№ 751/2946/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 751/2946/18

провадження № 61-152св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Чернігівоблбуд», виконавчий комітет Чернігівської міської ради, Чернігівська міська рада, комунальне підприємство «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради,

треті особи: управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, Міністерство розвитку громад та територій України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» на постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Губар В. С., Вінгаль В. М., Кузюри Л. В.,

у справі за позовом ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд», виконавчого комітету Чернігівської міської ради, Чернігівської міської ради, комунального підприємства «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради, треті особи: управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, про скасування рішень виконавчого комітету Чернігівської міської ради, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_9 (правонаступником якого є ОСОБА_2 ), ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом, після уточнення якого просили (т. 1 а. с. 194 -198):

скасувати рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 28 грудня 1993 року № 285 про зобов`язання бюро технічної інвентаризації видати тресту «Чернігівоблбуд» свідоцтво про право власності на квартири № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 та здійснити їх державну реєстрацію;

скасувати рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 березня 2010 року № 48 на підставі якого видані свідоцтва про право власності на квартири № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 та здійснити їх державну реєстрацію;

визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право власності на квартири № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 , власником яких зазначено ПрАТ «Чернігівоблбуд».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 квітня 1988 року рішенням № 81 виконавчого комітету Чернігівської міської ради дозволено Чернігівському обласному ремонтно-будівельному тресту проведення проектно-пошукових робіт для будівництва односекційного 10-поверхового будинку на АДРЕСА_3 .

19 липня 1993 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Будівельного управління - 5 Чернігівського обласного ремонтно-будівельного тресту «Чернігівоблбуд» про надання ОСОБА_3 двокімнатної квартири АДРЕСА_10

09 вересня 1993 року за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19 липня 1993 року № 160 позивачу ОСОБА_3 виданий ордер № 619 на сім`ю з двох осіб на квартиру АДРЕСА_10 зі зняттям з квартирного обліку.

19 липня 1993 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Спеціалізованого ремонтно-будівельного управління - 3 Чернігівського обласного ремонтно-будівельного тресту «Чернігівоблбуд» про надання ОСОБА_8 чотирикімнатної квартири АДРЕСА_5 .

26 серпня 1993 року за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19 липня 1993 року № 160 позивачу ОСОБА_8 виданий ордер № 523 на сім`ю з п`яти осіб на квартиру АДРЕСА_5 зі зняттям з квартирного обліку.

19 липня 1993 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Ремонтно-будівельного управління - 1 Чернігівського обласного ремонтно-будівельного тресту «Чернігівоблбуд» про надання ОСОБА_15 двокімнатної квартири АДРЕСА_6 .

02 вересня 1993 року за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19 липня 1993 року № 160 ОСОБА_15 виданий oрдер № 616 на сім`ю з трьох осіб на квартиру АДРЕСА_6 зі зняттям з квартирного обліку.

19 липня 1993 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Ремонтно-будівельного управління - 2 Чернігівського обласного ремонтно-будівельного тресту «Чернігівоблбуд» про надання ОСОБА_11 трикімнатної квартири АДРЕСА_7 .

31 серпня 1993 року за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19 липня 1993 року № 160 ОСОБА_11 виданий ордер № 523 на сім`ю з чотирьох осіб на квартиру АДРЕСА_7 зі зняттям з квартирного обліку.

19 липня 1993 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Управління малої механізації Чернігівського обласного ремонтно-будівельного тресту «Чернігівоблбуд» про надання ОСОБА_12 двокімнатної квартири АДРЕСА_8 .

25 серпня 1993 року за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19 липня 1993 року № 160 ОСОБА_12 виданий ордер № 526 на сім`ю з трьох осіб на квартиру АДРЕСА_8 зі зняттям з квартирного обліку.

19 липня 1993 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету Будівельного управління - 5 Чернігівського обласного ремонтно-будівельного тресту «Чернігівоблбуд» про надання ОСОБА_13 двокімнатної квартири АДРЕСА_2 .

20 вересня 1993 року за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19 липня 1993 року № 160 ОСОБА_13 виданий ордер № 620 на сім`ю з тьох осіб на квартиру АДРЕСА_2 зі зняттям з квартирного обліку.

05 жовтня 1993 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету УПТК Чернігівського обласного ремонтно-будівельного тресту «Чернігівоблбуд» про надання ОСОБА_9 трикімнатної квартири АДРЕСА_9 .

21 жовтня 1993 року за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 05 жовтня 1993 року № 224 ОСОБА_9 виданий ордер № 667 на сім`ю з чотирьох осіб на квартиру АДРЕСА_9 зі зняттям з квартирного обліку.

28 грудня 1993 року рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 285 «Про переведення житла тресту «Чернігівоблбуд» в колективну власність» зобов`язано Чернігівське бюро технічної інвентаризації видати тресту «Чернігівоблбуд» свідоцтва на право власності на квартири в будинку АДРЕСА_3 .

15 березня 2010 року за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 48 Чернігівським міжміським БТІ були оформлені та видані ЗАТ «Чернігівоблбуд» свідоцтва на право власності на квартири та здійснено державну реєстрацію права власності.

ЗАТ «Чернігівоблбуд» набуло право власності на спірні квартири № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , в яких проживають позивачі, на підставі виключно рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 28 грудня 1993 року № 285 «Про переведення житла тресту «Чернігівоблбуд» в колективну власність».

24 березня 2017 року Чернігівська міська рада своїм рішенням № 18/VII-18 визнала рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 28 грудня 1993 року № 285 «Про переведення житла тресту «Чернігівоблбуд» в колективну власність» в частині зобов`язання бюро технічної інвентаризації видати тресту «Чернігівоблбуд» свідоцтва на право власності на квартири, в тому числі і на квартири № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 таким, що не відповідає Конституції України та чинному законодавству України.

Позивачі посилаються, що відповідач ПрАТ «Чернігівоблбуд» оскаржив рішення Чернігівської міської ради від 24 березня 2017 року № 18/VII-18. Рішенням господарського суду Чернігівської області від 11 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2017 року, у справі № 927/431/17 в задоволенні позову відмовлено повністю і судові рішення набрали законної сили.

Наголошують, що житловий будинок в АДРЕСА_3 збудований державними підприємствами: Чернігівським обласним спеціалізованим ремонтно-будівельним трестом та Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним трестом «Чернігівоблбуд» (трест «Чернігівоблбуд»), які знаходились у віданні Міністерства житлово-комунального господарства УРСР та діяли на підставі договору від 31 березня 1989 року в умовах оренди майна державного підприємства. Отже, відповідно до вимог статті 5 ЖК Української РСР та статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» будинок в АДРЕСА_3 після здачі його в експлуатацію 31 березня 1993 року належав до державного житлового фонду.

Надання квартир позивачам та їх родинам у вказаному будинку відбувалося у порядку, встановленому статтею 52 ЖК Української РСР для передачі жилих приміщень в будинках відомчого житлового фонду, який належав до державного житлового фонду. У відповідності до статті 15 ЖК Української РСР Чернігівський міськвиконком прийняв відповідні рішення та видав позивачам ордери на квартири у житловому будинку, що належав до державного житлового фонду.

Вважають, що оскільки підставою для видачі ЗАТ «Чернігівоблбуд» свідоцтв про право власності на квартири № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 було лише рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 28 грудня 1993 року № 285 «Про переведення житла тресту «Чернігівоблбуд» в колективну власність», яке в свою чергу було скасовано рішенням № 18/VII-18 Чернігівської міської ради від 24 березня 20НОМЕР_5 року, свідоцтва про право власності на квартири № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , 17 , НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 , власником яких є ПрАТ «Чернігівоблбуд», мають бути визнані недійсними та скасовані.

Позивачі стверджують, що вищезазначені свідоцтва перешкоджають їм скористатися своїм законним правом на безоплатну приватизацію квартир, у яких вони зареєстровані та мешкають більше двадцяти років і фактичними власниками яких є вони та члени їх родин.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 липня 2019 року у складі судді Ченцової С. М. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що оскаржувані рішення виконкому вже скасовані, а вимоги про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності на квартири в будинку АДРЕСА_3 , власником яких вказано ЗАТ «Чернігівоблбуд» не підлягають задоволенню, оскільки позов заявлено до ПрАТ «Чернігівоблбуд».

Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2019 року у задоволенні заяви директора ПрАТ «Чернігівоблбуд» Демшевського В. Ф. про вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу відмовлено.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що до заяви про ухвалення додаткового рішення директором ПрАТ «Чернігівбуд», Демшевським В. Ф. не додано документів на підтвердження отримання ним у товаристві коштів для оплати послуг адвоката Авраменка Г. М. по договору, натомість до поданої ним заяви додані корінці прибуткових ордерів, виданих адвокатом Авраменком Г. М. про прийняття від товариства через Демшевського В. Ф. готівки по договору від 10 липня 2018 року.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 липня 2019 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу ПрАТ «Чернігівоблбуд» задоволено частково.

Додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2019 року скасовано.

Заяву ПрАТ «Чернігівоблбуд» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПрАТ «Чернігівоблбуд» понесені судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі однієї тисячі гривень з кожного, відмовивши у стягненні решти витрат на правничу допомогу.

Компенсовано ПрАТ «Чернігівоблбуд» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України витрати, понесені на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій в сумі три тисячі гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи, які б безспірно і достовірно підтвердили, що саме ПрАТ «Чернігівоблбуд» є власником, зокрема, квартири АДРЕСА_9 . Позовні вимоги до ЗАТ «Чернігівоблбуд» як до власника вказаної квартири - ОСОБА_2 не заявляв. Відшкодування понесених витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 21 000,00 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності і, зважаючи на складність цієї справи, підлягає зменшенню та стягненню на користь ПрАТ «Чернігівоблбуд» по одній тисячі гривень з ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ПрАТ «Чернігівоблбуд», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу скасувати, стягнути з позивачів понесені судові витрати за надання правничої допомоги і компенсувати витрати, понесені на правничу допомогу.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її з Новозаводського районного суду м. Чернігова.

01 березня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 01 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 04 березня 2021 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ткачук О. С.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції без наявності клопотання позивачів про зменшення витрат на правничу допомогу, за власною ініціативою вдався до оцінки співмірності таких витрат і безпідставно їх зменшив.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2020 року Міністерство розвитку громад та територій України (далі - Мінрегіон) надіслало пояснення по справі, у якому зазначало, що вирішення спору між сторонами не впливає на права або обов`язки Мінрегіону, а державні підприємства (відповідачі по справі) не належали та не належать до сфери управління Мінрегіону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що з додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 21 травня 2018 року вбачається, що професійну правничу допомогу ПрАТ «Чернігівоблбуд» надавав адвокат Авраменко Г. М., який наділений повноваженнями представляти інтереси товариства у суді першої інстанції у цій справі (т. 2 а. с. 248).

Повноваження адвоката у суді першої інстанції підтверджено також ордером серії АА № 076747 (т. 1 а. с. 150).

Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордеру від 10 липня 2018 року № 53/3, від 19 листопада 2018 року № 53/4, від 10 грудня 2018 року № 53/5 адвокатом Авраменком Г. М. прийнято від ПрАТ «Чернігівоблбуд» за надання правової допомоги в суді першої інстанції по справі згідно договору про надання правничої допомоги 21 000,00 грн. На підтвердження зазначеної суми в матеріалах справи наявний розрахунок витрат за надану правову допомогу.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) адвокат Авраменко Г. М. надавав ПрАТ «Чернігівоблбуд» правничу допомогу, вартість якої становить 21 000,00 грн (т. 2 а. с. 249).

За надання правничої допомоги у апеляційному суді ПрАТ «Чернігівоблбуд» сплатило адвокатові згідно договору про надання правової допомоги 10 000,00 грн, що підтверджується детальним описом робіт (наданих послуг) та квитанцією до прибуткового касового ордера (т. 3 а. с. 93 - 95).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Постанова суду апеляційної інстанції у частині скасування рішень виконавчого комітету Чернігівської міської ради, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності Верховним Судом не переглядається, так як у касаційній скарзі оскаржується постанова суду апеляційної інстанції тільки у частині розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частинами першою та третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).

У частині четвертій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 34 -47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 20НОМЕР_5 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10 11 12 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20).

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти вимог про стягнення коштів на правничу допомогу, представник позивачів подав до суду відповідну письмову заяву, в якій просив відмовити заявнику у стягненні з позивачів на його користь витрат на правничу допомогу (т. 3 а. с. 27 - 28).

Розглядаючи апеляційну скаргу ПрАТ «Чернігівоблбуд» на додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 вересня 2019 року суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Тобто, Законом України «Про судовий збір» передбачено пільги по сплаті судового збору, а не щодо сплати витрат на професійну правничу допомогу.

Також, суд апеляційної інстанції не навів мотивів та відповідних норм законодавства стосовно компенсації ПрАТ «Чернігівоблбуд» за рахунок держави витрат, які понесені на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій.

Отже, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у разі незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Таким чином, при новому розгляді цієї справи необхідно врахувати вищевикладені обставини та надати належну оцінку всім наданим сторонами доводам і доказам, які стосуються вирішення питання щодо розподілу судових витрат у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року в частині розподілу судових витрат скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук