№ 751/5887/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 751/5887/19

провадження № 61-3443 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенової Ганни Володимирівни, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Євстафіїва О. К., Мамонової О. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В., товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити певні дії, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що 31 жовтня 2006 року між ним та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») було укладено договір про надання споживчого кредиту зі змінами згідно з додатковою угодою від 01 листопада 2006 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» 01 листопада 2006 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого він передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» належне йому нежиле приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, по АДРЕСА_1 .

22 вересня 2015 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1, за яким до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги до позивача за кредитним та іпотечним договорами.

Листом від 19 лютого 2016 року № 70/02-24 приватний нотаріус Куксова М. С. надіслала йому вимогу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 16 лютого 2016 року № 13262, в якій вимагала сплатити заборгованість в сумі 3 132 120 грн 29 коп.

Вважав, що в нього відсутня заборгованість, зокрема в розмірі 3 132 120 грн 29 коп. перед ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», тому на вимогу останнього він не відреагував.

19 серпня 2016 року йому стало відомо, що 21 квітня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. було прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Підставою виникнення у останнього права власності стало, зокрема: іпотечний договір від 01 листопада 2006 року та договір про відступлення права вимоги від 22 вересня 2015 року. Нотаріус як державний реєстратор провела державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 29353123 від 21 квітня 2016 року, 11:29:34, про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» без вчинення нотаріальних дій, а тому нотаріус не отримала законних повноважень державного реєстратора, які б надавали б їй здатність проводити державну реєстрацію прав на нерухомість.

Нотаріус Семенова Г. В., як державний реєстратор, провівши державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» без вчинення нотаріальних дій, здійснивши реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», діяла у спосіб, який не відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Таким чином, на його думку, порушено норми частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не дотрималося вимог підпункту 5.3.3 пункту 5 іпотечного договору в частині необхідних умов для переходу у власність предмету іпотеки, а нотаріусом не перевірено наявність усіх документів, передбачених іпотечним договором, необхідних для переходу у власність іпотекодержателя предмету іпотеки, а саме: виконавчого напису нотаріуса на договорі іпотеки, повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмету іпотеки іпотекодержателю.

В подальшому, 15вересня 2018 року відповідно до договору купівлі-продажу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» продало ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приміщення магазину по АДРЕСА_1 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 29353123 від 21 квітня 2016 року об 11:29:34, приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, АДРЕСА_1 за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», унаслідок чого скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на приміщення магазину; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь вказане вище приміщення магазину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2020 року у складі судді Цибенко І. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії відповідачів щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки здійснені в межах вимог чинного законодавства. Ураховуючи, що позовна вимога ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння є похідною вимогою від вимог про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, підстав для задоволення яких судом не знайдено, відповідно підстав вважати володіння нерухомим майном відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 незаконним немає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора з підстав недотримання державним реєстратором та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» вимог підпункту 5.3.3 пункту 5 іпотечного договору і вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо відповідності заявлених прав та наявності усіх документів, передбачених іпотечним договором, необхідних для переходу у власність іпотекодержателя предмету іпотеки, скасовано. Провадження у справі в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 закрито. В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 серпня 2020 року залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано доказів, що державна реєстрація права власності проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

ОСОБА_1 підставою для звернення з даною позовною заявою було зазначено порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, державний реєстратор не перевірив відповідність заявлених прав та наявність усіх необхідних документів, передбачених Іпотечним договором (підпункт 5.3.3, пункт 5), необхідних для переходу у власність іпотекодержателя предмету іпотеки (тобто відсутність виконавчого напису нотаріуса).

Заявлена в даній справі ОСОБА_1 частина позовних вимог вже була предметом судового розгляду, через що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В., ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про скасування рішення державного реєстратора з підстав недотримання державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» приписів підпункту 5.3.3 пункту 5 іпотечного договору та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо відповідності заявлених прав та наявності усіх документів, передбачених іпотечним договором, необхідних для переходу у власність іпотекодержателя предмету іпотеки, слід скасувати, закривши провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Відповідно до вимоги ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 16 лютого 2016 року останнє вимагало у ОСОБА_1 повернути заборгованість у розмірі 3 132 120 грн 29 коп. Саме така сума заборгованості за реєстром боржників до договору про відступлення прав вимоги рахувалась за ОСОБА_1 . Наявність заборгованості у вказаному розмірі останнім не спростована та визнана при подачі у квітні 2018 року позову до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року при розгляді справи № 751/2658/18, позивач зазначав, що вартість предмета іпотеки на момент набуття відповідачем права власності на нього складала 7 927 600 грн, а розмір заборгованості позивача за договором про надання кредиту від 31 жовтня 2006 року становив 3 132 120 грн 29 коп.

Факт невиконання своїх зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором та наявність у нього заборгованості констатована судовими рішеннями при розгляді справи № 751/9792/16-ц (рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновлення запису).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 753/22010/14-ц, від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 та постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 303/2034/15 тощо, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 751/5887/19 із Новозаводського районного суду м. Чернігова.

Крім того, ОСОБА_1 заявлено клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України cуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін слід відмовити, оскільки колегія суддів не знаходить для цього підстав і потреби у наданні пояснень немає.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не встановлено тотожності підстав позову в даній справі з підставами позову, зазначених у справах № 751/1680/17 та № 751/9792/16.

Вважав, що суд апеляційної інстанції мав застосувати до спірних відносин частину другу статті 517 ЦК України, оскільки без надання позивачу доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, позивач не повинен виконувати вимоги нового кредитора, зокрема вимогу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 16 лютого 2016 року за № 13262, що стала підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на предмет Іпотеки.

Зазначав, що в жодній з судових справ, на які посилається суд апеляційної інстанції, підстави позову не були тотожними, а саме, в них одночасно не збігалися сторони, підстави та предмет позову, тобто позови повністю не збігаються за матеріально-правовими вимогами, обставинами, що обґрунтовують звернення до суду та сторонами у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту, із подальшими змінами та доповненнями, шляхом укладення додаткових угод: від 11 червня 2010 року № 1, від 08 вересня 2011 року № 2, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 280 тис. доларів США та сплатити проценти, комісії у порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1 414 000 грн за курсом Національного банку України на день укладення договору, тобто станом на 31 жовтня 2006 року (а.с. 19-42, т. 1, а.с. 54-62, т. 2).

Пунктами 9.1, 9.12 вказаного кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед банком за цим договором проводиться шляхом стягнення з поручителя/гаранта (у разі їх наявності), чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) позичальника на вибір банку. Уклавши цей договір, позичальник надає банку згоду передавати права і обов`язки банку за даним договором третій особі, без отримання на це додаткової згоди позичальника.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 01 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір із подальшим внесенням змін договором про внесення змін від 08 вересня 2011 року № 1, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н. Г., відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нежиле приміщення - приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що є власністю іпотекодавця та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-7, т. 1).

Підпунктами 2.1.1, 2.1.8 пункту 2.1 іпотечного договору передбачено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, зазначеним у пункті 1.3 цього договору, іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги у порядку зазначеному в розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих відстрочкою (розстрочкою) виконання, або простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету іпотеки, та його реалізацію; передати права кредитора за цим договором третім особам.

Відповідно до пункту 5.1 вказаного договору іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, що зазначений у пункті 1.3. цього договору, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або іпотекодавцем - в інших випадках, передбачених цим договором, в тому числі, при простроченні належного платежу та згідно з розділом 4 цього договору.

Задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя; шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (пункт 5.2. іпотечного договору).

Згідно із пунктом 5.3 Іпотечного договору добровільна передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателя здійснюється в порядку, наведеному у пункті 5.3.1, далі по тексту названому «Застереження про добровільну передачу».

Пунктом 5.3.1 іпотечного договору передбачено, що у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або за цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Зазначена згода сторін є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту зазначеного у пункті 5.3.3. Перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те, що «Застереження про добровільну передачу» відображає усі питання по переходу права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитись.

Згідно із пунктом 5.3.3 іпотечного договору у випадку невиконання (або часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або іпотекодавцем за цим договором іпотеки, нотаріус на вимогу іпотекодержателя здійснює виконавчий напис на цьому договорі. Іпотекодержатель направляє повідомлення про перехід права власності та застосування застереження про добровільну передачу предмета іпотеки іпотекодержателю - надалі «повідомлення».

21 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу № 27, відповідно до якого, клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених договором (а.с. 79, т. 2).

22 вересня 2015 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1 за договорами іпотеки до договору факторингу від 21 вересня 2015 року № 27, відповідно до умов якого клієнт відступає фактору, а фактор набуває усі права вимоги за договорами забезпечення, перелік яких додається до цього договору (а.с. 42, т. 2).

ОСОБА_1 входить до реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 1 (а.с. 49, т. 2).

16 лютого 2016 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу за № 13262 про усунення порушення, відповідно до змісту якої повідомило останнього про укладений між ним та АКІБ «УкрСиббанк» договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги, та просило у 30-денний строк з моменту отримання даної вимоги повернути заборгованість у розмірі 3 132 120 грн 29 коп. У разі непогашення заборгованості у встановлений строк ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» буде зареєстровано право власності на предмет іпотеки або вчинено виконавчий напис, що призведе до зміни власника відносно майна, що на даний момент належить ОСОБА_1 (а.с. 26, т. 1).

Зазначена вимога отримана ОСОБА_1 22 лютого 2016 року (а.с. 137, т. 2).

У зв`язку з невиконанням вимог з повернення заборгованості за кредитним договором 21 квітня 2016 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Семеновою Г. В. за результатами розгляду заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 18 квітня 2016 року прийнято рішення № 29353123 про проведення державної реєстрації права власності на нежиле приміщення - приміщення магазину, що розташований по АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (а.с. 10-11, т. 1, а.с. 4, т. 2).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. зареєстровано право власності на нежиле приміщення - приміщення магазину загальною площею 686,5 кв. м, АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», на підставі: договору іпотеки, серія та номер: 2717, виданого 01 листопада 2006 року; договору про відступлення прав вимоги № 1, серія та номер: 5002, виданого 22 вересня 2015 року; свідоцтва, серія та номер: 900, виданого 08 квітня 2016 року; вимоги про усунення порушення, серія та номер: 13262, виданої 16 лютого 2016 року; договору про внесення змін, серія та номер: 3087, виданого 08 вересня 2011 року (а.с. 10-11, т. 1).

В подальшому, згідно з договором купівлі-продажу від 15 вересня 2018 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» передало у власність, а покупці ОСОБА_2 , ОСОБА_3 прийняли в рівних частинах у власність нежиле приміщення - приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться АДРЕСА_1 (а.с. 29-30, т. 1).

Зі змісту рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 жовтня 2018 року у справі № 751/1680/17, залишеного без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, убачається, що підставами для звернення з позовом були, зокрема: порушення частини першої статті 35, абзацу 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» та пунктів 53, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при реєстрації права власності на предмет іпотеки при зверненні стягнення на предмет іпотеки, а саме, державну реєстрацію права власності здійснено без оцінки предмета іпотеки та без направлення позивачу вимоги про усунення порушень і підтвердження її отримання останнім.

Також судом встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 березня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року, у справі № 751/9792/16 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про скасування рішення державного реєстратора, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновлення запису, встановлено, що іпотекодержатель з вимогою про здійснення виконавчого напису на іпотечному договорі до нотаріуса не звертався; вимогу про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_1 отримав особисто 22 лютого 2016 року, яка також містила і повідомлення про перехід права власності; державним реєстратором було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 травня 2019 року № 751/2991/19, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 червня 2019 року та постановою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про захист прав споживача відмовлено на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі допускається за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, констатовано існування усталеної практики конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) вказала, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Крім того, з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду із позовами до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В. про скасування рішення державного реєстратора.

Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 751/2991/19 (провадження № 61-13534св19) судом констатовано, що зазначеними вище судовими рішеннями досліджувалося питання подачі іпотекодержателем документів необхідних для державної реєстрації прав, процедура державної реєстрації прав, відсутність виконавчого напису та направлення відповідного повідомлення згідно з умовами пунктів 5.3.3 іпотечного договору.

Крім того, судом касаційної інстанції зазначено, що спірні правовідносини у справі № 751/2991/19, у якій постановлені оскаржувані судові рішення, є тотожними у справах № 751/1680/17 та № 751/9792/16, в яких ухвалено судові рішення про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим суд касаційної інстанції погодився із висновками судів про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заявлені в даній справі ОСОБА_1 вимоги вже були предметом судового розгляду.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В., ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про скасування рішення державного реєстратора з підстав недотримання державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» приписів підпункту 5.3.3 пункту 5 іпотечного договору та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки такі вимоги вже були предметом судового розгляду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, убачається, що постановою апеляційного суду Чернігівської області від 09 листопада 2021 року у справі № 751/2658/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про захист прав споживачів, а саме відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки, ухваленою за результатами перегляду рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 квітня 2021 року, , апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 квітня 2021 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 3 954 749 грн 71 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

ОСОБА_1 у цій справі пред`являються вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», а у справі № 751/2658/18 - про захист прав споживачів, а саме відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки, тобто вимоги, які підтверджують його згоду з реєстрацією права власності за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», а оскарження стосувалося ціни предмета іпотеки, за якою відбулося звернення стягнення, що суперечить принципу добросовісності, закріпленому в статті 3 ЦК України.

Отже, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції суд, з дотриманням вимог статей 263-265 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, й обґрунтовано закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Семенової Г. В., ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про скасування рішення державного реєстратора з підстав недотримання державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» приписів підпункту 5.3.3 пункту 5 іпотечного договору та вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновки суду не спростовують, на законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю сторін відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта