України неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного.

Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з Національним банком України. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону України «Про банки і банківську діяльність», також передбачено інформування та погодження з Національним банком України змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін Національним банком України.

Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та

від 28 березня 2017 року не погоджувався Національним банком України, попри те, що таке погодження є обов`язковим.

З урахуванням частини шостої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частини третьої статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку ані за ініціативою Національного банку України, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.

Незалежно від того чи введена процедура ліквідації банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з Національним банком України відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності постанови правління Національного банку України про неплатоспроможність банку, рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, постанови правління Національного банку України про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо ліквідації банку.

Правочину між ПАТ «Укрінбанк» та ПАТ «Укрінком» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулося, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Укрінбанк» на ПАТ «Укрінком» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не доведено.

Стаття 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» дійсно передбачає, що слово «банк» може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована Національним банком України як банк та має банківську ліцензію. Законом не передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку, але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.

За змістом положень банківського законодавства, зокрема статей 5, 74, 79 Закону України «Про банки і банківську діяльність» недоліки в процедурах щодо виведення банку з ринку можуть усуватися як незаконні та такі, що можуть порушувати права банку. Але самі по собі такі недоліки не можуть бути підставою для скасування загальної процедури виведення банку з ринку, поновлення його банківської ліцензії за наявності статусу проблемного (напр., частина десята статті 40, частина шоста статті 41, частина дванадцята статті 42 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). Відповідне не спростовується зазначеною прогалиною у правовому регулюванні питання відкликання банківської ліцензії.

Скасування судом процедури виведення банку з ринку лише на підставі порушень порядку реалізації цієї процедури без спростування підстав, передбачених банківським законодавством для її ініціювання та реалізації, призводить до перебирання на себе судом функцій Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як спеціальних органів, наділених банківським законодавством відповідними притаманними лише їм повноваженнями. Реалізація судом своїх повноважень у зазначений спосіб не відповідає вимогам статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, статті 53 Закону України «Про Національний банк України», статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Суд має лише усувати порушення в зазначеній процедурі, забезпечуючи законний захист прав зацікавлених сторін цієї процедури.

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви та «банківської діяльності» з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з Національним банком України не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом Національного банку України та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Укрінбанк» до ПАТ «Укрінком» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.

Стосовно належного суб`єкта, уповноваженого представляти банк у спірних правовідносинах, колегія судів зазначає, що після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до положень пункту 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Управління банком Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у такому разі припиняється лише після прийняття Національним банком України рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд Національного банку України.

Враховуючи, що ПАТ «Укрінбанк» не було припинено чи реорганізовано у встановленому законом порядку в ПАТ «Укрінком» (зміни назви на ПАТ «Укрінком», а в подальшому на ПАТ «Українська інноваційна компанія», зміни місцезнаходження товариства та виключення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів), висновок судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства й правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 10 грудня 2019 року по справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19).

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ «Українська інноваційна компанія» прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ «Укрінбанк», в якій працював позивач.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Отже, зазначені обставини спростовують доводи позивача про наявність у нього на час звернення з позовом до суду правових підстав для задоволення позовних вимог до ПАТ «Українська інноваційна компанія». Вимоги до ПАТ «Укрінбанк», в якому працював позивач, чи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позивачем не заявлялись.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 686/2676/17, провадження № 61-19954св18.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ПАТ «Українська інноваційна компанія» є помилковими.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено норми процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 400 402 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 11 квітня 2018 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у позові до публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про розірвання трудового договору та стягнення заробітної плати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович