№ 751/7216/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

01 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 751/7216/19

провадження № 61-5976св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник позивача - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Марченко Ніна Іванівна, на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 09 листопада 2020 року у складі судді Яременко І. В.

та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року

у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько

ОСОБА_5 .

Вказувала, що після смерті батька, ІНФОРМАЦІЯ_2 , її сестра

ОСОБА_6 , на підставі доручення уклала договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського округу нотаріального Борисовою Т. А.

Вказувала, що на час укладення зазначеного договору купівлі-продажу довіреність на ім`я ОСОБА_6 припинила свою чинність, оскільки довіритель ОСОБА_5 помер, а отже, представництво було припинено.

Зазначала, що при укладенні цього договору приватний нотаріус не вжила заходів для перевірки дійсності довіреності, що стало підставою вчинення правочину з порушенням законодавства, тому вказаний договір купівлі продажу житлового будинку повинен бути визнаний недійсним.

Вважала, що строк звернення до суду з позовом не порушено з огляду на те, що про факт порушення своїх прав позивач дізналася лише у липні

2017 року, коли приймала спадщину після смерті матері.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_7 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований

на АДРЕСА_1 , укладений 11 грудня 2000 року

та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т. А. і зареєстрований у реєстрі за № 5771.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 , укладений 11 грудня 2000 року та посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Борисовою Т. А. за № 5771.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 після смерті не міг бути учасником будь-якого правочину, тому не можна вважати, що спірний договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 грудня

2000 року був укладений саме ОСОБА_5 як належним продавцем, оскільки було припинено представництво, а тому позовні вимоги

ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими. Про порушення своїх прав позивач дізналася лише у 2017 році, коли приймала спадщину після смерті матері ОСОБА_8 , після смерті батька позивача - ОСОБА_5 спадкова справа не заводилась, тому строк звернення до суду з позовом

не пропущено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_5 після смерті не міг бути учасником будь-якого правочину, тому спірний договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 грудня 2000 року підлягає визнанню недійсним, Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом не пропустила, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналася лише у 2017 році, коли приймала спадщину після смерті матері ОСОБА_8 , після смерті батька позивача - ОСОБА_5 спадкова справа не заводилась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Марченко Н. І., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання щодо припинення довіреності, апеляційний суд послався на статті 237 244 248 ЦК України, які не підлягають застосуванню, оскільки довіреність громадянином Російської Федерації ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 видана 15 жовтня 1998 року у м. Єкатеринбурзі (Російська Федерація).

Вказує, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно

з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. Згідно з частиною п`ятою цієї ж статті визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Також вказує, що статтею 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Зазначає, що апеляційний суд помилково застосував статті 1216 1218 1268 ЦК України при вирішенні питання щодо відкриття спадщини після

ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані норми права не підлягали застосуванню, оскільки на час відкриття спадщини ЦК України ще не діяв.

Також суди попередніх інстанцій, визнаючи спірний договір купівлі-продажу будинку недійсним, безпідставно послалися на вимоги статей 203 215 ЦК України, який набрав чинності у 2004 році, а спірний договір купівлі-продажу будинку укладений 11 грудня 2000 року, тобто до набрання чинності вказаним законом.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 906/493/16 (провадження № 12-142гс18), у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі № 910/9452/17,

від 29 березня 2018 року у справі № 904/4573/16, від 03 червня 2019 року

у справі № 906/325/14, від 07 серпня 2019 року у справі

№ 191/3505/15-ц (провадження № 61-21717св18), від 11 грудня 2019 року

у справі № 145/1181/16-ц (провадження № 61-34773св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кулініч К. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення

є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно із свідоцтвом про одруження від 10 січня 1955 року серії

НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 228).

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 її батьками є:

батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_8 (а.с. 6).

На підставі договору міни, посвідченого Першою чернігівською державною нотаріальною конторою 20 вересня 1994 року за реєстровим № 1-4565, який зареєстровано в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації 06 грудня 2000 року в реєстровій книзі № 181 за реєстровим № 18073, ОСОБА_5 на праві власності належав житловий будинок

АДРЕСА_1 (а.с. 141).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 7).

11 грудня 2000 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Борисовою Т. А. посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 , між ОСОБА_5 (продавцем) в особі ОСОБА_6 , яка діяла на підставі доручення, посвідченого нотаріусом Корольовою Н. В.

у м. Єкатеринбург 15 жовтня 1998 року за реєстровим № 7278,

та ОСОБА_2 (покупцем), зареєстрований у реєстрі за № 5771

(а.с. 140, 144).

До доручення, посвідченого нотаріусом Корольовою Н. В. (м. Єкатеринбург, 15 жовтня 1998 року за реєстровим № 7278), на підставі якого при укладенні спірного договору від імені ОСОБА_5 діяла ОСОБА_6 , додано заяву ОСОБА_8 , посвідчену нотаріусом Корольовою Н. В.

