Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 751/4959/14

провадження № 61-6586св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук Сергій Васильович, на додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк», банк) звернулося до суду із заявою, в якій просило поновити пропущений строк на пред`явлення дубліката виконавчого документа до виконання та постановити ухвалу про видачу дубліката виконавчого листа № 751/4959/14, що був виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 25 березня 2014 року у справі

№ 803-5/219/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2020 року заяву АТ «Альфа-Банк» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 25 березня 2014 року у справі № 803-5/219/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Поновлено строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2020 року скасовано. У задоволенні заяви АТ «Альфа-Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконаннявідмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У березні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук С. В., подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яким просив стягнути з АТ «Альфа-Банк» на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн та вартість судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

На обґрунтування заяви посилався на таке. Для захисту своїх прав та законних інтересів у вказаному спорі він уклав договір про надання правничої допомоги від 07 лютого 2020 року № 0003/40/2-7/02/2020 та додаткову угоду від 20 січня 2021 року № 3. Обсяг наданої йому правничої допомоги є таким: ознайомлення з матеріалами справи і їх аналіз (м. Чернігів); складання адвокатського запиту про надання Новозаводським районним судом Чернігівської області копії ухвали від 25 листопада 2020 року, його оформлення і направлення на адресу суду; ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 63510682 у приватного виконавця Баталіна С. С. (м. Херсон) та їх аналіз; ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 45981495 та їх аналіз (м. Київ); аналіз змісту ухвали від 25 листопада 2020 року; формування правової позиції та її узгодження зі скаржником, аналіз судової практики; складання апеляційної скарги на ухвалу від 25 листопада 2020 року, її формування і направлення на адресу суду та АТ «Альфа-Банк»; підготовка до судового засідання на 10 березня 2021 року та складання клопотання про перерву; ознайомлення в реєстрі судових рішень і аналіз постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року; складання заяви про компенсацію судових витрат, формування копії для АТ «Альфа-Банк» та її направлення на адресу банку і до суду. Час, витрачений на розгляд цієї заяви в суді апеляційної інстанції, не враховано.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови задоволено частково. Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих ОСОБА_1 його адвокатом Андрощуком С. В. послуг, а також подані ним документи щодо характеру та обсягу виконаних адвокатом відповідача робіт (наданих послуг) не відповідають критерію розумності та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, і є явно завищеними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук С. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 березня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким його заяву задовольнити.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції зазначив, що не має права втручатися у правовідносини «адвокат - клієнт», проте фактично втрутився шляхом зменшення розміру вартості правничої допомоги без посилання на заяву банку від 22 березня 2021 року про зменшення витрат на правничу допомогу. У додатковій постанові від 31 березня 2021 року не вказано, що доводи банку є обґрунтованими, однак обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд не мав права визначати обсяг наданої правничої допомоги, якщо банк про це не зазначав, а банк із наданням належних і допустимих доказів про це не вказував. Саме банк зобов`язаний був обґрунтувати наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки на нього покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат. Суд апеляційної інстанції це не відобразив у додатковій постанові та не надав будь-якої оцінки аргументам, викладеним у заяві банку від 22 березня 2021 року про зменшення витрат на правничу допомогу.

Судові рішення оскаржуються з підстав порушення норм процесуального права - частини шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18.

У червні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від АТ «Альфа-Банк», у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

На обґрунтування відзиву посилалось на те, що АТ «Альфа- Банк» подало заяву про зменшення витрат на правничу допомогу та довело необґрунтованість розміру таких витрат. Суд апеляційної інстанції правомірно, з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, враховуючи практику Верховного Суду, застосував принципи справедливості та верховенства права, врахував передбачені частиною четвертою статті 137 ЦПК України вимоги співмірності, розумності та справедливості і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук С. В., у цій справі на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2020 року заяву АТ «Альфа-Банк» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 25 березня 2014 року у справі № 803-5/219/14 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Поновлено строк на пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2020 року скасовано. У задоволенні заяви АТ «Альфа-Банк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків на пред`явлення виконавчого листа до виконаннявідмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У березні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук С. В., подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення. Просив стягнути з АТ «Альфа-Банк» на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

До заяви він додав договір про надання правничої допомоги від 07 лютого 2020 року № 0003/40/2-7/02/2020, додаткову угоду від 20 січня 2021 року № 3, ордер від 07 лютого 2020 року серії КС № 124928, акт № 1 від 12 березня 2021 року (а. с. 161-164, 170).

Водночас ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанцію до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).

23 березня 2021 року АТ «Альфа-Банк» подало заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якій звернуло увагу суду на відсутність розрахунку витраченого часу та детального опису робіт, виконаних адвокатом, а також на те, що складання апеляційної скарги на ухвалу суду про видачу дубліката виконавчого листа не потребує багато часу (а. с. 186-188).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI)договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) зроблено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 надав ордер серії КС № 124928 від 07 лютого 2020 року на представлення інтересів ОСОБА_1 адвокатом Андрощуком С. В., договір № 0003/40/2-7/02/2020 про надання правової (правничої) допомоги від 07 лютого 2020 року (а. с. 161, 162), який надано не в повному обсязі (1 та 4 аркуші) та додаткову угоду № 3 до договору (а. с. 162).

Відповідно до пункту 1.1.1. договору № 0003/40/2-7/02/2020: «На І-ому етапі вирішення Справи Бюро здійснить збір інформації і даних по Справі і проведе аналіз зібраних даних для визначення стратегії захисту Клієнта; також, на даному етапі будуть здійснюватися перемовини з уповноваженими особами ПАТ «Альфа-Банк» для мирного врегулювання питання про погашення суми боргу». Відповідно до пункту 1.1.2 «На ІІ-ому етапі (у разі його виникнення і не досягнення згоди про мирне врегулювання Справи) Бюро здійснить (у разі необхідності) судовий захист Клієнта, зміст і суть якого будуть визначатися за результатами виконання етапу 1.1.1. Договору».

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди від 20 січня 2021 року № 3 до договору № 0003/40/2-7/02/2020 (а. с. 162, 163) сторони доповнили договір підпунктом 4.1.2 та погодили, що за супроводження справи № 751/4959/14 в частині оскарження ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 листопада 2020 року в судах апеляційної і касаційної інстанцій Клієнт сплатить Бюро гонорар у розмірі 25 000,00 грн за кожну окрему інстанцію.

Щодо підтвердження оплати за надані послуги, заявник зазначив, що вона буде здійснена після того, як буде складений акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги.

17 березня 2021 року заявник подав заяву про доповнення заяви про компенсацію судових витрат, до якої додав копію акта від 12 березня 2021 року № 1 до договору № 0003/40/2-7/02/2020.

Відповідно до акта про надання правової допомоги від 12 березня 2021 року № 1 сторони погодили, що за період з 20 січня 2020 року до 12 березня 2021 року за супроводження справи № 751/4959/14 в апеляційному суді було здійснено: ознайомлення з матеріалами справи та їх аналіз (м. Чернігів); складання адвокатського запиту про надання Новозаводським районним судом Чернігівської області копії ухвали від 25 листопада 2020 року, його оформлення і направлення на адресу суду; ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 63510682 у приватного виконавця Баталіна С. С. (м. Херсон) та їх аналіз; ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 45981495 та їх аналіз (м. Київ); аналіз змісту ухвали від 25 листопада 2020 року; формування правової позиції та її узгодження зі скаржником, аналіз судової практики; складання апеляційної скарги на ухвалу від 25 листопада 2020 року, її формування і направлення на адресу суду та АТ «Альфа-Банк»; підготовка до судового засідання на 10 березня 2021 року та складання клопотання про перерву; ознайомлення в реєстрі судових рішень та аналіз постанови Чернігівського апеляційного суду від 10 березня 2021 року; складання заяви про компенсацію судових витрат, формування копії для АТ «Альфа-Банк» та її направлення на адресу банку і до суду. Загальна кількість витраченого часу склала 40 годин. Сторони погодили, що вартість правничої (правової) допомоги за супроводження зазначеної справи складає 25 000,00 грн.

Також заявник зазначив про непроведення оплати вартості правничої допомоги до прийняття у судовій справі рішення, пославшись на рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» (Belousov v. Ukraine), де зазначено, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями, а тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними» (пункт 115 рішення від 07 листопада 2013 року), аналогічне зазначено у рішенні «Савін проти України» (Saviny v. Ukraine) (пункт 97 рішення від 16 лютого 2012 року).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (Baryshevsky v. Ukraine) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо правил підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Встановлено, що в акті від 12 березня 2021 року № 1 до договору

№ 0003/40/2-7/02/2020 заявник не зазначив тривалість кожної дії та витраченого часу на їх виконання, лише вказав загальну кількість витраченого часу - 40 годин.

Матеріали справи не містять даних щодо ознайомлення адвоката з матеріалами справи. Відповідно до заяви про ознайомлення з матеріалами справи 05 лютого 2021 року з матеріалами справи ознайомлювався безпосередньо скаржник ОСОБА_1 (а. с. 117).

АТ «Альфа-Банк» подавало до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 186-188).

У клопотанні банк вказував про відсутність розрахунку витраченого часу та детального опису робіт, виконаних адвокатом, а також, що складання апеляційної скарги на ухвалу суду про видачу дубліката виконавчого листа не потребує багато часу.

Ухвалюючи додаткове рішення про часткове задоволення заяви, апеляційний суд дійшов висновку, що наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих ОСОБА_1 його адвокатом Андрощуком С. В. послуг, а також подані ним документи щодо характеру та обсягу виконаних адвокатом відповідача робіт (наданих послуг) не відповідають критерію розумності та часу, який витратив адвокат на виконання відповідних робіт, а розмір витрат є явно завищеним.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про стягнення з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги у суді.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18, від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20, є необґрунтованими з огляду на таке.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) міститься висновок про те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

У постанові від 08 квітня 2019 у справі № 922/619/18 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та прийняв рішення, яким стягнув розмір витрат на професійну правничу допомогу у заявленому сторонами розмірі, оскільки було доведено надання вказаних послуг у цьому розмірі, а інша сторона відповідно до частин 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України із клопотанням про зменшення заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу не зверталась.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Висновки суду у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлених інших фактичних обставин.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до власного тлумачення заявником норм права та переоцінки доказів, що згідно з вимогами статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Андрощук Сергій Васильович, залишити без задоволення.

Додаткову постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко