Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 750/990/21

провадження № 61-7117св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2022 року у складі судді Маринченко О. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В.,

Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заявника

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну стягувача у справі.

Заяву мотивовано тим, що заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2021 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 149 531, 09 грн на відшкодування такої шкоди, а також 1 495, 31 грн судового збору. На виконання наведеного рішення суду, 31 травня 2021 року ОСОБА_3 видано виконавчі листи, які перебували на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, спадщину після смерті якого прийняла заявник (дружина померлого), про що було видано відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 грудня 2021 року.

Посилаючись на те, що вказане судове рішення не виконано, заявник просила змінити стягувача ОСОБА_3 на правонаступника

ОСОБА_1 щодо виконання рішення Деснянського районного суду

м. Чернігова від 29 березня 2021 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про заміну сторони стягувача задоволено.

Замінено стягувача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступника ОСОБА_1 щодо виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 березня 2021 року у цій справі.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що стягувач у наведеному виконавчому провадженні помер, його спадкоємцем є заявник

ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, судове рішення про стягнення на користь ОСОБА_3 боржником не виконано, а тому наявні підстави для заміни стягувача у виконавчому провадженні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2022 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про заміну сторони виконавчого провадження, однак помилково застосував положення статті 442 ЦПК України, не врахувавши, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/990/21 було закінчено постановою приватного виконавця від 23 грудня 2021 року (пункт 3 частини першої статті 39 Закону України), що виключає застосування зазначеного вище положення процесуального законодавства. Натомість, на думку суду апеляційної інстанції, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, яка помилково не була застосована судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щоза відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. У даному випадку заміна сторони виконавчого провадження можлива лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року відкрито провадження у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова

від 29 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року, задоволено позов

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 149 531, 09 грн на відшкодування такої шкоди, а також 1 495, 31 грн судового збору.

На виконання наведеного рішення суду, 31 травня 2021 року ОСОБА_3 видано виконавчі листи, які перебували на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 23 грудня 2021 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Музикою Л. І., спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 .

Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво складається з права вимоги грошових коштів з боржника - ОСОБА_2 на користь спадкодавця стягувача ОСОБА_3 : залишок боргу за виконавчим документом, а саме: виконавчий лист № 750/990/21 (2/750/727/21)

від 31 травня 2021 року, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , із залишком боргу станом на 23 грудня 2021 року, що складає

95 384,91 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. від 23 грудня 2021 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/990/21 (2/750/727/21) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів на підставі пункту 3 частини першої

статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд

(стаття 129-1 Основного Закону).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні

як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження

та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження

(з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України

з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом,

не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Установивши, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , згідно з яким вона є спадкоємцем права вимоги грошових коштів за виконавчим листом № 750/990/21 (2/750/727/21) від 31 травня 2021 року, виданим Деснянським районним судом м. Чернігова, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни сторони стягувача у справі на підставі статті 55 ЦПК України, яка помилково не була застосована судом першої інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо неможливості заміни сторони виконавчого провадження у зв`язку із закінченням виконавчого провадження є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 ставила питання про процесуальне правонаступництво в межах судового контролю за виконанням рішення суду на підставі статті 55 ЦПК України, а не лише про заміну сторони виконавчого провадження на підставі статті 442 ЦПК України, як помилково вважає скаржник.

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного статусу стягувача у виконавчому документі (пункт 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10).

У справі, що переглядається, заміна сторони стягувача у виконавчому документі має дійсну процесуальну мету - відновити виконавче провадження. ОСОБА_1 , яка успадкувала право вимоги грошових коштів з ОСОБА_2 у сумі 95 384 грн, може мати переконливі аргументи для такого відновлення, враховуючи, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не закінчилися.

Таким чином, закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю стягувача ОСОБА_3 не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей у його спадкоємця ОСОБА_1 вимагати виконання судового рішення шляхом заміни сторони стягувача, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не допускаються.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 січня 2022 року у незміненій судом апеляційної інстанції частині та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара