ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №751/9773/16-а
провадження №К/9901/34344/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді: Маслюк Н.В. від 16 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Губської Л.В., Парінова А.Б., Федотова І.В. від 04 квітня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні, нарахуванні і виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності;
зобов`язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у відповідності до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року позов задоволено частково.
Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велися бойові дії.
Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» № 975.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року змінено.
Абзац третій резолютивної частини постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року викладено в такій редакції: «Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби у країнах, де велися бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
В іншій частині постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року залишено без змін.
5. Змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов до висновку, що позивач дійсно має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настання ІІ групи інвалідності, однак нарахування та виплата такої допомоги повинно бути здійснено відповідно до Порядку №499, який був чинний на час установлення позивачу ІІ групи інвалідності, а не Порядку № 975.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство оборони України звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 20.04.1986 по 09.11.1987 проходив службу у військовій частині польова пошта № НОМЕР_1 .
8. У 1996 році під час первинного огляду органами МСЕК позивача визнано інвалідом II групи внаслідок поранення та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
9. Згідно з довідкою МСЕК від 08 липня 2010 року серії МСЕ-ЧНВ №339950 ОСОБА_1 при повторному огляді підтверджено ІІ групу інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.
10. 24 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України через Чернігівський обласний міський військовий комісаріат із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, додавши всі необхідні документи.
11. Відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 69 від 19 серпня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки він був звільнений з військової служби та інвалідність йому встановлено до набуття чинності Закону України від 4.04.2006 № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
12. Не погоджуючись з таким рішенням Міністерства оборони України, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Касаційна скарга Міністерства оборони України обґрунтована тим, що оскільки вперше позивачу було встановлено інвалідність в 1996 році, то при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу необхідно керуватися законодавством, що було чинним на той час.
14. Відзив на касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року ОСОБА_1 не надіслав, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
16. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
17. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
18. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи.
19. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
20. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
21. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - № 2011-ХІІ) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
22. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975.
23. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
24. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
25. Водночас, станом на 1996 рік (встановлення позивачу вперше інвалідності ІІ групи) не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги такій категорії військовослужбовців.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
26. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи, інвалідність якому встановлено 08.07.2010, отже з цієї дати у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
27. На час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Порядок № 499.
28. Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 750/5074/17), ухваленій Судовою палатою для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
29. Частиною другою статті 16 Закону №2011-XII, в редакції чинній до 1 січня 2014 року, було передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
30. Аналогічне правило закріплено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
31. Так, відповідно до підпункту 2 пункту 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
32. З приводу посилань заявника касаційної скарги на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло в 1996 році, але із відповідною заявою він звернувся лише у 2016 році, тобто із пропуском трирічного строку звернення, встановленого частиною восьмою статті 16-3 Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів зазначає наступне.
33. Як зазначалось вище, пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
34. Днем виникнення права на одноразову грошову допомогу у позивача відповідно до приписів пункту 3 Порядку № 975 є липень 2010 року (встановлення ІІ групи інвалідності при повторному огляді), а відтак виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.
35. Так, частина 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, набрала чинності лише з 01 січня 2014 року відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» № 5040-VI від 04 липня 2012 року.
36. Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
37. Таким чином, в силу приписів статті 58 Конституції України, частина 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внесена Законом України № 5040-VI від 04 липня 2012 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», набрала чинності 01 січня 2014 року, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується.
38. Доводи відповідача про те, що нова редакція (з 01 січня 2014 року) Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на позивача з огляду на дату звільнення також є безпідставними, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» законодавство пов`язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги. Отже, у спірних правовідносинах застосовується редакція статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діяла до 01 січня 2014 року.
39. З урахуванням зазначеного правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Приписами як частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції до 15 грудня 2017 року, так і частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.
41. Оскільки за наслідками судового розгляду встановлено, що відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на отримання останньої, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є саме зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у відповідності до приписів Порядку №499.
42. При цьому, слід зазначити, що якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами попередніх інстанцій зазначеного способу захисту права в контексті спірних правовідносин не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження Міністерства оборони України.
43. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року (справа № 336/2660/17), 23 жовтня 2019 (справа №324/187/17).
44. У відповідності до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
45. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачН.В. Коваленко
Судді:Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний