Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 751/5065/19

провадження № 61-21360св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 серпня 2019 року у складі судді Цибенко І. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про звільнення майна з-під арешту.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області) про звільнення майна з-під арешту.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «KIA» моделі «SPORTAGE», номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі «Київ - Чернігів - Нові Яриловичи» у напрямку м. Київ, неподалік с. Кіпті, проявив неуважність, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався із керуванням, виїхав на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з вантажним автомобілем марки «DAF FT XF 105.510», після чого виїхав на узбіччя, потім в кювет та перекинувся.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер.

15 грудня 2018 року за вказаним фактом слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270000000267, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

За клопотанням старшого слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 грудня 2018 року накладено арешт на вищевказаний транспортний засіб, який був власністю померлого ОСОБА_3 .

Постановою старшого слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Чернігівській області від 18 березня 2019 року кримінальне провадження було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення).

Всупереч положенню частини третьої статті 174 КПК України, при закритті кримінального провадження не було скасовано арешт майна, що перешкоджає позивачу, як спадкоємцю за законом після смерті ОСОБА_3 , розпоряджатись автомобілем, який входить до складу спадщини, прийнятої позивачем.

Посилаючись на наведене та вказуючи, що незавершення публічно-правової процедури до закриття кримінального провадження (кримінальної справи) призводить до неправомірного обмеження права особи користуватись належним їй майном, ОСОБА_2 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, позов задоволено.

Знято арешт з автомобіля марки «КІА», моделі «SPORTAGE», 2013 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений відповідно до ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено в ЄРДР за № 12018270000000267 від 15 грудня 2018 року.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що на момент розгляду справи автомобіль належить на праві власності неповнолітньому ОСОБА_1 ; арешт накладений на автомобіль в рамках кримінального провадження, в подальшому закритого на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, порушує його права як власника нерухомого майна, та вирішити спір інакше, аніж в судовому порядку неможливо.

При ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій посилались на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц та від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року, ГУНП в Чернігівській області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

10 грудня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 14 січня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 20 січня 2020 року визначено колегію суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи у складі: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Петров Є. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на наділення нормами статті 174 КПК України дискреційними повноваженнями на скасування арешту прокурора та слідчого судді - під час здійснення досудового провадження, а також суд - при ухваленні судового рішення, яким закінчується судовий розгляд. У зв`язку з тим, що вимоги діючого КПК України не передбачають можливості скасування арешту на майно за ініціативою слідчого, ним не скасовувався арешт на автомобіль марки «KIA» моделі «SPORTAGE», номерний знак НОМЕР_1 .

ГУНП в Чернігівській області також звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц, у якій викладено висновок, що особа, яка вважає, що накладення арешту порушує її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства; чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту в порядку цивільного судочинства.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 15:20 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «KIA» моделі «SPORTAGE», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі «Київ-Чернігів - Нові Яриловичі», зі сторони м. Чернігів у напрямку м. Київ, неподалік с. Кіпті Козелецького району Чернігівської області, в районі 95 км проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалась, не вибрав безпечної швидкості руху, перед зміною напрямку свого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого не впорався з керуванням транспортного засобу та виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з вантажним автомобілем марки «DAF FT XF 105.510», номерний знак НОМЕР_3 , з напівпричепом марки «SCHMITZ SKO 24», номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному з ним напрямку, після чого виїхав на узбіччя, потім в кювет та перекинувся.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «KIA» моделі «SPORTAGE», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди.

За вказаним фактом 15 грудня 2018 року СУ ГУНП в Чернігівській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270000000267, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 грудня 2018 року накладено арешт на автомобіль марки «КІА» моделі «SPORTAGE», 2013 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_3 (а. с. 13-14).

Відповідно до постанови старшого слідчого відділу розслідувань злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Чернігівській області від 18 березня 2019 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018270000000267, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України було закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (а. с. 15-22).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_3 , та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 червня 2019 року є спадкоємцем після смерті свого батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; спадщина складається з 1/2 частини автомобіля марки «КІА» моделі «SPORTAGE», 2013 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 .

Звертаючись до суду із цим позовом в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 посилалась на порушення прав ОСОБА_1 внаслідок неможливості розпорядження належною йому власністю, у зв`язку із накладеним арештом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації (частина третя статті 174 КПК України).

Разом із цим, вищенаведеними положеннями статті 174 КПК України врегульовано порядок скасування арешту майна виключно під час досудового розслідування або судового провадження у кримінальній справі.

З установлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що кримінальне провадження, в межах проведення досудового слідства у якому за клопотанням слідчого ухвалою слідчого судді було накладено арешт на автомобіль, було закрито, про що старшим слідчим відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Чернігівській області винесено відповідну постанову від 18 березня 2019 року.

При цьому питання про зняття арешту транспортного засобу під час прийняття вищевказаної постанови слідчим не вирішувалось.

Чинний КПК України не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у припиненій кримінальній справі. Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою слідчого органу досудового слідства у зв`язку з відсутністю складу злочину. Початок нового розслідування додатково зумовить правову невизначеність у зв`язку з повторенням ризиків офіційної констатації злочинності поведінки особи і таким чином призведе до погіршення її правового становища.

Підставою подання позову у справі, що переглядається, є спричинення порушення однієї із складових права власності, визначеної частиною першою статті 317 ЦК України, - права розпорядження своїм майном.

Кримінальна справа з обвинувальним висновком на розгляд суду кримінальної юрисдикції не надходила. Відтак суд кримінальної юрисдикції не має правових підстав розпочинати судове провадження для вирішення лише цивільного позову.

Однак нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Разом із тим, кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття означеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Із огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Скасування арешту майна, накладеного слідчим у кримінальній справі, після закриття справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

З огляду на викладене, вирішення зазначеного питання судом у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.

Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13. Підстав для відступу від вказаної позиції Велика Палата Верховного Суду не знайшла, про що зазначено у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18) із викладенням відповідного правового висновку.

Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц (провадження № 14-323цс19) колегією суддів не приймається, оскільки у вказаній справі наявні дещо інші фактичні обставини справи. З позовом звертався не власник майна, а іпотекодержатель, який у процедурі звернення стягнення на іпотечне майно просив також скасувати арешт та заборону відчуження, накладені ухвалою суду на земельну ділянку та житловий будинок, оскільки такі обмеження перешкоджають йому в реалізації своїх законних прав як кредитора та іпотекодержателя.

Водночас, у справі, що переглядається, відсутня необхідність перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження під час накладення арешту на майно та його зняття.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, виходили з висновків щодо застосування норм права, висловлених Великою Палатою Верховного Суду, від яких Велика Палата не відступала.

За відсутності у відповідача в цій справі та будь-яких інших осіб обгрунтованих заперечень щодо права позивача на арештоване майно, закриття провадження у цій цивільній справі на стадії касаційного провадження порушуватиме гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право позивача на ефективний засіб юридичного захисту.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий суд, з висновками якого також обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що наявність обтяження рухомого майна перешкоджає позивачу в повній мірі реалізувати своє право власності на таке майно, та, з урахуванням того, що досудове слідство у кримінальній справі є завершеним, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, що є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 серпня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Сердюк І. М. Фаловська