ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2024 року

м. Київ

справа №751/2179/16-а

адміністративне провадження № К/9901/10405/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєвої І. А. - головуючий суддя, судді: Юрченко В. П., Гімон М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 у справі №751/2179/16-а за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС України, заступника начальника Чернігівської митниці ДФС Пахути Віталія Антоновича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС України, заступника начальника Чернігівської митниці ДФС Пахути В.А. про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил № 0434/10203/15 від 12.02.2016; закриття провадження за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 467 Митного кодексу України (далі - МК України).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що постанова про порушення митних правил № 0434/10203/15 від 12.02.2016 є незаконною та необґрунтованою, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України. Крім того, за доводами позивача, відповідачем були порушені строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 467 МК України, в зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, оскільки правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України не є триваючим.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.03.2016 адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС України, заступника начальника Чернігівської митниці ДФС Пахути Віталія Антоновича про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено частково. Скасовано постанову в справі про порушення митних правил №0434/10203/15 від 12.02.2016, винесену заступником начальника Чернігівської митниці ДФС Пахутою Віталієм Антоновичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 470 МК кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. Судом зроблено висновок, що митницею порушено строки притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки вчинене позивачем правопорушення не є триваючим.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС України задоволено. Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.03.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 у справі №751/2179/16-а відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 , постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі №751/2179/16-а залишено без змін. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку, постанова про порушення позивачем митних правил винесена відповідачем в межах піврічного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

08.12.2017 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 у справі №751/2179/16-а.

У заяві ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду касаційної інстанції, просить його переглянути посилаючись на наявність підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції ч. 3 ст. 470 МК України в частині віднесення вказаного правопорушення до триваючих та застосування вимог ст. 467 МК України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

В якості підстав для перегляду судового рішення за п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України позивачем вчинено посилання на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, однієї і тієї самої норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах в частині строків накладення адміністративного стягнення за вчинення триваючих правопорушень і можливості віднесення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України до триваючих. На підтвердження зазначеного надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 03.10.2016 у справі №448/1197/15-а (№К/800/25782/16), від 16.06.2016 у справі №448/648/15-а (провадження №К/800/51327/15) які, на думку позивача, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції вищезазначеної норми матеріального права.

Під час розгляду справи №751/2179/16-а суди попередніх інстанцій установили, що 04.10.2015 о 14 год. 07 хв. у зоні митного контролю митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС в напрямку «виїзд з України» по смузі руху «зелений коридор» заїхав автомобіль марки «Тойота Авенсіс», р.н. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 . В ході перевірки було встановлено, що вищевказаний транспортний засіб ввезений в зоні діяльності Чернігівської митниці 11.05.2014 року через смугу руху «зелений коридор» на митну територію України в митному режимі «транзит» під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який має постійне місце проживання на території України та на території Литовської Республіки. Станом на 04.10.2015 вищевказаний транспортний засіб у строк, визначений п. 1 ст. 95 МК України за межі митної України не вивезений.

04.10.2015 старшим державним інспектором Маюренко О.П. складений протокол про порушення митних правил №0434/10203/15. Згідно протоколу, позивачем вчинено дії, які мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.

Заступником начальника Чернігівської митниці ДФС Пахутою Віталієм Антоновичем 12.02.2016 винесена постанова в справі про порушення митних правил №0434/10203/15, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 МК України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на суму 8500 грн.

Положеннями ст. 90 МК України встановлено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно ст. 95 МК України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що вчинене позивачем адміністративне правопорушення є триваючим за своїм характером, а відтак - постанова про накладення адміністративного стягнення прийнята відповідачем правомірно в межах шестимісячного строку з дня виявлення такого правопорушення.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2016 у справі №448/1197/15-а (№К/800/25782/16), на яку посилається ОСОБА_1 , суд відмовив у відкритті касаційного провадження, виходячи з того, що касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, роблячи висновок, що вказане правопорушення за ч. 3 ст. 470 КАС України не може бути триваючим.

В ухвалі від 16.06.2016 у справі №448/648/15-а (провадження №К/800/51327/15) Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що вчинене позивачем правопорушення щодо перевищення встановленого ст. 95 МК України строку транзитних перевезень більше ніж на десять діб, є закінченим на одинадцятий день та не може розглядатися, як триваюче. Відтак оскаржувана постанова є протиправною, оскільки винесена поза межами строків, передбачених ст. 467 МК України, що у свою чергу виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та накладення на нього адміністративного стягнення.

При цьому колегія судідв звертає увагу, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що на даний час є правові позиції як Вищого адміністративного суду України, викладені в постанові від 01.06.2017 у справі №452/291/16-а, а також ухвалах: від 30.11.2017 №461/4518/15-а, від 11.10.2017 №441/224/16-а (2-а/441/15/16) та Верховного Суду, викладені в постановах від 15.12.2020 у справі №442/6399/16-а, від 25.01.2022 у справі №754/1091/17), в яких наголошено, що в положеннях МК України не міститься визначення триваючого правопорушення. Разом з тим, триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності.

Такі правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Триваючими слід вважати правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов`язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Діяння (бездіяльність) позивача щодо перевищення встановленого статтею 95 Кодексу строку доставки товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення характеризуються тривалим невиконанням встановленого МК України обов`язку. Вчиняючи такі діяння, позивач перебував у стані триваючого, безперервного порушення закону, яке проявляється у вигляді протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку, тому відповідне порушення не може вважатись таким, що носить разовий характер.

Отже, невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі транзиту, та щодо якого існує обов`язок вивезення за межі митної території протягом 10-денного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо норма права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосована правильно.

За таких обставин, керуючись статтями 235-242 244 244-1 244-2 КАС України в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII, Суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.09.2017 у справі №751/2179/16-а відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І.А. Васильєва

В.П. Юрченко

М.М. Гімон