м. Єкатеринбургу, 16 жовтня 1998 року за реєстровим № 7311, про згоду на розпорядження нерухомим майном, набутим у період шлюбу з ОСОБА_5 , яке складається із земельної ділянки, споруд та житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 145).

Згідно з інформаційною довідкою КП «Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації» від 20 листопада 2019 року № 4431, станом

на 31 грудня 2012 року у м. Чернігові зареєстровано право власності

на об`єкт нерухомості, що знаходиться на АДРЕСА_1 , у цілому будинок - за ОСОБА_2 , правовстановлюючий документ договір купівлі-продажу від 11 грудня 2000 року № 5771 (а.с. 74).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 8).

Спадкоємцями ОСОБА_8 є ОСОБА_1 - на підставі заповіту,

та ОСОБА_6 - дочка, відповідно до статті 1149 ЦК Російської Федерації, що підтверджується довідкою нотаріуса нотаріального округу

м. Єкатеринбург (Російська Федерація) Лошенькової М. О. (а.с. 105).

13 лютого 2018 року нотаріус нотаріального округу м. Єкатеринбург (Російська Федерація) видав свідоцтво про право на спадщину

за заповітом ОСОБА_1 (а.с. 9).

Відповідно до повідомлення уповноваженої особи Нотаріальної палати Свердловської області від 25 лютого 2020 року за вих. № 269, адресованого ОСОБА_1 , за даними єдиної інформаційної системи нотаріуса «Нот», спадкова справа після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусами м. Єкатеринбурга та Свердловської області не заводилась

(а.с. 90).

Згідно з довідкою «Центру муніципальних послуг» Адміністрації

м. Єкатеринбурга від 05 лютого 2021 року № 80625007 щодо наявності реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за вказаною адресою разом чоловіком ОСОБА_5 на день його смерті, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та була знята з реєстрації у зв`язку зі смертю (а.с. 226).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат

Марченко Н. І., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав,свобод чи інтересів.

Отже, під час розгляду справи суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані чи оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог чи про відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а. с. 7).

(м. Єкатеринбург, 15 жовтня 1998 року за реєстровим № 7278),

та ОСОБА_2 (покупцем), зареєстрований у реєстрі за № 5771

(а.с. 140, 144).

Договір купівлі-продажу будинку від 11 грудня 2000 року укладено до набрання чинності Цивільним кодексом України, у зв`язку з чим при вирішенні питання стосовно його відповідності вимогам щодо форми, змісту, волі сторін (тобто умовам дійсності угод) підлягають застосуванню норми, що діяли в момент укладення такого договору, тому судами попередніх судових інстанцій правильно застосовані норми ЦК Української РСР.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 41 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом (стаття 48 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Згідно з частиною першою статті 62 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки особи, яку представляють.

Довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (частина перша статті 64 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 69 ЦК Української РСР

(у редакції, чинній на час укладення спірного договору) чинність довіреності припиняється внаслідок смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина, який видав довіреність, недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.

Зазначене дає підстави вважати, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу будинку, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_5 , представництво його інтересів ОСОБА_6 за довіреністю від 15 жовтня 1998 року припинено.

Встановивши, що представництво ОСОБА_5 було припинено в силу закону, а довіреність, на підставі якої ОСОБА_6 уклала спірний договір купівлі-продажу будинку від 11 грудня 2000 року втратила чинність, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , проте застосував закон, який не підлягав застосуванню, тому оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню із вказаних підстав.

Відповідно до статті 526 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_5 ) місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 549 ЦК Української РСР

(у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_5 ) визначається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження від 10 січня 1955 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_8 перебували

у зареєстрованому шлюбі (а.с. 228).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 7).

Згідно з довідкою «Центру муніципальних послуг» Адміністрації

(а.с. 90).

Отже, ОСОБА_8 відповідно до пункту першого частини першої статті 549 ЦК Української РСР (чинного на час смерті ОСОБА_5 ) прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 .

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги про те, що у фактичне володіння спадковим нерухомим майном вступила дочка спадкодавця ОСОБА_6 , вона ж повірений, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи та зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвомпро смерть (а.с. 8).

Спадкоємцями ОСОБА_8 є: ОСОБА_1 - на підставі заповіту,

м. Єкатеринбурга (Російська Федерація) Лошенькової М. О. (а.с. 105).

13 лютого 2018 року нотаріус нотаріального округу м. Єкатеринбурга (Російська Федерація) видав свідоцтво про право на спадщину

за заповітом ОСОБА_1 (а.с. 9).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимого про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що позивач про порушення своїх прав дізналася лише

у 2017 році, коли приймала спадщину після смерті матері ОСОБА_8 , дійшов правильного висновку, що позивач не пропустила строк позовної давності.

За викладених обставин правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивач як спадкоємець, яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , має право захистити порушені права щодо спадкового майна.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції змінює оскаржувані судові рішення виключно у частині мотивів їх прийняття і залишає без змін резолютивні частини цих рішень, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Марченко Ніна Іванівна, задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого

2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова

від 09 листопада 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк