Постанова

Іменем України

01 червня 2021 року

м. Київ

справа № 751/8658/15-ц

провадження № 61-2095св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»,

відповідач - ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кардіф»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 , на постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ «Українська факторингова компанія»), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кардіф» (далі - ПрАТ «СК «Кардіф»), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 04 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 64 100,00 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

27 листопада 2009 року банк направив на адресу Другої чернігівської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців боржника. Друга чернігівська державна нотаріальна контора надала відповідь, у якій зазначено, що станом на 30 листопада 2009 року до нотаріальної контори надійшла одна заява про прийняття спадщини від малолітнього сина спадкодавця ОСОБА_1 , від імені якого діяла його мати ОСОБА_2

17 серпня 2015 року ТОВ «Українська боргова компанія», яка діє в інтересах ПАТ «УкрСиббанк», звернулась до Другої чернігівської державної нотаріальної контори з повторним запитом про надання інформації та документів, на що отримала відповідь, згідно із якою було отримано лише одне свідоцтво про право на спадщину. Станом на 27 серпня 2015 року заборгованість за кредитним договором та відсотками складає 46 919,33 грн, з яких 46 146,68 грн - заборгованість за кредитом; 772,65 грн - заборгованість за відсотками.

Враховуючи викладене, ПАТ «УкрСиббанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в межах вартості отриманого у спадщину майна в розмірі 46 919,33 грн та судовий збір у сумі 469,19 грн.

Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 АКІБ «УкрСиббанк» дізнався з листа Другої чернігівської державної нотаріальної контора від 30 листопада 2009 року, а про прийняття спадщини ОСОБА_1 АКІБ «УкрСиббанк» було повідомлено листом цієї нотаріальної контори 19 лютого 2010 року.

Протягом шести місяців від дня, коли АКІБ «УкрСиббанк» дізнався про відкриття спадщини і прийняття її ОСОБА_1 , позивач не пред`явив свої вимоги до цього спадкоємця, чим було порушено строк для пред`явлення вимог до спадкоємців боржника, встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї статті позбавляє ПАТ «УкрСиббанк» права вимоги.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 лютого 2016 року рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, вважав, що воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М., Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. Краснощокова Є. В., касаційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 лютого 2016 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що висновок судів про непред`явлення позивачем у встановлений законом строк вимоги до спадкоємців є помилковим, оскільки пред`явлення банком своїх вимог до них відбулось 27 листопада 2009 року (впродовж шести місяців після відкриття спадщини 11 серпня 2009 року) через нотаріальну контору. Зазначене не суперечить вимогам статті 1281 ЦК України, якою не встановлено певного порядку пред`явлення таких вимог, а передбачено інформування спадкоємців у визначений законом строк про їх зобов`язання за боргами спадкодавця перед кредитором, а частиною першою цієї статті визначено обов`язок спадкоємця повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про ці борги.

Доведення нотаріусом інформації про борги спадкодавця до його спадкоємців знаходиться поза межами предмета доказування у цій справі, оскільки з цією обставиною закон не пов`язує право кредитора на задоволення його вимоги до спадкоємців боржника.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, з яким погодився апеляційний суд, про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що протягом шести місяців позивач не пред`явив свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, що згідно з частиною четвертою статті 1281 ЦК України позбавляє його права вимоги.

Крім того, встановивши, що об`єктом спадкування є 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом на яку видано на ім`я сина спадкодавця ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не встановив вартість цієї квартири, що є необхідним для визначення меж відповідальності спадкоємця (стаття 1282 ЦК України).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 рокуапеляційну скаргу ТОВ «Українська факторингова компанія» задоволено.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2015 року скасовано.

Позов ТОВ «Українська факторингова компанія» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_3 на користь ТОВ «Українська факторингова компанія» в межах вартості отриманого у спадщину майна заборгованість в сумі 46 919,33 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України строк АКІБ «УкрСиббанк» направив на адресу Другої чернігівської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців боржника та просив довести до відома спадкоємців ОСОБА_3 вимоги АКІБ «УкрСиббанк» про сплату боргу в розмірі 46 919,33 грн, а також повідомити інформацію про спадкоємців, яким видано свідоцтво про право на спадщину.

Такі дії було здійснено кредитором протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, як це передбачено правилом частини другої статті 1281 ЦК України. За таких обставин кредитор отримав право на пред`явлення позову у межах загального строку позовної давності, який обчислюється з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором - 03 лютого 2015 року. Позивач у цій справі звернувся до суду з вимогами майнового характеру до спадкоємця 31 серпня 2015 року. Отже, загальний строк позовної давності, визначений статтею 257 ЦК України, пропущено не було.

Сума заборгованості спадкоємця в розмірі 46 919,33 грн є в межах реальної вартості успадкованого майна, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також суд зазначив, що обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язанням спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Апеляційний суд вважав, що наявність в матеріалах справи свідоцтва про право на спадщину за законом, з якого вбачається вартість спадкового майна у сумі 1 736,67 грн, не підтверджує дійсну вартість успадкованого майна, та на момент розгляду справи його реальну вартість неможливо встановити без участі сторін. Судом роз`яснено сторонам право заявити клопотання щодо проведення експертизи для визначення реальної вартості спадкового майна, а також зміст статті 109 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 21 грудня 2015 року залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обов`язок доказування обставин вартості успадкованого майна у цій справі покладено на відповідача як спадкоємця. Такий висновок суду суперечить змісту постанови Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 320/6489/16-ц (провадження

№ 61-19229св18). Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду з указаним позовом, а апеляційний суд дійшов помилкового висновку про дотримання позивачем строку, встановленого статтею 257 ЦК України, зазначивши, що його обчислення необхідно починати від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, 03 лютого 2015 року.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у березні 2020 року, ТОВ «Українська факторингова компанія» заперечувало проти доводів ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_1 , а оскаржувану постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року вважало законною та обґрунтованою.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 , витребувано із Новозаводського районного суду міста Чернігова цивільну справу № 751/8658/15-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

04 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

27 листопада 2009 року АКІБ «УкрСиббанк» направив до Другої чернігівської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців боржника, в якій просив довести до відома усіх без винятку спадкоємців ОСОБА_3 про вимоги АКІБ «УкрСиббанк» в розмірі 46 919,33 грн, що виникли у зв`язку з укладенням між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 договору про надання споживчого кредиту № 11293434000 від 04 лютого 2008 року; повідомити АКІБ «УкрСиббанк» про спадкоємців ОСОБА_3 , яким видано свідоцтво про право на спадщину.

Листом Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 30 листопада 2009 року повідомлено АКІБ «УкрСиббанк» про те, що станом на дату листа надійшла одна заява про прийняття спадщини від малолітнього сина спадкодавця ОСОБА_1 , від імені якого діє мати ОСОБА_2 . Вказану претензію долучено до матеріалів спадкової справи.

Відомостей щодо доведення вимоги банку до відома спадкоємців нотаріальною конторою до суду не надано.

15 лютого 2010 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із зазначеним свідоцтвом спадщина, на яку воно видано, складається з 1/3 частки чотирикімнатної квартири АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 127).

За змістом свідоцтва про право на спадщину вартість спадкового майна згідно з витягом із Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Чернігівське МБТІ» Чернігівської обласної ради 23 грудня 2009 року за № 24893266, становила 1 736,67 грн (а. с. 132, зворот).

05 серпня 2015 року ТОВ «Українська боргова компанія» в інтересах ПАТ «УкрСиббанк» направила повторний запит про надання інформації щодо складу спадкоємців та документів.

12 серпня 2015 року Друга чернігівська державна нотаріальна контора листом повідомила, що 15 лютого 2010 року видано лише одне свідоцтво на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , на ім`я сина спадкодавця ОСОБА_1 , від імені якого діє мати ОСОБА_2 . Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, немає.

У зв`язку з тим, що відповідач станом на 27 серпня 2015 року вимогу не виконав, банк звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

У запереченнях проти позову, поданих до суду першої інстанції 16 жовтня 2015 року, представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 , серед іншого, зазначила про пропуск позивачем строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України, і просила суд застосувати правові наслідки цього (т. 1, а. с. 105, 106).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2015 року та постанова Чернігівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову у цій справі є вимога кредитора до спадкоємця боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Такий висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи - боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи, її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.

Вирішуючи спори про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Вирішуючи указаний спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що АКІБ «УкрСиббанк» у встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України строк направив на адресу Другої чернігівської державної нотаріальної контори претензію до спадкоємців боржника та просив довести до відома спадкоємців ОСОБА_3 вимоги АКІБ «УкрСиббанк» про сплату боргу в розмірі 46 919,33 грн.

Дотримання позивачем строку, встановленого частиною другою статті 1281 ЦК України, щодо вчинення дій, спрямованих на повідомлення спадкоємця боржника про заборгованість спадкодавця, заявником у касаційній скарзі не оскаржується, а тому у цій частині постанова апеляційного суду Верховним Судом не переглядається.

Досліджуючи питання обсягу спадкового майна та його вартості як межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що сума заборгованості спадкоємця в розмірі 46 919,33 грн є в межах реальної вартості успадкованого майна, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Водночас апеляційний суд вважав за необхідне покласти обов`язок доказування вартості спадкового майна саме на відповідача як спадкоємця.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки вони відповідають практиці Верховного Суду з цього питання.

Так, у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) сформульовано правовий висновок, згідно з яким, враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, яким передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. У цій справі Верховний Суд констатував, що висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.

Отже, позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Українська факторингова компанія», до ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 , є обґрунтованими. Разом з тим, Верховний Суд бере до уваги аргументи ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_1 щодо необхідності застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності (т. 1, а. с. 105, 106).

Так, апеляційний суд зазначив про те, що кредитор отримав право на пред`явлення позову до ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_3 у межах загального строку позовної давності, який обчислюється з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором, тобто з 03 лютого 2015 року.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, оскільки апеляційний суд неправильно застосував норми статей 257 261 ЦК України.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В оцінці доводів касаційної скарги про початок перебігу позовної давності Верховний Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 688/353/15-ц (провадження

№ 61-14285св18) та у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 522/20081/15-ц (провадження № 61-21510св19), відповідно до якого саме дата прийняття спадщини спадкоємцями є початком перебігу позовної давності, оскільки з цієї дати настали одночасно обов`язкові умови для початку перебігу позовної давності, передбачені у частині першій статті 261 ЦК України: банку на цей момент вже могло бути відомо про порушення його права, а також він мав можливість отримати відомості про особу, яка його порушила.

У справі, що переглядається в порядку касаційного провадження, АКІБ «УкрСиббанк» звернулося до нотаріальної контори з листом-претензією до спадкоємців боржника 27 листопада 2009 року. Відповідно до листа Другої чернігівської державної нотаріальної контори від 30 листопада 2009 року станом на дату цього листа ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

15 лютого 2010 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З позовом у цій справі до суду банк звернувся у серпні 2015 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого статтею 257 ЦК України.

Верховний Суд враховує поведінку банку, який не виявляв розумної зацікавленості у забезпеченні своїх прав та охороні інтересів, не вживав будь-яких розумно очікуваних дій задля з`ясування кола спадкоємців, а також не скористався своїм процесуальним правом подати обґрунтовану заяву про визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (§ 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; § 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він в силу об`єктивних причин не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 22 лютого 2017 року у справі

№ 6-17цс17).

У справі, яка переглядається у порядку касаційного провадження, банк подав до суду першої інстанції письмові пояснення на заперечення проти позову, однак жодним чином не заперечив проти аргументів законного представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Українська факторингова компанія», необхідно відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої було заявлено представником відповідача у суді першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що позов пред`явлено з пропуском строку позовної давності, про наслідки спливу якого було заявлено представником відповідача, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 21 грудня 2015 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія», до ОСОБА_1 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Кардіф», про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк